Рішення № 84383718, 05.09.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/123/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2019 Справа № 908/1723/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Авраменко К.В.

За участю представників:

від позивача: Єгорушкін В.В., адвокат, довіреність вих. № 08/01-01 від 08.01.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № ЗП001561 від 09.02.2018

від відповідача: не прибув

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/1723/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріяна-Агро” (вул. Молодіжна, буд. 18-А, с. Вовчанське, Якимівський район, Запорізька область, 72551, ідентифікаційний код 33005220)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” (вул. Героїв України, буд. 175, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319, ідентифікаційний код 31914947)

про стягнення 137380,33 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Оріяна-Агро” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою вих. № 10/07-01 від 10.07.2019 до Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 7482,43 грн. за видатковою накладною № РН-2801001 від 28.01.2019 та в сумі 129897,90 грн. за видатковою накладною № РН-3101001 від 31.01.2019.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2019 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 12.07.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріяна-Агро” залишено без руху в порядку п. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 29.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1723/19 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/123/19. Судове засідання призначено на 19.08.2019.

Ухвалою суду від 19.08.2019 відкладено підготовче засідання на 05.09.2019.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 05.09.2019 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Оголошений склад суду.

Перевірені повноваження присутнього в судовому засіданні учасника процесу.

Учасник процесу оголосив про обізнаність прав та обов`язків, викладених у статтях 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

За приписами ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Позивачем надана письмова згода розпочати розгляд справи по суті в судовому засіданні 05.09.2019.

Відповідно до ч. 2. ст. 185 ГПК України судом оголошено про закінчення підготовчого засідання та початок судового розгляду справи по суті.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 28.01.2019 та 31.01.2019 позивачем здійснено поставку кукурудзи, що підтверджується відповідними видатковими накладними та ТТН. Відповідач частково розрахувався за поставний товар, внаслідок чого заборгованість відповідача становить 137 380,33 грн. Позивач 29.05.2019 направив відповідачу вимогу №29/05-01 про сплату заборгованості за поставлений товар на загальну суму 137 380,33 грн, в якій встановлений термін сплати за товар - в семиденний термін з моменту отримання цієї вимоги. Вимога залишена без задоволення, борг не оплачено. Просить суд на підставі ст. ст. 22, 526, 530 ЦК України, ст. 173 ГК України, позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

В засіданні 05.09.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Оріяна-Агро» 28.01.2019 поставлено ПрАТ «Агропромислова компанія» кукурудзу у кількості 23 тони 940 кг за ціною 5 300,00 грн. за одну тону кукурудзи, що підтверджується видатковою накладною № РН-2801001 від 28.01.2019 на загальну суму 126 882,10 грн. та товарно-транспортною накладною № 10 від 28.01.2019, які підписані з боку ПрАТ «Агропромислова компанія».

Також, 31.01.2019 ТОВ «Оріяна-Агро» здійснила поставку кукурудзи на адресу ПрАТ «Агропромислова компанія» у кількості 24 тони 280 кг за ціною 5 350,00 грн. за одну тону кукурудзи, що підтверджується видатковою накладною № РН-3101001 від 31.01.2019 на загальну суму 129 897,90 грн. та товарно-транспортною накладною № 11 від 31.01.2019, які підписані з боку ПрАТ «Агропромислова компанія».

Отримання товару здійснювалося згідно Довіреності № 25 від 24.01.2019 на отримання товару, виписаної відповідачем на ОСОБА_1 .

Відповідачем сплачено за поставлений товар згідно видаткової накладної № РН-2801001 від 28.01.2019 та виставленого рахунку № НОМЕР_1 від 28.01.2019 суму у розмірі 119 399,67 грн. Несплаченою залишилась сума у розмірі 7 482,43 грн.

Згідно видаткової накладної № РН-3101001 від 31.01.2019 на загальну суму 129 897,90 грн. та виставленого рахунку №3101001 від 31.01.2019 ПрАТ «Агропромислова компанія» оплата поставленого товару не здійснена.

Загальна сума заборгованості відповідача за двома видатковими накладними складає 137 380,33 грн.

Позивач 29.05.2019 направив відповідачу вимогу № 29/05-01 про сплату заборгованості за поставлений товар на загальну суму 137 380,33 грн., в якому був встановлений термін сплати за товар - в семиденний термін з моменту отримання цієї вимоги. Вимога отримана відповідачем 14.06.2019 згідно відомостей з сайту Укрпошти та повідомлення про вручення.

Також відповідачу були направлені акти звірки взаєморозрахунків за спірними видатковими накладними, які відповідач не підписав та не повернув.

Вимога залишена відповідачем без реагування, грошові кошти не перераховані.

Позовні вимоги про стягнення з ПрАТ «Агропромислова компанія» заборгованості за поставлений товар в сумі 7482,43 грн. за видатковою накладною № РН-2801001 від 28.01.2019 та в сумі 129897,90 грн. за видатковою накладною № РН-3101001 від 31.01.2019 є предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов`язки, а саме: обов`язок позивача полягає у поставці товару відповідачу, та, відповідно, обов`язок відповідача – у прийнятті товару та його оплаті.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов`язки, аналогічні зобов`язанням за договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Отже, у відповідача виникло зобов`язання по оплаті позивачу товару.

Згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки товар відповідачем не було оплачено, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 25/05-01 оплатити заборгованість протягом 7 днів з дати отримання вимоги. Як зазначалося вище вимога отримана відповідачем 14.06.2019.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати товару, у визначений строк не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість 137 380,33 грн.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір боргу в сумі 137 380,33 грн.

Відповідач не надав суду доказів перерахування позивачу заявленої до стягнення суми.

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення 137 380,33 грн. обґрунтованою та доведеною, а тому задовольняє її у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 060,70 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Агропромислова компанія” (вул. Героїв України, буд. 175, м. Мелітополь, Запорізька область, 72319, ідентифікаційний код 31914947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оріяна-Агро” (вул. Молодіжна, буд. 18-А, с. Вовчанське, Якимівський район, Запорізька область, 72551, ідентифікаційний код 33005220) – 137 380 (сто тридцять сім тисяч триста вісімдесят грн. 33 коп. основного боргу та 2 060 (дві тисячі шістдесят) грн. 70 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20.09.2019.

Суддя Т.А. Азізбекян