Ухвала суду № 84368399, 19.09.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/6506/19

Провадження № 2/639/1945/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі судді Гаврилюк С.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Ісмаілова Р. Г. звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій просить суд відстрочити судові витрати та за результатами розгляду справи стягнути судовий збір з відповідача.

Відповідно до преамбули Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 за № 3674-VI, цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, якщо позивачами є батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів.

Аналіз вказаних положень Закону України «Про судовий збір» свідчить про те, що суд може відстрочити сплату судового збору позивачеві, який має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів..

При цьому особа, яка звертається із відповідним клопотанням, повинна навести обставини, які свідчать про її незадовільне (скрутне) матеріальне становище, а також ухилення іншого з батьків від сплати аліментів, та подати суду відповідні докази (документи про рівень доходу позивача; документи про заборгованість перед іншими особами; документи про стягнення заборгованості з позивача в межах виконавчого провадження; документи про наявність утриманців; документи про заборгованість по сплаті аліментів тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_1 в обґрунтування клопотання про звільнення її від сплати судового збору зазначила, що на її утриманні перебуває малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і всі кошти витрачаються на нього.

Однак, позивачем на підтвердження вказаних у клопотанні обставин надано лише копію свідоцтва про народження дитини, проте не надано жодних належних доказів щодо ухилення батька від сплати аліментів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки заявлене клопотання позивачем не обґрунтовано та не доведено наявність підстав для відстрочення сплати судового збору, суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання відмовити.

Відповідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, відмова позивачеві у задоволенні необґрунтованої заяви про відстрочення сплати судового збору, як це передбачено законом, а саме ст. 8 Закону України «Про судовий збір», не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо відмови ОСОБА_1 у задоволенні необґрунтованої заяви про відстрочення їй сплати судового збору.

Керуючись ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя С. М. Гаврилюк