Рішення № 84376419, 12.09.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7446/18

Провадження № 2/645/849/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 вересня 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Іващенко С.О.,

секретаря судових засідань - Гурської С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа: Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась з позовом до суду в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути на користь позивача аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що після народження дитини відповідач не виконував свої батьківські обов`язки, пов`язані з доглядом за дитиною та її вихованням, не цікавився успіхами доньки, майже не спілкувався з нею, не займався її розвитком, не піклувався про її здоров`я та духовний стан, не намагався знайти спільну мову з нею.

Позивач зазначала, що відповідач, з дня народження дитини, не надавав жодної матеріальної допомоги на її утримання, хоча мав на це можливість.

Ухвалою судді від 29 січня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі. Також, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвалою суду від 28 травня 2019 року закрите підготовче засідання по справі і призначено справу до судового розгляду по суті в яке викликано учасників по справі.

Представник позивача, адвокат Невольніченко О.О. надав заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності її довірителя, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи, у разі неявки відповідача

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не надав.

Представник третьої особи - Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій, просив розгляд справи проводити без його участі та просив при ухваленні рішення врахувати інтереси малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Висновок Департаменту служби, як представника органу опіки та піклування Харківської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав, що був доданий до зазначеної заяви.

У зв`язку з неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази в справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст. 4).

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із дублікату свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 11 травня 2012 року, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно інформації Комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка № 23» Харківської міської Ради (вих. № 576 від 13.11.2018 р.), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває під наглядом фахівців з народження, на прийом до фахівців поліклініки ОСОБА_3 з`являється у супроводі своєї матері - ОСОБА_1 яка присутня і під час домашніх оглядів дитини.

Батько дитини - ОСОБА_2 на амбулаторні прийоми до лікаря-педіатра доньку не супроводжував та був відсутній під час огляду дитини дільничим педіатром вдома та під час вчинення обов`язкових медичних процедур.

Згідно з інформацією адміністрації Комунального закладу "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 22 Харківської міської ради (вих. №№ 01-22/267 та 01-22/268 від 08.11.2018 р.), малолітня ОСОБА_3 , відвідувала заклад дошкільної освіти з 09.08.2016 року по 31.08.2018 року.

За весь час відвідування дошкільного закладу дитиною працівники закладу жодного разу не спілку,вались із батьком дитини. Дитину приводила та забирала із закладу її мати - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 Мати відвідувала батьківські збори, цікавилась успіхами дитини. Дівчинка була забезпечена всім необхідним для навчання. Дитина завжди приходила до дошкільного закладу чистою, охайною, проявляла комунікативні здібності та була чемною із дорослими.

Як вбачається з висновку від 19.07.2019р. № 487 Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає разом з матір`ю, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , де для дитини створені вісі необхідні умови для всебічного розвитку.

Батько дитини - ОСОБА_2 тривалий час не приймає участі у вихованні дочки, не цікавиться станом її здоров`я, навчанням та дозвіллям, не приймає участі в матеріальному утриманні дитини. Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Висновком підтверджується те, що відповідач ОСОБА_2 з приводу встановлення йому порядку участі у вихованні дитини та щодо усунення перешкод у спілкування з сином з боку матері до Департаменту служб у справах дітей не звертався, ніяких доказів на виконання ним батьківських обов`язків не надав.

На момент розгляду справи відповідач зі своєю дитиною не проживає, що підтверджується довідками вищевикладеними обставинами справи.

Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

В той же час положеннями ст. 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтею 164 СК України встановлені виключні підстави для позбавлення батьківських прав, якщо мати, батько:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

Передбачено правові наслідки позбавлення батьківських прав, серед яких визначено втрату батька особистих немайнові прав щодо дитини та звільнення від обов`язків щодо її виховання, ст. 166 СК України.

Згідно ст.180, 181 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, кошти на утримання дітей стягуються в судовому порядку у частці від доходу батьків чи у твердій грошовій сумі.

Згідно ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі ст.183 Сімейного Кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище сторін, стан здоров`я дитини, наявність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та інших непрацездатних членів сім`ї.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

Згідно зі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в межах суми виплати за один місяць.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН згідно резолюції 1386 (XIV) від 20.11.1959 року встановлено, що дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини (Принцип 2). Дитині, яка є неповно справною фізично, психічно або соціально, мають бути забезпечені спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан (Принцип 5).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991року, проголошено наступне:

1. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

2. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

3. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

В даній ситуації Суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням управа, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідачів батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у їх право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Крім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

А в силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами Суд вважає за необхідне з однієї сторони розглянути правомірність втручання в право відповідачів на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції про права дитини).

Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі «Хант проти України»).

Досліджуючи питання чи «передбачено втручання у право відповідачів законом» суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Зокрема, відповідно до статті 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої).

