Рішення № 84358797, 19.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 вересня 2019 р. № 520/8173/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіної Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до Донецької селищної ради Балаклійського району Харківської області (64250, Харківська область, смт. Донець, вул. Центральна, 40, код ЄДРПОУ 04397112) про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії

встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить суд визнати дії Донецької селищної ради Балаклійського району Харківської області щодо відмови у наданні відповіді на запит на отримання публічної інформації від 04.07.2019 незаконною; зобов`язати Донецьку селищну раду Балаклійського району Харківської області надати відповідь на запит на отримання публічної інформації від 04.07.2019, а саме надіслати на електронну адресу, копії всіх рішень Донецької селищної ради Балаклійського району Харківської області та всіх розпоряджень сільського голови за період з 01.01.2018 по 31.12.2018; стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у надсиланні на електронну адресу копій всіх рішень ради та розпоряджень сільського голови з підстав розміщення останніх на офіційному сайті Донецької селищної ради.

Ухвалою суду від 20.08.2019 у справі відкрито спрощене провадження.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, у якому він просив позовні вимоги залишити без задоволення оскільки доступ до публічної інформації, в тому числі забезпечується шляхом її розміщення на офіційному веб-сайті в мережі Інтернет, отже, пропозиція ознайомитися з запитуваною інформацією на сайті органу місцевого самоврядування не є порушенням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивач звернувся до відповідача з запитом на отримання публічної інформації, у якому просив надати копії всіх рішень Донецької селищної (сільської) ради та всіх розпоряджень сільського голови за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 шляхом направлення останніх на електронну адресу.

За результатами розгляду вказаного запиту листом від 12.07.2019 № 02-27/585 позивачеві повідомлено про створення офіційного сайту Донецької селищної ради в мережі Інтернет, кількість проведених сесій селищної ради та надано роз`яснення, у якому розділі сайту можна ознайомитися з запитуваними рішеннями.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. № 2939-VI (далі по тексту - Закон № 2939-VI).

Основною метою прийняття Закону №2939-VI є створення механізму реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Він містить перелік гарантій дотримання прав на надання публічної інформації, поетапний порядок доступу до неї, надає визначення таким поняттям, як конфіденційна, таємна та службова інформація, регламентує порядок її отримання, визначає порядок і строки подачі та задоволення запиту на інформацію, а також процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації.

Так, відповідно до визначення публічної інформації, яке міститься в статті 1 названого Закону, це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Аналіз частини другої статті 34 Конституції України, положень Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про доступ до публічної інформації" в цілому свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд джерела отримання запитуваної інформації, а саме через письмовий запит чи в інший спосіб. Це стосується також і форми запитуваної інформації: паперова чи електронна.

Суд зазначає, що ст. 5 Закону № 2939-VI визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ст.19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Приписами ст.22 Закону № 2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відповідно до частини другої статті 34 Конституції України та частини другої статті 7 Закону України "Про інформацію" ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом, спосіб ознайомлення визначається самим запитувачем інформації. Винятком є випадок, коли розпорядник надсилає відповідь, в якій міститься відмова або відстрочка розгляду запиту. Для таких випадків законом передбачена обов`язкова письмова форма (частини п`ята і шоста статті 22 Закону № 2939-VI)

Отже, оприлюднення інформації розпорядником не звільняє його від обов`язку надати публічну інформацію на запит.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що пропозиція, викладена розпорядником інформації у відповіді на запит, щодо ознайомлення із запитаною інформацією не шляхом надсилання її поштою (як того просить запитувач інформації), а шляхом ознайомлення з нею на сайті розпорядника інформації вважається неправомірною відмовою в наданні інформації, оскільки "загальнодоступні джерела інформації" розуміються, зокрема, в тому числі з використанням мережі Інтернету, а тому є порушенням гарантії обов`язкового надання розпорядником інформації на запит (пункт 1 частини першої статті 3 Закону № 2939-VI).

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.04.2018 справа 2а-15055/12/2670.

Відповідно до ст.ст.7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250 КАС України , суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати дії Донецької селищної ради Балаклійського району Харківської області щодо відмови у наданні відповіді на запит ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 04.07.2019 незаконними.

Зобов`язати Донецьку селищну раду Балаклійського району Харківської області надати ОСОБА_1 відповідь на запит на отримання публічної інформації від 04.07.2019 шляхом надіслання на електронну адресу, копії всіх рішень Донецької селищної ради Балаклійського району Харківської області та всіх розпоряджень сільського голови за період з 01.01.2018 по 31.12.2018

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати постановляння рішення. Скарга може бути подана у порядку ч. 1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Суддя Зоркіна Ю.В.