Рішення № 84398421, 18.09.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7933/19

Провадження № 2/161/2829/19

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.

при секретарі судового засідання – Загоровській І.І.

з участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

представника відповідача – Гуля І.І.

третьої особи – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення суми страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення суми страхового відшкодування.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 29.12.2018 року о 19 год 10 хв у м. Луцьку по вул. Дубнівській ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом ВАЗ «2101» р.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «RENAULT LAGUNA» р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . В наслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п. 2.9 «а»., 2.3 «б»., 11.4. Правил порожнього руху України.

30 грудня 2018 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди слідчим відділом Луцького ВП Головного управління Національної поліції у Волинській області відомості внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань №120180300100004775 за ч.1 ст. 286 КК України. 18 січня 2019 року кримінальне провадження № 120180300100004775 від 30.12.2018 року закрито, за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.

28 березня 2019 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі №161/1667/19 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП.

Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/9958220, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ 2101» р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 застрахована в ПАТ Національній акціонерній страховій компанії «Оранта».

Згідно довіреності від 20 листопада 2017 року ОСОБА_5 уповноважив позивача представляти його інтереси з будь-яких питань, що стосується використання транспортного засобу «RENAULT LAGUNA» р.н.з. НОМЕР_2 , в тому числі і в страхових компаніях з усіх питань, що стосується страхування транспортного засобу та отримування страхових сум та інше, то він є потерпілим в зазначеній вище дорожньо-транспортній пригоді.

Вказує, що отримавши постанову від 28 березня 2019 року у справі №161/1667/19 Луцького міськрайонного суду звернувся до ПАТ HACK «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу марки «RENAULT LAGUNA» р.н.з. НОМЕР_2 .

Листом від 06.03.2019 року за №09-02-09/105-02 позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі ст.37.1.2. Закону 1961-IV - вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку, у тому числі транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи (стаття 41.1 (в) цього Закону).

На адресу ПАТ HACK «Оранта» позивач направив довідку з Луцького відділу поліції ГУНП у Волинської області, в якій зазначено , що слідчим відділом Луцького ВП ГУНП у Волинській області, за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом марки « НОМЕР_3 » р.н.з. НОМЕР_1 , до ЄРДР не вносились, у зв`язку з відсутністю заяви гр. ОСОБА_3 (власника транспортного засобу марки « НОМЕР_3 » р.н.з. НОМЕР_1 ).

Листом від 25 квітня 2019 року №09-02-16/3765 HACK «Оранта» повторно відмовила позивачу у регламентній виплаті страхового відшкодування мотивуючи це тим, що оскільки за кермом забезпеченого транспортного засобу перебував не його власник ОСОБА_3 , а інша особа ОСОБА_4 , то автомобіль марки « НОМЕР_3 » р.н.з. НОМЕР_1 не є забезпеченим відповідно до п.1.7. ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

На думку позивача такі дії страховика ПАТ HACK «Оранта» є незаконними і суперечать вимогам ст. 3 - Меті здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закону 1961-IV.

Відповідно до висновку №3 експертного дослідження від 21 січня 2019 року - вартість відновлювального ремонту, внаслідок пошкодження автомобіля RENAULT LAGUNA» р.н.з. НОМЕР_2 під час дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 29 грудня 2018 року, складає 80 648,52 (вісімдесят тисяч шістсот сорок вісім гривень 52 копійки).

Позивач зазначає, що за проведення експертного дослідження сплатив кошти в сумі 1015 (одну тисячу п`ятнадцять гривень) 20 коп , що підтверджується квитанцією №9 від 08.01.2019 року та рахунком №2/033492 від 03.01.2019 року.

На підставі викладеного просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної СК «Оранта» на користь ОСОБА_1 - 81 663, 72 (вісімдесят одну тисячу шістсот шістдесят три гривні) 72 коп в рахунок відшкодування суми страхового відшкодування, в результаті пошкодження автомобіля «RENAULT LAGUNA» р.н.з. НОМЕР_2 та стягнути судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.07.2019 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08.08. 2019 року підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити. Суду пояснили, що на дату подання ОСОБА_1 заяв про страхову виплату до СК «Оранта» та позовної заяви до суду, відсутні будь-які рішення суду щодо неправомірності володіння ОСОБА_4 29 грудня 2018 року забезпеченим, відповідно до поліса №АК/9958220, автомобілем «ВАЗ 2101» р.н.з. НОМЕР_1 . Тобто, на момент дорожньо-транспортної пригоди (страхового випадку) ОСОБА_4 правомірно володів автомобілем «ВАЗ 2101» р.н.з. НОМЕР_1 , який є забезпеченим транспортним засобом відповідно до полісу №АК/9958220.

