Ухвала суду № 84385520, 18.09.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8049/18

Провадження № 2-з/522/670/19

2/522/4193/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Вадуцкої В. І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про приведення самовільно реконструйованих квартир у первинний стан, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про приведення самовільно реконструйованих квартир у первинний стан.

Ухвалою суду від 21.06.2018 року її прийнято до провадження та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 28.01.2019 року закрито підготовче засідання та призначення справу до розгляду по суті.

18.09.2019 року третьою особою ОСОБА_2 подано клопотання про забезпечення позову, відповідно якого просила накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності та накласти арешт на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_2 неодноразово бачила оголошення про продаж даних квартир, відповідач намагається відчужити дані квартири, що призведе до унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

18.09.2019 року представник відповідача адвокат Голенєва О.І. надала суду клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи. В обґрунтування клопотання зазначено, що в матеріалах справи є висновок експертизи №6932 від 14.05.2014 року, але є всі підстави вважати, що експертиза проведена з порушенням та є необґрунтованою. Крім того, вважає, що експерт був упереджений при проведенні експертизи, оскільки відповідь на кожне питання суперечить один одному. Також, позивач не надав доказів, якою була квартира АДРЕСА_3 до реконструкції і що саме було в ній переобладнано на момент подачі позову. До позову наданий лише технічний паспорт кв. АДРЕСА_4 , технічний паспорт АДРЕСА_5 . АДРЕСА_3 позивач не надав.

Третьою особою надано письмові заперечення на клопотання про призначення експертизи, відповідно яких зазначено, що експертизами в рамках справи №2-3018/11 встановлені всі необхідні факти, тому в призначені чергового аналогічного дослідження не має необхідності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суддя приходить до наступних висновків.

Згідно до положень ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України, передбачає, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов може забезпечуватися, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд враховує, що саме лише посилання представника третьої особи у заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі ст. 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дії відповідача спрямовані на відчуження нерухомого майна, тому не доведено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте, заявником не доведено належним чином співмірність заявлених заходів забезпечення позову вартості майна, на яке остання просить накласти арешт, оскільки предметом спору є приведення самовільно реконструйованих квартир у первинний стан, отже доказів співмірності позовним вимогам и заявленим вимогам про вжиття заходів забезпечення позову суду не надано.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості і адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просила вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову у цій справі не підлягає задоволенню.

Із приводу заявленого клопотання про призначення експертизи, суд зазначає, наступне.

Згідно ст. 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно частин 2,3 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно п. 10 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 222 ЦПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

В частині другій цієї статі зазначено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Аналізуючи зазначені норми цивільно-процесуального законодавства, суд зазначає, що клопотання про призначення експертизи подано з пропуском строку, під час судового розгляду по суті, без зазначення поважних причин щодо неподання клопотань в підготовчому засіданні, а тому на підставі ч. 2 ст. 222 ЦПК, суд залишає без розгляду подане клопотання.

Керуючись статтями 3-13, 43, 49, 76-80, 81, 89, 95, 105, 149-150, 182-183, 197, ст. 209, 222, ч.2 247, 258-260, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про забезпечення позову – відмовити.

Клопотання представника відповідача – адвоката Голєнєвої О.І. про призначення будівельно-технічної експертизи повернути без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в скасуванні заходів забезпечення позову подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали. Учасники справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено 20.09.2019

Суддя: Домусчі Л.В.