Рішення № 84358449, 17.09.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1360/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (з урахуванням ухвали суду від 21.05.2019 року про залучення другого відповідача) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України, в якому позивач просить:

- визнати неправомірним та скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 436-18 від 22.12.2018 року про відмову позивачу в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області розглянути заяву позивача щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Ухвалами суду від 11.03.2019 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; від 10.04.2019 року: продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; від 21.05.2019 року: залучено до участі у справі як другого відповідача - Державну міграційну службу України; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

У судове засідання 05.08.2019 року сторони та/або їх представники не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (т.2 а.с.5-8)

У прохальній частині позовної заяви позивач також просить у випадку його неявки розглядати справу без його участі. (т.1 а.с.10)

Відповідачі про причини неявки їх представників суд не повідомили, будь-яких заяв процесуального характеру, в тому числі про відкладення (перенесення) судового засідання від них до суду станом на 05.08.2019 року не надійшло.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

06.08.2019 року від представника відповідачів надійшла заява, вхід. № 27949/19, у якій останній просить розглядати справу в порядку письмового провадження. (т.2 а.с.9-11)

Згідно зі змістом позовної заяви, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із зазначенням таких фактичних обставин:

- позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою у порядку Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». 22.12.2018 року відповідачем розглянуто заяву та прийнято неправомірне рішення про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (наказ № 436-18 від 22.12.2018 року). Позивач вважає прийняте рішення неправомірним, хибним та необґрунтованим, таким що підлягає скасуванню із зобов`язанням відповідача до повторного розгляду заяви позивача;

- подана позивачем заява не підпадає під ознаки, які викладені у ч. 6-9 ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» вона не є очевидно необґрунтованою, не носить характер зловживання, позивач не видає себе за іншу особу;

- у випадку позивача відповідачем не враховано, що надання статусу біженця можливе не лише у тому разі, коли особа фактично була об`єктом будь-яких переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а й жертвою переслідувань;

- відповідачем не було об`єктивно та належним чином встановлено наявність або відсутність конвенційних ознак, які дають право останньому на отримання статусу біженця або особою, що потребує додаткового захисту; при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не досліджено в повному обсязі підстави та обставини, за якими Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» пов`язує надання статусу особи, яка потребує додаткового захисту;

- повний перелік допущених з боку відповідача порушень законодавства, здійснених у процесі розгляду особової справи позивача, може бути встановлений лише за умови дослідження судом особової справи.

Згідно зі змістом відзивів на позовну заяву, відповідачі вважають позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- як вбачається з матеріалів особової справи, заява про надання міжнародного захисту позивача була розглянута та відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» було прийнято рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (рішення ДМС України від 22.12.2019 № 436-18). Враховуючи викладене, рішення від 22.12.2019 № 436-18 приймалось не ГУ ДМС України в Одеській області, а ДМС України. Зазначеним рішенням ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

- Головне управління ДМС України в Одеській області не визнає даний адміністративний позов та вважає, що співробітниками міграційної служби було проведено аналіз відповідності підстав, викладених в заяві-анкеті про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту вимогам п. 1 ч. 1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та встановлено, що позивач не має обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

- перевіркою Головного управління ДМС України в Одеській області підтверджено відсутність умов, передбачених п. 13 ч. 1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», які можуть бути розглянуті в контексті надання позивачу додаткового захисту через недоведеність фактів побоювання застосування до нього смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання;

- співробітниками міграційної служби було проведено аналіз наданої позивачем інформації та документів і встановлено, що за матеріалами особової справи причиною виїзду з країни громадянського походження вказано побоювання політичних переслідувань та загрози власному життю у зв`язку з власним невдоволенням діями політичних керівників партії «МПЛА» (Народний рух за звільнення Анголи - Партія праці) та через неможливість вільно висловлювати власну думку стосовно політичної ситуації, яка наразі існує на Батьківщині;