Представник відповідача ОСОБА_6 проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_4 керував автомобілем без достатніх правових підстав.

Третя особа ОСОБА_3 при вирішенні позову покладався на розсуд суду, пояснивши, що свій автомобіль він здав в ремонт, а тому йому не відомо, хто заволодів його автомобілем і вчинив ДТП.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників , дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 12,13 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При вирішенні питання стягнення шкоди суд враховує, що для покладення відповідальності на заподіювача шкоди необхідна сукупність умов: наявність шкоди, протиправні дії заподіювача шкоди, причинний зв`язок між вказаними протиправними діями та вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За правилами ст.1 Закону України «Про страхування» страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 979 ЦК за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За ч.1 ст. 16 закону «Про страхування» договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч.2 ст.8 закону «Про страхування» страховий випадок — це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 988 ЦПК, п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.589 ЦК, п.5 ч.1 ст.21 Закону «Про страхування» страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/9958220, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ 2101» р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 застрахована в ПАТ Національній акціонерній страховій компанії «Оранта» (а.с.11).

Страхувальником забезпеченого транспортного засобу «ВАЗ 2101» р.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_3

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Частиною першою статті 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з полісом №АК/9958220 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Згідно із пунктом 1.4 статті 1 Закону Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Пунктом 1.6 статті 1 Закону Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до положень статті 15 Закону України «Про дорожній рух» - право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням транспортного засобу з установленим терміном дії.

Відповідно до визначень Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно із пунктом 2.2 статті 2 Правил дорожнього руху власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Із системного аналізу вказаних положень законодавства та умов укладеного між сторонами договору, вбачається, що необхідною умовою для виникнення обов`язку страховика здійснити страхову виплату за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власнику наземного транспортного засобу є настання страхового випадку, внаслідок якого спричинено шкоду третім особам під час ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, під керуванням власника або особи, яка на законних підставах володіє ним та має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Судом встановлено, що 29.12.2018 року о 19 год 10 хв у м. Луцьку по вул. Дубнівській ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом ВАЗ «2101» р.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «RENAULT LAGUNA» р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . В наслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п. 2.9 «а»., 2.3 «б»., 11.4. Правил порожнього руху України

30 грудня 2018 року за фактом дорожньо-транспортної пригоди слідчим відділом Луцького ВП Головного управління Національної поліції у Волинській області відомості внесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань №120180300100004775 за ч.1 ст. 286 КК України.

18 січня 2019 року Постановою старшого слідчого СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області капітана поліції Ткачука С.С. кримінальне провадження № 120180300100004775 від 30.12.2018 року закрито, за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України (а.с. 12).

28 березня 2019 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст.124 та ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 13).

Листом від 25 квітня 2019 року №09-02-16/3765 HACK «Оранта» позивачу відмовлено у регламентній виплаті страхового відшкодування, оскільки за кермом забезпеченого транспортного засобу перебував не його власник ОСОБА_3 , а інша особа ОСОБА_4 , то автомобіль марки « НОМЕР_3 » р.н.з. НОМЕР_1 не є забезпеченим відповідно до п.1.7. ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .

На момент ДТП водій ОСОБА_4 не мав посвідчення водія, тобто не мав законних підстав для керування автомобілем марки «ВАЗ 2101» р.н.з. НОМЕР_1 , отже він не відноситься до осіб, відповідальність яких застрахована згідно з полісом №АК/9958220 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Та обставина, що слідчими органами не внесено в ЄРДР факту незаконного заволодіння автомобілем, який став причиною ДТП, не є підставою для твердження, що ОСОБА_4 , цивільно-правова відповідальність якого не застрахована, правомірно володів автомобілем, який належить ОСОБА_3 , під час вчинення ДТП.

Достовірність наведеного стверджено постановою про закриття кримінального провадження, постановою суду про притягнення до адміністративної відповідальності, показами свідка ОСОБА_4 , який не заперечував факту керування ним автомобілем без достатніх правових підстав: не має посвідчення водія, немає доручення на право керування автомобілем.

Отже підстави для стягнення страхового відшкодування із страхової компанії відсутні, оскільки за страховим полісом №АК/9958220 року була застрахована цивільно-правова відповідальність осіб, які правомірно експлуатували транспортний засіб, однак ОСОБА_4 до таких осіб не відноситься, у зв`язку з відсутністю у нього посвідчення водія відповідної категорії, вчинення ДТП у стані алкогольного сп`яніння, відсутність полісу страхування цивільно-правової відповідальності, а тому вказана ДТП не є страховим випадком.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, не підлягають стягненню з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 10, 11-13, 83,141, 247,258, 259, 263 - 265, 268, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 993, 1191 ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення суми страхового відшкодування – відмовити із-за безпідставності.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20.09.2019 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук