Ухвала суду № 84364870, 17.09.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3078/19

Провадження № 1-кп/206/267/19

У Х В А Л А

17 вересня 2019 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Грицаюк Н.М.,

при секретареві Норі І.С.,

прокурора Двойнічної Л.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Тафінцева К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро матеріали за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 12019040700000236 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження № 12019040700000236 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення(злочину), передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , строк застосування якого спливає 22.09.2019 року, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Обвинувачений та його захисник-адвокат заперечували проти продовження застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою, захисник-адвокат просив його змінити на домашній арешт, посилаючись при цьому на недоведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та наявність у обвинуваченого стійких соціальних зв`язків, обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Суд вислухавши думку сторін кримінального провадження, додаткового дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали провадження, приходить до наступного висновку..

Згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Переглядаючи доцільність продовження застосування вказаного запобіжного заходу, суд враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого ОСОБА_1 обвинувачується, згідно з вимогами ст. 12 КК України, соціальні зв`язки обвинуваченого, вік та стан здоров`я, які не виключають тримання його під вартою, а також те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та приходить до висновку про наявність обставин, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, продовжувати вчиняти нові кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому для запобігання вказаних ризиків, вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою відносно ОСОБА_1

Ризиками, які суд оцінює у сукупності з тяжкістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, являються об`єктивні дані можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином, ризики, що були підставою для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та продовження такого заходу, на сьогодні не перестали існувати.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а тому викладене у своїй сукупності є мотивом для обмеження свободи обвинуваченого у встановленому законом порядку.

При цьому обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені КПК України, буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченій злочину та можливість ухилення від явки до суду.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Суд не може прийняти до уваги доводи захисника та обвинуваченого ОСОБА_1 щодо можливості зміни останньому запобіжного заходу на домашній арешт, у зв`язку з наявністю в нього міцних соціальних зв`язків, оскільки це не є гарантією виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків та не може запобігти спробам обвинуваченого переховуватись від суду з метою уникнення покарання за скоєне та незаконно впливати на потерпілого і свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Отже, враховуючи наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, суд приходить до висновку про необхідність продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на строк до шістдесяти днів, а саме до 15 листопада 2019 року включно.

Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне залишити незмінним визначений раніше обвинуваченому розмір застави відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України , застосувавши таким чином альтернативний запобіжний захід.

При цьому, в силу ч. 3 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому роз`яснюються його обов`язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків. У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

Керуючись ст.ст. 331, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строків дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 - задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника - адвоката Тафінцева Костянтина Вячеславовича та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на більш м`який - відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 15 листопада 2019 року включно.

Раніше визначену ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 липня 2019 року суму застави у розмірі 57630 (п`ятдесят сім тисяч шістсот тридцять) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), залишити незмінною.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали у національній грошовій одиниці на депозитний рахунок з наступними реквізитами: одержувач ТУ ДСАУ в Дніпропетровській області, код ОКПО 26239738, МФО 820172, р/р 37312066017442 в ГУДКСУ у м. Київ.

Покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до Самарського районного суду м. Дніпропетровська;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками.

Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена протягом семи днів на підставі рішення Конституційного суду № 4-р/2019 від 13.06.2019 року з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Грицаюк Н.М.