- за результатами аналізу матеріалів особової справи позивача було встановлено, що його історія переслідування є необґрунтованою та не може бути розглянута у контексті надання міжнародного захисту. Відповідно до матеріалів особової справи спостерігається, що позивачем не було надано жодних документальних доказів та конкретних фактів власного ймовірного переслідування у випадку повернення на батьківщину. Також, під час процедури розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту позивач чітко зазначив, що не зазнавав переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань на території країни громадянської належності;

- не встановлено жодних фактів щодо загрози життю позивачеві, застосування смертної кари, виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, покарання або катування у разі повернення на Батьківщину;

- під час процедури розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту позивач зазначив, що на території країни громадянської належності представники його родини є членами політичної партії «МПЛА». Під час проведення додаткового протоколу співбесіди від 17.08.2017 ним було вказано, що починаючи з 1969 року до сьогодення батько та матір є членами політичної партії «МПЛА» та отримують державну пенсію. Також позивач зазначив, що починаючи з 2008 року до сьогодення він також є членом зазначеної політичної партії та має членський квиток. Щодо діяльності в зазначеній політичній партій, позивачем було надано інформацію, що батько займав посаду комісара партії, а сам позивач був представником зазначеної партії та 5 разів на рік відвідував збори членів партії «МПЛА»;

- твердження заявника з приводу можливого переслідування у випадку повернення до країни громадянської належності містять низку значних розбіжностей та суперечностей, які позивач не зміг належним чином пояснити та обґрунтувати, що суттєво знижує рівень довіри до заяви особи, свідчить про зловживання з боку заявника процедурою визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту: під час проведення протоколу співбесіди від 03.07.2017 року шукачем захисту було надано інформацію, що його батьки воювали за незалежність Анголи від Португалії, в період з 1970 - 1975 роки були арештовані та вже після отримання Анголою незалежності були звільнені. Починаючи з 1969 року до цього часу батьки мають членство політичної партії «МПЛА», проте незважаючи на це його батько має іншу думку відносно керуючої партії Анголи «МПЛА». Наразі батьки шукача захисту перебувають на пенсії та проживають за рахунок того, що отримують державну пенсію, яка була призначена завдяки діяльності в політичній партії «МПЛА» та отриманих коштів від передачі в оренду приватного будинку. На уточнююче запитання, пояснити як саме батьки виступають проти нинішнього правління, одночасно з тим є членами партії «МПЛА» та отримують пенсію від держави, позивач не зміг надати обґрунтовану відповідь на зазначене питання, що вказує на неправдоподібність тверджень шукача захисту із зазначеного приводу; позивачем надано інформацію, про можливу погрозу власному життю з боку політичної партії «МПЛА» через різні політичні погляди заявника та поглядів зазначеної політичної партії. Позивач обґрунтовував зазначене побоювання високим рівнем корупції на території Анголи через партію «МПЛА», відсутність можливості вільно займатися політичною діяльністю іншим партіям Анголи та неможливість вільно проживати громадянам Анголи на території Батьківщини, дослівно «ми не живемо вільно». Надалі позивач вказав, що не може повернутися до країни громадянської належності через неможливість висловлювати власну думку та посилається на те, що на території Анголи інколи відбуваються вбивства. Вищезазначене, в сукупності з проаналізованими елементами членства позивача в партії «МПЛА» протягом тривалого періоду часу, відсутністю обґрунтованих заперечень проти ідеології зазначеної партії вказує на відсутність взаємозв`язку між висловленими позивачем побоюваннями та ознакою його політичних переконань, що додатково вказує на необґрунтованість клопотання шукача захисту в цілому; заявником не було надано пояснення хто саме може погрожувати йому у випадку повернення на Батьківщину. Позивач не в змозі обґрунтувати власне побоювання та надати докази відносно того, що саме може трапитися з ним у разі повернення на Батьківщину, зазначивши, що побоювання за життя пов`язані лише його здогадками і конкретно на його адресу ані з боку політичної партії «МПЛА», ані з боку інших представників державних або антидержавних формувань жодних погроз на території Батьківщини не надходило. Тим самим неможливо встановити елемент побоювання зазнати загрози з боку політичної партії «МПЛА», членом якої є заявник; під час проведення протоколу співбесіди від 03.07.2017 року позивач повідомив, що не бажає повертатися на Батьківщину через правління країною одним Президентом протягом 35 років та запевняє, що має намір повернутися на Батьківщину у випадку зміни влади. Під час проведення додаткового протоколу співбесіди від 12.12.2017 року позивачем було надано інформацію, що він підтримує партії, які наразі знаходяться на чолі правління Анголи, проте не підтримує саме діючого Президента Анголи - ОСОБА_3 . Тим самим, позивач повідомив, що незважаючи на власне невдоволення керуючою партією Анголи та Президента Анголи, він неодноразово здійснював публічні виступи в якості представника партії «МПЛА» та ним було здійснено виступ на день незалежності, день партії «МПЛА» та день народження Президента, де він висловлював привітання. Тим самим, зазначивши суперечливу інформацію, щодо власного відношення до партії «МПЛА», а саме те, що під час проживання на території Анголи, заявник здійснював виступи на мітингу, де зазначав власну позицію стосовно Президента Анголи - ОСОБА_3 . Також позивач не приховував власну думку відносно того, що країною повинна керувати інша особа та власні здогадки відносно корупції на території Анголи;

