Рішення № 84386041, 25.03.2019, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 584/1106/17 Провадження №2/574/15/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцан В.М.

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.

в присутності

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 01.04.2011 року між нею та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до кого вона передала йому 25000 доларів США, що за курсом в національній валюті доді становило 201000 грн., які останній зобов`язався повернути до 01.09.2011 року. Але всупереч цьому, відповідач грошові кошти не повернув та відмовляється виконувати взяті зобов`язання. Просила стягнути з відповідача на її користь 330353 грн. 41 коп. ( з врахуванням курсу долара) в рахунок повернення заборгованості за договором позики та судовий збір в сумі 3303 грн. 53 коп., що був сплачений при подання позову.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої вимоги уточнила, просила стягнути з відповідача 270350 гривен. 41 коп., так як останній на протязі січня-червня 2018 року сплатив їй 60000 грн.. Доповнила, що ОСОБА_2 визнає цю суму заборгованості, про що надав їй відповідну розписку.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився по невідомій причині, клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву не надав.

За згодою позивачки, суд, відповідно до ст.280 ЦПК України, ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Вислухавши доводи позивачки, дослідивши обставини справи, представлені докази, давши їм оцінку суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі щодо повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і, залежно від установлених результатів, робити відповідні правові висновки.

Такі висновки містяться у правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у Постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13.

На підтвердження укладення договору позики, позивачка надала суду письмову розписку, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 позичив в неї грошові кошти в сумі 25062 доларів США, що в еквіваленті на національну валюту по курсу на день позики, становить 2010000 грн., з виплатою 2% щомісячно, які зобов`язався повернути до 01.09.20111 року. Вказану позику остання зобов`язалася повернути до 01.09.2011 року (а.с.8).

Таким чином, зобов`язання з повернення коштів позивачці відповідач підтвердив власноручно написаною та підписану ним розпискою.

В подальшому, 24.01.2018 року відповідач підтвердив свої зобов`язання перед позивачкою надавши їй нову розписку, якою зобов`язався наявний борг в сумі 330353 грн. 41 коп., узгоджений між сторонами з врахуванням курсу долара, погасити до кінця 2018 року рівними частинами по 10000 щомісячно.

Як видно з пояснень позивачки, ОСОБА_2 в продовж січня-червня 2018 року сплатив їй 60000 грн. і знову перестав виконувати взяті зобов`язання.

За змістом ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивачки, що сума заборгованості за договором позики на день розгляду справи становить 270350 гривен. 41 коп..

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем), у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, в тому числі три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями частин 1 та 2 статті 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, здійснивши системний аналіз норм, що застосовуються до вказаних вище правовідносин та враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню .

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з врахуванням задоволення позову в межах позовних вимог, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору при поданні позовної зави до суду в розмірі 3303 грн. 53 коп..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 7, 10, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, ст. ст. 202, 203, 524, 526, 533, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 08.05.1998 року Буринським РВ УМВС України в Сумській області) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики в загальній сумі 270350 грн. 41 коп. та 3303 грн. 53 коп. в рахунок повернення витрат зі сплати судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий:

Повний текст рішення виготовлений 02.04.2019 року.