Ухвала суду № 84364295, 16.09.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/82/17

2/214/1268/19

УХВАЛА

про закриття провадження по справі

16 вересня 2019 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чернової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Звада Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Імексбанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання кредитором та внесення до реєстру кредиторів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 10.01.2017 року, який уточив 27.06.2019 року, в якому просить суд: визнати протиправною відмову відповідачів щодо включення до реєстру кредиторів; зобов`язати відповідачів визнати його вкладником на загальну суму 5472,57 грн.; зобов`язати уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію АТ «Імексбанк» подати до ФГВФО додаткову інформацію про відшкодування йому 5472,57 грн.; стягнути солідарно з АТ «Імексбанк» в особі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Імексбанк» та ФГВФО грошові кошти у розмірі 5472,57 грн., з яких 1000,00 грн. депозитний вклад, 4,97 грн. проценти станом на 03.12.2014 року, 969,00 грн. проценти за період з 03.12.2014 року по 18.05.2015 року, 3498,60 грн. компенсація за невиконання грошового зобов`язання у сумі 7400,00 грн. з 03.12.2014 року по 18.05.2015 року відповідно до індексу інфляції у розмірі 140,15% в сумі 3372,60 грн. та 3% річних у розмірі 1,5% в сумі 126 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він є вкладником АТ «Імексбанк» на підставі укладеного між ними 01.09.2014 року договору №1790000965 про приєднання до публічного договору банківського вкладу (депозиту). Позивач вказує, що сума вкладу становила 7400,00 грн., яку 13.10.2014 року було поповнено на 1400,00 грн. У зв`язку з початком процедури ліквідації банку, позивачеві виплачено гарантовану суму відшкодування за вкладом у розмірі 7400,00 грн. На думку позивача, сума коштів була виплачена не в повному обсязі, без урахування процентів, інфляційних витрат, 3% річних і компенсації, тому він звернувся до ФГВФО із заявою про включення його до загального реєстру вкладників, але відповіді не отримав. У зв`язку з викладеним, для захисту своїх прав, як вкладника, ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом.

Правом на участь в судовому засіданні позивач не скористався, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, викликались у встановленому законом порядку, причини неявки суду не відомі, заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе справу розглянути за відсутності належним чином повідомлених учасників, оскільки їх неявка не перешкоджає цьому.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши позовну заяву, матеріали цивільної справи, приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 01.09.2014 року між АТ «Імексбанк» та ОСОБА_1 укладено договір №1790000965 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту), згідно з яким позивач передав АТ «Імексбанк» 7000,00 грн. під 25% річних строком на 93 дні, з поверненням вкладу 03.12.2014 року, а АТ «Імексбанк» зобов`язується повернути кошти та виплатити проценти в порядку та на умовах встановлених договором (а.с.2).

Відповідно до копії квитанції №2747 від 13.10.20414 року, позивачем було поповнено суму вкладу на 1400,00 грн. (а.с.3).

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 26.01.2015 року з 25.01.2015 року розпочато процедуру виведення АТ «Імексбанк» з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації (а.с.22-23), а рішенням від 27.05.2015 року розпочату процедуру ліквідації вказаного банку з відшкодуванням з боку ФГВФО коштів за вкладами фізичних осіб (а.с.24).

У зв`язку з початком процедури ліквідації банку, ОСОБА_1 виплачено гарантовану суму відшкодування за вкладом у розмірі 7400,00 грн., відповідно до його заяви від 14.05.2015 року (а.с.13).

Разом з цим, ОСОБА_1 неодноразово звертався до ФГВФО із заявами про включення його до загального реєстру вкладників та повернення невиплачених коштів у розмірі 4,97 грн., та процентів за користування коштами депозитного вкладу в сумі 84400,00 грн. за період з 03.12.2014 року по 18.05.2015 року в сумі 882,00 грн., а також компенсації за порушення строків виконання грошових зобов`язань (а.с.5).

Як видно з повідомлення ФГВФО, наданого ОСОБА_1 , за наявною у Фонду інформацією, у період проведення виплат коштів, саме 14.05.2015 року, останній отримав гарантовану суму відшкодування за вкладом в АТ «Імексбанк» в повному обсязі. У разі, якщо отримання сума не співпадає з сумою вкладу, ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до уповноваженої особи АТ «Імексбанк» (а.с.5 оборот).

