Рішення № 84371956, 27.08.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/2160/19

Провадження № 2/336/2087/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Жупанової І.Б з участю секретарки судового засідання Палубінської К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 336/2160/19 пр. 2/336/2087/2019 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у майні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення права власності відповідача на 1/6 частку будинку АДРЕСА_1 та визнання за позивачем права власності на 1/6 частку в будинку АДРЕСА_1 .

В позові зазначено, що позивач ОСОБА_1 володіє 2/3 та 1/6 частиною житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами що знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Іншою 1/6 часткою зазначеного будинку володіє відповідач ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер 3-637, видане 09.06.2017, п`ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою, та внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 09.06.2017 року

Як вказує позивач, відповідач ОСОБА_2 1/6 частку в будинку отримав у спадщину більше 30 років тому, право на неї оформив тільки в 2017 році, в зазначеному будинку не проживає та ніколи не проживав, зареєстрований та проживає в м. Одеса, не виконує обов`язки, що покладені на власника майна.

В зв`язку з тим, що на теперішній час будинок старий (1958 рік побудови), знаходиться в поганому стані та потребує капітального ремонту, позивач позбавлений змоги робити будь-які будівельні роботи в будинку без узгодження зі співвласником, відносини з яким у нього не склалися.

Неможливість спільного володіння та користування майном обґрунтовує тим, що відповідач проживає в іншому місті, не приймає участі в утриманні будинку, інтересу до нього не проявляє, але й дозволу на будь-які роботи в будинку позивачу не дає.

Посилаючись на те, що відповідач в будинку не проживає, та ніколи не проживав, має постійне житло в іншому місті, вважає, що задоволення позову не порушить його права та інтересу, як співвласника, а припинення права на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди правам відповідача.

Ухвалою від 13.05.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

03.06.2019 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на вказану позовну заяву.

Відповідно до наданого відзиву, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Вказав, що тільки з 22 вересня 2016 року ОСОБА_1 став власником 2/3 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а з 07 липня 2017 року 1/6 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. До 22 вересня 2016 року власником 2/3 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами була мати відповідача - ОСОБА_3 , а до 07 липня 2017 року 1/6 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами був ОСОБА_4 .

Відповідач відкидає будь-які звинувачення з боку ОСОБА_1 щодо оформлення ним права власності на 1/6 тільки в 2017 році та стосовно проживання відповідача, якщо сам позивач отримав право власності на 5/6 тільки з липня 2017 року.

Як вказує відповідач з 1954 року по 1966 рік він разом з матір`ю та сестрою мешкав за адресою АДРЕСА_1 а та з 1 вересня 1966 року був призваний у ряди збройних сил та навчався та закінчив Казанське танкове училище після цього проходив службу на офіцерських посадах у різних гарнізонах. На протязі проходження служби та після закінчення служби у збройних силах, постійно допомагав матері у догляді за будинком та додатково вирішував питання щодо покращення життя у будинку.

У п. 9. Договору довічного утримання (догляду) від 22 вересня 2016 року, на підставі якого ОСОБА_1 став власником 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, вказано: «Набувач зобов`язаний вживати необхідних заходів для того, щоб у період дії даного договору використання переданих йому у власність 2/3 (двох третіх) часток житлового будинку не приводило до зниження їх вартості. У цих цілях він зобов`язується утримувати названу частку житлового будинку в порядку й чистоті відповідно до санітарних і протипожежних вимог, робити в ній необхідний поточний і капітальний ремонт, усувати наслідки аварій і ушкоджень частки житлового будинку.

Таким чином ОСОБА_1 при укладанні Договору довічного утримання (догляду) від 22 вересня 2016 року, взяв на себе обов`язки по 2/3 часткам житлового будинку, де серед іншого - робити в ній необхідний поточний і капітальний ремонт, усувати наслідки аварій і ушкоджень частки житлового будинку.

Відповідач вказав, що твердження позивача, щодо неможливості спільного володіння майном є надуманими, позивачем не доведено факт неподільності майна, а враховуючи, що позивач ОСОБА_1 одноособово користується спірним будинком, відповідач не повинен нести жодних витрат по його ремонту.

Ухвалою від 05.07.2019 року було закрито підготовче провадження у вказаній справі, розпочато розгляд справи по суті та призначено справу до судового розгляду.

21.08.2019 року позивачем до суду надано квитанцію про внесення на депозитний рахунок суду 65250,00 грн. в рахунок відшкодування вартості 1/6 частини майна належного відповідачу ОСОБА_2 .

У судове засідання позивач не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, наполягав на відмові в позові.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Судом на підставі наданих учасниками справи доказів встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Позивач ОСОБА_1 є власником 2/3 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 а на підставі договору довічного утримання (догляду) від 22 вересня 2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Банківською Ю.В., та внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, інформаційна довідка від 27.09.2016р. Позивач ОСОБА_1 також є власником та 1/6 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування частки житлового будинку від 07 липня 2017 року, що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамулою Н.Г., та внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 07.07.2017 року. Загалом позивачу належать 5/6 часток вказаного будинку.

Іншою 1/6 часткою зазначеного будинку володіє відповідач ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер 3-637, видане 09.06.2017, П`ятою Запорізькою державною нотаріальною конторою, та внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 09.06.2017 року.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.

Згідно положенням 365 ЦК України Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Заявляючи позов про припинення права власності відповідача ОСОБА_2 на частку будинку, що є спільним майном сторін, позивач заявляє про наявність підстав для прийняття такого рішення, передбачених ч. 1 ст. 365 ЦК України.

Водночас на підтвердження вказаних доводів позивачем до матеріалів позовної заяви долучено: копії інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно, копія паспорту та ідентифікаційного номера позивача, копія договору довічного утримання, копія договору дарування частки житлового будинку, копія технічного паспорту на будинок, копія звіту про оцінку майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно вимог ст. 77, 78 ЦПК України Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так у відповідності до наведених норм, долучені до позовної заяви матеріали не доводять, що будинок за адресою АДРЕСА_1 , є неподільною річчю в силу фізичної неможливості його поділити, а земельна ділянка, на якій він знаходиться, є неподільною, оскільки в результаті поділу розмір частин стане менше передбачених земельним законодавством норм. Позивачем також не доведено, що належна відповідачу ОСОБА_2 1/6 частка є незначною і не може бути виділена в натурі.

Судом встановлено та визнається сторонами, що позивач ОСОБА_1 проживає та користується будинком за адресою АДРЕСА_1 . Водночас судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 проживає та зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 та у будинку за адресою АДРЕСА_1 - не мешкає.

За таких обставин той факт, що спільне володіння і користування спірним майном є неможливим не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Твердження позивача про те, що відповідач категорично відмовляється від позасудового врегулювання спору, не знайшла свого підтвердження, оскільки позивачем ОСОБА_1 не надано доказів, що свідчили б про факт такого звернення до відповідача.

Крім того, в викладенні суті позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконує обов`язків співвласника щодо участі в утриманні будинку, що є іншим предметом позову, з яким за захистом свого порушеного права позивач не звертався, в зв`язку з чим ця обставина не може розглядатися, як підстава заявленого позивачем позову.

Відповідно до статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження позовних вимог письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки не доведений належними доказами.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже судові витрати у вигляді сплаченого судового збору стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 13, 19, 89, 206, 223, 247, 258-259, 263-265, 274 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 16, 321, 353, 355, 365 Цивільного кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності ОСОБА_2 на 1/6 будинку АДРЕСА_1 і визнанні за ОСОБА_1 права влдасності на 1/6 часткубудинку АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Жупанова І.Б.