Ухвала суду № 84389114, 20.09.2019, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

Справа № 477/1167/13-к

Провадження № 1-в/477/79/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2019 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Семенової Л.М.,

при секретарі судового засідання Сірюк С.В.,

розглянувши заяву Миколаївської міської ради про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 травня 2013 року стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь Департаменту фінансів Миколаївської міської Ради (р/р 31413544700003, код ЕДРПОУ 37992781 в ГУДКСУ в м. Миколаєві в Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 24060300) в рахунок відшкодування витрат, понесених на стаціонарне лікування ОСОБА_2 - 2847 (дві тисячі вісімсот сорок сім) грн. 10 коп.

20 серпня 2019 року Миколаївська міська рада звернулася до суду із заявою про поновлення строку звернення виконавчого листа, що виданий на виконання вище вказаного вироку суду, до виконання, мотивуючи поважністю причин, що стали підставою пропуску такого строку. Зокрема вказує, що виконавчий лист було вчасно направлено до примусового виконання, але останній повернуто, виконання фактично не проводилось через невнесення авансового внеску. Посилаючись на відсутність асигнувань для цього, такий виконавчий документ неможливо було подати до виконання. Лише 15.05.2019 року у своєму рішенні «2-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України визнав неконституційним положення ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо сплати авансового внеску, та що нині не перешкоджає заявнику подати такий лист до виконання, однак передбачений законом строк для цього пропущено.

Для розгляду даної заяви представник заявника та засуджений не прибули, про причини неявки не повідомили, однак їх неявка не перешкоджає розгляду даної заяви.

Відповідно до положень ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку. Згідно п.4 ч.2 ст. 539 КПК України, розгляд даної заяви покладено на суд, що ухвалив вирок.

Згідно ч.5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Як слідує з доданих до заяви письмових доказів, виконавчий лист повернуто стягувачу не з підстав пропуску строку його подання, а з підстав, визначених ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема у боржника відсутнє майно, на яке можливе стягнення, не виявлено майно боржника, відсутній ідентифікаційний номер боржника.

Більш того, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу прийнята 26 вересня 2019 року (а.с. 132).

За положеннями ч.5 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

За статтею 12 вказаного Закону, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до п. 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року№ 1404-VIII, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги вимоги перехідних положень та ст.ст.12, 37 ЗУ «Про виконавче провадження», строк повернення виконавчого документу (26.09.2017р), суд вважає, що вищевказана заява не підлягає задоволенню, адже строки пред`явлення виконавчого листа не є пропущеними.

Керуючись ст. 433 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Миколаївської міської ради про поновлення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа від 21.06.2013 по справі №1-кп/477/97/2013 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в сумі 2747,10 грн. – відмовити.

Вказана ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення (складання).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Л.М. Семенова