Рішення № 84358568, 19.09.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3110/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та Полтавського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі – позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України /далі – відповідач-1, МО України/ та Полтавського обласного військового комісаріату /далі – відповідач-1, Полтавський ОВК/ про:

- визнання протиправним та скасування пункту 47 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №40 від 23 березня 2019 року, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги;

- зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- зобов`язання Полтавського обласного військового комісаріату повторно подати висновок за формою та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно із Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" /а.с.5-15/.

Адміністративний позов обґрунтований тим, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі №1640/2642/18 Полтавським ОВК надіслано до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". За результатами розгляду такого висновку Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення, оформлене протоколом №40 від 29 березня 2019 року (пункт 47), яким відмовлено позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки йому, як військовозобов`язаному, встановлена інвалідність понад 3-місячний термін після закінчення військових зборів. Позивач не погоджується з таким рішенням, адже він має право на таку допомогу за пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як військовослужбовець, якому виплачується одноразова грошова допомога безвідносно до строку встановлення інвалідності. Наявність у позивача ІІ групи інвалідності, що пов`язана із виконанням обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підтверджується довідкою МСЕК серії НОМЕР_1 №0564273 від 04 грудня 2017 року, експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії №55 від 12 квітня 2018 року, довідкою МСЕК серії АВ №0564869 від 24 квітня 2018 року, посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серії НОМЕР_2 С, виданим Полтавською обласною державною адміністрацією 26 квітня 2018 року, посвідченням інваліда війни серії НОМЕР_3 від 25 квітня 2018 року та посвідченням ветерана військової служби серії НОМЕР_4 від 16 травня 2018 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с. 2-4/.

Відповідач-1 позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 72-76/ зазначив, що у період з 02 червня 1986 року по 08 вересня 1986 року позивача було призвано на військові збори, під час яких він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому має статус військовозобов`язаного, якого призвано на спеціальні збори, відповідно до абзацу 5 частини дев`ятої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Зі змісту наданих позивачем документів Комісією МО України встановлено, що ОСОБА_1 не має права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги на підставі пункту 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки інвалідність йому встановлена лише 23 квітня 2018 року, тобто понад 3-місячний термін після закінчення зборів - 08 вересня 1986 року.

Відповідач-2 позов не визнав та у своїх письмових поясненнях /а.с.37-38/ зазначив, що 07 травня 2018 року позивач звернувся до них із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності, однак така інвалідність йому встановлена понад 3-місячний термін після закінчення зборів, а тому позивач як військовозобов`язаний не має права на виплату одноразової грошової допомоги на підставі пункту 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Крім того, в ухвалі Верховного Суду в аналогічній справі №760/8809/17 від 27 березня 2018 року викладено правову позицію, згідно якої отримання одноразової компенсації відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключає право особи на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

17 вересня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив /а.с.81-89/, в якій позивач повідомив, що на нього поширюються права і гарантії військовослужбовців, оскільки згідно із приміткою до статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до військовослужбовців належать і військовозобов`язані, призвані на військові збори, що відповідає положенням статей 5-9 Закону СРСР "Про загальний військовий обов`язок" №1950-VІІ від 12 липня 1967 року (чинного на час перебування позивача на військових зборах) та Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Вказаний висновок кореспондується із висновками Конституційного суду України, викладеними у рішенні № 1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19).

Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно із записами у військовому квитку серії НОМЕР_5 9855443 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 09 травня 1982 року по 19 червня 1984 року проходив дійсну строкову службу, а у період з 02 червня 1986 року по 08 вересня 1986 року приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с.16, 29/.

Відповідно до довідки Військової частини 61511 від 25 грудня 1992 року №1555 ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 02 червня 1986 року по 04 вересня 1985 року у складі в/ч 61511 /а.с.49/.

В експертному висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв`язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС № 8768 від 16 квітня 2018 року зазначено, що захворювання ОСОБА_1 пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС /а.с. 28/.

