Ухвала суду № 84392535, 20.09.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 242/1423/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді : Орчелоти А.В.

суддів Міросєді А.І.

Сітнікова Т.Б.

за

участю

секретаря Петріщевої А.В.

прокурора Шульгіна С.О.

захисника Новікова О.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка Донецької області, в рамках окремої процесуальної дії «питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру за № 42018000000003022 від 03 грудня 2018 рокупо обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбачених ч. 1 ст. 258-3 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 42018000000003022 від 03 грудня 2018 рокупо обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Прокурор Шульгін С.О. звернувся з письмовим клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 із визначенням застави, з підстав, викладених в письмовому клопотанні та доданих документах, зважаючи на те, що ризики, передбачені п. п. 1,2,3,4 ч.1 ст.177 КПК України станом на теперішній час не перестали існувати.

Захисник Ляшенко І.І. заперечував щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, оскільки прокурором не доведено наявність ризиків, визначених ст.177 КПК України, та просив змінити запобіжний захід на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, - цілодобовий домашній арешт, про що надав письмове клопотання або вирішити питання щодо можливості внесення застави у розмірі, що відповідає майновому стану обвинуваченого. В обґрунтування посилався на документи, що свідчать про те, що у обвинуваченого є неповнолітня донька, батьки, шлюб з громадянкою Росії розірвано в 2014 році та інші.

Надане суду письмове клопотання захисника Ляшенко І.І. підтримане в судовому засіданні захисником Новіковим О.О. та обвинуваченим ОСОБА_2 , які просили його задовольнити, а у задоволенні клопотання прокурора відмовити у зв`язку із недоведеністю ризиків та необґрунтованістю обвинувачення.

Прокурор Шульгін С.О. заперечував проти задоволення клопотання захисника Ляшенко І.І., вважаючи його невмотивованим та безпідставним.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора та клопотання сторони захисту, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2018 року обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалами Печерського районного суду м. Києва від 25.07.2018 року, 17.08.2018 року, 25.09.2018 року, 20.11.2018 року, Шевченківського районного суду м. Києва від 11.01.2019 року , 07.02.2019 року, Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05.04.2019 строк тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 продовжено.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28.05.2019 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_1 до 26.07.2019 року включно.

Ухвалою колегії суддів Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2019 року відносно ОСОБА_1 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на термін 60 днів, тобто до 21 вересня 2019 року.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 серпня 2019 року було скасовано ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2019 року, одночасно, якою відносно ОСОБА_1 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на термін 60 днів до 21 вересня 2019 року включно із визначенням застави та покладанням, у разі її внесення обов`язків передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Строк дії ухвали спливає 21 вересня 2019 року.

Підставами вважати, що в кримінальному проваджені існують ризики передбачені у п. 1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме,що ОСОБА_2 :

- має можливість безперешкодно виїхати з території України, а також виїхати на тимчасово окуповану територію Донецької та Луганської областей та переховуватись від органів досудового розслідування та суду;

- перебуваючи на волі може впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні,

- може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки місце мешкання обвинуваченого значно віддалено від розташування Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, що може ускладнити та затягнути розгляд кримінального провадження в розумні строки.

До того ж суд вважає, що ризик передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: перебуваючи на волі, буде намагатися знищити, сховати або спотворити речовий доказ, який має значення для кримінального провадження, прокурором об`єктивно не доведений.

Рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЧ, що узгоджується з вимогами ч. 5 ст. 9 КПК України.

ЄСПЧ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчинення якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення/зменшення/ ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Тримання під вартою, згідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177КПКУкраїни, крім випадків, передбачених частиною п`ятою ст. 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує, що обвинувачений обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, з санкцією до 15 років позбавлення волі, а тому зазначає, що можливість застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України.

Судом враховується наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинуваченому інкримінується особливо тяжкий злочин, він не має постійного місця проживання на території м. Бахмута та Донецької області, проживає в с. Біла Ямпільського району Вінницької області, має можливість безперешкодно виїхати з території України, а також виїхати на тимчасово окуповану територію Донецької та Луганської областей, крім того, знаходячись на волі, зможе вплинути на свідків, також не виключений ризик, що він зможе зникнути та ухилитися від судового розгляду в умовах більш м`якої міри запобіжного заходу.

Зазначені ризики виправдовують продовження обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Враховуючи, що кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, тобто до 21 вересня 2019 року, суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_1 , не даючи оцінки зібраним доказам, приймаючи до уваги тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винним у його скоєнні; дані про особу обвинуваченого, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, зазначені у ч. 1 ст. 177 КПК України, вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 на строк шістдесят днів.

При цьому продовження застосованого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 25 червня 2019 року визнано неконституційним положення частини п`ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, яким передбачено, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України, а положення частини п`ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За положеннями ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За таких підстав, суд вважає, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню, відповідно в задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити.

Визначаючи розмір застави суд бере до уваги обставини, встановлені ст. ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що обвинуваченому слід визначити заставу у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 200700 грн., 00 копійок.

Визначений розмір застави судом є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права обвинуваченого.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183,184, 193-198, 314-316, 331, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 застосуваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 - продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів до 18 листопада 2019 року включно.

У задоволенні клопотання захисника Ляшенка О.В., обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Новікова О.О. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на інший, більш м`який – домашній арешт, або зменшення розміру застави - відмовити.

ОСОБА_1 тримати від вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 100 (ста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 200700 (двiстi тисяч сiмсот) гривень 00 копійок.

У разі звільнення з під варти внаслідок внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати на перші суду;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому на даний час проживає обвинувачений: с. Біла, Ямпільського району Вінницької області без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну місця свого проживання;

-утримуватися від спілкуваннями зі свідками та іншими особами, які мають причетність до дійсного кримінального провадження;

-носити електронний засіб контролю;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних, покладених на нього обов`язків, а саме, що в цьому випадку застава буде звернена в дохід держави, а відносно нього може бути знову застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В разі внесення застави іншою особою, роз`яснити заставодавцю те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України і, що у випадку невиконання обвинуваченим зазначених обов`язків застава буде звернена в дохід держави.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору, а також направити начальнику ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№6)».

Контроль за виконанням ухвали покласти на Головну військову прокуратуру генеральної прокуратури України.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з моменту проголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали

Головуючий

Судді