Тому, для суду є беззаперечним те, що втручання у право відповідача має законні підстави, які є чинними протягом періоду, який розглядається.

Обговорюючи питання чи відповідало втручання у право відповідача «цілям», про які йдеться в пункті 2 статті 8 Конвенції (інтереси національної та громадської безпеки; економічний добробут країни; запобігання заворушенням чи злочинам; захист здоров`я чи моралі, захист прав і свобод інших осіб) суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист «прав і свобод» дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і відповідно воно має законну мету у значенні пункту 2 статті 8.

Визначаючи, чи був захід по втручанню у права відповідача, «необхідним в демократичному суспільстві», суд, беручи до уваги справу в цілому, буде розглядати підстави, наведені для виправдання застосованого заходу, на предмет їх відповідності та обґрунтованості відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції. Беззаперечно, що аналіз того, що має найкраще задовольняти інтереси дитини, є дуже важливим у таких справах (пункт 53 згадуваного вище рішення у справі «Хант проти України).

Так, відповідачу, як матері неповнолітньої дитини в провину ставиться ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (пункт 2 частини першої статті 164 СК України).

Дане поняття є «оціночним» і підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку з урахуванням цілої сукупності чинників і факторів.

Зокрема, відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

На думку суду врахування обставин, які підпадають під визначення дій особи, як «ухилення від виконання батьківських обов`язків» не вичерпуються наведеним вище переліком і підлягають розширеному тлумаченню залежно від особливостей кожної конкретної ситуації.

Згідно з п.1 ст.3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 р., ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789 - ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 Конвенції «Про права дитини», дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд підкреслює, що матеріалами справи підтверджується, що відповідач свідомо не займається вихованням сина, матеріальної допомоги не надає, його розвитком та досягненнями не цікавиться.

Окрім, іншого, в судовому засіданні під час дослідження матеріалів справи знайшло підтвердження, що відповідач не цікавиться психічним і фізичним здоров`ям дитини.

Наведене в своїй сукупності, на думку, суду може свідчити про ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків.

При цьому, в даній конкретній ситуації судом враховується, що з іншої сторони держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (пункт 52 згаданого вище рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).

Але реалізація таких обов`язків держави також вимагає від відповідача активних дій, які б свідчили про їх бажання скористатись такою допомогою держави. Проте, в даній справі відповідач жодного разу не звернувся до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради з приводу встановлення їй порядку участі у вихованні сина та щодо усунення перешкод у спілкуванні з сином з боку позивача, так як і не надав доказів, які б підтверджували факт його звернення до уповноважених органів держави з метою захисту прав своєї дитини, сприянні йому будь-яким чином реалізувати свої батьківські обов`язки.

При цьому, суд бере до уваги те, що відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження виконання ним своїх батьківських обов`язків по утриманню та вихованню сина.

Суд зауважує, що навіть протягом розгляду справи в суді відповідачем не було вчинено відповідних дій і не пояснив причини їх не вчинення.

Окремо Суд наголошує, що застосовуваний захід не є виключно безстроковим і відповідачі мають право у випадку зміни їх поведінки на поновлення батьківських прав в порядку передбаченому СК України (стаття 169).

Отже, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, суд розцінює як ухилення від виховання дитини відповідачем, свідомого нехтування ним своїми обов`язками і не бажанням виконувати їх, що є підставою для позбавлення батьківських прав.

В даному випадку судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включала в себе оцінку і знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для забезпечення першочергової уваги інтересам дитини. \

Стосовно стягнення аліментів з відповідача, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище сторін, стан здоров`я дитини, наявність на утриманні у платника аліментів інших неповнолітніх дітей та інших непрацездатних членів сім`ї.

Відповідачем не надано доказів, які свідчать про наявність у нього захворювань та потреби в лікуванні.

Доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов`язку утримувати дитину (доход дитини набагато перевищує дохід кожного з батьків і забезпечує повністю її потреби ), відповідачем не надано.

При таких обставинах суд вважає необхідним встановити розмір аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки від заробітку відповідача.

Таким чином, в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить приписам національного та міжнародного законодавства, а також практиці Європейського суду з прав людини, а тому викладені у прохальній частині позовної заяви вимоги є доведеними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 76-81, 256, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, третя особа: Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 батьківських прав відносно його доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі ј частки з усіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків від встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.12.2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в межах суми виплати 1/4 доходу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь держави в особі Державної судової адміністрації України, судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сплачений судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме місце перебування: АДРЕСА_2 ;

Третя особа: Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 26450870, місце знаходження: м.Харків, вул. Петра Григоренка , буд.17.

Повний текст рішення виготовлено 19 вересня 2019 року.

Головуючий суддя: