Рішення № 84358767, 10.09.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

10 вересня 2019 р. № 520/6003/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - Коваленко Л.Д.,

представника відповідача - Павленка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір Груп" до Державної фіскальної служби України про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Папір Груп" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- скасувати наступні рішення ДФС України від 22.05.2019 року №1168758/42675383 про відмову в реєстрації податкової накладної від 25.04.2019 № 3 на загальну суму 707359,20 грн., в тому числі ПДВ 117893,20 грн.; - від 29.05.2019 № 1175065/42675383 про відмову в реєстрації податкової накладної від 15.05.2019 № 1 на загальну суму 480719,40 грн., в тому числі ПДВ 80119,90 грн.;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати наступні податкові накладні від 25.04.2019 року №3 на загальну суму 707359,20 грн., в тому числі ПДВ 117893,20 грн.; - від 15.05.2019 року № 1 на загальну суму 480719,40 грн., в тому числі ПДВ 80119,90 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що спірними у даній справі рішеннями комісії було відмовлено у реєстрації податкових накладних. На думку позивача, вказані рішення є незаконними та такими, що порушують його права, оскільки позивачем було надано усі документи з приводу господарських операцій, що стали підставами для складення та реєстрації податкових накладних. Також позивачем вказано, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не було жодним чином конкретизовано причин зупинення реєстрації податкових накладних, критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних, а міститься загальне посилання на відповідність податкових накладних / розрахунків коригування вимогам пп.1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку», а також не містять чіткої підстави для відмови у реєстрації. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 26.06.2019 року прийнято позовну заяви до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, а також призначено розгляд справи у підготовчому провадженні.

Представником відповідача Державної фіскальної служби України через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому останній проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позивачем не надано документи, що підтверджують походження товарно-матеріальних цінностей, вироблених на власних потужностях чи придбаних позивачем. Також вказано, що з наданих документів не можливо підтвердити виконання робіт, що унеможливлює підтвердження господарських операцій, а тому дії податкового органу відповідають законам України. Отже, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Представник позивача у судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідачів по справі у судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Папір Груп", код ЄДРПОУ - 42675383, пройшло процедуру державної реєстрації та набуло статусу суб`єкта господарювання, зареєстровано за юридичною адресою: вул. Маршала Батицького, 8, м. Харків, 61038.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності підприємства згідно КВЕД є 17.12 Виробництво паперу та картону (основний); 17.22 Виробництво паперових виробів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

У власній господарській діяльності ТОВ «Папір Груп» використовує орендовані складські приміщення загальною площею 550 кв. м на підставі договору суборенди нежитлового приміщення № Ар01/14-19 від 14.01.20І9 року, а також орендоване обладнання за договором суборенди обладнання № М14-19 від 14.01.2019 року.

Представником позивача у адміністративному позові вказано, що на виконання вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «Папір Груп» через автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності" засобами телекомунікаційного зв`язку було складено і направлено на реєстрацію Державній фіскальній службі України податкові накладні від 25.04.2019 року № 3 на загальну суму 707359,20 грн., в тому числі ПДВ 117893,2 грн., від 15.05.2019 року №1 на загальну суму 480719,40 грн., в тому числі ПДВ 80119,90 грн.

Відповідно до отриманих квитанцій №1 зазначені податкові накладні доставлені до ДФС України та прийняті, але їх реєстрацію в ЄРПН зупинено. При цьому, у якості підстави для зупинення реєстрації податкових накладних в квитанції № 1 зазначено наступну обставину: «ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 «Критеріїв ризиковості платника податку».

Суд зазначає, що відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з приписами п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

При цьому, відповідно до пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 74.3 статті 74 Податкового кодексу України передбачено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29.12.2010, податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних № 1246 від 29.12.2010, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 20-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних № 1246 від 29.12.2010, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Водночас, пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що згідно із положеннями п.14 Порядку з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, (далі - Порядок №117) перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно із положеннями п.15 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Відповідно до п.16 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Отже, з огляду на викладене слід дійти висновку, що прийняття рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної відбувається за результатами проведення оцінки наданих платником податків документів та пояснень.

Судовим розглядом справи встановлено, що ТОВ "Папір Груп" були направлені в електронному вигляді до ДФС України, до складу якої входить Комісія ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК від 14.05.2019 року № 1 (податкова накладна від 25.04.2019 року № 3), від 21.05.2019 № 2 (податкова накладна від 15.05.2019 року №1).

Зі змісту позову та пояснень позивача встановлено, що позивачем було надано пояснення та додано до них усі необхідні документи з приводу господарських операцій, що стали підставами для складання та реєстрації податкових накладних від 25.04.2019 року № 3 та від 15.05.2019 року №1, які підтверджують реальність здійснення операцій по вказаним податковим накладним, а саме: договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, акти звіряння розрахунків, штатний розклад, оборотно-сальдові відомості.