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

В обсязі конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, що виникли між позивачем, ФГВФО та уповноваженою особою ФГВФО, визначення яких залежить від з`ясування прав позивача, статусу ФГВФО, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов`язків ФГВФО і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.

З тексту позовної заяви видно, що ОСОБА_1 просить зобов`язати відповідачів визнати його вкладником на загальну суму 5472,57 грн.; зобов`язати уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію АТ «Імексбанк» подати до ФГВФО додаткову інформацію про відшкодування йому 5472,57 грн.; стягнути солідарно з АТ «Імексбанк» в особі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Імексбанк» та ФГВФО грошові кошти у розмірі 5472,57 грн.

Отже, позовні вимоги стосуються неправомірних, на думку позивача, дій Уповноваженої особи ФГВФО.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вважав, що він підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства, оскільки звернений на захист його порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно-правової угоди. При цьому, відповідачами у справі визначено ФГВФО та АТ «Імексбанк» в особі Уповноваженої особи ФГВФО.

Так, згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із вимогами ч.1 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року, суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція – це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Частина перша статті 15 ЦПК України, у редакції, чинній на час відкриття провадження, передбачала, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Отже, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Разом з цим, згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у редакції, чинній на час відкриття провадження, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України встановлено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, у вказаному позові ОСОБА_1 вказує на протиправне невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО.

Отже, у контексті обставин цієї справи, зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між ОСОБА_1 , ФГВФО та Уповноваженою особою ФГВФО, визначення яких залежить від з`ясування прав позивача, статусу ФГВФО, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов`язків ФГВФО і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.

Так, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати ФГВФО відшкодування за вкладами встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI.

Відповідно до п.17 ч.1 ст.2 зазначеного Закону, Уповноважена особа ФГВФО – працівник ФГВФО, який від імені ФГВФО та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих ФГВФО, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом ст.3 вказаного Закону, ФГВФО є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Згідно із ч.1 ст.4 зазначеного Закону, основним завданням ФГВФО є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього ФГВФО наділено відповідними функціями, передбаченими ч.2 ст.4 Закону №4452-VI, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників ФГВФО; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.54 цього Закону, рішення, що приймаються відповідно до Закону Національним банком України, ФГВФО, працівниками ФГВФО, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Отже, нормативно-правове регулювання статусу ФГВФО та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що ФГВФО у цих відносинах є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

При цьому, правовідносини між ФГВФО і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів ФГВФО, щодо формування реєстрів вкладників, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника. Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та ФГВФО, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.26 Закону №4452-VI, ФГВФО гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Частиною 6 ст.26 вказаного Закону встановлено, що у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених ч.2 ст.77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ФГВФО гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Нормами ст.27 Закону № 4452-VI встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме: уповноважена особа ФГВФО складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, відповідно до вимог цього Закону станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку; уповноважена особа ФГВФО формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; виконавча дирекція ФГВФО затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою ФГВФО переліку вкладників. ФГВФО публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; уповноважена особа ФГВФО формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню ФГВФО.

Наведене, на думку суду, свідчить про те, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів ФГВФО в межах гарантованого державою відшкодування за вкладами є публічно-правовим, має особливий характер і стосується виконання окремої владної функції ФГВФО, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами, передбаченої п.4 ч.2 ст.4 Закону № 4452-VI.

При цьому, ФГВФО є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а Уповноважена особа ФГВФО в цьому випадку виконує від імені ФГВФО делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб.

Отже, спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

При цьому, з огляду на те, що всі заявлені позивачем вимоги стосуються безпосередньо повноважень (завдань та функцій) ФГВФО та його уповноваженої особи і жодним чином не впливають на права та обов`язки АТ «Імексбанк», розгляд цієї справи не може бути віднесено до юрисдикції загальних судів.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 року у справі №646/6644/17, в якій він відступив від раніше викладених ним правових позицій, відповідно до якого при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень) є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

За даних обставин, суд приходить до переконання про необхідність закриття провадження по справі в цій частині на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, якою встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Імексбанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання кредитором та внесення до реєстру кредиторів – закрити.

Ухвала набирає законної сили через 15 днів з дня її підписання, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Суддя Н.В. Чернова