Рішення № 84358776, 18.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 вересня 2019 р. № 820/11007/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.

у присутності

представника відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова В.В. - Полетаєвої Т.Ю.

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "ДЕЛЬТА БАНК" Кадирова Владислава Володимировича (вул. Дружби Народів, буд. 38, м. Київ, 01014), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців,17, код ЄДРПОУ 21708016) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в AT “Дельта Банк” Кадирова В. В. щодо не надання повідомлення про причини, та не включення суми відшкодування за Договором банківського вкладу (депозиту) № 008-20660-190215 від 19.02.2015 року, укладеного з AT “Дельта Банк” , до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в AT "Дельта Банк" за рахунок Фонду, та зобов`язати його внести зміни до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, з визначенням суми відшкодування за договором № 008-20660-190215 від 19 лютого 2015 року та надати зміни до переліку вкладників до виконавчої дирекції ФГВФО для внесення змін до Загального реєстру вкладників для здійснення виплат Позивачу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 року в задоволенні позову по справі №820/11007/15 відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2016 р. апеляційну скаргу по справі №820/11007/15 залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2015 року без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.02.2019 року касаційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення судів скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнала, просила позовні вимоги залишити без задоволення з тих підстав, що при вчиненні оскаржуваних дій відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням усіх обставин у справі.

Позивач в судове засідання не прибув надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між ПАТ "Дельта Банк" та позивачем укладено договори: №007-20660-190215 від 19.02.2015 року на відкриття та обслуговування поточного рахунку; №008 НОМЕР_2 -20660-190215 від 19.02.2015 року банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у гривнях. Загальна сума коштів на рахунках позивача за всіма договорами на день запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" складала 190817.26 грн.

На підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 року № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорій неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних ociб прийнято рішення від 02 березня 2015 року за № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у AT "Дельта Банк". Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних oci6 на здійснення тимчасової адміністрації в AT "Дельта Банк" призначено Кадирова Владислава Володимировича.

Протягом дії тимчасової адміністрації в AT "Дельта Банк" позивач неодноразово зверталася до АТ "Дельта Банк" та Фонду з запитаннями щодо здійснення виплат за банківськими договорами, однак банківською установою повідомлено про те, що рахунки є заблокованими та здійснюється перевірка операцій за відкритими рахунками. Додаткових пояснень не надавалось.

Згодом позивач дізнався про її прізвище з`явилося у реєстрі на виплату вкладникам, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в АТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про що зазначено на офіційному сайті АТ "Укрексімбанк", до якого і звернувся позивач. Проте, заявнику було виплачено кошти з поточного рахунку у розмірі 817.26 грн., які і були зараховані на рахунок у вигляді процентів за договором №008/-20660-190215 від 19.02.2015 року банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая", а сума у розмірі 190000.00 грн. сплачена не була.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду визначаються Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” № 4452-VI.

Відповідно до ч.1 ст. 26, ст.27 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

При цьому, у відповідності до частини 6 цієї статті, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню фондом відповідно до ч.4 ст.26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Згідно ч.5 ст. 27 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

У відповідності до пунктів 3, 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року № 14, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Пунктом 6 розділу ІІІ Положення порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Згідно пунктів 2, 4 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення. Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Відповідно до ч.1 ст. 34 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

За змістом ч.1 ст.35 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фонду відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Закон України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах “Урядовий кур`єр”, “Голос України” та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Закон України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду не здійснюється.

В силу вимог ч.2 ст.38Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Підстави для визнання правочину (у тому числі договору) нікчемним визначені, зокрема, у ч.3 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (в редакції до 12 серпня 2015 року, до набранням чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку” від 16 липня 2015 року № 629-VIII), яка визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1)банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Відповідачем не надано суду доказів того, що постанова Національного баку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ “Про віднесення ПАТ “Дельта Банк” до категорії проблемних”, яка є банківською таємницею, доведена до відома населення, в тому числі і до позивача, у порядку, встановленому законом, відповідачем надано не було.

