Ухвала суду № 84384354, 19.09.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.09.2019 р. Справа № 907/930/15

За позовом: Акціонерного товариства “SOTRA HOLDING AG” (Швейцарська конфедерація, кантон Аппенцель-Ауссерроден, 9100, м.Герізау, вул.Бангофштрассе, 6; код компанії СНЕ-100.913.007)

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал Карпати” (89502, Закарпатська область, м.Чоп, вул. Європейська, 1; ідент.код 30015807)

про: визнання за Акціонерним товариством “SOTRA HOLDING AG” права приватної спільної часткової власності (з часткою 60%) на об`єкт нерухомості – комплекс, а саме: ангар (літера А), насосна (літера Б), водойма (літера В), сторожева (літера Г), трансформаторна (літера Д), розташовані у смт.Батьово (Берегівського району, Закарпатської області), на вулиці Слободянська, 3 (колишня вулиця Колгоспна).

Головуючий суддя: Стороженко О.Ф. Судді: Кітаєва С.Б.,

Березяк Н.Є.

Секретар: Мазуркевич М.Р.

Представники:

Позивача: не з`явився;

Відповідача: Шимборська О.А. – Ордер ЛВ №160354 від 10.05.2019.

Процесуальні дії вчинено судом у приміщенні Господарського суду Львівської області: зал судового засідання №11.

Суд встановив:

Господарським судом Закарпатської області, Ухвалою від 27.08.2015, відкрито провадження у справі №907/930/15 за позовом Акціонерного товариства «SOTRA HOLDING AG» до Українсько-австрійського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал Карпати» (на даний час – ТзОВ «Термінал Карпати») з вимогою: визнати за Позивачем право приватної спільної часткової власності (з часткою 60%) на об`єкт нерухомості (комплекс: ангар («А»), насосна («Б»), водойма («В»), сторожева («Г»), трансформаторна («Д»)), розташований у смт. Батьово (Берегівського району, Закарпатської області), вул. Слободянська,3.

Господарським судом Закарпатської області, на підставі норми ст.31 (п.2 ч.1) ГПК України та Розпорядження №01-04/4/19 від 28.03.2019, передано справу №907/930/15 на розгляд Господарському суду Львівської області, як найбільш територіально наближеному суду, - у зв`язку з неможливістю утворення складу суду для розгляду даної справи.

Господарським судом Львівської області, Ухвалою від 17.04.2019, прийнято справу до розгляду.

Суд, у новому складі, Ухвалою від 25.07.2019, розпочав розгляд справи спочатку.

13.06.2019 Відповідачем заявлено Клопотання про залишення позову без розгляду з таким обґрунтуванням:

-у п.10.2 Договору №152/01 від 19.12.2001 наявне арбітражне застереження (арбітражна угода) щодо розгляду спорів Міжнародним комерційним судом при торгово-промисловій палаті у Відні;

-хоча у Договорі зазначено неіснуючий арбітражний суд, проте, враховуючи висновки Великої Падати Верховного суду, викладені у Постанові від 28.08.2018 (справа №906/493/16), факт визначення місця розташування арбітражного суду є підставою для визнання арбітражної угоди такою, що може бути виконана.

17.09.2019 Відповідачем, на вимогу суду, надано Пояснення щодо можливості застосування арбітражного застереження, викладеного у п.п.10.2, 10.3 Договору №152/01 від 19.12.2001, при наявності заперечень щодо переходу до Позивача прав і обов`язків за Договором, так як «саме арбітражна установа, розглядаючи спір по суті, наділена повноваженнями вирішувати, чи є Позивач суб`єктом правовідносин, врегульованих Договором».

