Ухвала суду № 84386103, 18.09.2019, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/5773/19

Провадження № 2/592/2845/19

УХВАЛА

18 вересня 2019 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Чайка Т. В. ,

представника позивача: адвоката Пєтухова А. Ю. ,

відповідача: ОСОБА_1 ,

представниці відповідача: адвоката Друченко Т. В. ,

розглянув в підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання представниці відповідача ОСОБА_1 адвоката Друченко Тетяни Василівни про залишення позовної заяви без руху по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Локон” до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача адвокат Пєтухов Андрій Юрійович звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Локон” до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, із змісту якого вбачається, що 29.12.2018 року до салону-перукарні “Локон” завітав споживач та звернувся безпосередньо до майстра ОСОБА_2 для отримання перукарських послуг, однак майстер відмовилася надавати послуги через різке погіршення самопочуття. На що відвідувач попрохав книгу скарг та пропозицій, почав себе агресивно вести, грубіянити майстру в присутності сторонніх осіб в тому числі колег майстра, вимагав присутності директора ТОВ салон-перукарня “Локон” на що, ОСОБА_3 намагалась пояснити, що вона має законне право відмовити у прийманні замовлень на побутові послуги, якщо не може забезпечити належне їх виконання, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України № 313 “Про затвердження правил побутового обслуговування населення” (далі – Правила) , а саме: п. 10 Правил, згідно якому виконавець має право на відмову у прийманні замовлень на побутові послуги, якщо він не може забезпечити належне їх виконання. Також майстер зазначила про те, що директор ТОВ салон-перукарня “Локон” не має ніякого відношення до роботи працюючого в приміщенні персоналу. Через виниклу ситуацію ОСОБА_3 зателефонувала директору салону-перукарні та зазначила про те, що в перукарні знаходиться особа, яка веде себе неадекватно, залякує та підмовляє клієнтів не користуватися послугами майстрів даного салону, поширює інформацію, яка є недостовірною, а на її пояснення та прохання заспокоїтись не реагує. Також через конфліктну ситуацію салон-перукарню покинули декілька клієнтів, що погано впливає на ділову репутацію як майстра та її колег так і самого салону-перукарні “Локон” . Тим часом, споживач (відповідач) , отримавши книгу відгуків та пропозицій, здійснював записи від 29.12.2018 року (копія книги відгуків та пропозицій додається) . Протягом години до салону прибув директор та намагався заспокоїти споживача (відповідача) , однак той не реагував, а лише загострював ситуацію. У зв`язку з конфліктом ОСОБА_1 та директора салон-перукарні у останнього погіршився стан здоров`я та він був вимушений звернутися до сімейного лікаря (копія довідки додається) . Важливо також зазначити про те, що ТОВ салон-перукарня “Локон” надає в оренду робочі місця, однак, конкретно перукарських послуг не здійснює. Також, він хоче повідомити про те, що особи, які здійснюють господарську діяльність в приміщенні ТОВ салон-перукарня “Локон” , є зареєстрованими як фізичні особи-підприємці, в тому числі безпосередньо майстер ОСОБА_3 , до якого звернувся споживач ОСОБА_1 , прізвище, ім`я та по батькові, якого вони дізналися з записів в книзі скарг та пропозицій. ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем 1-ї групи та орендує робоче місце в ТОВ салон-перукарня “Локон” згідно договору оренди робочого місця № 1 від 01.02.2017 року (надалі – договір) та відповідно до умов зазначеного договору, а саме: п. 1.5. , згідно якому орендодавець не несе відповідальність по зобов`язанням орендатора перед іншими особами (копія договору додається) . Тобто безпосередньо ТОВ салон-перукарня “Локон” не надає перукарські послуги. Він звертає увагу суду на те, що в приміщенні ТОВ салон-перукарня “Локон” в місці загальнодоступному для споживачів знаходиться куточок споживача, який має необхідний перелік документів, а саме: свідоцтво про реєстрацію, свідоцтво платника єдиного податку, дозвіл на відкриття перукарні, правила побутового обслуговування та договори оренди робочого місця. Однак, споживач ОСОБА_1 , попередньо не ознайомившись з куточком споживача товариства, почав влаштовувати сварку та поширювати недостовірну інформацію в присутності сторонніх осіб, які стали свідками виниклої ситуації, стосовно того, що ТОВ салон-перукарня “Локон” порушує правила надання побутових послуг населенню, про те, що в салоні працюють некваліфіковані працівники, що директор товариства веде себе неадекватно, агресивно та перешкоджає працівникам надавати перукарські послуги, про що також зробив записи у книзі відгуків та пропозицій. Згідно ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Відповідно до приписів Конституції України, особа ОСОБА_1 має право використовувати і поширювати інформацію зібрану безпосередньо про ТОВ салон-перукарня “Локон” , однак не порушуючи прав інших осіб, а конкретно прав салону-перукарні. А як випливає з вищезазначеного особа поширювала недостовірну інформацію. Також він повідомляє про те, що ОСОБА_1 (відповідач) неодноразово відвідував салон-перукарню, про що свідчать скарги у книзі відгуків та пропозицій № 01, 2, 02 від 03.11.2018 року, на що салон надавав відповіді на звернення № 01, 2, 02 від 04.11.2018 року, які були направлені листом відповідачу (копії додаються) . Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) , як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині. Ст. 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. За приписами ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб`єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту про поширення інформації, що шкодить його діловій репутації. Отже, за змістом викладених приписів чинного законодавства право на спростування має особа, про яку поширено недостовірну інформацію, навіть якщо таке поширення не завдало шкоди її діловій репутації. Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови № 1 від 27.02.2009 року, зазначив про те, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) . В даному випадку споживач ОСОБА_1 поширив недостовірну інформацію шляхом негативного висловлювання стосовно салону-перукарні в присутності сторонніх осіб, а саме: клієнтів та орендарів. Також він повідомляє, що 15.01.2019 року вони отримали лист від Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області управління захисту споживачів № 05.3-06/304 з проханням надати управлінню відомості щодо працівника ОСОБА_4 у зв`язку зі зверненням ОСОБА_1 (відповідача) до управління захисту споживачів, на що вони надали відповідь на лист, в якому зазначили про те, що ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем 1-ї групи та орендує робоче місце в ТОВ салон-перукарня “Локон” згідно договору оренди робочого місця № 1 від 01.02.2017 року. Також він надає суду копію акту, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів № 000019 від 08.02.2019 року Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області управління захисту споживачів, у висновку якого зазначено про те, що ТОВ салон-перукарня “Локон” перукарські послуги не надає, а приміщення надає в оренду фізичним особам-підприємцям для надання перукарських послуг. Отже, конкретно салон не порушував правила надання побутових послуг населенню, а висловлення та заяви відповідача є безпідставними та такими, що завдають шкоди діловій репутації ТОВ салон-перукарня “Локон” . Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації. Також відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. П. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної) , прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Поширена ОСОБА_1 недостовірна інформація впливає на ділову репутацію ТОВ салон-перукарня “Локон” , а саме: тим, що особи, які винаймають приміщення в салоні, можуть в подальшому відмовитися від отримання від салону зазначених послуг, а клієнти, які відвідували салон, можуть відмовитися від перукарських послуг салону, а конкретно осіб, які винаймають робочі місця в салону. Він вважає, що для повноцінної участі особи у взаємовідносинах важливою є зовнішня оцінка конкретного суб`єкту його оточенням. Зазначена думка підтверджується п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” від 27.02.2009 року № 1 під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Зважаючи на вищенаведене, враховуючи те, що між діями ОСОБА_1 та завданою моральною шкодою ТОВ салон-перукарня “Локон” є прямий причинний зв`язок, враховуючи характер та обсяг завданої шкоди, є усі підстави для стягнення на користь ТОВ салон-перукарня “Локон” моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн. . Отже, він вважає за потрібне зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію, поширену ним в приміщенні ТОВ салон-перукарня “Локон” в присутності осіб, які винаймають приміщення у товариства, шляхом вибачення. Він повідомляє про те, що у ТОВ салон-перукарня “Локон” (позивач) відсутній спеціаліст у галузі права та керуючись ст. 59 Конституції України, згідно якій кожен має право на професійну правничу допомогу та у зв`язку з тим, що між ТОВ салон-перукарня “Локон” та адвокатським бюро “Андрія Пєтухова” був укладений договір про надання професійної правничої допомоги № 07/02/19 від 07.02.2019 року, правову допомогу надає адвокат з числа адвокатів адвокатського бюро, у зв`язку з чим ТОВ салон-перукарня “Локон” поніс витрати (попередній розрахунок витрат додається) . На підставі викладеного, керуючись ст. 36 Конституції України; ст. ст. 91, 94, 277, 1167 ЦК України; ст. ст. 4, 175 ЦПК України, він просив: 1. Визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації ТОВ салон-перукарня “Локон” інформацію поширену 29.12.2018 року в приміщенні ТОВ салон-перукарня “Локон” відповідачем шляхом висловлювань в присутності осіб. 2. Зобов`язати ОСОБА_1 протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію про ТОВ салон-перукарня “Локон” у приміщенні салону шляхом вибачення. 3. Стягнути з відповідача на користь позивача моральну (немайнову) шкоду в розмірі 1000,00 грн. . 4. Стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. . 5. Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір (вхідний № 21207/19 від 11.04.2019 року) (а. с. 3 – 10) .

