Рішення № 84359033, 15.08.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року справа № 580/1673/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Руденко А.В.,

за участю:

секретаря - Сачинської В.С.,

представника відповідача - керівника Пилипенка М.А. (за посадою),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області до Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» про накладення арешту на кошти та інші цінності на банківських рахунках,-

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Черкаській області з позовною заявою до державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)", в якій просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на відкритих рахунках у банках.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» перебуває на обліку в ГУ ДФС у Черкаській області та має непогашений податковий борг з податку на додану вартість в сумі 4946905,31 грн.

Згідно акту опису майна №355/23-00-50-17-025 від 21.12.2018 в податковій заставі перебуває наступне майно ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)»: урна кована в кількості 10 шт.; мангал в кількості 10 шт.; культиватор ручний в кількості 200 шт.; коптильня для риби в кількості 3 шт. Загальна вартість майна, переданого в податкову заставу, становить 30000,00 грн. Тобто на момент звернення до суду вартість майна, що перебуває у податковій заставі значно менша ніж сума податкового боргу, яка складає 4946905,31 грн., тому не є достатньою для погашення податкового боргу.

Посилаючись на п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, позивач просить накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача.

27.06.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову та зазначає, що податковий борг виник за минулі періоди згідно самостійно задекларованих сум та в результаті донарахувань штрафних санкцій. Зазначена заборгованість виникла у зв`язку з тим, що прибутки від виробничої діяльності підприємства безпосередньо використовуються для виплати працівникам заробітної плати, фінансування безперебійного функціювання виробництва, тобто забезпечення його сировиною та матеріалами, які використовуються для виготовлення продукції, ремонту та поточних ремонтів обладнання, яке функціонує на виробництві.

Відповідач зазначає, що поточні податкові зобов`язання сплачуються вчасно, але враховуються для погашення заборгованості. На рахунках підприємства відсутні кошти для погашення існуючої заборгованості. Для підтвердження вказаних обставин надано довідку про наявність коштів на рахунках ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)». Відповідач зазначає, що накладення арешту на рахунки ДП «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» призведе до повного зупинення діяльності підприємства, виплати заробітної плати та сплати інших податків.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Руденко А .В. від 28.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 18.07.2019 витребувано у Головного управління ДФС у Черкаській області інтегровану картку державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)" за період з 01.10.2001 по 31.12.2018.

Ухвалою суду від 18.07.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою суду від 01.08.2019 закрито підготовче провадження у справі.

В судовому засіданні 15 серпня 2019 року представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» зареєстроване як юридична особа 06 травня 2000 року, ідентифікаційний код 08681057, засновник - Державна пенітенціарна служба України.

Згідно п. 1.1 Статуту Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» останнє засновано на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України.

Підприємство утворено з метою залучення засуджених, які відбувають покарання в установах покарань Державної кримінально-виконавчої служби України, до суспільно корисної праці, забезпечення їх професійно-технічного навчання та отримання прибутку від господарської діяльності (п. 2.1 Статуту). Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (п. 4.1 Статуту). Нерухоме майно Підприємства, що не підлягає приватизації, не може бути відчужене, вилучене та передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути його відчуження (п. 4.10 Статуту). Майно підприємства не може бути передано в заставу (п. 4.13 Статуту). Звернення стягнення на майно Підприємства не допускається (п. 4.16 Статуту).

Відповідно до інтегрованої картки платника податків Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» з податку на додану вартість станом на 02.10.2001 заборгованість відповідача за основним платежем з податку на додану вартість складає 100899,74 грн, пеня 9571,09 грн (т.1, а.с. 59).

Позивач направив відповідачу податкову вимогу №12262 від 05.10.2001, згідно з якою загальна сума податкового боргу станом на 01.10.2001 становила 112009, 83 грн., в т.ч. за основним платежем з податку на додану вартість 100899,74 грн з яка була отримана відповідачем 08.10.2001.

У подальшому згідно даних інтегрованих карток відповідача по платежу 14010199 1401-01 ПДВ зва 2001-2019 сума податкового боргу відповідача збільшувалась за рахунок нарахування поточних зобов`язань, штрафних санкцій та пені та частково зменшувалась за рахунок сплати податкових зобов`язань та податкового боргу відповідачем, яка зараховувалась у сплату податкового боргу, проте податковий борг з часу його виникнення, тобто з 01.10.2001, до часу розгляду справи відповідачем сплачений не був.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» з податку на додану вартість станом на 30.04.2019 податковий борг становить - 4959249,98 грн.

