Рішення № 84373762, 19.09.2019, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 444/3929/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2019 року Шевченківський районний суд м. Львова в складі :

головуючого судді Зими І.Є.

при секретарі Назаркевич Ю.В.

з участю представника відповідача ОСОБА_4 .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок залиття застрахованого майна , -

встановив:

22.12.2018р. ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулась до Жовківського районного суду Львівської області з заявою про стягнення з ОСОБА_2 5450,00 грн. , у якості страхового відшкодування внаслідок залиття квартири.

Свої вимоги мотивує тим, що 23.03.2016р. між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3 було укладено договір комплексного страхування приватного майна, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . 11.01.2017р. вказана квартира була затоплена, внаслідок чого власнику нанесено матеріальні збитки. Цього ж дня, комісією комунального підприємства «Малехівський Сокіл» був складений акт обстеження цієї квартири. Так, працівниками КП виявлено залиття стелі на кухні, що відбулось з вини мешканців квартири, що розташована зверху. Як зазначає позивач, залиття відбулось саме з вини гр-ки ОСОБА_2 , яка є власником квартири АДРЕСА_2 у цьому ж будинку . Після чого, ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» із заявою про настання страхового випадку, та на підставі страхового акту і звіту про визначення вартості матеріального збитку, йому, як потерпілому виплачено 5450,00 грн. страхового відшкодування.

Позивач вважає, що до нього, як страховика, в силу ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке одержав страхувальник ОСОБА_3 , до особи, відповідальної за завдані збитки, в даному випадку до ОСОБА_2

Вжиття заходів досудового врегулювання спору результатів не дали, вимога щодо компенсації суми виплаченого страхового відшкодування ОСОБА_2 проігнорована.

На підставі ухвали Жовківського районного суду Львівської області від 18.06.2019 року матеріали справи були передані на підставі ч.1п.1ст. 31 ЦПК України на розгляд Шевченківського районного суду м. Львова, за місцем проживання та реєстрації відповідача.

Представник позивача ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», який належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, просив розглядати справу у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 на розгляд справи не з`явилась. Її представник , ОСОБА_4 , в судовому засіданні позов категорично заперечив. Свою позицію мотивує тим, що позивачем не доведено вини ОСОБА_2 у залитті квартири ОСОБА_3 Сам факт залиття зафіксований працівниками КП «Малехівський Сокіл» з численними порушеннями. Відсутні будь-які докази того, що квартира ОСОБА_2 розташована безпосередньо над помешканням ОСОБА_3 . Між тим, відповідач, хоча і є власником, проте уже тривалий час не проживає за адресою: АДРЕСА_4 . В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову і стягнути з позивача в користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

Заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлено, що 11.01.2017р. відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 .

Вказана квартира була предметом страхування, згідно Договору комплексного страхування приватного майна, загальної цивільно-правової відповідальності перед третіми особами, транспортного засобу та багажу, що ним перевозиться № RZ.006290, укладеного 23.03.2016р. між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_5 . Вигодонабувачем у вказаному договорі виступав ОСОБА_3 .

Із тексту акту обстеження квартири АДРЕСА_1 вбачається, що комісією було обстежено вказане житло , власником якого є ОСОБА_6 , та підпис якої взагалі відсутній у згаданому документі. Комісією виявлено , що у квартирі зроблено ремонт. Стеля у кухні біля витяжної труби затоплена, про що свідчить її вздуття та облущування фарбувального матеріалу. Підтьоки води видно і біля вікна та дверей кухні, що , на думку комісії, свідчить про перелив води з квартири, яка розміщена над квартирою АДРЕСА_5 зверху. Жодних даних про те, що квартира відповідача розміщена над квартирою АДРЕСА_5 суду не надано. Відсутні і дані про те, на яких поверхах розміщені квартири АДРЕСА_6 у вказаному будинку, скільки поверхів АДРЕСА_8 чи були предметом огляду комісії квартира АДРЕСА_2 та інші квартири, що розміщені над квартирою АДРЕСА_5 . Між тим, представник відповідача в судовому засіданні зазначав, що будинок АДРЕСА_10 розміщена на третьому поверсі і ніхто не досліджував причину залиття житла.

Заява про настання збитку, копія якої міститься на а.с. 6 , подана на ім.»я голови правління ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 12.01.17 р. ОСОБА_6 , відомості про яку відсутні у договорі страхування. В подальшому, 16.01.17 р. вказана заява підписана і вигодонабувачем за договором - ОСОБА_3 . При цьому не зазначено, чи є він власником затрахованого майна.