Вказані доводи представника позивача також підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Як передбачено п. 18 Порядку № 117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Відповідно до п. 22 Порядку № 117 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Протягом місяця з дня набрання чинності Порядку № 117, окремий Реєстр податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, функціонував в тестовому режимі.

Як передбачено положеннями п. 23 Порядку № 117 комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку:

щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень та які на дату зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі не відповідали критеріям ризиковості платника податку, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу;

щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно та/або які на дату зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі відповідали критеріям ризиковості платника податку, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.

Згідно із п. 27 Порядку № 117, рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку. Рішення комісії центрального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено у судовому порядку.

Судовим розглядом справи встановлено, що рішенням комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 22.05.2019 року №1168758/42675383 відмовлено в реєстрації податкової накладної від 25.04.2019 року № 3 на загальну суму 707359,20 грн., в тому числі ПДВ 117893,20 грн.; рішенням комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 29.05.2019 № 1175065/42675383 відмовлено в реєстрації податкової накладної від 15.05.2019 року № 1 на загальну суму 480719,40 грн., в тому числі ПДВ 80119,90 грн., у зв`язку з ненаданням платником податків копій документів, а саме первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактири/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності типових форм та галузевої специфіки, накладні.

З матеріалів справи вбачається, що вищезазначені податкові накладні були складені ТОВ «Папір Груп» під час здійснення власної господарської діяльності.

Так, матеріали справи свідчать, що ТОВ «Папір Груп», виступаючи в якості постачальника, було укладено з ТОВ «Коростишівська паперова фабрика», яке є покупцем, договір поставки від 10.01.2019 року № КПФ 03/01-19, згідно якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, а покупець має сплатити за товар певну грошову суму і прийняти зазначений товар.

Виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи: податкові накладні від 25.04.2019 року №3, від 15.05.2019 року № 1; видаткові накладні від 25.04.2019 року № 90, від 15.05.2019 року № 91; платіжні доручення від 05.04.2019 року № 1564, від 09.04.2019 року № 1549, № 1550, № 1552, № 1584, № 1585. № 1586, № 1588, № 1589, від 15.04.2019 року № 1629, від 16.04.2019 року № 1568, від 17.04.2019 року № 1577, від 18.04.2019 року № 1651, №1585, № 1656, від 19.04.2019 року № 1590, № 1659, від 22.04.2019 року № 1591, № 1592, № 1661, № 1662, від 23.04.2019 року № 1595, № 1664, № 1665, № 1666, від 24.04.2019 року № 1, № 1601, № 1667, № 1668, від 25.04.2019 року № 3, № 1604, № 1606, № 1611; акт звіряння взаємних розрахунків за договором від 10.01.2019 року № КПФ 03/01-19.

Зі змісту позову вбачається, що транспортування товару здійснювалось за рахунок ТОВ «Коростишівська Паперова Фабрика» за допомогою автонавантажувача зі складу постачальника до складу покупця, що розташовані за однією адресою: Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Паперова, буд. 31.

Як повідомлено представником позивача, для реалізації товару за вищевказаним договором ТОВ «Папір Груті» придбало товар у ТОВ «Екотрейд-2016» за договором поставки від 10.01.2019 року № б/н.

Виконання вказаного договору підтверджують наступні первинні документи, копії яких містяться в матеріалах справи: видаткові накладні від 11.01.2019 року № 218/1101-5, № 218/1101-6, № 218/1101-7, від 28.02.2019 року № 218/2802-67, № 218/2802-68, № 218/2802- 69; товарно-транспортні накладні від 11.01.2019 року № 10043, № 10044, № 10045. від 28.02.2019 року № 10143, № 10144, № 10145; платіжні доручення за договором від 10.01.2019 року № б/н; акт звіряння взаємних розрахунків за договором від 10.01.2019 року №б/н.

Зі змісту позову вбачається, що транспортування товару здійснювалось за рахунок ТОВ «Папір Груп» із залученням перевізника ТОВ «Евокс» на підставі договору про надання транспортних послуг №01-10/01 від І0.01.2019 року.

Під час розгляду справи представником позивача також було надано пояснення та вказано, що на підтвердження обліку придбаних та реалізованих товарно-матеріальних цінностей позивачем було надано до контролюючого органу оборотно-сальдову відомість по рахунку 281, а стосовно документів обліку навантаження/розвантаження вказано, що чинним законодавством не встановлено типової форми на підтвердження таких операцій. Також представником позивача вказано, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.12.2018 року по справі №805/2030/16-а документи, що підтверджують якість та відповідність товарно-матеріальних цінностей, не є первинними у розумінні вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». При цьому, позивачем було надано усі необхідні та належні первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій за відповідними податковими накладними.

Суд зазначає. що відповідно до підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

Як встановлено судом під час розгляду справи та не спростовано відповідачем по справі, позивачем разом із поясненнями було надано документи для підтвердження господарської операції.

