Рішення № 84384115, 20.09.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1818/19

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «МАС Енерджі» (08538, Київська обл., Фастівський район, село Ярошівка, вулиця Войтенко, будинок АБЗ, код ЄДРПОУ 41027799)

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Фастгідроресурс» (08500, Київська область, м. Фастів, вул. С. Палія, буд. 22, код ЄДРПОУ 37237401)

про стягнення 91349,43 гривень

19.07.2019 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «МАС Енерджі» (далі по тексту – ТОВ «МАС Енерджі») № 17-07/2019-3 від 17.07.2019 (вх. № 1884/19) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фастгідроресурс» (далі по тексту – ТОВ «Фастгідроресурс») заборгованості за договором на постачання продукції від 19.10.2018 № 19/10 в розмірі 91349,43 гривень, з яких: 42980,87 гривень основний борг, 15232,82 гривень пеня, 6022,59 гривень інфляційні втрати, 8516,98 гривень 20% річних та 18596,17 гривень штраф.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 19.10.2018 між ТОВ «МАС Енерджі» та ТОВ «Фастгідроресурс» укладено договір постачання продукції № 19/10, за умовами якого позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, проте останній за поставлений товар в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 42980,87 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування на пред`вимоги про стягнення 15232,82 гривень пені, 6022,59 гривень інфляційних втрат, 8516,98 гривень 20% річних та 18596,17 гривень штрафу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2019 позовну заяву ТОВ «МАС Енерджі» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/1818/19. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України – п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Рекомендоване повідомлення № 0103269831077, про вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження від 22.07.2019 у справі № 911/1818/19, повернулось на адресу Господарського суду Київської області 05.08.2019 з відміткою про вручення позивачу, проте, без зазначення дати вручення.

Судом здійснено пошук на офіційному сайті ПАТ «Укрпошта» (http://ukrposhta.ua) поштового відправлення № 0103269831077 та встановлено, що дане поштове відправлення вручено відповідачу 30.07.2019.

Станом на 19.09.2019 відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, відзив на позов не подав, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявив.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.10.2018 між ТОВ «МАС Енерджі» (постачальник) та ТОВ «Фастгідроресурс» (покупець) укладено договір на постачання продукції № 19/10 (далі по тексту – договір), відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується виготовляти й передавати у власність покупця асфальтобетонну суміш, бетонні суміші, розчини, залізобетонні та бетонні вироби (надалі - продукція), а покупець зобов`язується приймати та своєчасно здійснювати оплату замовленої ним продукції та фактичних транспортних витрат на поставку продукції на умовах даного договору (пункт 1.1);

- продукція за цим договором постачається окремими партіями за письмовою заявкою покупця, в якій вказується кількість продукції, номенклатура продукції (вид, група, тип, марка), адреса доставки і, за необхідності, погодинний графік поставок. Відпуск продукції здійснюється на підставі належно оформлених документів в установленому цим договором та діючим законодавством порядку (пункт 1.2);

- загальна сума договору складається з суми вартості обсягів поставок, відповідно до видаткових накладних постачальника, підписаних уповноваженою особою покупця (пункт 1.3);

- ціна і загальна вартість продукції, що поставляється на підставі відповідної заявки покупця визначається постачальником в рахунку-фактурі, який є невід`ємною частиною договору та який виставляється постачальником на підставі відпускних цін, що встановлені ним на дату рахунку-фактури. Оплата покупцем вартості продукції згідно виставленого постачальником рахунку-фактури здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України шляхом прямого перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі 12 цього договору, протягом 3 (трьох) банківських днів від дати виставлення відповідного рахунку-фактури (пункт 5.1);

- за несвоєчасну оплату продукції покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочки, а також перерахувати постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції та двадцяти відсотків річних (пункт 6.1);

- в разі прострочення покупцем строку оплати вартості поставленої продукції більш ніж на 10 календарних днів, покупець додатково сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 20% від вартості поставленої але неоплаченої/несвоєчасно оплаченої продукції (пункт 6.2);

- цей договір набуває чинності з дня його підписання повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2019, але в будь якому випадку по повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення дії договору за один місяць до закінчення строку його чинності, договір буде вважатися продовженим на один календарний рік на тих же умовах (пункт 9.1).

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що останнім відповідачу виставлено рахунок-фактуру на передоплату за поставку продукції в розмірі 271275,92 гривень, яка платіжним дорученням від 18.10.2018 № 377 була сплачена відповідачем.

Водночас, позивач зазначає, що поставка товару була здійснена на суму більшу, ніж сума попередньої оплати та наразі, залишилися неоплаченими поставки товару, що було здійснено за видатковими накладними, які підписані обома сторонами та скріплені печатками, від 19.11.2018 № 436 на суму 40079,47 гривень та від 20.11.2018 № 442 на суму 54116,04 гривень.

Проте в порушення своїх договірних зобов`язань відповідачем була здійснена лише часткова оплата за отриманий товар та станом на 23.11.2018 сума заборгованості відповідача становила 94195,51 гривень.

07.03.2019 позивач звернувся до відповідача із претензію від 01.03.2019 № 01-03/2019, в якій вимагав погасити існуючу заборгованість за договором в розмірі 92980,87 гривень.

З долученої до матеріалів справи банківської виписки вбачається, що 11.03.2019 відповідачем було сплачено на користь позивача 50000,00 гривень, а тому станом на день звернення до суду (18.07.2019) заборгованість відповідача перед позивачем становить 42980,87 гривень.

Як вже зазначалося оплата продукції відбувається на підставі рахунку позивача протягом 3-х банківських днів з моменту його виставлення, але доказів виставлення рахунків позивачем до матеріалів справи долучено не було (п. 5.1. договору).

З огляду на це, з метою визначення моменту з якого у відповідача виник обов`язок з оплати поставленого товару суд керується положеннями ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України та виходить з того, що такий обов`язок відповідача слід вважати таким, що настав, з моменту поставки продукції та мав бути виконаний протягом 3-х банківських днів від цього моменту.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів сплати коштів за отриманий товар не надав, доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості не спростував.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 42980,87 гривень, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та належить до задоволення.

Щодо вимог про стягнення пені, штрафу, 20% річних та інфляційних втрат.

Позивач просить суд стягнути з відповідача, нараховану у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, передбачену договором пеню в сумі 15232,82 гривень (в сумі 9904,37 гривень за період з 24.11.2018 по 11.03.2019 на суму боргу 92980,87 гривень (заборгованість станом на 24.11.2018); в сумі 5328,45 гривень за період з 11.03.2019 по 17.07.2019 на суму боргу 42980,87 гривень).

Пунктами 6.1, 6.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату продукції покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочки, а також перерахувати постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції та двадцяти відсотків річних. В разі прострочення покупцем строку оплати вартості поставленої продукції більш ніж на 10 календарних днів, покупець додатково сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 20% від вартості поставленої. Але не оплаченої/несвоєчасно оплаченої продукції.

Вказаний пункт договору (6.1) узгоджується з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Оскільки сторонами в договорі, інших умов, не передбачили, пеня має розраховуватися з наступного для після визначеного договором терміну оплати та до виконання грошового зобов`язання, або до відповідного дня останнього місяця шестимісячного строку, встановленого частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що періоди нарахування пені позивачем визначено невірно, у зв`язку з чим суд, здійснивши власний розрахунок пені, з врахуванням часткових оплат, встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача пені становить 15141,12 гривень, з яких:

- відносно суми заборгованості у розмірі 92980,87 гривень, що мала місце в період з 24.11.2018-10.03.2019, вірний розмір пені становить 9812,67 гривень;

- відносно заборгованості у розмірі 42980,87 гривень, що мала місце в період прострочення з 12.03.2019-17.07.2019, розмір пені становить 5328,45 гривень.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 15141,12 гривень.

Суд погоджується, що оплата за поставлений товар відповідачем здійснена несвоєчасно та не в повному обсязі, оскільки договором передбачено обов`язок покупця здійснити оплату поставленого товару протягом 3 банківських днів, а часткова оплата здійснена 11.03.2019, тому позивачем правомірно здійснено нарахування штрафу в розмірі 20% від вартості поставленої продукції.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу розмірі 18596,17 гривень, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Інший розмір процентів встановлено у пункті 6.1 договору, згідно якого покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та двадцяти відсотків річних.

Здійснивши перевірку розрахунку 20% річних та інфляційних втрат за наявними первинними документами (не виходячи за межі заявлених позивачем періодів та вірно визначивши кінцеві дати оплати за кожною з накладних, а також вірно визначивши періоди нарахування процентів річних та інфляційних втрат) судом встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача 20% річних становить 8466,03 гривень, а вірно розрахований розмір інфляційних втрат становить 2797,65 гривень.

Отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8516,98 гривень 20% річних та 6022,59 гривень інфляційних втрат, підлягають частковому задоволенню у розмірі 8466,03 гривень та 2797,65 гривень відповідно.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме, суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фастгідроресурс» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МАС Енерджі» 42980,87 гривень основного боргу, 15141,12 гривень пені, 8466,03 гривень 20% річних, 2797,65 гривень інфляційних втрат та 18596,17 гривень штрафу.

Згідно приписів п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 1850,18 гривень.

Що стосується вимог позивача про відшкодування йому судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме поштових витрат за направлення претензії № 1 від 01.03.2019 на адресу відповідача в розмірі 42,20 гривень та за направлення позову до суду та на адресу відповідача в розмірі 100,00 гривень, суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем до матеріалів справи, в якості доказів, що підтверджують понесення витрат, пов`язаних з відправленням позовної заяви, долучено фіскальний чек та накладну ПАТ «Укрпошта» від 18.07.2019, які підтверджують надсилання позовної заяви на адресу відповідача.

З поданого фіскального чека та накладної вбачається, що позивачем за пересилання поштового відправлення сплачено 24,00 гривень, а з конверту, що надійшов на адресу суду вбачається, що сума витрат на відправлення позову до суду становить 26 гривень.

Отже, витрати позивача понесені у зв`язку із відправленням позову відповідачу та суду у розмірі 50 гривень підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки саме в цьому розмірі вони є доведеними доказами, наявними в матеріалах справи.

В частині стягнення витрат в розмірі 42,20 гривень, понесених у зв`язку з направленням на адресу відповідача претензії № 1 від 01.03.2019, суд відмовляє у їх відшкодуванні оскільки вказані витрати не відносяться до витрат пов`язаних із розглядом справи, адже не були обов`язковими та були понесені позивачем з власної ініціативи.

Керуючись ст. ст. 4,12,13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «МАС Енерджі» задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фастгідроресурс» (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Палія, буд. 22, код ЄДРПОУ 37237401) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МАС Енерджі» (08538, Київська обл., Фастівський район, село Ярошівка, вулиця Войтенко, будинок АБЗ, код ЄДРПОУ 41027799) 42980,87 гривень основного боргу, 15141,12 гривень пені, 8466,03 гривень 20% річних, 2797,65 гривень інфляційних втрат, 18596,17 гривень штрафу, 1850,18 гривень судового збору та 50,00 гривень витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2019.

Суддя Р.М. Колесник