- усні твердження особи щодо політичної ситуації в країні вважаються вигаданими. Підтвердження цього є інформація з ІКП, яка підтверджує, що наразі відбулися зміни та, починаючи з серпня 2017 року Президентом Анголи є ОСОБА_4 , який звернув увагу на вирішення важливих для суспільства питань, таких як: корупція та нецільовий розподіл коштів, що підтверджується ІКП;

- на запитання, чому наразі позивач не бажає повертатися на Батьківщину, адже президент змінився, він зазначив, що стан країни залишився на попередньому рівні і ніяких змін не відбулося, адже влада залишилася незмінна. Зазначена позивачем інформація була проаналізована, проте жодного підтвердження слів шукача захисту не було отримано. Згідно з ІКП на території Анголи після зміни президента держави вбачається покращення економічної ситуації та викорінення корупції;

- щодо проблематики загрози смерті в Анголі, під час опитування особи було встановлено, що проблеми, які виникли в його сім`ї через політичну партію «МПЛА», а саме пов`язує політичну діяльність батька із смертю старшого брата та відсутністю доступу до особового банківського рахунку. Щодо відсутності доступу до власного банківського рахунку, заявник стверджує, що саме політична діяльність в партії «МПЛА» спонукала в подальшому заблокуванню банківського рахунку державою Ангола;

- ОСОБА_1 вибув з Анголи 03.10.2010 року легально авіарейсом Луанда (Ангола) - Лісабон (Португалія) - Київ (Україна). Прибувши до України позивач протягом 2010 - 2011 років відвідував підготовчі курси Вінницького політехнічного університету (м. Вінниця) та згодом з 2011 по 2015 роки продовжив навчання в Івано-Франківському національному університеті нафти і газу (м. Івано-Франківськ), після закінчення якого отримав диплом бакалавра за спеціальністю «Нафтогазова справа». В 2016 році позивач вступив до магістратури зазначеного ВНЗ за спеціальністю «Видобування нафти і газу», проте навчання не закінчив через фінансові труднощі;

- незважаючи на висловлену потребу у міжнародному захисті, позивач звернувся із заявою про набуття міжнародного захисту лише 22.06.2017 року, тобто через 7 років після потрапляння на територію України та через 2 місяці після закінчення терміну легального перебування в Україні;

