Рішення № 84384029, 20.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.09.2019Справа № 910/9580/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 18 147, 81 грн.,

Без виклику (повідомлення) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вагонів у розмірі 18 147, 81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем, як перевізником, вимог чинного законодавства України в частині строків доставки вагонів, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафу. У зв`язку з цим позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2019 року відкрито провадження у справі № 910/9580/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

14.08.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позов, а також клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позов.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позов, продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов у справі № 910/9580/19 до 14.08.2019 року.

У відзиві на позов відповідач проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що частково затримка в доставленні вантажу вагонами відповідача сталася з причин незалежних від перевізника - у зв`язку з митним оформленням вантажу. Відповідачем також подано окрему заяву, у якій він просив суд зменшити розмір штрафу (неустойки з 30 % до 5 %) від заявленої позивачем суми.

30.08.2019 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано відповідь на відзив, за змістом якого, позивач вказує на необґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності його вини у затримці доставлення вантажу. Щодо зменшення суми штрафу позивач також заперечив з підстав відсутності доказів, на які посилається відповідач у своїй заяві, натомість позивач вказував, що через близькість його підприємства, яке знаходиться у м. Авдіївка до зони проведення АТО, саме він поніс збитки через невиправдану затримку вагонів Укрзалізницею, оскільки не міг їх використовувати.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2017 року між Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - продавець) та Компанією "Mertrade spol. s r.o." (далі - покупець) укладено Контракт № 862/17, відповідно до умов якого продавець погоджується поставляти, а покупець погоджується прийняти й оплатити бензол сирий к/у марки БС й марки БС-1, найменування, якість та умови поставки якого визначені в даному контракті та специфікаціях до нього.

07.11.2018 року позивач здійснив відправлення по залізничній накладній № 52729381 зі станції відправлення «Авдіївка» Донецької залізниці на станцію призначення Вояни 07672 Словацької республіки вантажу (бензол) у вагоні (цистерні) №51255875 УЗ.

Відповідно до гр.34 залізничної транспортної накладної 22.11.2018 року вагон (цистерна) № 51255875 УЗ прибув на станцію Ужгород, 24.11.2018 року переданий на станцію Матьовце та 25.11.2018 року, прибув на станцію призначення Вояни 07672 Словацької республіки, з простроченням терміну доставки, оскільки був переданий отримувачу СВС с.р.о. Вояни 07672, Словацька республіка - 7672 для фірми ДЕЗА, а.с. - 25.11.2018, про що в накладній в графі 27 проставлений календарний штемпель станції Вояни про прибуття.

Отже, вантаж за залізничною накладною № 5272931 був відправлений 07.11.2018 року зі станції «Авдіївка» та прибув на станцію призначення через 18 діб, а саме 25.11.2018 року.

У графі 38 накладної зазначено відстань перевезення вантажу, яка складає УЗ- 1591км. + ЖСР-10 км= 1601км, термін доставки вантажу складає -10 діб, а фактично вантаж доставлявся залізницею (загальний термін доставки) 18 діб.

Таким чином, з матеріалів справ вбачається, що термін доставки вантажу за договором перевезення - накладною № 52729381, не дотриманий відповідачем (договірним перевізником), загальний термін доставки вантажу складає - 18 діб, перевищення терміну доставки вантажу - 8 діб.

Враховуючи вказані обставини, позивач звернувся до відповідача з претензією № 11/08/20 від 15.01.2019, в якій просив відповідача відповідно до ст. ст. 24, 45, 46 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення перерахувати на поточний рахунок позивача штраф за перевищення терміну доставки вантажу.

Надіслання вказаної претензії з додатками підтверджується описом вкладенням у цінний лист з відповідним штампом органу поштового зв`язку « 15.01.2019» та фіскальним чеком про оплату послуг поштового зв`язку. Отримання вказаної претензії відповідачем не заперечується.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів за залізничною накладною № 52729381, визначені ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у зв`язку із чим просить суд з стягнути з відповідача штраф у розмірі 18 147, 81 грн. на підставі норм Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, положень Статуту залізниць України, Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між сторонами спору на підставі залізничної накладної № 52729381 виникли правовідносини з перевезення вантажу залізницею у міжнародному сполученні, оскільки перевезення вантажу здійснювалось залізницями України та Словацької Республіки.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно частинами 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з «Загальними положеннями» Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 Господарського кодексу України).

В силу статті 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2018 Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" здійснило відправлення по залізничній накладній № 52729381 зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію призначення Вояни 07672 Словацької республіки вантажу (бензол) у вагоні (цистерні) №51255875 УЗ.

Частиною 6 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що спори пов`язані з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред`явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 № 9 роз`яснено, що виходячи з положення ст. 9 Конституції України про те, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, суд не може застосувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як міжнародний договір. У той же час міжнародні договори застосовуються, якщо вони не суперечать Конституції України.

До такого законодавства належить Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС).

Згідно з § 1 ст. 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.

Відповідно до договору перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу (§ 1 ст. 14 УМВС).

Статтею 24 УМВС визначено, що якщо відправником і перевізником не погоджене інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті.

Термін доставки вантажу визначається виходячи з таких норм:

- для контейнерів - 1 добу на кожні 150 км, що почались;

- для інших відправок - 1 добу на кожні 200 км, що почались.

