Рішення № 84370271, 10.09.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Провадження №2/242/203/19

Справа №242/4773/17

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2019 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Капітонова В.І., секретар судового засідання Нарижна О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Селидівського міського суду Донецької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Крат – Енерго» Ключнікової Владлени ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення незаконно присвоєних грошових коштів, пені, інфляційних витрат, 3% річних,

встановив:

Директор ТОВ «Крат – Енерго» 01.11.2017 року звернулася до суду із позовом про стягнення незаконно присвоєних грошових коштів, пені, інфляційних витрат, 3% річних. В обґрунтування позову зазначила, що відповідачі перебуваючи на посаді головного бухгалтера і водія у ТОВ «Крат – Енерго» заволоділи та привласнили грошові кошти підприємства у розмірі 3 342 903,38 грн. За даним фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №12014050140000888 від 11.12.2014 року за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. Позивача було визнано потерпілим у кримінальному провадженні №12014050140000888 від 11.12.2014 року. Неправомірним заволодінням та присвоєнням чужих грошових коштів вважає, що директору ТОВ «Крат- Енерго» ОСОБА_4 завдано матеріальну шкоду. З урахуванням уточнених вимог, на підставі ст. 128 КПК України просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь незаконно привласнені кошти в розмірі 3 342 903,38 грн., 3% річних у розмірі 398 126,10 грн., пеню у розмірі 4 803 156,30 грн., інфляційні збитки у розмірі 3 472 589,26 грн. та моральну шкоду в розмірі 350000,00 грн., стягнути з ОСОБА_3 на її користь незаконно привласнені кошті у розмірі 10200,00 грн., 3% річних у розмірі 1210,00 грн., пеню у розмірі 14613,69 грн., інфляційні збитки у розмірі 10595,70 грн. та моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 07.12.2017 року позовну заяву повернуто позивачу.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 06.03.2018 року ухвалу суду від 07.12.2017 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 19.04.2018 року відмовлено у відкритті провадження.

Постановою Апеляційного суду Донецької області від 27.06.2018 року ухвалу суду від 19.04.2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 31.08.2018 року дану цивільну справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 05.03.2019 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача у судові засідання призначені на 06.05.2019 року, 10.06.2017 року, та 10.09.2019 року не з`явився. 10.09.2019 року на електронну адресу суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи, оскільки він братиме участь у невідкладних процесуальних діях. Суд звертає увагу, що за клопотанням представника позивача судові засідання призначені на 06.05.2019 року, 10.06.2017 року відкладалися у зв`язку з неможливістю взяти участь у судових засіданням. Також, звертаючись до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи призначеного на 10.09.2019 року представник позивача не надав належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин неявки.

Суд визнає неявку позивача та його представника неповажною та відповідно до ст. 223 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до пункту 9 частини першої Розділу ХIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VІІІ справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже після набрання чинності Законом № 2147-VІІІ справа розглядається за правилами Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147- VIII.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази кожен окремо та в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Авдіївського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження №12014050140000888 від 12.12.2014 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, за фактом заволодіння грошовими коштами ТОВ «Крат – Енерго» у розмірі 863061,00 грн.

Також, в провадженні Авдіївського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області перебуває кримінальне провадження №12016050140000783 від 28.09.2016 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

Відомостей щодо об`єднання кримінальних проваджень суду не надано.

Директор ТОВ «Крат – Енерго» є стороною кримінального провадження №12014050140000888 від 12.12.2014 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України та має статус потерпілого у цьому кримінальному провадженні.

Досудове розслідування кримінального провадження №12014050140000888 від 12.12.2014 року триває.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилалася на вимоги ст. ст. 128 КПК України, та зазначала що вона є потерпілою у кримінальному провадженні і позов нею пред`явлено до осіб, діями яких їй, як директору ТОВ «Крат – Енерго», спричинено матеріальну та моральну шкоду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Згідно із частинами 1, 4 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого, який за змістом і формою повинен відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Відповідно до п. 5 даної статті цивільний позов розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу з позовом про стягнення з відповідачів незаконно присвоєних грошових коштів посилаючись на ст. 16 ЦК України та ст. 128 КПК України.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із приписами статей 12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що відповідачі обіймаючи посади головного бухгалтера і водія у ТОВ «Крат – Енерго» заволоділи та привласнили грошові кошти підприємства у розмірі 3 342 903,38 грн. та діями цих осіб ТОВ «Крат – Енерго» спричинено матеріальну та моральну шкоду.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови «Про практику розгляду судом цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р. №6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі чи майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

З аналізу зазначеної статті вбачається, що відшкодування шкоди здійснюється тільки особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.

Подаючи позовну заяву та відстоюючи свою позицію позивач самостійно стверджує, що цивільний позов поданий в порядку ст. 128 КПК України.

Поряд з цим, позивач не надає суду вирок, який набрав законної сили щодо визнання винними відповідачів у вчиненні відповідних протиправних, винних дій у відношенні до позивача, яка вважає себе потерпілою.

Статті 127, 128, 129 Глави 9 КПК України регламентують порядок відшкодування (компенсації) шкоди у кримінальному провадженні.

Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства (ч. 7 ст. 128 КПК України).

Специфічність кримінально-правового делікту полягає також і в процесуальному порядку відшкодування шкоди, що завдана злочином. Зокрема, цю шкоду може бути відшкодовано як шляхом подання цивільного позову в кримінальному процесі, так і шляхом подання самостійної цивільно-правової вимоги про відшкодування шкоди після того, як обвинувальний вирок по кримінальній справі вступив у законну силу.

Тобто інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним з позовним провадженням, врегульованим ЦПК України.

Зважаючи на те, що позивач пред`являє позов в порядку ст. 128 КПК України, такий необхідно подавати до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння під час кримінального провадження до початку судового розгляду.

По кримінальному провадженні №12014050140000888 від 12.12.2014 року, де позивача визнано потерпілою, досудове розслідування триває, вирок суду, що набрав законної сили, яким визнано відповідачів винуватими за ч. 1 ст. 191 КК України відсутній. Суд вважає, що встановити вину відповідачів у вчиненні злочину, як підставу обґрунтування позову, повинен суд в кримінальному судочинстві, а не в цивільному. Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що йому саме злочином завдано матеріальну шкоду, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та є передчасними, а відтак задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог позивача щодо стягнення 3%річних, інфляційних збитків, пені та відшкодування моральної шкоди, суд дослідивши надані докази, вважає, що дані позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, в задоволенні якої позивачу відмовлено.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати по справі не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,259,258,263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Крат – Енерго» Ключнікової Владлени Володимирівни до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення незаконно присвоєних грошових коштів, пені, інфляційних витрат, 3% річних - відмовити.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.09.2019 року.

Суддя В.І.Капітонов