Ухвала суду № 84363610, 19.09.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/18385/18

Провадження № 2/204/1325/19

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.,

при секретарі Голушко В.В.,

за участю представника відповідача

Шевченківського відділу державної

виконавчої служби міста Дніпра

Головного територіального управління юстиції

у Дніпропетровській області Гавриляко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська про відшкодування шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- відшкодувати шкоду, заподіяну бездіяльністю державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у виконавчому провадженні № 512/10 з примусового виконання виконавчого листа № 200/11414/13ц, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 21 січня 2015 року про стягнення грошової суми з Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія «Фальстап», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесвіт», на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- відшкодувати шкоду, заподіяну Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська своєю бездіяльністю з контролю виконання судових рішень у справі 200/11414/13-ц за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Фальстап».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у справі №200/11414/13-ц за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Фальстап» ухвалила рішення, яким стягнула гроші з відповідача на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2

20 лютого 2015 р. позивач подав до ВДВС заяву про примусове виконання зазначеного рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2014 року на підставі виконавчого листа №200/11414/13-ц, виданого 21 січня 2015 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2015 року, яка набрала законної сили 18 січня 2016 року, замінено сторону виконавчого провадження на Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесвіт".

Однак, ВДВС до тепер не виконано рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2014 року на підставі виконавчого листа №200/11414/13-ц, виданого 21 січня 2015 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська.

04 вересня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у справі № 200/11414/13-ц визнала неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС у виконавчому провадженні №512/10 з примусового виконання виконавчого листа №200/11414/13ц, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 21 січня 2015 року, про стягнення грошової суми з Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія «Фальстап», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесвіт», на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд, а Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в особі судді Женеску Е.В. за недбалістю такого контролю не здійснили у справі №200/11414/13-ц за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія «Фальстап». Натомість суддею постановлено 05 липня 2017 року незаконну ухвалу, якою перешкоджено виконанню рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2014 р. у справі № 200/11414/13-ц за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія «Фальстап».

Зазначені неправомірні дії та бездіяльність відповідачів порушили звичний уклад життя позивача, він змушений витрачати додатковий час на захист своїх прав, відмовитися від звичних

зручностей, налагоджувати своє життя за поневірянь по судах, нести додаткові витрати для поновлення своїх порушених прав що викликало душевні страждання та заподіяло моральної шкоди, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

В судове засідання позивач не з`явився, надавши разом з позовною заявою заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача - Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі, просила суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача - Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2014 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди скасовано. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанії «Фальстап» на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25 грн. В іншій частині рішення залишено без змін (арк.с.100-102).

21.01.2015 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий лист № 200/11414/13-ц про стягнення з ТОВ «Фальстап» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 25,78 грн.

24 лютого 2015 року ОСОБА_1 подав до Бабушкінського відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ заяву про примусове виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.09.2014 року у справі №200/11414/13-ц за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ТОВ «Телерадіокомпанія «Фальстап» та надав реквізити особистого рахунку ОСОБА_2 у ТВБВ № 10003/0422 Філії Дніпропетровське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України»: МФО банка 305482, Код ЄДРПОУ банка 09305480, розрахунковий рахунок банка НОМЕР_1 , номер рахунку Покусай У ОСОБА_3 2605.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2015 року замінено сторону (боржника) у виконавчому провадженні №512/10 з ТОВ телерадіокомпанія "Фальстап" на ТОВ "Телесвіт".

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволена частково. Ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2017 року та додаткова ухвала цього суду від 13 квітня 2018 року скасована. Скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції задоволена частково. Бездіяльність державного виконавця Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області) у виконавчому провадження № 512/10 з примусового виконання виконавчого листа № 200/11414/13-ц, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 21.01.2015 року, про стягнення грошової суми з Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія «Фальстап», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесвіт», на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнана неправомірною (арк.с.103-105).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, встановлено підстави звільнення від доказування, а саме - «обставини встановлені рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної силі, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювала та вини останнього в и заподіянні.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 5 постанови пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2018 року у справі № 200/11141/13-ц встановлено неправомірність бездіяльності державного виконавця Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області) у виконавчому провадження № 512/10 з примусового виконання виконавчого листа № 200/11414/13-ц, виданого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська 21.01.2015 року, про стягнення грошової суми з Товариства з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія «Фальстап», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесвіт», на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому протиправність бездіяльності державного виконавця є доведеною.

