Рішення № 84384264, 16.09.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2019 справа № 914/1339/19

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Демчук А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Теком», м.Одеса;

до відповідача: Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Львів;

про: стягнення матеріальної шкоди

ціна позову: 55667,18грн.

Представники:

Позивача: Радченко О.В. – представник (довіреність від 12.12.2018р. б/н);

Відповідача: Усачук А.В. – представник (довіреність від 16.05.2019р. б/н).

ВСТАНОВИВ:

10.07.2019р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства страхова компанія “Теком” до Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про стягнення матеріальної шкоди; ціна позову: 55667,18грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає здійснення відновлювального ремонту застрахованого Позивачем автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що трапилась з вини посадових осіб Відповідача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 15.07.2019р. суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 30.07.19 р. о 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 24.07.2019р. суд постановив заяву Приватного акціонерного товариства страхова компанія “Теком”, м.Одеса, від 17.07.2019р. б/н (вх. №30078/19 від 22.07.2019р.) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відхилити.

Ухвалою суду у даній справі від 30.07.2019р. постановлено клопотання Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” від 29.07.2019р. за вх.№2066/19 про залучення у справу №914/1339/19 в якості співвідповідача Служби автомобільних доріг у Львівській області відхилити.

Також, ухвалою суду у даній справі від 30.07.2019р. судом постановлено заяву Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” від 29.07.2019р. за вх.№30762/19 про поновлення строку на подачу заяви про перехід від спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження по справі №914/1339/19 відхилити.

Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 30.07.2019р. судом постановлено заяву Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” від 29.07.2019р. за вх.№30762/19 про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та постановлення ухвали, якою замінити розгляд справи по суті підготовчим засіданням по справі №914/1339/19 залишити без задоволення.

Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.07.2019р. постановлено: відкласти розгляд справи на 27.08.2019р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання для надання пояснень по суті справи обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи для надання пояснень по суті справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 27.08.2019р. у даній справі судом постановлено судове засідання відкласти на 16.09.2019р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою; судове засідання у справі №914/1339/19, призначене на 11год. 00хв. 16.09.2019р., провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Київському районному суду міста Одеси (65080, м.Одеса, вул.Варненська, 3-б).

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд». В судовому засіданні в режимі відеоконференції бере участь представник Позивача Радченко О.В.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до відмови в позові, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Відповідача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Позиція Позивача:

Позивач, з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив, просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 55667,18грн. матеріальної шкоди.

Позиція Відповідача:

Відповідач з підстав, викладених у відзиві та запереченні, проти заявленого позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що Позивачем не доведено зв`язку між діями Відповідача та завданою матеріальною шкодою вартість якої Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

16.03.2017р. між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Теком» (надалі Страховик, Позивач) та ТОВ ТД «НІКА-М» (за Договором – Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №076-17/Д/Т/АТ (надалі – Договір страхування), за умовами якого Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України та повязані із володінням та/або користуваанням та/або розпорядженням транспортним засобом – автомобілем марки «Fiat 500L» 2016 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , дрнз ВС1810ЕР на термін з 17.03.2017р. по 16.03.2018р.

21.04.2017р. між Службою автомобільних доріг у Львівській області та ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» укладено Договір №39-04/17 про закупівлю послуг: (4233142-6 Ремонт доріг) Поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Львівської області: М-12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка км. 0+000-км. 44+230; М-06 Київ-Чоп км. 621+622 – км. 702+546; Н-10 Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига км. 2+575 – км. 18+330, за умовами якого (п.1.1. Договору) Підрядник зобов`язувався у порядку та на умовах, визначених Договором, своїми силами і засобами на власний ризик та/або із залученням субпідрядних організацій надати послуги з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Львівської області: М-12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка км0+000-км44+230; М-06 Київ-Чоп км 621+622 - км 702+546; Н-10 Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига км2+575 - км 18+330(45233142-6 Ремонт доріг) згідно Технічного завдання викладеного в тендерній документації за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів (інших джерел фінансування) та в обумовлений Договором термін. Замовник зобов`язується прийняти надані згідно із Договором та чинним законодавством України належним чином послуги після перевірки фізичних та вартісних показників та сплатити їх вартість по мірі надходження коштів передбачених на ці цілі на його рахунок.