З 23 квітня 2018 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0564869 від 24 квітня 2018 року /а.с. 44/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі № 1640/2642/18, що набрало законної сили 16 жовтня 2018 року та в частині встановлених обставин має преюдиційне значення для суду в силу вимог частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що 07 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся зі заявою до Полтавського ОВК щодо складання висновку про призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, та направлення висновку на комісію Міністерства оборони України. Листом Полтавського ОВК від 21 травня 2018 року № 12/1088 позивача із посиланням на пункт 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військослужбовців та членів їх сімей" повідомлено про відсутність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому інвалідності поза межами тримісячного строку після закінчення зборів (на збори призваний 01 лютого 1986 року по 08 вересня 1986 року, інвалідність встановлена – 23 квітня 2018 року) /а.с. 31 -34/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі № 1640/2642/18 визнано протиправною та скасовано відмову Полтавського обласного військового комісаріату у складанні висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка оформлена листом від 21 травня 2018 року № 12/1088, та зобов`язано Полтавський обласний військовий комісаріат скласти та надіслати Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, визначеної пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві разом з документами, надання яких передбачено чинним законодавством України /а.с. 34/.

05 листопада 2018 року ОСОБА_1 повторно звернувся зі заявою до Полтавського ОВК щодо виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС /а.с. 42/.

На виконання рішення суду Полтавський обласний військовий комісаріат надіслав до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги №12/2776 від 12 листопада 2018 року, в якому зазначив, що ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової допомоги. До вказаного висновку додано документи, а саме: заяву ОСОБА_1 ; копії рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року у справі №1640/2642/18 та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року у справі №1640/2642/18; копії довідок МСЕК серії АВ №0564273 та серії НОМЕР_1 № НОМЕР_6 ; копію витягу з протоколу ВЛК про встановлення причинного зв`язку поранення (травми, контузії, каліцтва); копію довідки УСЗН виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради; копію військового квитка; копію довідки про призов (проходження військової служби); копію посвідчення інваліда війни; копії паспорта серії НОМЕР_7 та ідентифікаційного коду, а також згоду на обробку персональних даних /а.с. 39/.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом № 40 від 29 березня 2019 року (пункт 47), громадянину ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки ОСОБА_1 , якого 19 червня 1986 року звільнено зі строкової військової служби та який у 1986 році брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській ЧАЕС як військовозобов`язаний, встановлено інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, - 23 квітня 2018 року, тобто понад 3-місячний термін після закінчення зборів /а.с.40/.

Не погодившись з рішенням Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25 березня 1992 року /далі – Закон № 2232-XII/.

Відповідно до статті 41 вказаного Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20 грудня 1991 року /далі – Закон № 2011-XII/ встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 цього Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві /далі - Порядок №975/.

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії..

Зі змісту довідки МСЕК серії АВ № 0564869 від 24 квітня 2018 року слідує, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з 23 квітня 2018 року.

З огляду на це, до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 25 травня 2018 року у справі № 729/426/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 74330093) та від 20 червня 2018 року у справі №806/750/16 (реєстраційний номер в ЄДРСР 74870879).

Відповідно до пунктів 4 та 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" /в редакції Закону № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року, яка діяла на момент встановлення інвалідності позивачу/ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Аналогічним чином врегульовано питання отримання одноразової грошової допомоги й абзацом першим підпункту 3 пункту 6 Порядку №975.

З аналізу наведених положень слідує, що умови набуття особою права на призначення та виплати одноразової грошової допомоги розрізняються залежно від її статусу та виду військової служби, яку проходила особа під час отримання поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання або настання нещасного випадку.

Так, військовослужбовці мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з моменту встановлення інвалідності безвідносно до строку, який минув з моменту звільнення особи з військової служби до встановлення інвалідності, а військовозобов`язані, яких призвано на спеціальні збори, мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 вказаного Закону, з моменту встановлення інвалідності у разі, якщо інвалідність, яка настала внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження спеціальних зборів, встановлена не пізніше ніж через три місяці після закінчення цих зборів.

При цьому згідно із частиною третьою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу". Військовозобов`язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", указами Президента України.

Таким чином, виконання особою військового обов`язку як військовослужбовцем та як військовозобов`язаним розмежовує Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" .