Позивачем надано Заперечення стосовно Клопотання Відповідача про залишення позову без розгляду, у якому, зокрема, зазначено:

-згідно зі ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» і ст.ст.30, 366 ГПК України, у спорах щодо речових прав на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації в Україні, встановлена виключна компетенція (підсудність) таких справ державним судам України, тобто перенесення даних спорів до арбітражу є неможливим (з цих же підстав Позивач матиме проблему з виконанням арбітражного рішення в Україні);

-сам Відповідач зауважує, що згідно з Конвенцією «Про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень» (м. Нью-Йорк, 1958 р.) та Керівництвом UNCITRAL по даному міжнародному договору, судами визнається патологічний характер арбітражного застереження в зовнішньоекономічному договорі, що виключає можливість його застосування, якщо в арбітражній угоді призначена неіснуюча арбітражна установа;

-зазначеної арбітражної установи у м. Відень не існує, як не існує і Торгово-промислової палати Відня, а існує Федеральна палата економіки Австрії та при ній функціонує Віденський міжнародний арбітражний центр;

-Позивачу невідома причина виникнення помилки в Договорі (очевидно, юристи української сторони, при підготовці проекту договору, назвали арбітражну установу по аналогії з відповідним українським органом (МКАС при ТПП України) або мали саме його на увазі з визначенням місця арбітражного слухання у Відні, що зручно для обох сторін (а іноземна сторона не звернула на цю помилку належної уваги);

-арбітражна установа зі вказаною назвою відсутня і це є суттєвим дефектом арбітражної угоди, оскільки унеможливлює визнання VІАС своєї компетенції по справі, настільки, що не дає змоги застосувати ч. 3 ст. 22 ГПК України;

-Позивач вважає недостатньою підставою, для тлумачення арбітражного застереження на користь арбітражу, факт зазначення міста Відень, адже могло бути навпаки: назва арбітражної установи правильна, а неправильна географічна прив`язка (мав бути МКАС при ТПП України з місцем слухання у Відні);

-згідно з позицією Верховного Суду, зверненню до державного суду не повинна передувати спроба Позивача звернутися до арбітражу з метою перевірити, прийме він позов чи ні;

-Позивач готовий до переведення своїх спорів до VІАС (і навіть бажав би цього), тому 12.02.2018 надсилав Відповідачу оферту (додаткову угоду до Договору про спільну інвестиційну діяльність № 152/01 від 19.12.2001), у якій пропонував усунути дефекти підписаного Сторонами арбітражного застереження, вказавши належний орган для розгляду спорів: Віденський міжнародний арбітражний центр при Федеральній палаті економіки Австрії;

-проте, Відповідач 20.03.18 надіслав Позивачу (поштою) відмову в акцепті вказаної додаткової угоди і чітко зафіксував свою незгоду щодо вибору арбітражу, хоча тепер ніби веде себе цілком протилежно;

-єдиним позитивним висновком заявленого Відповідачем Клопотання є те, що посилання на умови Договору про спільну інвестиційну діяльність № 152/01 від 19.12.2001 в контексті спору Сторін чітко свідчить про те, що Відповідач нарешті визнав правонаступництво Позивача за цим Договором, оскільки посилається на його умови як на підстави регулювання процесуальних прав та обов`язків Сторін (раніше Відповідач і це голослівно заперечував).

18.09.2019 (у день проведення підготовчого засідання) представником Позивача надіслано (засобом електронного зв`язку) Клопотання про проведення підготовчого засідання 19.09.2019 без його участі, - у зв`язку з неможливістю прибуття.

Представник Відповідача надав (усно) пояснення з обґрунтуванням заявленої вимоги про залишення позову без розгляду.

У ході дослідження обставин стосовно Арбітражної угоди Сторін Договору (від 19.12.2001) та поданих доказів, - суд встановив:

Умовами п.п.10.2, 10.3 Договору від 19.12.2001, укладеного ВАТ «Термінал Карпати» («Український учасник») та Фірмою СВТ «Союзвнештранс Холдинг АГ» («Іноземний учасник») для врегулювання відносин щодо спільної інвестиційної діяльності, встановлено, що усі спори, які виникатимуть за даним Договором (при відсутності двостороннього погодження у встановлений строк), передаються для вирішення у «Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті у Відні», - згідно з його Регламентом. Зазначене найменування Арбітражної установи – помилкове.