Для вантажів, що вимагають обмеження швидкості за своїми технічними характеристиками, негабаритних і прямуючих в спеціальних поїздах з окремим локомотивом, терміни доставки встановлюються перевізником.

Для вантажів, що перевозяться в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні, термін доставки на водній ділянці шляху встановлює перевізник, який здійснює перевезення на даній ділянці шляху.

Термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, що пов`язані з відправленням вантажу.

Термін доставки вантажу збільшується на 2 доби:

- на кожне перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії;

- на кожну перестановку вагонів, вантажу на своїх осях на візки іншої ширини колії;

- при перевезенні вантажу в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.

Термін доставки вантажу продовжується на весь час затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника.

Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають повною.

У разі поділу вантажу в процесі перевезення термін доставки обчислюється з тієї частини вантажу, яка прибула за накладною.

Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомляє одержувача про прибуття вантажу і можливість передачі вантажу в розпорядження одержувача. Порядок повідомлення одержувача визначається національним законодавством, чинним в місці видачі вантажу.

У § 1, 2 статті 45 УМВС передбачено, що якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 "Термін доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.

Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме:

- 6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;

- 18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;

- 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.

Як підтверджується календарними штемпелями на накладній, доданій до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС).

Судом також враховано, що станом на момент розгляду даної справи відповідачем не повідомлено позивача про повне або часткове відхилення його претензії, а тому у позивача виникло право на стягнення штрафу.

Як вбачається з залізничної накладної № 5272931, вантаж був відправлений 07.11.2018, а тому з 08.11.2018 року розпочинається перебіг терміну доставки вантажу, загальна відстань становить 1601 км (1591 км + ЖСР 10 км = 1601 км), та складає 1 добу на кожні 200 км, що почались. Таким чином, термін доставки вантажу становить 10 діб (9 діб + 1 доба на операції, пов`язані з відправленням вантажу). Отже доставлення вантажу до місця призначення, яке відбулося 25.11.2018 року, здійснено перевізником з простроченням терміну доставки на 8 діб.

Суд, перевірив правильність наданого позивачем розрахунку штрафу (виходячи 30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки) за прострочення доставки вантажу у загальному розмірі 18 147, 81 грн. та дійшов висновку про його обґрунтованість.

З огляду на вищевикладені обставини, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо відсутності його вини як перевізника у затримці перевезення вантажу залізничною накладною № 52729381, у зв`язку з затримкою вагону (цистерни) № 51255875 УЗ при митному оформленні, викладені у відзиві на позов від 14.08.2019 року, не заслуговують на увагу та відхиляються судом з наступних підстав.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 4 статті 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) строк доставки вантажу продовжується на весь час затримки в напрямку прямування з причин, що не залежали від перевізника.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення перевізником позивача щодо обставин та причин затримки при митному оформленні.

Крім того, як вбачається з гр.32 залізничної накладної № 52729381, в ній відсутні будь-які відмітки про продовження строку, часу та причин затримки в доставленні вантажу, у тому числі, через проходження митного контролю або інші причини, визначені для внесення до графи 32 у Додатку № 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

За таких обставин, суд вважає, що після прийняття вантажу до перевезення без зауважень та відсутності будь-яких повідомлень з боку перевізника про обставини та причини затримки, відсутності будь-яких відміток про затримки, їх строк та причини у перевізному документів, посилання відповідача на те, що затримки при перевезенні не залежали від перевізника є недоведеними, а тому не заслуговують на увагу.

Тим більше, відповідач також не довів у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, що затримка сталася з незалежних від нього причин.

З огляду на вищевикладене заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

В той же час, відповідачем була подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій до 5 % від обґрунтованої суми позову.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 № 6-100цс14.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 статті 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Суд також зазначає, що в процесі реалізації договору перевезення вантажовідправник та перевізник як господарюючі суб`єкти несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень та були зумовлені винятковими обставинами, а також не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 910/9765/18.

Наразі, однією з підстав для зменшення розміру штрафних санкцій відповідач зазначає зростання витрат АТ "Українська залізниця", в основному за рахунок зростання цін на енергоносії, матеріали та паливо, що необхідні для безперебійного функціонування галузі, і дохідна частина наразі не в повній мірі покриває планові витрати, у тому числі через зменшення обсягів перевезень.

Згідно статтею 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Отже сторони, здійснюючи господарську діяльність, мали передбачити пов`язані із цим ризики, в тому числі можливість несвоєчасного виконання зобов`язань та наступне понесення витрат.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги обставини даної справі та мотивування поданої відповідачем заяви, оскільки останній не довів згідно статті 74 Господарського процесуального України винятковість обставин, на які він посилався як на підставу для зменшення штрафу, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви АТ «Укрзалізниця» та, відповідно, зменшення заявленого до стягнення штрафу до 5%.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, незначний розмір нарахованого позивачем штрафу, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, а також невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зменшення розміру штрафних санкцій до 5 % від обґрунтованої суми позову задоволенню не підлягає.

Суд також звертає увагу на приписи статті 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо своєчасної доставки вантажу, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено норми ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС), а тому позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу у розмірі 18 147, 81 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вагонів у розмірі 18 147, 81 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, буд. 1; код ЄДРПОУ 00191075) 18 147 (вісімнадцять тисяч сто сорок сім) грн. 81 коп. - штрафу та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 20.09.2019 року.

Суддя В.С. Ломака