Так, ПАТ “Дельта Банк” віднесений до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління НБУ від 2 березня 2015 року, тоді як депозитний договір з позивачем був укладений 19 лютого 2015 року, тобто до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а згідно з п.7 ч.3 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” правочин уже має бути вчинений неплатоспроможним банком.

Окрім того, постанова Правління Національного банку України № 692/БТ від 30 жовтня 2014 року стосується встановлення вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів, а також не містить прямих заборон, право накладання яких визначені статтею 75 Закону України “Про банки і банківську діяльність” для Національного банку України.

Згідно з положеннями ст.ст.37,38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч.2 ст.215 ЦК України та ч.3 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 826/1476/15 сформулювала правовий висновок, що перелік передбачених ч.3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст.228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч.3 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

У цьому рішенні Велика Палата Верховного Суду зазначила також, що поняття “подрібнення вкладів”, “розбивка вкладів”, вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під “подрібненням” чи “розбивкою” розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.

Водночас, якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст.228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

При цьому, згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 4 липня 2018 року (справа № 826/1476/15), при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення відповідно до закону (ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч.3 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч.2 ст.38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

Підставою для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на отримання грошового відшкодування від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є встановлення факту дроблення вкладу.

Пунктом 1.8. Договору від 19.02.2015 року № 008-2066-190215 передбачено, що зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. У разі, якщо в день укладення сторонами цього договору, вкладник не здійснить перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений.

Суд зауважує, що відповідно до платіжного доручення 46200333 від 20.02.2015 зарахування коштів на вкладний депозитний рахунок позивачки за договором № 008-20660-190215 відбулось шляхом перерахування останніх з поточного рахунку ОСОБА_2 .

Таким чином позивач та ПАТ “Дельта Банк” самим договором визначили, що кошти можуть бути перераховані з відкритого поточного рахунку або внесені через касу, а тому у відповідача були відсутні підстави вважати операції за договором банківського вкладу (депозиту) № 008-2066-190215 від 19.02.2015 такими, що здійснювались за рахунок внутрішньобанківських проводок та не передбачали фактичного переміщення “реальних” грошових коштів, а також визнавати договір нікчемним.

При цьому, здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов`язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України “Про банки і банківську діяльність”, Інструкцією № 492 та договорами з відповідними клієнтами банку.

Жодних доказів того, що при укладенні типового договору банківського вкладу позивач отримав певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачами надано не було.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів ст.2 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, вклад розміщено на рахунку в ПАТ “Дельта Банк” до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст.26 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. При цьому уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ “Дельта Банк” Кадировим В.В. не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ “Дельта банк”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до приписів Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивачки як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ “Дельта Банк” за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Суд приходить до висновку, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ “Дельта Банк” Кадировим В.В. не доведено наявності правових підстав вважати спірний договір банківського вкладу (депозиту) “Найкращий від Миколая” від 19 лютого 2015 року № 008-20660-190215, укладеного між позивачкою і ПАТ “Дельта Банк” нікчемними та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даних договорів, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду.

Відповідно до ст. ст. 7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки вимога про визнання дій відповідача в частини неповідомлення причин невключення сум відшкодування до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в AT "Дельта Банк" за рахунок Фонду поглинаються вимогою про визнання протиправними дій по такому невключенню.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в AT “Дельта Банк” Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення суми відшкодування за Договором банківського вкладу (депозиту) № 008-20660-190215 від 19.02.2015 року, укладеного ОСОБА_1 з AT “Дельта Банк” , до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в AT "Дельта Банк" за рахунок Фонду.

Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в AT “Дельта Банк” Кадирова Владислава Володимировича внести зміни до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, з визначенням суми відшкодування за договором № 008-20660-190215 від 19 лютого 2015 року та надати зміни до переліку вкладників до виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для внесення змін до Загального реєстру вкладників для здійснення виплат ОСОБА_1 .

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати постановлення рішення. Скарга може бути подана у порядку ч. 1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

У повному обсязі рішення виготовлено 19.09.2019

Суддя Зоркіна Ю.В.