Ухвала суду № 84360513, 19.09.2019, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/1575/19

Провадження № 1-кс/565/426/19

У Х В А Л А

19 вересня 2019 року м.Вараш

Кузнецовський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Мануляка Ю.В.,

з участю секретаря Данилко Г.П.,

прокурора Крупенка Ю.А.,

захисника Слободіна А.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кузнецовськ Рівненської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України,-

в с т а н о в и в:

18.09.2019 року прокурором через канцелярію суду подано клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 . Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені злочинів передбачених ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 та ч. 1 ст. 357 КК України. Причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаних злочинів підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами та доказами, які додані до клопотання, і свідчать про обґрунтованість підозри обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення. Також існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, зокрема, наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за вчинення майнового злочину, вчинив нові злочини, передбачені ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України. Таким чином у випадку визнання його винним йому загрожує покарання у вигляді від 4 до 6 років позбавлення волі. Крім цього наявність вказаного ризику, підтверджується і тим, що обвинувачений в період часу з 19.07.2019 до 21.08.2019 перебував в розшуку в зв`язку з ухиленням від досудового розслідування. Наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_1 є раніше неодноразово судимим за вчинення умисних злочинів. Окрім цього на даний час на розгляді в Кузнецовському міському суді Рівненської області знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. Вище зазначене свідчить про наявність високого ризику вчинення ОСОБА_1 повторного злочину.

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому підстав.

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив щодо клопотання прокурора, обіцяв, що наладить відносини з батьком. На запитання суду пояснив, що до затримання працював вантажником на терміналі № 1 у м.Києві, але не офіційно, має на утриманні дочку 9 років, якій сплачував аліменти доки проходив військову службу у зоні АТО, з дружиною розлучений. Також пояснив, що коли підписав угоду про примирення з батьком за крадіжку телевізора, то думав, що батько не звернеться знову до поліції. Фактично вчинив інкриміновані йому злочини після крадіжки того ж телевізора.

Захисник Слободін А.С. просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту. Свої доводи мотивував тим, що ОСОБА_1 не знав про те, що його розшукують у зв`язку з проведенням досудового розслідування, так як повістки про виклик отримував його батько, який є потерпілим у кримінальному провадженні. З батьком не спілкувався. Тому вважає, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, відсутні.

За результатами розгляду клопотання, виходячи з наданих доказів, суд вбачає правові підстави для задоволення клопотання прокурора та обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ч. ч. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ст. ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Також, відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вік та стан здоров`я підозрюваного, наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

Надані до суду докази: копія протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, копія протоколу допиту потерпілого ОСОБА_2 , копія протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_1 та копії протоколів проведення слідчих експериментів свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які відносяться в тому числі і до тяжких злочинів. Окрім цього, обвинувачений на досудовому розслідуванні, повністю визнав свою причетність до вчинення інкримінованих йому злочинів і не заперечував щодо цього у судовому засіданні під час розгляду клопотання прокурора.

Існування фактів, викладених у досліджених доказах, на думку суду можуть переконати стороннього спостерігача у тому, що ОСОБА_1 міг вчинити кримінальні правопорушення і зв`язати його із злочинами, які йому інкримінуються органами досудового розслідування. З викладеного випливає висновок про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України.

Ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_1 від органів досудового розслідування або суду підтверджується тим, що ОСОБА_1 , підписавши угоду про примирення з батьком ОСОБА_2 за фактом викрадення телевізора, і будучи поінформований прокурором і слідчим про необхідність затвердження цієї угоди судом, зник з місця проживання, не повідомивши органи досудового розслідування та близьких родичів. Цей ризик посилюється і тим, що обвинувачений ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків по місцю проживання. Зокрема, розлучений, маючи доньку з нею не проживає, і аліменти не сплачує. Крім того, копією постанови про зупинення досудового розслідування та оголошення розшуку підозрюваного, а також копією протоколу про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину підтверджується, що ОСОБА_1 переховувався від органів досудового розслідування та суду до моменту його затримання.

Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що у провадженні Кузнецовського міського суду Рівненської області знаходиться на розгляді обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 з угодою про примирення, за яким ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України. Даний злочин вчинений обвинуваченим до вчинення інкримінованих йому злочинів, які є предметом даного розгляду, що було встановлено у судовому засіданні під час розгляду клопотання. Окрім того, обвинувачений неодноразово судимий.

Викладені обставини дають підстави стверджувати про сформованість у обвинуваченого ОСОБА_1 умислу на вчинення злочинів проти власності, що підтверджує наявність ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення.

Вказані обставини поміж іншого свідчать і про те що жоден із більш м`яких запобіжних заходів передбачених КПК України, не може запобігти ризикам того, що обвинувачений, у випадку не застосування, щодо нього найбільш суворого запобіжного заходу, може переховуватись від органів досудового розслідування, вчинити нове кримінальне правопорушення. Крім цього, суд враховує, те, що до обвинуваченого ОСОБА_1 вже застосовувався запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 5 місяців, що випливає з його пояснень у судовому засіданні. Також, суд враховує те, що ОСОБА_1 обвинувачується у відкритому заволодінні чужим майном за місцем свого проживання, тобто за вчинення злочину за місцем проживання. Викладені обставини дають підстави стверджувати, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, у тому числі домашнього арешту, про застосування якого клопотав захисник, не є доцільним та не може запобігти вказаним ризикам.

Ступінь ризиків, визнаних судом доведеними, свідчить про те, що інші більш м`які запобіжні заходи будуть недостатніми для їх запобігання.

При цьому, суд виходив з того, що статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійснення з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Отже, для запобігання ризикам, вказаним у клопотанні, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування та судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, суд вважає виправданим застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.

За таких обставин, з урахуванням положень ст.177, 178, п.5 ч.2 ст.183 КПК України, суд вбачає підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

За приписами ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Суд, виходячи з усіх встановлених обставин, вважає за можливе визначити розмір застави ОСОБА_1 .

За змістом ч. 4 ст. 182 КК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом і повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим степенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При визначені розміру застави суддя враховує обставини кримінального правопорушення, майновий і сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу, та ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На думку суду застава, як альтернативний вид запобіжного заходу, двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 38420 грн., з покладенням на обвинуваченого обов`язків передбачених п.п. 1, 2, 3,4,5 ч. 5 ст. 194 КПК України. зможе зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 належно виконувати покладені на нього обов`язки та забезпечити виконання завдань кримінального провадження, а також є помірною та пропорційною щодо нього та обставин злочину, в якому він обвинувачується.

На підставі наведеного, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ст.ст.177, 178,182, 183, 193,194, 205, 369-372, 392 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кузнецовськ Рівненської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК України запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів до 19.11.2019 року включно.

Визначити ОСОБА_1 розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять гривень) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Рівненській області ГУ ДКУ у Рівненській області, розрахунковий рахунок № 37315038010559, банк отримувача Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26259988.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суд;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з усіма свідками та потерпілим по даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

У разі внесення застави оригінал документу з відміткою банку має бути наданий відповідальній особі Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор», яка після перевірки має розпорядитися про звільнення обвинуваченого з під варти, про що повідомити слідчого та суд.

Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Після внесення застави і звільнення з-під варти ОСОБА_1 необхідно вважати, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Виконання ухвали покласти на конвойну роту ГУНП в Рівненській області та ДУ «Рівненський слідчий ізолятор».

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Суддя Мануляк Ю.В.