- отже, звернення позивача із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до Головного управління ДМС України в Одеській області не обумовлене потребою у міжнародному захисті, а в свою чергу, пов`язане лише з бажанням легалізації власного перебування в Україні та подальшого документування;

- щодо проблематики загрози смерті в Анголі, під час опитування особи були встановлені наступні відомості. В протоколі співбесіди позивач вказує на існування проблем, які виникли в його сім`ї через політичну партію «МПЛА», а саме пов`язує політичну діяльність батька із смертю старшого брата та відсутністю доступу до особового банківського рахунку. В заяві від 22.06.2017 року було надано інформацію відносно смерті брата в 2012 році, що відбулась під час автокатастрофи. З цього приводу, на початку заявник повідомив, що поліцією відбувалось розслідування причини аварії та під час проведення додаткового протоколу співбесіди, позивач надав суперечливу інформацію, повідомивши, що розслідування не відбувалося та жодних доказів причетності до даного інциденту, як до політичної розправи заявник надати не в змозі, зазначивши, що це його здогадки. Під час проведення анкетування та двох протоколів співбесід, заявником було зазначено факт його викрадення, яке він пов`язує саме із політичною діяльністю в партії «МПЛА». Зі слів заявника, викрадення відбулось у 2009 році. Заявника та його брата протягом 48 годин примусово утримували в невідомому об`єкті. Позивач не в змозі надати інформацію, де саме їх тримали протягом зазначеного часу. Також заявником було повідомлено, що жодного насилля за цей час вони не зазнавали та в подальшому їх відпустили. Під час проведення протоколу співбесіди від 03.07.2017 року позивач повідомив, що жодного члена родини та його особисто - ніколи не викрадали;

- щодо відсутності доступу до власного банківського рахунку, заявник стверджує, що саме політична діяльність в партії «МПЛА» спонукала подальшому заблокуванню банківського рахунку державою Ангола. Позивач повідомив, що в січні 2016 року він востаннє отримував кошти за допомогою банківського переказу та надалі не мав змоги отримувати грошові перекази, обґрунтовуючи це тим, що Ангола заблокувала картки заявника. Зі слів особи, на території України позивач звертався до філії Приватбанку, з метою з`ясування обставин щодо заблокування особової банківської карти, де йому повідомили, що картки були заблоковані Анголою. Проте жодних доказів відносно власного твердження позивач надати не в змозі. Надалі заявник надав суперечливу інформацію щодо ймовірного заблокування банківського рахунку, а саме, його небажання продовжувати власне навчання на території Російської Федерації;

- звернення позивача із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до ГУ ДМС України в Одеській області не обумовлене потребою у міжнародному захисті, а в свою чергу, пов`язане лише з бажанням легалізації власного перебування в нашій країні та подальшого документування. Також позивач прямо повідомляє про намір повернення на Батьківщину у випадку політичної стабільності на території Анголи, тобто через 2 - 3 роки;

- у відповідності до спільного проекту між ДМС та УВКБ ООН по низці процедурних справ Головного управління приймають участь співробітники громадської організації « 10 квітня» (партнер УВКБ ООН у м. Одеса). За результатами такої участі з боку « 10 квітня» підготовлена рекомендаційна позиція, що долучена до особової справи шукача захисту. Партнером УВКБ ООН рекомендовано відмовити особі у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зазначене рішення базується на наступних елементах: наявність у заявника політичних поглядів, які є відмінними від політичних поглядів партії «МПЛА» визнається неправдоподібною; небезпека, що загрожуватиме заявникові, як члену політичної партії «МПЛА», у разі повернення, визнається неправдоподібною;

- аналізом матеріалів особової справи неможливо обґрунтувати причину звернення позивача за захистом з позиції надання міжнародного захисту в Україні, ані під час перебування на Батьківщині, ані перебуваючи поза межами країни своєї громадянської належності, заявник не зазнавав і не зазнає жодних переслідувань за конвенційними ознаками визначення статусу біженця у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а саме в нього відсутні обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань. Разом із тим, можливо також підтвердити відсутність умов, які можуть бути розглянуті в контексті надання заявнику додаткового захисту в Україні, у відповідності до визначення п. 13 ч. 1 ст. 1 вищевказаного Закону, через відсутність доведених фактів загрози його життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо нього смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини;

