Окрема думка судді № 84369997, 19.09.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

ОКРЕМА ДУМКА

по кримінальному провадженню № 1кп/235/50/19

(справа № 235/4299/16-к) по обвинуваченню

ОСОБА_1 за ч.1 ст. 263, ч.2 ст.15, п.5 ч.2 ст. 115 КК України

Вироком Красноармійського міськрайонного суду від 19.09.2019 р. ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст. 263 , ч.2 ст. 15 ,ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі.

Вважаю, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України.

Умисне вбивство може бути вчинене з прямим умислом, коли винний усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння (дії та бездіяльність ), передбачає його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає її настання, або з непрямим умислом –коли винний, хоча й не бажає настання смерті іншої людини, але свідомо припускає її настання.

Питання про умисел необхідно вирішувати із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого , що передували події , їх стосунки .

Спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками ( у матеріальних складах злочину).Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому , що спосіб і засоби вчинення злочину обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь , що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь

Як встановлено у судовому засіданні , обвинувачений та потерпілий на момент подій були військовослужбовцями Збройних Сил України.

В судовому засіданні також встановлено , що між обвинуваченим та потерпілим не було особистих неприязнених або сімейних , майнових відносин , не було конфліктів ні раніше , ні у день подій, ні в момент самих подій.

У судовому засіданні встановлено , що у момент передачі гранати та наступного вибуху між потерпілим та обвинуваченим не було раптово виниклих особистих неприязнених відносин.

В судовому засіданні встановлено , що прямих свідків події не було.

У судовому засіданні також обвинувачений протягом усього судового слідства не визнавав свою провину у інкримінованих злочинах, зазначаючи , що у нього не було умислу на позбавлення життя потерпілого, відсутній мотив для убивства потерпілого, зазначив , що він достав гранату з кишені з метою передати її потерпілому для здачі останнім на склад , який її вихопив його рук , після чого він пішов та почув вибух. Зазначив , що у порушення правил , він не витягнув запал з гранати , яку виявив при розмінуванні.

Тобто у судовому засіданні не встановлено а ні умислу обвинуваченого на умисне позбавлення потерпілого життя, а ні мотивів, а ні цілі ,з яких обвинувачений бажав настання смерті потерпілого .

Крім того , докази , надані стороною обвинувачення у своїй сукупності не призводять до безсумнівного висновку про те, що умисел засудженого був спрямований саме на заподіяння смерті потерпілому.

Тобто, фактично відсутня суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

ОСОБА_1 підлягає виправданню у зв`язку з відсутністю у його діях складу злочину за ч.1 ст. 115 КК Україн

Суддя І.В.Корнєєва