Ухвала суду № 84383684, 19.09.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

19.09.2019м. ДніпроСправа № 904/3977/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент" (49000, м.Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 47, офіс 44, ідентифікаційний код 31850716)

до відповідача-1: Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича (АДРЕСА_1)

до відповідача-2: Державного підприємства "СЕТАМ" (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. 4-6, ідентифікаційний код 39958500)

про визнання електронних торгів недійсними

Суддя Крижний О.М.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, у якому просить:

- визнати недійсними результати електронних торгів з реалізації арештованого майна по лоту № 361142 , оформлених протоколом № 423724 від 05.08.2019 року;

- визнати недійсним акт про реалізацію предмета іпотеки від 20.08.2019 року по виконавчому провадженню №57565718.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.10.2018 року на підставі наказу № 904/7195/17 від 10.08.2018 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент" на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованості, виданого Господарським судом Дніпропетровської області, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрієм Сергійовичем відкрито виконавче провадження № 57565718.

05.08.2019 року Державним підприємством "СЕТАМ" було сформовано протокол проведення електронних торгів № 423724, після чого приватним виконавцем було складено акт про реалізацію майна від 20.08.2019 року в рамках виконавчого провадження №57565718.

Позивач вважає, що вказані торги проведені з грубим порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 "Про затвердження інструкції з організації примусового виконання рішень" та наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5 "Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна". Позивач зазначає, що 28.08.2019 Господарським судом Дніпропетровської області частково задоволено скаргу позивача та визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича щодо передачі на реалізацію майна ТОВ "Перспектива Інвестмент" в тому числі квартири №36А в першій черзі житлового комплексу "Амфітеатр" містобудівного ансамблю "Крутогірний", розташованої за адресою: м. Дніпро, вул.Володимира Вернадського, буд. 35Т.

Позивач вказує про неналежне здійснення оцінки майна, оскільки матеріалами виконавчого провадження не підтверджується обставина здійснення обстеження приміщень спірного нерухомого майна шляхом доступу до них на дату оцінки. Докази звернення виконавця до боржника з вимогою про надання доступу до приміщень в матеріалах виконавчого провадження також відсутні. Таким чином, позивач доходить висновку, що суб'єкт оціночної діяльності провів оцінку об'єкта оцінки без доступу до приміщення, що є недопустимим.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/3977/19. Підготовче судове засідання призначено на 01.10.2019.

17.09.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент" надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить заборонити будь-яким суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, зазначеним у статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації прав (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам), усім державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі, але не виключно, нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно наступного нерухомого майна: квартири №36А в житловому комплексі "Амфітеатр" містобудівного ансамблю "Крутогірний" заг.пл.210,6 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. В. Вернадського, 35 Т.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що під час проведення реалізації майна було порушено Закон України "Про виконавче провадження", в результаті яких порушена процедура визначення вартості майна та звітів про оцінку вартості майна, передачею майна на реалізацію на електронних торгах до державного підприємства "СЕТАМ" та подальшою реалізацією арештованого майна по лоту №361142 (Іпотека. Квартира в житловому комплексі "Амфітеатр" містобудівного ансамблю "Крутогірний" заг. пл. 210 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. В. Вернадського, 35Т, кв. 36А), що оформлено протоколом №423724 від 05.08.2019. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2019 частково задоволено скаргу позивача та визнано протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрія Сергійовича щодо передачі на реалізацію майна ТОВ "Перспектива Інвестмент" в тому числі квартири №36а в першій черзі житлового комплексу "Амфітеатр" містобудівного ансамблю "Кругогірний", розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, буд. 35Т.

Таким чином, приватний виконавець Куземченко Андрій Сергійович протиправно передав на реалізацію ДП "СЕТАМ" квартиру в житловому комплексі "Амфітеатр" містобудівного ансамблю "Кругогірний" заг. пл. 210 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. В. Вернадського, 35Т, кв. 36А, яка в подальшому була протиправно реалізована з електронних торгів.

Враховуючи той факт, що право власності на квартиру №36А, вул. В. Вернадського, 35Т в м. Дніпро станом на день подання заяви залишається за ТОВ "Перспектива Інвестмент", але на підставі акту реалізації майна, може відбутись зміна права власності, що призведе ще до більших порушень прав позивача, пов'язаних з правом власності на таке майно та визначенням його реальної вартості для найбільш ефективної реалізації, що в подальшому ускладнить поновлення таких прав та інтересів, оскільки буде мати наслідком подання додаткових позовів.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про її задоволення.

Так, відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову перелічені у статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

У пункті 10 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до змісту п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

З наведеного вбачається, що сторони мають право вжити заходи до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Так, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

За приписами частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів; стаття 86);

- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини перша, друга і п`ята статті 236);

- мотивувальна частина ухвали суду має містити, зокрема, зазначення мотивів, з яких суд дійшов висновків (частина перша статті 234 ГПК України).

Суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому при виконанні такого рішення.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Предметом позову у даній справі є:

- визнання недійсними результатів електронних торгів з реалізації арештованого майна по лоту № 361142 , оформлених протоколом № 423724 від 05.08.2019 року;

- визнання недійсним акту про реалізацію предмета іпотеки від 20.08.2019 року по виконавчому провадженню №57565718.

Матеріалами справи підтверджується, що на час подання позовної заяви про забезпечення позову спірне майно (квартира в житловому комплексі "Амфітеатр" містобудівного ансамблю "Крутогірний" заг. пл. 210 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. В. Вернадського, 35Т, кв. 36А) реалізована з електронних торгів. Отже, на підставі акту реалізації майна, може відбутись зміна права власності, що призведе ще до більших порушень прав позивача, пов'язаних з правом власності на таке майно та визначенням його реальної вартості для найбільш ефективної реалізації, що в подальшому ускладнить поновлення таких прав та інтересів, оскільки буде мати наслідком подання додаткових позовів.

Оскільки позивач оскаржує результати електронних торгів, які вже відбулися, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

(Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Заявник стверджує, що приватний виконавець Куземченко Андрій Сергійович протиправно передав на реалізацію ДП "СЕТАМ" квартиру в житловому комплексі "Амфітеатр" містобудівного ансамблю "Крутогірний" заг. пл. 210 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. В. Вернадського, 35Т, кв. 36А, яка в подальшому була протиправно реалізована з електронних торгів. Протиправність дій приватного виконавця визнана в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2019 у справі №904/7195/17, яка наразі є чинною.

Отже, позовні вимоги спрямовані на захист порушених прав на вільне володіння та розпорядженням своїми майном.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також, при розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує положення міжнародного договору, а саме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що передбачає право на справедливий суд. Під терміном справедливий судовий розгляд розуміється у тому числі забезпечення реального виконання рішення, на що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу держав - членів Ради Європи. Обов'язок забезпечення механізмів реалізації права на справедливий суд покладено на держави - учасниці. Одним з механізмів забезпечення реального виконання можливого рішення суду є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Тому вжиття обраних судом заходів до забезпечення позову відповідає вимогам статті 6 Конвенції та зобов'язанням, взятим на себе Україною щодо забезпечення права на справедливе судочинство та виконання судових рішень.

Крім цього, згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту": кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.

Крім того, суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст.13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005р. (заява №38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

У зв'язку з викладеним суд дійшов висновку про те, що заявлений позивачем такий захід забезпечення позову як заборона будь-яким суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, зазначеним у статті 6 Закону України ""Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації прав (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам), усім державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі, але не виключно, нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно наступного нерухомого майна квартир №36а в житловому комплексі "Амфітеатр" містобудівного ансамблю "Крутогірний" заг.пл.210,6 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. В. Вернадського, 35Т, є обґрунтованим та адекватним.

Застосування зазначеного заходу пов'язується з обставинами, на які позивач послався в обґрунтування заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Невжиття зазначеного заходу забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, подавши позов у цій справі, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду справи відбудеться реєстрація права власності на дану квартиру за іншим суб'єктом, визначеним електронними торгами, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ТОВ "Перпектива Інвестмент".

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає обраний позивачем спосіб захисту цілком ефективним та обґрунтованим, оскільки у повній мірі захистить його права (у разі задоволення позову) та звільнить від необхідності подання додаткових позовів у випадку перереєстрації права власності на спірний об'єкт на інших осіб.

Відтак, законні майнові права та інтереси позивача будуть порушені, а їх відновлення не відбудеться, оскільки судовим рішенням буде лише встановлено юридичний факт результатів електронних торгів та акту про реалізацію предмета іпотеки нормам чинного законодавства.

Водночас, у разі відмови у позові переможець електронних торгів не втратить можливості зареєструвати за собою право власності на дане нерухоме майно.

За таких обставин, вжиття заходів до забезпечення позову це реальна гарантія виконання судового рішення та задоволення законних вимог позивача, виходячи з розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і забезпечення збалансованості інтересів сторін.

З урахуванням вимог статті 74 та статті 136 Господарського процесуального кодексу України, позивач надав суду письмові докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує необхідність застосування заходів до забезпечення позову в господарському процесі. При цьому, заявником доведено, що існує реальна загроза ефективного захисту, що істотно ускладнить виконання рішення господарського суду в частині відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 141, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива Інвестмент" (49000, м.Дніпро, вул. Січеславська Набережна, буд. 47, офіс 44, ідентифікаційний код 31850716) про забезпечення позову задовольнити повністю.

2. Заборонити будь-яким суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, зазначеним у статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, усім суб'єктам державної реєстрації прав (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам), усім державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі, але не виключно, нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно наступного нерухомого майна: квартири №36А в житловому комплексі "Амфітеатр" містобудівного ансамблю "Крутогірний" заг.пл.210,6 кв.м. за адресою: м. Дніпро, вул. В. Вернадського, 35 Т.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Закону України "Про виконавче провадження".

Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки - до 19.09.2022.

Ухвала про забезпечення позову підлягає виконанню незалежно від пред'явлення до примусового виконання.

Учасники судового процесу мають право звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О.М. Крижний