Відповідно до пункту 1.2. Договору Найменування послуг: «Поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Львівської області: М-12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка км0+000-км44+230; М-06 Київ-Чоп км 621+622 - км 702+546; Н-10 Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига км2+575 - км 18+330». Протяжність автомобільних доріг загального користування державного значення Львівської області: М-12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка км0+000-км44+230; М-06 Київ-Чоп км 621+622 - км 702+546; Н-10 Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига км2+575 — км 18+330 становить — 141,5км. Перелік доріг, що доручаються Підряднику для надання послуг за предметом Договору додається (Додаток 1).

Згідно пункту 1.4. Договору підрядник приймає від Замовника право на поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Львівської області: М-12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка км0+000-км44+230; М-06 Київ-Чоп км 621+622 - км 702+546; Н-10 Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига км2+575 - км 18+330, технічних засобів організації дорожнього руху, об`єктів дорожнього сервісу, інженерних споруд та придорожніх насаджень на них, що знаходяться на балансі Замовника у відповідності до статті 9 Закону України «про дорожній рух».

Пунктом 1.5. Договору Сторонами передбачено, що на період дії Договору та протягом гарантійного періоду Підрядник відповідно до норм Закону України «Про дорожній рух» та норм глави 82 Цивільного кодексу України в повній мірі відповідає за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) і нематеріальної (в т.ч. моральної) шкоди та компенсації витрат власників транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху якщо дорожньо-транспортна пригода виникла з причин незадовільного експлуатаційного утримання, під час Договору, а також забезпечує повне майнове відшкодування Замовнику у разі заподіяння збитків користувачам доріг та/або в процесі використання смуги відведення юридичними чи фізичними особами на мережі автомобільних доріг, якщо такі збитки завдані з вини підрядника.

Згідно підпункту з) пункту 6.3.3. Договору у разі скоєння ДТП внаслідок неналежного стану автомобільних доріг під час надання послуг Підрядником, Підрядник несе за це відповідальність та бере на себе зобов`язання з врегулювання спорів, пов`язаних з таким ДТП, розгляд справ у судових органах, відшкодування завданих збитків та інших витрат, пов`язаних із врегулюванням таких спорів. Замовник з Підрядником ведуть облік ДТП, беруть участь в розслідування ДТП, в тому числі з матеріальними збитками, які виникли на автомобільних дорогах, що знаходяться на експлуатаційному утриманні у Підрядника.

Відповідно до пункту 10.1 Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє по 31.12.2017р., але в будь якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Додатком №1 до Договору Замовник передав для надання послуг з поточного дрібного ремонту та експлуатаційного утримання автомобільні дороги загального користування державного значення Львівської області: М-12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знам`янка км0+000-км44+230; М-06 Київ-Чоп км 621+622 - км 702+546; Н-10 Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига км2+575 — км 18+330, а підрядник прийняв дані автомобільні дороги протяжністю 141,5км.

Вказаний Договір та Додаток №1 до нього підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб – Сторін Договору.

02.05.2017р. на автомобільній дорозі М-06, Київ-Чоп, 665 км. + 700 м. внаслідок наїзду у вибоїну відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний ТОВ «Торговий дім «Ніка-М» автомобіль «Fiat 500L», дрнз ВС1810ЕР під керуванням ОСОБА_1

03.05.2017р. Страхувальник звернувся до Страховика із заявою вх. №478ДТ250517 про настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, що трапилась 02.05.2017р. на автомобільній дорозі М-06, Київ-Чоп, 665 км. + 700 м. внаслідок наїзду у вибоїну автомобіля «Fiat 500L», дрнз ВС1810ЕР, в результаті якої вказаний автомобіль отримав механічні ушкодження.

Звітом автотоварознавчого дослідження про визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля «Fiat 500L», дрнз ВС1810ЕР та матеріального збитку від 05.06.2017р. №14170 станом на 02.05.2017р. визначено, що вартість відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу вказаного автомобіля складає 55681,78грн.