При цьому, суд зазначає, що доводи відповідача стосовно не подання позивачем таких документів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Водночас, суд вважає обґрунтованими доводи представника позивача стосовно відсутності встановлення чинним законодавством типової форми щодо документів обліку навантаження/розвантаження та стосовно того, що документи, які підтверджують якість та відповідність товарно-матеріальних цінностей не є первинними у розумінні вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відтак, суд приходить до висновку, що надані позивачем до відповідача первинні документи були предметом аналізу комісії Державної фіскальної служби України при прийнятті нею оскаржуваних у даній справі рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, проте безпідставно не були враховані.

Як передбачено п. 21 Порядку № 117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Суд зазначає, що в супереч вищевикладеним нормам, рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації не містять в собі чіткої підстави для відмови у реєстрації податкової накладної, а вказані відповідачем посилання на ненадання первинних документів спростовані під час судового розгляду справи.

При цьому, як свідчать наявні в матеріалах справи копії оскаржуваних рішень, відповідач, відмовляючи у реєстрації податкових накладних позивача, не прийняв до уваги вищезазначені положення норм права та чинність господарських операцій, проведених ТОВ "Папір Груп", що підтверджується відповідними первинними документами, які надані до матеріалів справи.

З урахуванням наведеного вище суд приходить до висновку, що надані позивачем до суду первинні документи, а також встановлені під час розгляду справи обставини дають підстави вважати, що оскаржувані у даній справі рішення відповідача є таким, що підлягають скасуванню.

Стосовно частини позовних вимог, в яких позивач просить суд зобов`язати ДФС України зареєструвати податкові накладні від 25.04.2019 року №3 на загальну суму 707359,20 грн., в тому числі ПДВ 117893,20 грн.; від 15.05.2019 року № 1 на загальну суму 480719,40 грн., в тому числі ПДВ 80119,90 грн. суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із приписами ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейським судом з прав людини зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" зазначено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З врахуванням вищевикладеного слід дійти висновку, що обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Слід вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Таким чином, враховуючи обставини справи, з огляду на положення ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України суд приходить до висновку, що належним та повним способом захисту порушених прав та інтересів особи, є саме зобов`язання відповідача зареєструвати податкові накладні від 25.04.2019 року №3 на загальну суму 707359,20 грн., в тому числі ПДВ 117893,20 грн.; від 15.05.2019 року № 1 на загальну суму 480719,40 грн., в тому числі ПДВ 80119,90 грн.

Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір Груп".

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час судового розгляду справи представником позивача було подано до суду заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній просив суд у разі ухвалення рішення по справі на користь позивача стягнути з ДФС України за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Суд зазначає, що положеннями ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В той же час, положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз долучених представником позивача до матеріалів справи доказів свідчить, що в обґрунтування заявленого клопотання до суду подано копію договору про надання правової допомоги №6 від 03.06.2019 р., укладеного між позивачем та Адвокатським бюро "Лариси Коваленко", копію акту здачі-приймання наданих послуг №13 від 31.08.2019 року за договором про надання правової допомоги з детальним описом виконаних робіт, копію рахунку на оплату №13 від 31.08.2019 року копію квитанції №0.0.1458892803.1 від 09.09.2019 року.

Відповідно до зазначених доказів Адвокатським бюро "Лариси Коваленко" надано позивачу послуги у справі, а саме: складання та оформлення позовної заяви (виготовлення необхідної кількості копій документів, що додаються до позовної заяви) про скасування рішень ДФС України про відмову в реєстрації податкових накладних, зобов`язання ДФС України зареєструвати податкові накладні, направлення позову до суду 14.06.2019 - 7 год. - 750,00 грн. - 5250,00 грн.; судове засідання 18.07.2019 - 1 год. - 1500,00 грн. - 1500,00 грн.; складення та оформлення відповіді на відзив (подано до суду 27.08.2019) - 1 год. - 750,00 грн. - 750,00 грн.; судове засідання 27.08.2019 - 1 год. - 1500,00 грн. - 1500,00 грн.

Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов`язані із розглядом справи.

При цьому, суд зазначає, що зі змісту норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що від учасника справи не вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а отже враховуючи обставини пов`язаності наданих правових послуг із розглядом справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Також відповідно до положень КАС України стягненню на користь позивача також підлягають судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір Груп" (вул. Маршала Батицького, 8, м. Харків, 61038) до Державної фіскальної служби України (Львівська пл., 8, м. Київ, 04053) про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 22.05.2019 року №1168758/42675383 про відмову в реєстрації податкової накладної від 25.04.2019 № 3 на загальну суму 707359,20 грн., в тому числі ПДВ 117893,20 грн.; від 29.05.2019 року №1175065/42675383 про відмову в реєстрації податкової накладної від 15.05.2019 № 1 на загальну суму 480719,40 грн., в тому числі ПДВ 80119,90 грн.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкові накладні від 25.04.2019 року №3, від 15.05.2019 року № 1.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Папір Груп" (вул. Маршала Батицького, 8, м. Харків, 61038, код ЄДРПОУ - 42675383) сплачену суму судового збору у розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (Львівська пл., 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ - 39292197).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 19 вересня 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.