Стосовно таких елементів складу делікту як наявність заподіяної ОСОБА_1 шкоди та причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю державного виконавця, необхідно зазначити наступне.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (п. 40 рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції"). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.

Отже, забезпечення адекватного та достатнього відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів є прямим обов`язковим держави. При цьому, держава, запровадивши компенсаторний засіб юридичного захисту, має подбати про те, щоб такий засіб не вважався неефективним.

Відповідно до матеріалів справи, рішення про стягнення з ТОВ «Фальстап», правонаступником якого є ТОВ «Телесвіт» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 25 грн. 78 коп. в повному обсязі не виконується.

З матеріалів справи вбачається, що затримка у виконанні рішень суду зумовлена неправомірною бездіяльністю державного виконавця, що встановлена постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.09.2018 року у справі № 200/11414/13-ц.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що неможливість позивача домогтися виконання рішень суду протягом розумного строку становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном, є порушенням вимог § 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Протоколу № 1 та завдало їй моральної шкоди, оскільки недотримання посадовими особами органів державної виконавчої служби своїх обов`язків вживати усіх передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішень, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, після того, як особа, пройшовши через судовий процес, домоглася успіху, неминуче викликатиме у неї почуття розпачу та неспокою.

ОСОБА_1 має право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої душевними стражданнями, які він зазнав у зв`язку з надмірно тривалим невиконанням остаточних рішень суду з вини посадових осіб державної виконавчої служби, за дії яких держава несе відповідальність, відповідно до ст. 56 Конституції України, ст.ст.23, 1167, 1174 ЦК України.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає до відшкодування позивачу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Враховуючи характер правовідносин сторін, обставини справи, посилання позивача на те, що відповідач - Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області своєю бездіяльністю заподіяв йому шкоду у розмірі 25 грн. 78 коп., а також засади розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди, становить 25 грн. 78 коп., дорівнює сумі завданої позивачу шкоди, і є достатнім для відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 1 січня 2013 року виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення шкоди заподіяної Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська, завданої бездіяльністю з контролю виконання судових рішень, суд приходить до висновку, що в даній частині позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на суд, окремим аспектом якого є право на доступ до правосуддя, не є абсолютним (у рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Проте в зазначених вище випадках між позивачами та суддями (відповідачами) такі правовідносини не виникають, тому такі справи не можуть бути підсудні судам загальної юрисдикції.

Зазначені спори не пов`язані із захистом прав, свобод чи інтересів у публічно-правових відносинах від порушень з боку органів державної влади, оскільки оскаржені позивачем дії вчинені при здійсненні правосуддя, а тому законність таких дій може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до матеріалів цивільної справи, ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2017 року, яку позивач вважає незаконною, та яка перешкоджає виконанню рішення скасована постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2018 року, таким чином позивач скористався передбаченими Законом засобами захисту, оскарживши ухвалу суду, яку він вважав прийнятою з порушенням норм поцесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що підставою для звернення ОСОБА_1 до суду в порядку позовного провадження є, на його переконання, виявлені порушення закону, яких припустилася суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська. Фактично ж останній не погоджується з ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2017 року.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається (п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади»).

Згідно з п. 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Peretyaka AndSheremetyev v. Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).

Відсутність правової регламентації можливості оскаржити рішення, дії та бездіяльність суду, відповідно ухвалені або вчинені після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за вказані рішення, дії чи бездіяльність є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та з судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

Такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законі порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.

Таким чином, до стягнення на користь ОСОБА_1 підлягає шкода, заподіяна бездіяльністю державного виконавця у розмірі 25 грн. 78 коп.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати у справі, пропорційно розміру задоволених позовних вимог покласти на відповідача - Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

На підставі ст. 56 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 23, 1167, 1174 ЦК України, ст. 25 Бюджетного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", ст.ст.2,4,5,10,11,12,13,76-81,141,211,223,247,258,259,263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 25 (двадцять п`ять) грн. 78 (сімдесят вісім) коп.

Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на користь держави судові витрати у справі у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп.

В іншій частині позовної заяви відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Ю. Мащук