22.06.2017р. Позивачем складено Страховий акт №4459, яким дорожньо-транспортну пригоду, що трапилась 02.05.2017р. на автомобільній дорозі М-06, Київ-Чоп, 665 км. + 700 м. внаслідок наїзду у вибоїну автомобіля «Fiat 500L», дрнз ВС1810ЕР під керуванням ОСОБА_1 визнано страховою подією та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 55667,18грн. на користь авторемонтного підприємства – ТОВ ТД «Укрлада».

Платіжним дорученням від 29.06.2017р. №2707 Позивачем здійснено страхове відшкодування 55667,18грн. вартості збитків на користь ТОВ ТД «Укрлада».

01.08.2017р. на т.в.о. начальника ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (надалі – Відповідач) ОСОБА_2 складено Протокол про адміністративне правопорушення серії БР №204335 за ч.4 ст.140 КУпАП. Відповідно до якого, громадянин ОСОБА_2 , будучи посадовою особою, відповідальною за утримання дороги М-06 Київ-Чоп у належному стані, порушив вимоги закону, правила, норми та стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні дороги М-06 Київ-Чоп, тобто не вжив заходів щодо своєчасного виявлення, огородження т а усунення недоліку вулично-шляхової мережі, що призвело до утворення вибоїн, у результаті чого 02.05.2017 року на 665 км+700 м. автомобіль «Fiat 500L» дрнз ВС1810ЕР отримав механічні пошкодження.

Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 27.10.2017р. у справі №453/894/17 встановлено, що ОСОБА_2 , будучи посадовою особою, відповідальною за утримання дороги М-06 Київ-Чоп у належному стані, порушив вимоги закону, правила, норми та стандарти, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утримання дороги М-06 Київ-Чоп, а саме положення ст.12 Закону України «Про дорожній рух», п.1.5. ПДР України та п.3.1.ДСТУ 358797, тобто не вжив заходів щодо своєчасного виявлення, огородження та усунення недоліку вулично-шляхової мережі, що призвело до утворення вибоїн, в результаті чого 02.05.2017р.близько 12:30год на 665км. + 700м. автомобіль «Fiat 500L» дрнз ВС1810ЕР під керуванням ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження. Провадження у даній справі закрито відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

З метою досудового врегулювання спору Позивач 06.03.2018р. звертався до Відповідача Претензією від 02.03.2018р. вих. №073/18 із вимогою про відшкодування збитків в розмірі 55667,18грн.

Листом від 31.10.2018р. вих. №01Н-5890/01 Служба автомобільних доріг у Львівській області повідомила Позивача про відсутність підпорядкованих структурних дорожньо-будівельних підрозділів та виконання покладених Законом України «Про дорожній рух», положенням про службу автомобільних доріг у Львівській області шляхом укладення угод на тендерній основі з різними підрядними організаціями. Зокрема, 21.04.2017р. між Службою автомобільних доріг у Львівській області та ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» як Підрядником укладено Договір №39-04/17 про закупівлю послуг: (4233142-6 Ремонт доріг) Поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Львівської області: М-12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка км. 0+000-км. 44+230; М-06 Київ-Чоп км. 621+622 – км. 702+546; Н-10 Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига км. 2+575 – км. 18+330 строком до 31.12.2017р., за умовами якого Підрядник (Відповідач у справі) взяв на себе зобов`язання забезпечувати безперервний рух транспорту; вживати заходів щодо запобігання аварій на інженерних спорудах, загрози виникнення сезонних деформацій і ліквідації наслідків стихійного лиха; у разі виникнення умов, що створюють загрозу безпеці руху транспортних засобів та пішоходів невідкладно з моменту отримання відповідного повідомлення або фактичного виявлення обставин, вживати заходи для відновлення безпечних умов для їх пересування; у разі скоєння ДТП внаслідок неналежного стану автомобільних доріг під час надання послуг Підрядником, Підрядник несе за це відповідальність та бере на себе зобов`язання з врегулювання спорів, пов`язаних з таким ДТП, розгляд справ у судових органах, відшкодування завданих збитків та інших витрат, пов`язаних із врегулюванням таких спорів. Підрядник несе відповідальність за незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно діючих нормативів при виконанні послуг, що призвели до дорожньо-транспортної пригоди. З підстав наведеного Служба автомобільних доріг у Львівській області підсумовує, що юридичну відповідальність за шкоду, завдану внаслідок ДТП у зв`язку із неналежним експлуатаційним станом автомобільної дороги покладається виключно підрядника – організацію, яка в повній мірі відповідає за відшкодування шкоди, внаслідок ДТП, у даному випадку – ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 55667,18грн. матеріальної шкоди.

