Рішення № 84383481, 18.09.2019, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 вересня 2019 р. Справа № 903/675/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участі секретаря судового засідання Хомич О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу №903/675/19

за позовом заступника керівника Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Коляди Василя Васильовича, м. Ковель

про стягнення 4 723,44 грн.

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з,

В судовому засіданні взяв участь прокурор відділу Прокуратури Волинської області Бородчук О.В. (пос. №036269 від 12.11.2015),

в с т а н о в и в:

28.08.2019 заступник керівника Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою № 35-2407вих19 від 20.08.2019, в якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 4 723,44 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Ухвалою від 28.08.2019 суд постановив відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи призначити на 18.09.2019; запропонував сторонам подати суду у строк до 17.09.2019 року: прокурору, позивачу: будь-які додаткові докази в обгрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідачу: відповідно до ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову (у разі їх наявності); докази направлення відзиву позивачу; третій особі, на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: письмові пояснення щодо заявленого позову; прокурору, позивачу (на розсуд позивача): відповідно до ст. 166 ГПК України подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.

18.09.2019 відповідач надіслав до суду заяву про визнання позову б/н і дати, в якій Фізична особа-підприємець Коляда В.В. позов визнає, зазначає, що дійсно допустив порушення вимог законодавства, у зв`язку з відсутністю коштів заподіяні збитки не відшкодовані; просить розглядати справу за його відсутності. Заяву про визнання позову б/н і дати підписано Фізичною особою-підприємцем Колядою В.В.

Оскільки визнання позову відповідачем не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів інших осіб, заявлено повноважною особою, визнання позову відповідачем судом прийнято.

В судове засідання 18.09.2019 представник позивача не з`явився, через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності.

Відповідач в судове засідання також не з`явився.

Прокурор в судовому засіданні 18.09.2019 позовні вимоги підтримала.

Враховуючи подану відповідачем заяву про визнання позову, дослідивши письмові докази по справі, суд на підставі ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження ухвалює рішення про задоволення позову повністю з огляду на таке.

Відповідно до п.3, п.п.15, 27 п.5, абз.1 п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015р. №592 “Про деякі питання забезпечення діяльності Держаної служби з безпеки на транспорті”, ст.29 Закону України “Про дорожній рух”, п.31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, Уктрансбезпека здійснює функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

22.05.2018 посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки згідно з направленням на рейдову перевірку № 001015 від 18.05.2018 здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричепу ORTHAUS, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 В.

За наслідками контролю було складено акт № 0019017 від 22.05.2018 про перевищення транспортним засобом нормативно габаритних параметрів та акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 143239 від 22.05.2018, якими зафіксовано порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг і перевезення вантажу із перевищенням встановлених обмежень осьових навантажень (допустима маса – 22 т, фактична – 23,10 т) без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України.

Згідно з актом № 143239 від 22.05.2018 під час перевірки було виявлено порушення п. 22.05. Правил дорожнього руху - перевезення вантажу транспортним засобом з перевищенням вагових обмежень на строєну вісь на 1,1 т. В порушення вимог Інструкції з використання контрольних пристроїв тахографів на автомобільному транспорті у водія відсутні щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія у кількості 18 шт з 30.04. по 12.05.2018; ч. 1 абз. 3 - надання послуг з перевезення вантажів без оформлених документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: не оформлені щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія.

До акту № 143239 від 22.05.2018 Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки було складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 353/18 від 22.05.2018 на суму 154 євро. Як вбачається з вказаного розрахунку, пройдена відстань транспортного засобу склала 770 км.

Доданими до матеріалів справи копіями актів та довідки підтверджується, що водій транспортного засобу із змістом вищевказаних документів ознайомлений, про що свідчить його підпис.

Відповідно до п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (надалі - Порядок № 879) перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансінспекції.

Як зазначає позивач, Державна служба України з безпеки на транспорті на адресу відповідача надсилала вимогу про сплату 154 євро, однак, на день подачі позову фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не вніс плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, що і призвело до звернення заступника керівника Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті до господарського суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018р. у справі №820/1203/17 дійшла правового висновку про те, що зазначена категорія справ не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами ст. 24 Закону України “Про прокуратуру” право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Крім цього, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі - Положення).

