Ухвала суду № 84398945, 20.09.2019, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/2946/19

Провадження № 2-з/209/43/19

У Х В А Л А

20 вересня 2019 року м. Кам`янське

Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Лобарчук О.О., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Щасливої Марини Олександрівни про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту комунальної власності. Земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про поділ спадкового майна, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Щаслива М.О. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про поділ спадкового майна, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, зобов`язання вчинити певні дії.

До відкриття провадження у справі, 19.09.2019 року представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Щасливою М.О. було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд: накласти арешт на нерухоме майно, яке перебуває за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь - які дії щодо реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, яке перебуває за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування заяви зазначає, що в обґрунтування свого позову, ОСОБА_1 зазначив, що 18 серпня 2005 року між ОСОБА_1 (далі - позивач), як покупцем, та ОСОБА_4 , як продавцем, укладено договір купівлі-продажу будівлі павільону загальною площею 472,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний договір посвідчено нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношликом В.В., зареєстровано в реєстрі за № 3761. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03.10.2008 по справі № 2-1620-2008 позов ОСОБА_1 до територіальної громади в особі виконавчого комітету Дніпровської районної ради м. Дніпродзержинська про визнання права власності на переобладнане майно задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - комплекс будівль, що складається зі складу А-1, площею 472,8 кв.м., адміністративно-побутової будівлі Б-1, площею 39,0 кв.м., насосної В-1, площею 5,6 кв.м., побутової будівлі Г-1, площею 24,3 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . 20.10.2008 ОСОБА_1 зареєстрував право власності на вищевказаний об`єкт нерухомого майна загальною площею 541,7 кв.м. Отже, ОСОБА_1 є власником комплексу будівель загальною площею 541,7 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . 05.01.2010 між ОСОБА_1 , в особі його представника за довіреністю ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_6 , з іншої сторони укладено договір оренди об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 строком на 30 місяців. 06.01.2010 сторони ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_6 склали акт прийому-передачі орендованого нерухомого майна, а також ОСОБА_6 передав ОСОБА_5 грошові кошти в якості передоплати за 6 місяців, а також кошти на проведення робіт, пов`язаних з газифікацією об`єкту оренди з обумовленням строку виконання ОСОБА_1 зобов`язань строком до 16 березня 2010 року. Оскільки, на думку ОСОБА_6 позивач не виконав зобов`язання перед ним, то ОСОБА_6 звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 про дострокове розірвання договору оренди об`єкта нерухомості та відшкодування збитків. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02.04.2010 позов задоволено, розірвано договір оренди, стягнуто з ОСОБА_1 кошти в рахунок відшкодування збитків за договором оренди та вирішено у разі відсутності коштів у ОСОБА_1 звернути стягнення на комплекс будівель, що орендується та належить орендодавцеві на підставі права приватної власності який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа об`єкта що орендується складає 541,7кв.м., з яких А-1 Будівля павільйону (472,8) кв.м., Б-1 Адміністративно-побутова будівля (39,0) кв.м.; В-1 Насосна (5,6) кв.м., Г-1 побутова будівля (24,3) кв.м. ринкова вартість якого на момент укладання договору оренди згідно експертної оцінки склала 128182,80грн. шляхом передачі права власності на вказаний об`єкт на ОСОБА_6 . Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26.05.2010 визнано мирову угоду між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 затверджено мирову угоду, за змістом якої ОСОБА_1 в особі ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Цією ж ухвалою визнано за ОСОБА_6 право власності на вищевказане нерухоме майно. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої Апеляційним судом Дніпропетровської області ухвалою від 30.11.2010 року відхилено скаргу ОСОБА_1 , рішення залишено без змін. Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.03.2012 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02.04.2010 та ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.11.2010 скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При розгляді справи у суді першої інстанції вдруге ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою в якій просить визнати Договір оренди об`єкта нерухомості від 05.01.2010 неукладеним. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30.07.2012 позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково, розірвано договір оренди, стягнуто з ОСОБА_1 кошти в рахунок відшкодування збитків. В іншій частині - відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.12.2012 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30.07.2012 скасовано. Відмовлено ОСОБА_6 в його позовних вимогах до ОСОБА_1 про дострокове розірвання договору оренди об`єкти нерухомості та відшкодування збитків. В іншій частині рішення суду - залишити без змін. Вказане рішення апеляційного суду ніким не оскаржено, воно вступило в законну силу в момент проголошення - 11 грудня 2012 року. Тобто, цим рішенням скасовані повністю попередні рішення по вказаній справі, відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_1 . Оскільки рішенням апеляційного суду скасовано рішення суду попередньої інстанції, то ОСОБА_1 з 11 грудня 2012 був законним власником спірного нерухомого майна. Але з листопада 2016 року право власності незаконно перейшло до ОСОБА_2 , і як наслідок, позивач змушений звертатись до Суду про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Вважає, що для забезпечення реального виконання рішення суду в майбутньому існують підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно - Дніпропетровська АДРЕСА_1 . Вирішуючи питання про забезпечення позову, просить суд врахувати, що між сторонами по справі дійсно наявний спір. Вважає, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, законною та співрозмірною із заявленими позовними вимогами, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановления на користь позивача, оскільки спірні об`єкти спадкового майна під час розгляду спору по суті можуть бути відчужені на користь третіх осіб, а відтак й порушити права позивача на судовий захист та останньому для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову навпаки виступають запорукою виконання можливого рішення суду. На разі у позивача існують всі побоювання, що поки йде судовий розгляд даної справи, то відповідач-1 може укласти договір купівлі-продажу, договір дарування, договір міни тощо на користь третіх осіб та відчужити нерухоме майно, яке є предметом спору та законним власником якого є позивач, але майно вибуло з його володіння поза його волею, що підтверджено рішеннями судів, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Як вбачається із роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Суд знаходить, що заявлений позивачем вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача, є таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позбавить його права користування майном.

Заяву суд задовольняє частково а саме в частині заборони суб`єктам державної реєстрації та нотаріусам вчиняти будь-які дії щодо реєстрації переходу права власності на нерехоме майно, яке перебуває за адресою: Дніпропетровська АДРЕСА_1 , що є доцільним в рамках даної справи та співмірним із заявленими вимогами.

Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, так як невжиття даного виду забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення у разі відчуження відповідачем вказаного належного йому майна на користь третіх осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Щасливої Марини Олександрівни про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Департаменту комунальної власності. Земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про поділ спадкового майна, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь - які дії щодо реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, яке перебуває за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині - відмовити.

Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам для негайного виконання, яких стосуються заходи забезпечення позову і відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Учасник справи, якому ухвала не була вручено у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя О.О. Лобарчук