07.08.2019р. Відповідачем за вх. №32358/19 подано до суду Відзив на позовну заяву від 06.08.2019р. б/н, у якому вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, просить суд відмовити Позивачу в позові у повному обсязі з огляду на те, що, органом, відповідальним за належний стан автомобільної дороги, на якій 02.05.2017р. трапилась ДТП, є Служба автомобільних доріг у Львівській області, котра і повинна відповідати за завдану внаслідок такого ДТП майнову шкоду.

Щодо укладеного між Службою автомобільних доріг у Львівській області та Відповідачем Договору на закупівлю послуг від 21.04.2017р. №39-04/17 Відповідач зазначає, що він не є ані власником, ані балансоутримувачем автомобільних доріг, на підставі укладеного із Службою автомобільних доріг у Львівській області Договору Відповідачу передавалось право на поточний дрібний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Львівської області: М-12 Стрий-Тернопіль-Кіровоград-Знамянка км. 0+000-км. 44+230; М-06 Київ-Чоп км. 621+622 – км. НОМЕР_2 +546; Н-10 Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига км. 2+575 – км. 18+330, а відтак, за вказаним договором Відповідач лише виконує ремонтні роботи, а укладення Договору не звільняє Службу автомобільних доріг у Львівській області відповідальності за завдану внаслідок ДТП шкоду. При цьому, Відповідач звертає увагу суду на відсутність доказів неналежного виконання ним взятих на себе договірних зобов`язань за Договором на закупівлю послуг від 21.04.2017р. №39-04/17.

Щодо встановлення постановою Сколівського районного суду Львівської області від 27.10.2017р. у справі №453/894/17 факту порушення ОСОБА_2 вимог чинного законодавства щодо належного утримання автомобільних доріг загального користування зазначає, що вказаною постановою закрито провадження у справі. При цьому, в силу положень п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, встановлення передбачених цією нормою обставин є безумовною підставою до закриття провадження у справі і не ставиться в залежність від доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Додані до позовних матеріалів фотознімки місця настання ДТП відповідач не вважає належними доказами існування фактичних обставин, на які позивач покликається, як на підставу своїх позовних вимог, так як з них неможливо встановити дату, час та місце, яке на них зафіксовано, чи зображено на цих знімках місце настання ДТП, чи отримав автомобіль «Fiat 500L», дрнз ВС1810ЕР механічні ушкодження саме від наїзду на зображені на знімках вибоїни та який саме характер і обсяг ушкоджень.

19.08.2019р. від Позивача до суду за вх. №34413/19 надійшла Відповідь на відзив від 12.08.2019р., у якій, в спростування доводів Відповідача, покладених ним в основу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог, покликається на те, що експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення може здійснюватися на основі довгострокових договорів про утримання автомобільних доріг загального користування за принципом забезпечення їх експлуатаційного стану, а Служба автомобільних доріг у Львівській області виконує лише функції замовника комплексу дорожніх робіт шляхом укладення угод на тендерній основі. При цьому, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» до компетенції Служби автомобільних доріг у Львівській області належить передача права на експлуатаційне утримання доріг, вулиць та залізничних переїздів іншим юридичним особам, в даному випадку Відповідачу на підставі Договору на закупівлю послуг від 21.04.2017р. №39-04/17.