Відповідно до п.1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на надземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення передбачено, що основним завданням Укртрансбезпеки є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Державна служба України з безпеки на транспорті здійснює функції з управління автомобільними дорогами спільного користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху.

Згідно з підп. 15, 27 п.5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Підпункт 27 пункту 5 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 320 від 25.04.2018, яка набрала чинності 03.05.2018.

Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду, уповноважений орган надані йому повноваження не використовує, мотивуючи це їх відсутністю (лист Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 13.06.2019 №20067/19/24-19).

Вказані обставини свідчать про здійснення Укртрансбезпекою захисту інтересів держави неналежним чином, що проявляється в активній поведінці (сукупності дій), спрямованій на захист інтересів держави (звернення до органів прокуратури), але яка є неналежною, що підтверджує наявність ’’виключного випадку” для звернення прокурора з позовом до суду.

Прокурор не виступає як альтернативний суб`єкт звернення до суду, оскільки суб`єкт владних повноважень Укртрансбезпека хоча і може захистити інтереси держави, але з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 4 723,11 грн. не звертається, посилаючись на відсутність законодавчо визначених повноважень.

Таким чином, Уктрансбезпека, маючи відповідні повноваження для захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернулася, жодних інших заходів з метою забезпечення надходження коштів до Державного бюджету України не вжила, а тому Ковельською місцевою прокуратурою подано позов до суду.

Частиною 2 статті 29 Закону України “Про дорожній рух” передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України “Про автомобільні дороги” встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Згідно з п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу 40 тон (для контейнеровозів понад 44 т), навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі - 16 т, строєні осі - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) здійснюється за спеціальними правилами.

Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. № 198, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Пунктом 21 Порядку № 879 передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки, подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

Відповідно до п. 27 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України “Про єдиний збір”, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які, в установленому порядку, не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Абзацом 1 пункту 28 Порядку № 879 встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктом 31 Порядку № 879 встановлено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідачем було порушено вимоги ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, оскільки здійснено перевезення вантажу із перевищенням встановлених осьових навантажень без оформлення дозволу, який дає право на рух автодорогами України.

Вказаний факт підтверджується актом № 0019017 від 22.05.2018 про перевищення транспортним засобом нормативно габаритних параметрів та актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 143239 від 22.05.2018 та довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Як вбачається з позовної заяви Ковельської місцевої прокуратури сума, заявлена до стягнення із відповідача, була обчислена із врахуванням курсу гривні до євро з інформації, взятої з офіційного сайту Національного банку України станом на 22.05.2018.

Станом на 22.05.2018 1 євро становило 30,6716 грн. Згідно з розрахунком № 353/18 від 22.05.2018 за перевищення вагових параметрів відповідачу нараховано 154 євро, відтак в національній валюті ця сума становить 4 723,44 грн.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговими транспортними засобами є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, сума плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, в розмірі 4 723,44 грн. підлягає до стягнення з відповідача в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Звертаючись з позовною заявою до суду, Прокуратурою Волинської області було сплачено 1921 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням № 1422 від 14.08.2019.

Оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду судом справи по суті, Прокуратурі Волинської області (43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код 02909915) на підставі ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” слід повернути з Державного бюджету України 960 грн. 50 коп. судового збору (50 відсотків від суми судового збору, сплаченого при поданні позову).

Відповідно до ст. 129 ГПК України решта суми судового збору, сплаченого прокуратурою, у зв`язку із задоволенням позову покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 29, 48, 53 Закону України “Про автомобільний транспорт ”, ст. 33 Закону України “Про автомобільні дороги”, п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198, п. п. 21, 27, 28, 21, 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879, ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) на користь Державного бюджету України (отримувач: УК м. Херсон, р/р 3121121602 в УК м.Херсон, МФО 899998, код ЄДРПОУ 37959779) 4 723 грн. 44 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) на користь Прокуратури Волинської області (43000, м. Луцьк АДРЕСА_2 , 15, код 02909915, на р/р НОМЕР_4 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 960 грн. 50 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

4. Казначейству України повернути Прокуратурі Волинської області (43000, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, код 02909915) 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до суду платіжним дорученням № 1422 від 14.08.2019 в розмірі 960 грн. 50 коп. (оригінал платіжного доручення № 1422 від 14.08.2019 знаходиться в матеріалах справи № 903/675/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено: 20.09.2019.

Суддя І. О. Якушева