На підставі страхового акту від 14.02.2017р. та звіту з визначення вартості матеріального збитку, позивач здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 в розмірі 5450,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №20386 від 17.02.2017р.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічні положення отримали своє закріплення і в ст. 993 ЦК України, згідно якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відтак, згідно вказаних норм Закону, ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» просить стягнути з ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 5450,00 грн., оскільки до страховика перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, ч.2 вказаної статті передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З аналізу вказаних норм закону вбачається, що обов`язковою умовою виникнення зобов`язання відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди є вина особи, яка її завдала. Отже підставами відповідальності є протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та настанням шкоди, а також вина завдавача шкоди.

Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій" у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена додатком № 4.

Згідно Додатку № 4 та роз`яснення Міністерства з питань житлово-комунального господарства України щодо ремонту квартири після залиття (лист від 29.12.2009 р. N 12/20-11-1975), в акті повинні бути відображені: дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

В порушення вказаних норм Закону, залиття було зафіксоване не в акті про залиття згідно додатку № 4, а в акті обстеження квартири від 11.01.17р., складеного комісією КП «Малехівський сокіл» на власний розсуд.

Разом з цим, в даному документі відсутні відомості про власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття. Висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття також відсутній.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За таких обставин, суд не бере вищевказаний акт про обстеження від 11.01.17р., як належний та допустимий доказ, оскільки у ньому відсутня достатня інформація щодо предмета доказування та на підставі такого неможливо встановити дійсні обставини справи.

Також, в матеріалах справи відсутній будь-який експертний висновок на підтвердження розміру завданої шкоди. Натомість позивачем долучено лише розрахунок вартості ремонту приміщень ( а.с. 9 ) , який не скріплений жодними печатками, у якому відсутні дані про осіб, що складали цей розрахунок, відсутній опис завданих ушкоджень, а сума робіт визначена не коректно. Зокрема, до матеріалів справи не долучено технічного паспорта квартири АДРЕСА_1 , відтак неможливо дати оцінку розрахунку за відсутності вихідних даних щодо площі приміщень, які підлягають ремонту.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК), в даному випадку відповідач ОСОБА_2 звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, оскільки не доведено, що така була завдана саме з її вини. Потерпілим не надано доказів, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також доказів того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

В п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», з наступними змінами та доповненнями зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Зважаючи на вищевказане, суд вважає, що позивачем не доведено факту залиття квартири АДРЕСА_1 з вини відповідача ОСОБА_2 , так як жодних доказів, які б підтверджували цей факт суду не надано, а тому в задоволенні даної вимоги суд відмовляє в повному обсязі.

Не підлягає до задоволення і вимога про відшкодування позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн., з огляду на наступне.

Так, згідно п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч.2-4 ст. 137 ЦПК України).

Як вбачається із тексту договору про надання правової допомоги від 03.06.2019 р., сторони домовились, що вартість послуг складає 5 000 грн., які клієнт зобов`язується оплатити до прийняття судом рішення. При цьому адвокат надає клієнту звіт про виконану роботу та акт прийняття-передачі послуг. Захисником відповідача долучено до матеріалів справи копію прибуткового касового ордера від 14.06.19 р., з тексту якого вбачається, що головним бухгалтером прийнято від ОСОБА_2. 5 000 грн. на підставі договору від 03.06.19 р. При цьому не зазначено, кому саме сплачено кошти. Із оригіналу звіту про виконану роботу теж не вбачається, чи надавався такий клієнту та чи підписувався акт прийняття передачі послуг до звіту від 17.09.2019 р. Крім того, вартість послуг адвоката в розмірі 5000 грн., яку він просить відшкодувати відповідачу, на думку суду , не є співмірною зі складністю справи та ціною позову, що становить 5450 грн. Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для стягнення з позивача в користь відповідача витрат на правничу допомогу.

Судовий збір, згідно ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12,13, 76, 81, 82, 89, 137, 141, 223, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 1166 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок залиття застрахованого майна у розмірі 5 450 грн. - відмовити.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, 62, ЄДРПОУ 20782312.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_11 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП невідомий.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного його тексту, до Львівського апеляційного суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 19 вересня 2019 року.

Суддя І. Є. Зима