Щодо відсутності доказів неналежного виконання ним взятих на себе договірних зобов`язань за Договором на закупівлю послуг від 21.04.2017р. №39-04/17 Позивач зазначає, що не є стороною вказаного договору, а відтак, такі докази у нього відсутні. При цьому акцентує, що факт виконання чи невиконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань не входить до предмета доказування у даній справі та жодним чином не спростовує обов`язку Відповідача нести відповідальність за завдану внаслідок ДТП матеріальну шкоду.

Доводи щодо недоведеності зв`язку між настанням ДТП та протиправними діями Відповідача Позивач спростовує тим, що протиправна поведінка Відповідача полягала у неналежному виконанні умов договору щодо поточного ремонту дороги, де трапилась ДТП. Розмір збитків потерпілої особи встановлений звітом автотоварознавчого дослідження про визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку. Факт вини посадової особи Відповідача встановлено судовим рішенням – постановою Сколівського районного суду Львівської області від 27.10.2017р. у справі №453/894/17. Причинно-наслідковий зв`язок між діями Відповідача та спричиненням шкоди підтверджується механічними ушкодженнями автомобіля «Fiat 500L» дрнз ВС1810ЕР, які виникли 02.05.2017р. внаслідок ДТП, що була зумовлена наїздом вказаного автомобіля на вибоїну на автомобільній дорозі.

Представник Відповідача в судовому засіданні пояснив, що постанова Сколівського районного суду Львівської області від 27.10.2017р. у справі №453/894/17.

Крім цього, представник Відповідача зазначив про наявність вини у скоєному ДТП водія транспортного засобу, проте, жодних доказів на підтвердження заявленого не надав, вказавши про відсутність існування таких.

Відповідач у поданому 23.08.2019р. за вх. №35240/19 до суду Запереченні від 21.08.2019р. б/н в доповнення до викладеного у відзиві вказує на те, що до компетенції власників автомобільних доріг входить компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо ДТП сталась з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільної дороги, а передача права на здійснення дрібного ремонту не виключає відповідальності власника автомобільної дороги за збитки, які настали у зв`язку із незадовільним експлуатаційним утриманням. З підстав наведеного Відповідач зазначає про безпідставність та необґрунтованість заявленого позову.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях. Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.

Приписами статті 10 Закону передбачено, що органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.

Згідно п.п. 1,3 ч.1 ст.13 Закону України «Про автомобільні дороги» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження, компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів, забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху, забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях, термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах, своєчасне виявлення перешкод дорожнього руху та їх усунення а у разі неможливості невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними направляючими засобами: організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

У пункті 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року за № 198 встановлено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотримання норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Пунктом 1 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014р. №439, Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.

Згідно з Положенням про Службу автомобільних доріг у Львівській області, затвердженим наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 12.09.2016р. №277, Служба автомобільних доріг у Львівській області є державною організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України, яке є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України.

Приписами ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що державну політику і стратегію розвитку всіх видів автомобільних доріг на території України здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства. Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування та інших видів автомобільних доріг може здійснюватися на основі довгострокових (до семи років) договорів (контрактів) про утримання автомобільних доріг загального користування за принципом забезпечення їх експлуатаційного стану відповідно до нормативно-правових актів, норм та стан.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.

Аналогічну правову позицію, викладено у постановах Верховного Суду від 12.09.2018р. у справі №686/5458/17 та від 24.10.2018р. у справі №465/11817/16-ц.

Служба автомобільних доріг у Львівській області (на балансі якої перебуває ділянка дороги, на якій 02.05.2017р. сталась ДТП) утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, є державною організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України, яке відповідно до Указу Президента України «Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України» від 13.04.2011р. №456/2011 є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України.

Враховуючи положення Закону України «Про дорожній рух», за яким до компетенції власників автомобільних доріг належить, зокрема, передача права на експлуатаційне утримання доріг іншим юридичним особам, 21.04.2017р. Служба автомобільних доріг у Львівській області як замовник уклала з ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" як підрядником Договір про закупівлю послуг №39-04/17, у тому числі ділянки дороги, де 02.05.2017р. сталось ДТП. Відтак, ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" є уповноваженим органом державного органу, що здійснює державне управління у сфері дорожнього господарства, а також реалізацію єдиної транспортної політики у дорожньо-транспортному комплексі.