25.06.2019 року представниця відповідача ОСОБА_1 адвокат Друченко Тетяна Василівна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на позов у справі № 592/5773/19, із змісту якого вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/5773/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю салон-перукарня “Локон” до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Вона – адвокат Друченко Т. В. здійснює представництво інтересів ОСОБА_1 на підставі ордеру та угоди про надання правової допомоги (копії додаються) . На виконання вимог, викладених в ухвалі Ковпаківського районного суду м. Суми від 24.04.2019 року, на підставі ст. ст. 49, 178 ЦПК України, відповідач ОСОБА_1 надає до суду відзив на позов, який полягає в наступному. Відповідач вважає, що позовні вимоги ТОВ “Локон” є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав. Заявляючи першу вимогу щодо визнання недостовірною інформації, позивач зазначає про те, що нібито 29.12.2018 року мали місце висловлювання відповідача у присутності осіб у приміщенні, яке належить позивачу. Однак, жодних доказів цього до суду не надає. Записи, зроблені відповідачем у книзі відгуків та пропозицій ТОВ “Локон” 29.12.2018 року, є реалізацією його права на звернення відповідно до вимог ст. 40 Конституції України, Закону України “Про захист прав споживачів” , Закону України “Про звернення громадян” , а не поширенням недостовірної інформації. Зазначене підтверджується положеннями п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” (надалі – постанова Пленуму Верховного Суду України) . Саме на позивача покладено обов`язок довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Доказів порушення права позивача ним не надано. Заявляючи другу позовну вимогу щодо зобов`язання відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом вибачення, позивач порушує вимоги ч. 2 ст. 16, ст. 277 ЦК України, які чітко визначають спосіб захисту порушеного права, а зазначений позивачем спосіб захисту не передбачений цими нормами закону. Наведене підтверджується роз`ясненнями, що містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України. Також, заявляючи вимогу щодо відшкодування моральної шкоди, позивач обґрунтовує її тим, що особи, які винаймають приміщення у салоні, можуть у подальшому відмовитися від отримання від салону зазначених послуг, а клієнти, які відвідували салон, можуть відмовитися від перукарських послуг салону, а конкретно осіб, які винаймають робочі місця у салоні. Однак, по-перше, доказування факту наявності моральної шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України) , по-друге, відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають, зокрема, наявність такої шкоди. З огляду на обов`язок позивача довести факт поширення відповідачем недостовірної інформації, а також те, що внаслідок цього було порушено особисті немайнові права (ділова репутація) позивача, та відсутність належних та допустимих доказів факту поширення недостовірної інформації, яка порушує особисте немайнове право позивача на недоторканність ділової репутації та перешкоджає його користуванню особистим немайновим правом на ділову репутацію, позовні вимоги є необґрунтованими. На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 267 ЦК України; ст. ст. 49, 133, 137, 178, 258, 265 ЦПК України, вона просила: 1. У задоволенні позову ТОВ салон-перукарня “Локон” до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, відмовити. 2. Заявлені позивачем судові витрати у вигляді судового збору не стягувати. 3. Стягнути з ТОВ салон-перукарня “Локон” на користь ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі п`ятсот) грн. в рахунок відшкодування судових витрат у вигляді, витрат на професійну правничу допомогу (вхідний № 34833 від 25.06.2019 року) (а. с. 89 – 91) .

19.08.2019 року представник позивача ТОВ салон-перукарня “Локон” адвокат Пєтухов Андрій Юрійович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми пояснення до позовної заяви про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, із змісту яких вбачається, що в Ковпаківському районному суді м. Суми слухається справа № 592/5773/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю салон-перукарня “Локон” до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Він хоче надати пояснення в порядку ст. 182 ЦПК України, в яких висловити свою думку, щодо заявлених ними позовних вимог та отриманого відзиву від відповідача. По-перше, стосовно отриманого ними відзиву на позовну заяву, то він звернути увагу суду на те, що положеннями ст. ст. 178, 179, 180 ЦПК України визначено, що відповідач має право подати відзив на позов, позивач має право подати відповідь на відзив, а відповідач відзив та заперечення щодо викладених позивачем у відповіді на відзив пояснень у встановлений судом процесуальний строк. 24.04.2019 року ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми було відкрито провадження у справі № 592/5773/19 та запропоновано відповідачу в п`ятнадцяти денний строк з дня вручення йому ухвали, подати до суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України; одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду зобов`язати відповідача надіслати іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів та було роз`яснено відповідачу, що в разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Однак, ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву 20.06.2019 року, ними його було отримано 11.07.2019 року, отже, встановлений судом процесуальний строк відповідачем був порушений, відповідної заяви учасника справи про продовження судом процесуального строку не було подано. Тому, виходячи з приписів ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Стосовно викладених у відзиві, який був поданий з порушенням процесуальних строків, аргументів та доводів відповідача, він вважає, що вони є безпідставними, а саме: 29.12.2018 року до салону-перукарні “Локон” завітав споживач та звернувся безпосередньо до майстра ОСОБА_2 для отримання перукарських послуг, однак майстер відмовилася надавати послуги, через різке погіршення самопочуття, на відповідь майстра відвідувач попрохав книгу скарг та пропозицій, почав себе агресивно вести, грубіянити майстру в присутності сторонніх осіб в тому числі колег майстра, вимагав присутності директора ТОВ салон-перукарня “Локон” на що, ОСОБА_3 намагалась пояснити, що вона має законне право відмовити у прийманні замовлень на побутові послуги, якщо не може забезпечити належне їх виконання, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України № 313 “Про затвердження правил побутового обслуговування населення” (далі – Правила) , а саме: п. 10 Правил, згідно якому виконавець має право на відмову у прийманні замовлень на побутові послуги, якщо він не може забезпечити належне їх виконання” . Важливо зазначити, що директор ТОВ салон-перукарня “Локон” не має ніякого відношення до роботи працюючого в приміщенні персоналу, так як товариство лише надає в оренду робочі місця, однак конкретно перукарських послуг не здійснює. Особи, які здійснюють господарську діяльність у приміщенні ТОВ салон-перукарня “Локон” , є зареєстрованими як фізичні особи-підприємці, в тому числі безпосередньо майстер ОСОБА_3 , де якого звернувся споживач, ОСОБА_1 , в загально доступному для споживачів місті ТОВ салон-перукарня “Локон” , знаходить куточок споживача, який має необхідний перелік документів,а саме свідоцтво про реєстрацію, свідоцтво платника єдиного податку, дозвіл на відкриття перукарні, правила побутового обслуговування, та договори оренди робочого місця. Однак споживач ОСОБА_1 попередньо не ознайомившись з куточком споживача Товариства, почав влаштовувати сварку та поширювати недостовірну інформацію, в присутності сторонніх осіб, які стали свідками виниклої ситуації, стосовно того, що ТОВ салон-перукарня “Локон” порушує правила надання побутових послуг населенню, у салоні працюють некваліфіковані працівники, директор товариства веде себе неадекватно, агресивно та перешкоджає працівникам надавати перукарські послуги, про що також зробив записи у книзі відгуків та пропозицій. Він звертає увагу суду на те, що через конфліктну ситуацію салон-перукарню покинули декілька клієнтів, що погано впливає на ділову репутацію як майстра та її колег так і самого салону-перукарні “Локон” . Що є на їхню думку підтвердженням того, що поведінка ОСОБА_1 є такою, що впливає на ділову репутацію салону-перукарні. Він повідомляє про те, що свідком даної ситуації стала майстер ОСОБА_4 , яку вони просять викликати до суду, про що заявляють клопотання. Також, він вважає за необхідне змінити предмет позову, про що ними була подана заява про зміну предмету позову. Згідно ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Відповідно до приписів Конституції України особа ОСОБА_1 має право використовувати та поширювати інформацію зібрану безпосередньо про ТОВ салон-перукарня “Локон” , однак, не порушуючи прав інших осіб, а конкретно салону-перукарні. А як випливає з вищезазначеного особа поширювала недостовірну інформацію. Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) , як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині. Ст. 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. За приписами ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб`єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту про поширення інформації, що шкодить його діловій репутації. Отже, за змістом викладених приписів чинного законодавства право на спростування має особа, про яку поширено недостовірну інформацію, навіть якщо таке поширення не завдало шкоди її діловій репутації. Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови № 1 від 27.02.2009 року зазначив про те, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) . В даному випадку споживач ОСОБА_1 поширив недостовірну інформацію шляхом негативного висловлювання стосовно салону-перукарні в присутності сторонніх осіб, а саме: клієнтів та орендарів, чим завдав шкоді діловій репутації салону-перукарні. Разом з тим ст. 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації. Також відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. П. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної) , прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Поширена ОСОБА_1 недостовірна інформація впливає на ділову репутацію ТОВ салон-перукарня “Локон” , а саме: тим, що особи, які винаймають приміщення в салоні, можуть в подальшому відмовитися від отримання від салону зазначених послуг, а клієнти, які відвідували салон, можуть відмовитися від перукарських послуг салону, а конкретно осіб, які винаймають робочі місця в салоні. Він вважає, що для повноцінної участі особи у взаємовідносинах, важливою є зовнішня оцінка конкретного суб`єкту його оточенням. Зазначена думка підтверджується п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” від 27.02.2009 року № 1, де під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Зважаючи на вищенаведене, враховуючи те, що між діями ОСОБА_1 та завданою моральною шкодою ТОВ салон-перукарня “Локон” , є прямий причинний зв`язок, враховуючи характер та обсяг завданої шкоди, є усі підстави для стягнення на користь ТОВ салон-перукарня “Локон” моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн. . Отже, він вважає за потрібне зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію про ТОВ салон-перукарня “Локон” у приміщенні салону у спосіб, наближений до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію (вхідний № 44102 від 19.08.2019 року) (а. с. 102 — 105) .

19.08.2019 року представник позивача ТОВ салон-перукарня “Локон” адвокат Пєтухов Андрій Юрійович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про зміну предмету позову про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, із змісту якої вбачається, що 24.04.2019 року ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми було відкрито провадження у справі № 592/5773/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю салон-перукарня “Локон” до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Він вважає за необхідне змінити предмет позову у зв`язку з тим, що ст. 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Відповідно до положень ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов`язки (цивільну правоздатність) , як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Згідно ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування) , а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. За змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі, як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта (підприємця) . Таким чином, юридична особа як і фізична особа має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України. Згідно ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. П. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року вказує на те, що спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію. Враховуючи вищезазначене позивач просить змінити предмет позову. На підставі викладеного, керуючись ст. 32 Конституції України; ст. 91, 94, 277 ЦК України; ст. 49 ЦПК України, він просив: 1. Визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації ТОВ салон-перукарня “Локон” інформацію поширену 29.12.2018 року в приміщенні ТОВ салон-перукарня “Локон” відповідачем шляхом висловлювань в присутності осіб. 2. Зобов`язати ОСОБА_1 протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію про ТОВ салон-перукарня “Локон” у приміщенні салону у спосіб, наближений до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію. 3. Стягнути з відповідача на користь позивача моральну (немайнову) шкоду в розмірі 1000,00 грн. . 4. Стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. . 5. Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір (вхідний № 44103 від 19.08.2019 року) (а. с. 108, 109) .

Однак, позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, а саме: відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Із змісту п/п 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” вбачається, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем — 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Із змісту п/п 5 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” вбачається, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме: позовної заяви немайнового характеру — 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, позовної заяви про відшкодування моральної шкоди — 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір” у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Із змісту абз. 1 п. 10, п. 12, абз 1 п. 13 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ “Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах” № 10 від 17.10.2014 року (із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 25.09.2015 року) вбачається, що подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об`єктом справляння судового збору. За подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, недоплачена сума судового збору також підлягає сплаті. У випадках об`єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами. Якщо в позовній заяві об`єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов`язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою) , наприклад, за вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди.

Отже, позивачу товариству з обмеженою відповідальністю “Локон” необхідно додати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що клопотання представниці відповідача ОСОБА_1 адвоката Друченко Тетяни Василівни про залишення позовної заяви без руху по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Локон” до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації слід задовольнити, позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Локон” до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації слід залишити без руху та запропонувати позивачу виправити недоліки позовної заяви в строк, що передбачений ч. 2 ст. 185 ЦПК України, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в іншому разі позовна заява буде вважатися неподаною.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 187, 259, 268, 272, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання представниці відповідача ОСОБА_1 адвоката Друченко Тетяни Василівни про залишення позовної заяви без руху по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Локон” до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації задовольнити.

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Локон” до ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, залишити без руху.

Запропонувати позивачу виправити недоліки позовної заяви в строк, що передбачений ч. 2 ст. 185 ЦПК України, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху для усунення недоліків.

Якщо позивач, відповідно до ухвали суду, у встановлений строк не виконає вимоги, визначені у ст. 177 ЦПК України, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.Г. Бичков