- за аналізом історії позивача можливо дійти висновку про відсутність інформації щодо будь-яких переслідувань або дискримінації особи та членів його родини на Батьківщині. У той же час, слід зазначити, що ситуація безпеки в Анголі залишається задовільною, м. Луанда, де за його словами залишилися проживати його найближчі родичі та знаходяться під контролем державної влади, що не виключає можливості добровільного повернення;

- аналізом матеріалів особової справи позивача можливо відзначити можливість повернення заявника до рідного його м. Луанда. Разом з тим, допускається можливість використання альтернативи внутрішнього переміщення у випадку виникнення подібної необхідності;

- відмовляючи шукачеві захисту у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначає, що заявник не підпадає під ознаки біженця, передбачені Конвенцією про статус біженців 1951 року та діючим Законом, однак не позбавляє його права залишатись на території України, якщо він має інші для цього підстави;

- під час розгляду заяви позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган міграційної служби встановив, що заявлена позивачем інформація носить загальний характер і не містить відомостей про події переслідувань та утисків на батьківщині його особисто або членів його сім`ї за політичною, релігійною чи іншими ознаками;

- при розгляді заяви позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідач належним чином вивчив наведені ним обставини, дослідив інформацію по країні походження, проте з огляду на імперативні приписи, сформульовані у статті 6 Закону, суб`єкт владних повноважень правомірно відмовив у визнанні її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки встановлено наявність умов, за яких такий статус не надається.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний не підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що 22.06.2017 року позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою № 90 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. (т.1 а.с.90-94)

Відповідно до реєстраційного листка на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, справа № 2017OD0085, дата реєстрації 22.06.2017 року (т.1 а.с.100-103), анкети особи, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, справа № 2017OD0085, реєстраційний номер заяви 90, дата реєстрації 22.06.2017 року (т.1 а.с.106-111), протоколу співбесіди з громадянином Анголи - позивачем від 03.07.2017 року (т.1 а.с.132-140), додаткових протоколів співбесід з громадянином Анголи - позивачем від 17.08.2017 року та від 12.12.2017 року (т.1 а.с.175-178, 186-192), зокрема:

- прізвище:

ОСОБА_1 - ім`я (імена): ОСОБА_1

- по батькові: ОСОБА_1

- стать: чоловік/жінка: чоловік

- якщо була змінена - вкажіть, де і коли - не була змінена

- дата народження (число, місяць, рік): ІНФОРМАЦІЯ_2

- місце народження (країна, провінція/область, район, місто, село, селище): Республіка Ангола, провінція Бенго, район Данде

- громадянство: Ангола

- країна постійного проживання: Республіка Ангола

- місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 (в орендованому житлі)

- звідки прибув: АДРЕСА_2 (приватний будинок)

- національність: Анголець , за етнічною належністю анголець

- віросповідання: греко-католик, канонів релігії дотримується повістю

- документи, що посвідчують особу: національний паспорт, Серія, номер НОМЕР_1 , виданий 11.02.2017 року, дійсний до 11.02.2019 року

- сімейний стан: неодружений

- рідна мова: португальська

- ким працював протягом останніх 10 років: не працював

- якщо не працювали - чому: не було необхідності, залежить від батьків

- країну постійного проживання покинув: 3 жовтня 2010 року

- чи мав дозвіл компетентних органів на виїзд: так

- чи звертався за наданням статусу біженця в іншій країні: ні

- дата та місце перетину кордону: 04.10.2010 року , м. Київ

- повітряним транспортом

- на підставі компетентного дозволу - студентська віза

- перебуває в Україні: нелегально

- за наявності відповідних умов має намір повернуться в країну постійного проживання

