Рішення № 84384490, 16.09.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.09.2019 Справа № 920/417/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

секретар судового засідання - Чепульська Ю.В.,

розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: 1. Кролевецької міської ради;

2. Виконавчого комітету Кролевецької міської ради;

до відповідача - фізичної особи-підприємця Коренчука Василя Івановича,

про стягнення неустойки та повернення орендованого приміщення,

за участю представників сторін:

від позивачів: 1. представник Рекуха О. В . ,

2. представник Рекуха О.В. ,

від відповідача - адвокат Авраменко О.В., Коренчук В.І.

Стислий виклад позицій сторін по справі.

Позивачі звернулись до суду 21.04.2019 з позовом, в якому просять суд стягнути з відповідача на користь першого позивача 461903 грн 45 коп. неустойки за користування частиною вбудованого нежитлового приміщення по площі Миру, буд. 6, м. Кролевець, за час прострочення обов`язку щодо його повернення за договором оренди № 137 від 06.03.2016, а також зобов`язати відповідача звільнити та повернути першому позивачу частину вбудованого нежитлового приміщення по площі Миру, буд. 6, м. Кролевець.

Позивачі обґрунтовують позовні вимоги тим, що відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної оплати орендних платежів належним чином не виконував, на момент звернення до суду відповідач не виконав і своє зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди та приміщення не звільнив. Тому, за період з 06.09.2016 по 31.03.2019 відповідачу, відповідно до Договору та ст. 785 ЦК України, було нараховано неустойку.

06.06.2019 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що проти позовних вимог заперечує.

Відповідач обґрунтовує заперечення тим, що оскільки було визнано незаконною підставу для укладення договору - рішення Кролевецької міської ради від 29.04.2016, а саме в частині визначення строку договору оренди комунального майна, вказане положення договору стосовно строку договору оренди та розміру орендної плати є недійсним в силу закону. Майно відповідачем протягом строку, який зазначений позивачами, взагалі не використовувалось. Рахунків відповідачу за використання орендованого майна жодного разу не виставлялось (а.с.68-71).

24.06.2019 відповідач надав до суду пояснення у справі, що оригінал Договору у відповідача відсутній.

24.06.2019 першим позивачем була надана відповідь на відзив, в якій зазначено, що доводи відповідача є безпідставними, необгрутованими.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача усно зазначив, що проти позовних вимог заперечує. Крім того, спірний Договір між сторонами не укладався, відсутній, майно відповідачем не використовувалось.

Подані сторонами заяви та клопотання. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

Ухвалою суду від 26.04.2019 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі. Ухвалою суду від 06.06.2019 було продовжено підготовче засідання на 30 днів.

06.06.2019 відповідач надав до суду клопотання від 05.06.2019, в якому просив суду витребувати у позивача оригінал договору оренди майна територіальної громади м. Кролевець № 137 від 06.03.2016, докази оплати за вказаним договором відповідачем 26.10.2016, як про те вказує позивач у розрахунку до позову. Крім того, відповідач просить суд витребувати у господарського суду Сумської області для огляду матеріали справи № 920/1167/16.

Ухвалою суду від 06.06.2019 було зобов`язано першого позивача та відповідача надати суду для огляду оригінал Договору та витребувано у господарського суду Сумської області для огляду матеріали справи № 920/1167/16. Також, було зобов`язано першого позивача надати суду пояснення стосовно того, куди була зарахована та з яким призначенням 26.10.2016 сума в розмірі 4006 грн 71 коп., а також надати докази такої оплати.

22.05.2019 відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсним спірний Договір. Ухвалою суду від 06.06.2019 зустрічну позовну заяву було повернуто заявнику.

06.08.2019 відповідач звернувся до суду з заявою про повернення судового збору, який був сплачений ним при зверненні до суду з зустрічною позовною заявою. Листом від 09.08.2019 було повідомлено відповідача, що заява може бути розглянута судом, однак після надання квитанції з відміткою банківської установи.

22.07.2019 перший позивач надав клопотання про залучення доказів до матеріалів справи.

24.08.2019 відповідачем було надано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 22.07.2019 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. В судовому засіданні 19.08.2019 було оголошено перерву до 16.09.2019.

В судовому засіданні 16.09.2019 булу оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Перший позивач зазначає, що 06.03.2019 між ним та відповідачем було укладено договір оренди майна територіальної громади міста Кролевець за № 137 на частину вбудованого нежитлового приміщення по площі Миру, буд. 6, м. Кролевець. Відповідно до п.7.1 Договору строк його дії - з 06.03.2019 по 05.09.2016 (копія договору а.с.24-28). Перший позивач зазначає, що відповідач отримав об`єкт оренди за актом приймання-передачі від 06.03.2016 (копія акту а.с. 30).

Відповідно до п. 2.3, п. 2.4 Договору після припинення або розірвання договору, відповідач зобов`язаний повернути об`єкт оренди в п`ятиденний термін, перебіг якого починається з дня, що є останнім днем дії договору. Приміщення вважається поверненим першому позивачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Перший позивач зазначає, що відповідач не сплачував своєчасно і в повному обсязі орендну плату, а тому перший позивач звертався до відповідача з листом від 14.07.2016 та 31.08.2016 про відмову у продовженні строку дії Договору та про те, що не має наміру продовжувати дію Договору на новий строк і просив після 05.09.2016 повернути орендоване приміщення. Крім того, листом від 08.09.2016 перший позивач нагадав відповідачу порядок передачі майна. Листом від 11.01.2019 позивач зазначив відповідачу про необхідність сплатити заборгованість за Договором. Також позивач звертався до відповідача з претензією (а.с.32-41).

Проте відповідач об`єкт оренди не повернув, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення неустойки за користування об`єктом оренди за час прострочення обов`язку щодо його повернення в сумі 461903 грн 45 коп. за період з 06.09.2016 по 31.03.2019, а також звільнення та повернення орендованого приміщення. Першим позивачем надано до суду розрахунок неустойки за користування частиною вбудованого нежитлового приміщення (а.с.21).

Оцінка суду, висновки суду дослідженим доказам та законодавство, що підлягає застосуванню.

Предметом позову є вимога спрямована до відповідача, про звільнення та повернення об`єкту оренди, який був переданий по Договору та сплатиту неустойки за час прострочення щодо його повернення, а підставою позову позивач зазначає порушення відповідачем умов Договору, в тому числі п.п. 2.3-2.4.

Суд неодноразово з`ясовував у першого позивача про наявність оригіналу Договору, оскільки саме першим позивачем була надана копія такого Договору до матеріалів позовної заяви. Відповідач зазначав, що оригінал зазначеного Договору необхідно витребувати у першого позивача, оскільки відповідач ставить під сумнів його існування, а також відповідач жодних платежів, на виконання зазначеного Договору, не здійснював.

Господарський суд має право витребувати оригінали документів, якщо це необхідно для справи. Ухвалою суду від 06.06.2019 було зобов`язано першого позивача та відповідача надати суду для огляду оригінал Договору. Проте оригінал Договору першим позивачем до суду наданий не був.

Крім того, строки зберігання різних видів договорів наведено у витязі з Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5 (далі - Перелік). Проте першим позивачем не було надано суду доказів, що оригінал такого Договору було знищено або втрачено.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Згідно з ч.ч. 1,2, 6 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Оскільки позивачем не надано суду для огляду оригінал договору оренди № 137 від 06.03.2019, а відповідач ставить під сумнів його існування, то суд не бере до уваги копію договору № 137 оренди майна територіальної громади міста Кролевець від 06.03.2016, копія якого міститься на а.с.24-28.

Також, ухвалою суду від 06.06.2019 було витребувано у господарського суду Сумської області для огляду матеріали справи № 920/1167/16. При дослідженні матеріалів справи № 920/1167/16 за позовом Кролевецької міської ради Сумської області до ФОП Коренчука В.І. про звільнення орендованого приміщення та повернення орендованого майна суд встановив, що в матеріалах справи міститься копія договору № 137 оренди майна територіальної громади міста Кролевець від 29.04.2016 (а.с.11-13). Крім того, в матеріалах справи (а.с.66-58) міститься ноторіально посвідчена копія договору № 137 оренди майна територіальної громади міста Кролевець від 06.03.2016, однак незважаючи на аналогічний з Договором об`єкт оренди, копія договору у справі № 920/1167/16 має інший строк його дії - з 06.03.2016 до 05.09.2018 (п.7.1).

