Рішення № 84398476, 09.09.2019, Маневицький районний суд Волинської області

Справа №: 164/1933/18

п/с: 2/164/138/2019

Категорія: 304090000

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 вересня 2019 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.,

при секретарі Оліферчук І.В., Панасюк Ю.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 .А ОСОБА_4 ,

відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики. Свої вимоги обґрунтував тим, що 15 січня 2015 року він позичив відповідачу грошові кошти на суму 4800 доларів США під 2.5% на місяць, які остання зобов?язувалася повернути до 15 січня 2016 року, про що ОСОБА_5 власноручно була написана розписка і нею ж підписана. Однак, по даний час сума боргу ОСОБА_5 позивачу не повернута. На неодноразові усні його звернення з проханням повернути суму боргу відповідач ніяк не реагує та ухиляється від повернення вказаних коштів. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_5 на його користь 4800 доларів США боргу за договором позики згідно курсу Національного банку України на час звернення з позовною заявою до суду, 5511.45 доларів США процентів від суми позики згідно курсу Національного банку України на час звернення з позовною заявою до суду, 551.14 доларів США трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно курсу Національного банку України на час звернення з позовною заявою до суду та судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 , представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у поданій до суду позовній заяві, а також їх уточнили, просили стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 4800 доларів США боргу за договором позики згідно курсу Національного банку України на час звернення з позовною заявою до суду, 5511.45 доларів США процентів від суми позики згідно курсу Національного банку України на час звернення з позовною заявою до суду, 406.75 доларів США трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно курсу Національного банку України на час звернення з позовною заявою до суду та судові витрати по справі.

Відповідач ОСОБА_5 , представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 визнали частково, просили стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 3300 доларів США боргу за договором позики згідно курсу Національного банку України на час винесення судового рішення. В задоволенні решти позовних вимог просили відмовити в зв?язку з пропуском ОСОБА_2 строку позовної давності в частині вимог про стягнення 406.75 доларів США трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, безпідставністю вимог позивача про стягнення процентів від суми позики. Також вважають безпідставними вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача судових витрат по даній справі.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідка, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов?язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п?ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов?язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред?явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред?явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов?язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов?язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов?язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов?язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов?язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

В судовому засіданні встановлено, що 15 січня 2015 року позивач ОСОБА_2 позичив відповідачу ОСОБА_5 грошові кошти на суму 4800 доларів США під 2.5% на місяць, які остання зобов?язувалася повернути до 15 січня 2016 року, про що ОСОБА_5 власноручно була написана розписка і нею ж підписана. По даний час сума боргу ОСОБА_5 позивачу не повернута. На неодноразові усні звернення ОСОБА_2 з проханням повернути суму боргу відповідач ніяк не реагує та ухиляється від повернення вказаних коштів. Зазначені обставини підтвердили позивач та представник позивача в судовому засіданні, а також це встановлено з досліджених судом письмових доказів, зокрема, розписки ОСОБА_5 від 15.01.2015 року.

Згідно ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем ОСОБА_5 , представником відповідача Левковим С.А. відповідно до ст. 81 ЦПК України не подано суду належних та допустимих доказів, що свідчать про безпідставність заявлених позовних вимог про стягнення боргу за договором позики на суму 4800 доларів США.

Суд не бере до уваги показання відповідача ОСОБА_5 , допитаної в якості свідка, в тій частині, що на час розгляду даної справи нею не повернуто позивачу лише кошти на суму 3300 доларів США, а не на суму 4800 доларів США, як стверджують позивач та представник позивача, оскільки нею у підтвердження вказаних показань не представлено суду будь-яких належних та допустимих доказів. Відповідачем та її представником не спростовано доводів позивача та його представника в судовому засіданні в тій частині, що представлений суду відповідачем аркуш паперу із записами ОСОБА_2 стосується іншої позики на суму 7000 доларів США, яка ОСОБА_5 була повернена у повному обсязі, після чого ОСОБА_2 їй було передано оригінал розписки. Суд бере до уваги, що на вказаному аркуші паперу із записами ОСОБА_2 відсутні дати як отримання позики на суму 7000 доларів США, так і дати повернення відповідачем коштів, а тому його не можна вважати належним та допустимим доказом по даній справі. Розписок позивача про отримання він неї коштів ОСОБА_5 суду не представлено.

На підставі викладеного, суд вважає встановленим, що ОСОБА_5 15 січня 2015 року позичила у ОСОБА_2 грошові кошти на суму 4800 доларів США, які нею не було повернено.

Згідно повідомлення Національного банку України станом на 9 вересня 2019 року офіційний курс долара США становить 25 гривень 08 копійок.

Враховуючи вищевикладене, а також вимоги ст. 533 Цивільного кодексу України, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню 4800 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на час винесення рішення становить 120384 гривень.

Заяви про збільшення позовних вимог ОСОБА_2 та його представником до суду подано не було, а тому суд їх вирішує в межах заявлених позовних вимог по 13 листопада 2018 року (дата звернення з позовом до суду).

Суд не бере до уваги доводи відповідача та її представника про пропуск позивачем ОСОБА_2 строку позовної давності в частині вимог про стягнення 406.75 доларів США трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання (4800х3х1031/100/365=406.75), оскільки вони ґрунтуються на власному тлумаченні ними норм чинного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з вищевикладеного, до позовних вимог про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

При вирішенні вимог позивача про стягнення з відповідача процентів від суми позики суд бере до уваги наступне.

15 січня 2015 року позивач ОСОБА_2 позичив відповідачу ОСОБА_5 грошові кошти на суму 4800 доларів США під 2.5% на місяць, які остання зобов?язувалася повернути до 15 січня 2016 року. Зазначена обставина підтверджується власноручно написаною ОСОБА_5 розпискою, яка була досліджена в судовому засіданні.

Згідно з ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до заявлених позовних вимог розмір процентів від суми позики позивачем розраховано з 15 січня 2015 року (дата написання розписки) по 13 листопада 2018 року (дата звернення з позовом до суду).

Разом з тим, згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов?язання.

Отже, зі спливом строку, на який була надана позика, припиняється право позивача нараховувати проценти за договором.

Враховуючи вищевикладене, а також вимоги ст. 533 Цивільного кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1440 доларів США процентів від суми позики (2.5х12х4800/100=1440), що згідно курсу НБУ станом на час винесення рішення становить 36115 гривень 20 копійок.

Проаналізувавши та оцінивши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню 4800 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на час винесення рішення становить 120384 гривень, 406.75 доларів США трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, що згідно курсу НБУ станом на час винесення рішення становить 10201 гривень 29 копійок, 1440 доларів США процентів від суми позики, що згідно курсу НБУ станом на час винесення рішення становить 36115 гривень 20 копійок, а всього кошти на загальну суму 166700 гривень 49 копійок.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_5 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_2 7264 гривень 02 копійки (10000 гривень витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 6, 37, 61, 74-77) + 3030 гривень 66 копійок судового збору (а.с. 1) = 13030.66х166700.49/299037.78=7264.02) судових витрат, пропорційно до задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 15, 509, 526, 533, 610, 625, 1046-1050 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 120384 (сто двадцять тисяч триста вісімдесят чотири) гривень боргу за договором позики, 36115 (тридцять шість тисяч сто п?ятнадцять) гривень 20 копійок процентів від суми позики, 10201 (десять тисяч двісті одна) гривень 29 копійок трьох процентів річних від простроченої суми, а всього кошти на загальну суму 166700 (сто шістдесят шість тисяч сімсот) гривень 49 копійок.

Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 7264 (сім тисяч двісті шістдесят чотири) гривень 02 копійки судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: