Ухвала суду № 84394354, 19.09.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 19.09.2019

Справа № 320/6579/19

1-в/320/315/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі: головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Левандовська О.М., за участі прокурора – Керімова Е.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році»,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про застосування до неї Закону України «Про амністію у 2016 році», оскільки на момент дії даного закону вона була неповнолітньою. Просить розглянути дану заяву без її участі.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви засудженої, посилаючись на відсутність підстав.

З державної установи «Мелітопольська установа виконання покарань № 144» до суду надійшло клопотання про розгляд заяви засудженої ОСОБА_1 за відсутності їх представника.

Суд, вислухавши думку прокурора, вивчивши матеріали справи, вважає подання таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Селидове Донецької області, громадянки України, засуджена вироком Селидівського міського суду Донецької області від 03.11.2017 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до чотирьох років одного місяці позбавлення волі.

Відповідно до ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

07 вересня 2017 року вступив в силу Закон України № 1810-VIII від 22 грудня 2016 року «Про амністію у 2016 році».

Статтею першою Закону України «Про амністію у 2016 році» постановлено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили:

а) які на момент вчинення злочину були неповнолітніми;

б) жінок, вагітних на день набрання чинності цим Законом;

в) не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами;

г) яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4), онкологічні захворювання (III, IV стадії за міжнародною класифікацією TNM), СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ) та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого у додатку 12 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572;

ґ) які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

д) ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту");

е) учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи - осіб, які підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР;

є) які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

Відповідно до вимог п. «б» ч. 1 ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році» амністія не застосовується до осіб, зазначених у статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», а саме до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 була засуджена вироком Селидівського міського суду Донецької області від 15.02.2016 року за ч. 3 ст. 185, 75 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненої від відбування покарання з випробування з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та вироком Селидівського міського суду Донецької області 06.12.2016 року за ч. 3 ст. 185, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України за ст. 185 ч. 3 КК України відноситься до тяжких злочинів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підстав для застосування до засудженої ОСОБА_1 Закону України «Про амністію у 2016 році» не вбачається, оскільки вона є особою, яка має дві судимості за вчинення тяжких злочинів та особою, до якої положення цього закону не застосовуються.

Керуючись Законом України «Про амністію у 2016 році», ст. 85 КК України, ст. 372, 537, 539 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви засудженої ОСОБА_1 про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році» - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

Суддя: Ю.В. Ковальова