Тобто, з урахуванням того, що позивачі наполягають на редакції Договору, копія якого міститься в матеріалах справи № 920/417/19, а в справі № 920/1167/16 є посвідчена першим позивачем копія договору оренди № 137 від 29.04.2016 (строк дії - 06.03.2016 до 05.09.2016) та є нотаріально посвідчена копія договору № 137 від 06.03.2016 стосовно того ж приміщення, однак з іншим терміном дії - з 06.03.2016 до 05.09.2018, то у суду відсутня фактична можливість встановити дійсне волевиявлення сторін договору, стосовно строків його дії.

Також, у листах про звільнення приміщення та сплату боргу перший позивач зазначає різні договори (різні дати договорів), а саме у листі від 14.07.2016 - договір № 137 від 29.04.2016, а у листі від 31.08.2016 - договір № 137 від 06.03.2016.

Відповідачем до суду була надана постанова по справі № 579/1682/16-а, яка розглядалась у Кролевецькому районному суді Сумської області. Постановою зазначеного суду від 27.01.2017 по вказаній справі було скасовано рішення Кролевецької міської ради Сумської області від 29.04.2016 «Про надання фізичній особі-підприємцю Коренчуку В.І. частин нежитлових приміщень в оренду «в частині визначення строків оренди з 6 березня 2016 року по 5 вересня 2016 року» (а.с.159-161).

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте преюдиційних фактів, які стосуються укладення чи неукладення 06.03.2019 між сторонами договору оренди майна територіальної громади міста Кролевець за № 137, при розгляді Кролевецьким районним судом Сумської області справи № 579/1682/16-а, не встановлювалось.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 76 ГПК України (Належність доказів) належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України (Допустимість доказів) обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом надавалось достатньо часу першому позивачу для спростування позиції відповідача, а саме - з моменту отримання ним відзиву на позов, в якому відповідач повідомляв свої заперечення щодо позову. Також ухвалою суду суд витребовував оригінал договору, проте протягом всього розгляду справи представники позивача не виконали ухвалу суду, а тому суд вважає ненадання оригіналу договору суду для огляду - як визнання позивачами факту відсутності такого договору.

Враховуючи вищезазначене, а саме предмет доказування по справі, основним доказом по справі повинен бути оригінал Договору, який необхідний для повного і всебічного розгляду справи, однак позивачами належними та допустимими доказами не доведено факту укладення з відповідачем 06.03.2019 договору оренди майна територіальної громади міста Кролевець за № 137, а тому не доведено і наявність правових підстав для позову.

Згідно з ч.1, ч. 2 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Однак, суд дійшов висновку, що вказана стаття не підлягає застосування у даному випадку для повернення орендованого майна та сплати неустойки, оскільки для її застосування необхідно встановлення судом факту наявності між сторонами господарських правовідносин - укладення договору оренди. Однак відповідачем факт такого укладення заперечується, в той час, як позивачами належними та допустимими доказами не доведено факту укладення з відповідачем 06.03.2019 договору оренди майна територіальної громади міста Кролевець за № 137. Тому, відсутні правові підстави для застосування ст. 785 ЦК України.

Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь першого позивача 461903 грн 45 коп. неустойки за користування частиною вбудованого нежитлового приміщення, за час прострочення обов`язку щодо його повернення за договором оренди № 137 від 06.03.2016 та зобов`язання відповідача звільнити та повернути першому позивачу частину вбудованого нежитлового приміщення є неправомірними, необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Крім того, згідно до п. 58 Рішення Європеського суду з прав людини у справі «Серявін протии України», яке є джерелом права, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з рав людини», суд повторює, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів позивачів, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що судом в задоволенні позову відмовлено, то на позивачів покладаються витрати із сплати судового збору в розмірі 8849 грн 56 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову Кролевецької міської ради та Виконавчого комітету Кролевецької міської ради до фізичної особи-підприємця Коренчука Василя Івановича про стягнення неустойки в розмірі 461903 грн 45 коп. та повернення орендованого приміщення - відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8849 грн 56 коп. покласти на позивачів - Кролевецьку міську раду та Виконавчий комітет Кролевецької міської ради.

3. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.09.2019.

Суддя О.Ю. Резніченко