- причина виїзду з останньої країни постійного проживання: з метою навчання

- документів, що підтверджують факти переслідувань або загрози переслідувань щодо заявника: не має

- член політичної партії «МПЛА»

- до інцидентів із застосуванням фізичного насильства, які були пов`язані з расовою, національною, релігійною належністю, політичними поглядами тощо причетний не був

- виїздив літаком, Португалія Лісабон - Україна Київ, Київ - Вінниця. Легально на підставі паспортного документу та оформлення студентської візи до України

- через які країни і міста прямували: Лісабон-Київ

- чи звертались за наданням притулку або за наданням статусу біженця в інших країнах: не було необхідності

- причини виїзду з останньої країни проживання: приїхав до України з метою навчання. Наразі не може повернутися на батьківщину у зв`язку з політичними причинами. Є музикантом, співає. Є політична проблема, люди так вільно не живуть. Там є демократія. Так як батько був проти партії, що керує країною, то став зрадником для політичної партії, так як сам являвся членом політичної партії «Емпела». Через політичну ситуацію був затриманий на 5 років, як революціонер приблизно з 1969 до 1975 років. Не може повернутися через політичну ситуацію, бо у них є інша думка, вони не живуть вільно

- за адресою проживання в Анголі проживають: батько, мати, сестри, брат

- приїхав до України навчатися

- де та ким працювали батьки: батько комісар, а мати - продавець. В минулому були військові, брали участь в громадянській війні

- через що не може повернутися на Батьківщину: це проблема політична та сімейна. Батько раніше був революціонер. Старший брат помер через політику

- старший брат помер через політику - чому Ви так вирішили? Чи є докази: Це видно. Доказів не має. Розслідування не було

- це ваші здогадки, що він помер через політику: так, мої здогадки

- яка зараз ситуація в Анголі: не дуже, наразі будуть вибори. Не повертаюсь, бо вже 35 років в його країні той самий президент

- коли помер брат: у 2012 році, автокатастрофа, зробили щось з кермом

- конкретних погроз, що позивача можуть вбити не було

- вирішив звернутись зараз до міграційної служби, бо вирішив легалізуватись на території України

- якщо позивач повернеться на Батьківщину, то станеться смерть, через політичну проблему

- хто саме конкретно може позивачу загрожувати у випадку повернення на Батьківщину та чи може позивач навести обґрунтування у зазначених побоюваннях: невідомо хто, через політичну ситуацію. Це його догадки, що його можуть вбити

- позивач має намір повернутися до Анголи у випадку зміни влади

- планує повертатися в країну громадської належності, якщо там стане спокійно

- жертвою за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань позивач не був взагалі

- батькам погрози до Анголи не надходили, та таких не було

- коли позивач востаннє відвідував Анголу йому нічого не погрожувало

- яка загальна соціально-економічна ситуація в Анголі. Чи існують у населення країни, зокрема, у родичів позивача, проблеми з працевлаштуванням, забезпеченням родини: робота та гроші там є, можна нормально там працювати

- при поверненні до Анголи чи існує ризик загрози життю, безпеці чи свободі через побоювання застосування смертної карти або виконання вироку про смертну кару чи тортури, нелюдського або такого, що принижує гідність, покарання: тому що іноді просто вбивають людей, тому позивач не хоче повертатися

- яким є наразі фінансове становище членів родини позивача, які залишилися проживати в Анголі: на побутовому рівні для життя, гроші є

- через що були заблоковані карти банку позивача: через політику Ангола заблокувала картки, доказів не має. Позивач використовує міжнародний банк для переказів. Востаннє користувався нею приблизно в січні 2016 року

- чи припиняв батько позивача політичну діяльність в партії Емпали та чому припиняв: він завжди був членом цієї партії, просто закінчив політичну діяльність в 2002 році і йому нічого не було, просто вийшов і до цього часу перебуває на пенсії