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 цього Закону щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Частиною шостою статті 2 цього ж Закону встановлено види військової служби, до яких належать: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, саме Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначає осіб, які належать до "військовослужбовців" та осіб, які є "військовозобов`язаними" в цілях застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Довід позивача про те, що в цілях застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" слід керуватися поняттям "військовослужбовці", яке містить стаття 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28 лютого 1991 року /далі – Закон №796-XII/ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приміткою до статті 10 вказаного Закону тут та надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Статтею 40 Закону №796-XII визначено, що військовослужбовцям, які несуть службу на територіях радіоактивного забруднення, підвищення оплати праці провадиться шляхом нарахування на оклади грошового утримання надбавок, встановлених статтею 39 цього Закону. Військовозобов`язаним, вільнонайманим, призваним та направленим для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також тим, які несуть службу на території радіоактивного забруднення, оплата праці провадиться згідно із статтею 39 цього Закону за всі календарні дні роботи на підставі довідки, яка надається військовою частиною.

Таким чином, примітка до статті 10 Закону №796-XII відносить до військовослужбовців різного роду осіб, причетних до військової служби, в тому числі і військовозобов`язаних, лише для цілей цього Закону, зокрема, з метою визначення осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Між тим, навіть стаття 40 вказаного Закону не ототожнює поняття "військовозобов`язані" та "військовослужбовці".

Відтак, помилковим є твердження позивача про те, що будучи в статусі військовозобов`язаного під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, він відноситься до військовослужбовців, а тому має право на отримання одноразової грошової допомоги на умовах та в порядку, визначеному для військовослужбовців пунктом 4 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" .

Аналогічний підхід до застосування вищенаведених норм висловлено, зокрема, й у постановах Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі №823/2144/17 та від 15 травня 2019 року у справі №806/1969/18.

Посилання позивача на висновки, викладені в рішенні Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року у справі № 3-14/2019(402/19, 1737/19), суд вважає безпідставним, адже вони стосуються положення частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII щодо питання призначення та перерахунку пенсії, а не виплати одноразової грошової допомоги. Крім того, у вказаному рішенні Конституційного Суду України не здійснювався аналіз положень Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", які й регулюють спірні правовідносини у цій справі.

Враховуючи викладене, є підстави стверджувати, що позивач є військовозобов`язаним у розумінні Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а тому має право на отримання одноразової грошової допомоги на умовах та в порядку, визначеному для військовозобов`язаних пунктом 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" .

З буквального аналізу пункту 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" слідує, що дія цієї норми поширюється на: 1) військовослужбовців строкової служби; 2) військовозобов`язаних, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори; 3) резервістів, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори для проходження служби у військовому резерві).

Умовами призначення і виплати вищевказаному колу осіб одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності є: 1) інвалідність настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), при виконанні обов`язків військової служби, АБО 2) інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

У наведеному реченні перші дві умови з`єднано сурядним сполучником "або", який в даному випадку має значення вибору.

Тож за буквальним тлумаченням норми пункту 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за другою із вищевказаних умов (інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві) встановлено обмеження тримісячним строком.

Таким чином, пунктом 6 частини другої статті 16 Закону №2011-XII для військовозобов`язаних, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право таких військовозобов`язаних на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня закінчення зборів, права на отримання одноразової грошової допомоги у військовозобов`язаних, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, не виникає.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 15 березня 2019 року у справі № 823/2144/17 (реєстраційний номер в ЄДРСР 80509782), від 05 серпня 2019 року у справі №2340/4995/18 (реєстраційний номер в ЄДРСР 83494908), від 03 вересня 2019 року у справі №2540/3070/18 (реєстраційний номер в ЄДРСР 84040618).

Судовим розглядом встановлено, що військові збори позивача закінчилися 08 вересня 1986 року, а ІІ група інвалідності йому встановлена з 23 квітня 2018 року, тобто понад тримісячний строк з дня закінчення зборів.

А відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги на підставі пункту 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом № 40 від 29 березня 2019 року (пункт 47), про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 6 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", є правомірним, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені законодавством.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) та Полтавського обласного військового комісаріату (вул. Шевченка, 78а, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 07851296) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.І. Слободянюк