Таким чином, відповідальність за незабезпечення безпеки дорожнього руху на ділянці дороги, де 02.05.2017р. сталось ДТП, взяло на себе ДП "Львівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України". Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.04.2019р. у справі №924/133/18.

Частиною третьою статті 14 та частиною першою статті 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичної чи юридичної особи за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов`язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009р. у справі №25/207).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових(службових) обов`язків.

Із врахуванням вимог статей 1166 та 1172 ЦК України у спорі про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичної чи юридичної особи слід виходити з презумпції вини порушника. Отже, Позивач не повинен доводити наявність вини Відповідача у заподіянні шкоди, а навпаки, Відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні такої шкоди. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014р. у справі №906/249/14.

Приписами ч.1 ст.1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що причинами ДТП, яке трапилось 02.05.2017р. на автомобільній дорозі М-06, Київ-Чоп, 665 км. + 700 м. внаслідок наїзду належного ТОВ «Торговий дім «Ніка-М» автомобіля «Fiat 500L», дрнз ВС1810ЕР у вибоїну, а, отже, й причинами заподіяння Позивачу матеріальної шкоди є незабезпечення безпеки дорожнього руху - неналежне виконання обов`язків ДП «Львівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

При цьому щодо доводів Відповідача про те, що він є неналежним відповідачем, не є власником дороги, балансоутримувачем та загалом особою, яка може нести відповідальність за завдану шкоду суд також зазначає, що, як зазначено вище в рішенні, пунктом 1.5. Договору Сторонами передбачено, що на період дії Договору та протягом гарантійного періоду Підрядник відповідно до норм Закону України «Про дорожній рух» та норм глави 82 Цивільного кодексу України в повній мірі відповідає за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) і нематеріальної (в т.ч. моральної) шкоди та компенсації витрат власників транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху якщо дорожньо-транспортна пригода виникла з причин незадовільного експлуатаційного утримання, під час Договору.

Крім того, згідно підпункту з) пункту 6.3.3. Договору у разі скоєння ДТП внаслідок неналежного стану автомобільних доріг під час надання послуг Підрядником, Підрядник несе за це відповідальність та бере на себе зобов`язання з врегулювання спорів, пов`язаних з таким ДТП, розгляд справ у судових органах, відшкодування завданих збитків та інших витрат, пов`язаних із врегулюванням таких спорів.

Відповідно ж до пункту 10.1 Договору Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє по 31.12.2017р., але в будь якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. ДТП ж мало місце 02.05.2017р.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2019р. у справі №369/4095/16-ц.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також бере до уваги позицію ЄСПЛ, зазначену у п.58. рішення ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України», де зазначено, що суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з експлуатаційного утримання автомобільної дороги зального користування державного значення М-06, Київ-Чоп на ділянці 665 км. + 700 м., внаслідок чого 02.05.2017р. відбулась ДТП – наїзд належного ТОВ «Торговий дім «Ніка-М» автомобіля «Fiat 500L», дрнз ВС1810ЕР у вибоїну, перевіривши розрахунок суми завданих збитків, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 55667,18грн. матеріальної шкоди є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року для працездатних осіб в розмірі 1921 гривня.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 1921грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 25.06.2019р. №2950 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1921грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №25 до позовної заяви.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 1921грн., недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Позивача на користь Відповідача 1921грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 92, 241, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 1166, 1172, 1191 Цивільного кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, Львівська область, м.Львів, вул.Володимира Великого, буд.54; ідентифікаційний код 31978981) на користь Приватного акціонерного товариства страхової компанії «Теком» (65005, Одеська область, м.Одеса, вул.Михайлівська, буд.44; ідентифікаційний код 25050281) 55667,18грн. матеріальної шкоди та 1921грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 20.09.2019р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.