Згідно акту опису майна №355/23-00-50-17-025 від 21.12.2018 в податкову заставу внесено майно ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№62)»: урна кована в кількості 10 шт.; мангал в кількості 10 шт.; культиватор ручний в кількості 200 шт.; коптильня для риби в кількості 3 шт.

Згідно з листом ДП «Підприємство ДКВС України (62)» №8/188 від 12.11.2018 загальна вартість майна, переданого в податкову заставу становить 30000,00 грн.

Згідно з листом Центрального Міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції від 14.1.2017 №6-12146, направленим на адресу позивача, на підставі ст. 26 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», та Статуту Державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№62)» майно підприємства не може бути передано в заставу, звернення стягнення на майно підприємства не допускається. В податкову заставу може бути виділена та в подальшому реалізована лише готова продукція підприємства.

На підтвердження відсутності майна відповідача, на яке може бути звернене стягнення податкового боргу позивачем надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 16.05.2019, згідно з якою все майно підприємства обтяжене арештами, що накладені органами державної виконавчої служби.

У зв`язку з недостатністю у платника податків майна для погашення податкового боргу, на підставі пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (у подальшому - ПК України).

Відповідно до визначення, наведеного у пп.14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Так, п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до положень ст.95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Правовідносини щодо погашення податкового боргу державних підприємств, яким є в даному випадку відповідач, регулюються спеціальними нормами, зокрема, ст. 96 ПК України що зумовлено особливою метою створення таких підприємств, які у більшості випадків пов`язані із здійсненням соціальних функцій (комунальні підприємства) та із захистом загальнодержавних інтересів (казенні підприємства).

Положеннями п. 96.2 ст. 96 ПК України передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

П. 96.3 ст. 96 ПК України передбачає, що відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Керуючись загальними принципами трактування приписів законодавства та з урахуванням специфіки дії норм спеціального законодавства, вказані норми законів передбачають особливий порядок погашення податкового боргу, виходячи з принципу збереження цілісних майнових комплексів названих підприємств та участі у процесі погашення органів виконавчої влади, до сфери управління яких належить платник податків.

Виходячи з наведених норм ст. 96 ПК України, при умові, якщо сума отриманих податковим органом коштів від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, є меншою, ніж сума податкового боргу, або у разі відсутності у комунального підприємства майна, що відповідно до законодавства може бути внесено в податкову заставу та відчужено, у позивача виникає право на звернення до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття одного із рішень, перелічених у ст. 96 ПК України, а у разі неотримання відповіді у визначений законом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні вимог звернутись до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу, в управлінні якої перебуває боржник.

Згідно ст. 13 Закону України від 23.06.2005 №2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі - Закон №2713-IV) підприємства установ виконання покарань є державними підприємствами, які здійснюють господарську діяльність та професійно-технічне навчання засуджених.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» № 2269-V111 від 18.01.2018 не підлягає приватизації майно Державної кримінально-виконавчої служби України, яке безпосередньо забезпечує виконання встановлених законодавством завдань і функцій.

Отже, майно відповідача приватизації не підлягає, у зв`язку з чим позивач як контролюючий орган з метою стягнення податкового боргу повинен був виконати приписи ст. 96 ПК України та звернутись до Міністерства юстиції України з відповідним поданням.

Проте, в ході судового розгляду позивачем не надано належних доказів на підтвердження його звернення з відповідним поданням до Міністерства юстиції України.

Додержання позивачем встановленого статтею 96 ПК України порядку стягнення податкового боргу з державного підприємства, яке не підлягає приватизації, є безумовним обов`язком, а не правом контролюючого органу у подібних правовідносинах.

Позивач не вжив всіх передбачених ПК України заходів щодо стягнення податкового боргу, отже неправильно обрав спосіб судового захисту, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.

Крім цього, як вбачається з інтегрованих карток за 2001-2019, позивач самостійно та систематично сплачує як самостійно визначені грошові зобов`язання, так і погашає податковий борг.

За встановлених обставин позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №821/1295/17 та постанові від 31.07.2018 у справі №820/2916/17.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 16 вересня 2019 року.

Суддя А.В. Руденко