Підставою позову у даній справі Позивач зазначив наявність факту переходу до нього прав та обов`язків Сторони Договору – Іноземного учасника та факту невиконання Відповідачем (Український учасник) своїх договірних зобов`язань.

Відповідачем підставою заперечень щодо задоволення позову зазначено недоведеність Позивачем факту переходу до нього прав та обов`язків (правонаступництва) Сторони Договору – Іноземного учасника.

Отже, встановлення факту наявності (відсутності) правонаступництва Позивача (за Договором від 19.12.2001) належить до повноважень судової установи, яку необхідно визначати саме за умовами Договору від 19.12.2001 (п.10.2), так як спір виник стосовно виконання його умов.

При цьому, важливо, що у випадку продовження розгляду справи судом України і встановлення ним факту правонаступництва Позивача за Договором, наявним буде факт порушення Арбітражної угоди (арбітражного застереження, викладеного у п.10.2 Договору).

Враховуючи норми Конвенції «Про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень» (Нью-Йорк, 1958), наявні підстави для застосування норми ч.2 ст.3 ГПК України, якою встановлено, що у випадку, «якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені законами України, застосовуються правила міжнародного договору».

Достатні правові підстави для визнання судом Арбітражної угоди такою, що не може бути виконаною, - відсутні, так як:

1)Конвенцією «Про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень» передбачено, що кожна Договірна Держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).

2)Пунктом 113 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській Конвенції 1958 року зазначається, що відносно арбітражної угоди судами визнається, що вона не може бути виконана, якщо арбітражна угода мала «патологічний характер», зокрема, у таких випадках:

-якщо положення арбітражної угоди були складені нечітко і не містили достатньо вказівок, які б дозволили перейти до арбітражного розгляду;

-якщо в арбітражній угоді призначалася арбітражна установа, яка не існує.

Але суди також можуть застосовувати підхід, спрямований на сприяння арбітражному розгляду, тобто тлумачити нечіткі чи непослідовні формулювання арбітражних угод таким чином, щоб підтримати ці угоди. При цьому, переважне право повинно віддаватися наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку;

3)Згідно з нормою ч.3 ст.22 ГПК України, будь-які неточності у тексті арбітражної угоди та сумніви щодо її виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її виконуваності.

4)Верховним судом, у Постанові Великої палати від 28.08.2018 у справі №906/493/16, надано висновок:

-господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;

-суд може визнати угоду такою, що не може бути виконаною, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умовами відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд;

-у разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

5)Нормами ст.22 ГПК України не встановлено обмежень щодо передачі даної категорії справ на розгляд міжнародного комерційного арбітражу.

Отже, при наявності факту зазначення у п.10.2 Договору місця розташування Арбітражної установи: м.Відень, у суду відсутні достатні правові підстави для визнання Арбітражної угоди (п.п.10.2, 10.3 Договору) такою, що не може бути виконаною, так як визначення Сторонами Договору місця проведення арбітражу підтверджує їх намір щодо обрання певної Арбітражної установи (та Регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд), незважаючи на помилковість зазначення найменування такої Установи.

Отже, враховуючи зазначене та норму ч.3 ст.22 ГПК України, даний спір, що виник за Договором від 19.12.2001, підлягає розгляду Арбітражною установою, місце розташування якої визначено умовами п.10.2 Договору: м.Відень.

Згідно з нормою п.7 ч.1 ст.226 ГПК України, факт наявності Арбітражної угоди щодо вирішення спорів за Договором від 19.12.2001 є безумовною підставою для залишення позову без розгляду.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 22, 169, 170, 226 (п.7 ч.1), 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, - суд

Ухвалив:

1.Задоволити Заяву Відповідача про залишення позову без розгляду.

2.Залишити без розгляду позов у справі №907/930/15.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена відповідно до норм статей 254-257 ГПК України (у 10-денний строк, - шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду).

Головуючий суддя: Стороженко О.Ф.

Судді: Кітаєва С.Б.

Березяк Н.Є.