- через що позивач не може повернутися до Анголи: через політичну ситуацію, він син батька, вони проти даного правління країною, позивач боїться за соє життя. Скоро мають бути вибори, він не може голосувати через те, що він наразі знаходиться в Україні

- яка зараз ситуація в Анголі: 23.08.2017 року будуть вибори. Вже 35 років в країні позивача той самий президент

- що станеться, якщо позивач повернеться на Батьківщину, чому він так вирішив та обґрунтувати власні побоювання більш детально: недобре, позивач сам не може знати. Доказів не має

- хто саме конкретно може позивачу погрожувати у випадку повернення на Батьківщину: Партія Емпіла може погрожувати, бо вони керують країною. Позивач не має доказів, 20 чи 30 років назад так було, і так зараз і є. В таких ситуаціях доказів не має

- сестрам та брату позивача, які проживають в Анголі, нічого не погрожує

- при поверненні до Анголи чи існує ризик загрози життю, безпеці чи свободі через побоювання застосування смертної карти або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, покарання. Навести приклад: якщо лише при владі залишиться дана партія, позивач не знає, що станеться, конкретно сказати не може, все може бути. Фактично доказати він не може. Це він може лише здогадуватися що щось трапиться. Партія все контролює

- що станеться, якщо повернеться на Батьківщину: небезпечно, я сам не можу знати, що може бути. Бо є певний конфлікт, бо в його країні вони не живуть вільно

- що саме за конфлікт? Як саме виражається на сьогодення: політичний, цей конфлікт був ще за радянських часів. Не дуже, партія яка наразі керує державою не дає можливості іншим партіям вільно працювати:

- як саме на вас впливає зазначений конфлікт: батько є в тій самій партії, яка керує країною. У нього інша думка. Бо моя думка така сама як і в батька, щоб вільно жити

- чи маєте відношення до політичної діяльності на території Анголи: я виступав на день незалежності, ДР цієї партії МПЛА, на день народження президента партії МПЛА, я вітав людей

- як часто виступали на вищевказаних демонстраціях: 4-5 разів на рік здійснював виступи, виступав на конгресі у якості представника партії МПЛА

- чи були членом політичної партії на території Батьківщини: так, є членом політичної партії МПЛА з 2008 року до сьогодення

- хто саме загрожуватиме у випадку повернення на Батьківщину: не знає, хто саме. Люди з партії МПЛА

- чому вважаєте, що можуть погрожувати з партії МПЛА адже являєтесь членом даної партії: бо ця партія керує країною. Бо ОСОБА_3 керує країною вже 38 років, як президент Анголи

- хто є наразі президентом Анголи: ОСОБА_5 , він також з цієї партії

- коли обирали президента: 2 місяці назад у нас були вибори президента, 23/24 вересня 2017 року

- повідомте, чи слідкуєте за політичними новинами Анголи? Ви надали інформацію що вибори були наприкінці вересня 2017 року. Як можете пояснити, що вибори президента були у серпні 2017 році: переплутав

- спочатку зазначили, що країною керує ОСОБА_3 , а зараз повідомляєте що ОСОБА_5: зараз вже ОСОБА_5 президент країни від серпня, а ОСОБА_12 президент партії

- за яких умов ви маєте намір повернутися до Анголи: у випадку стабільності

- на минулому протоколі, повідомили, що маєте намір повернутися до Анголи у випадку заміни влади, а тепер у випадку стабільності: це та саме влада і стабільність, влада не змінилась

- що саме розумієте під «зміною влади»: якщо ОСОБА_3 піде, ситуація наразі спокійна але не стабільна

- чи підтримуєте владу Анголи ? Кого ви підтримуєте: так, підтримую партію, які керують державою. Але людей партії не підтримую

- а партія та люди, які є членами цих партій, хіба це не те саме: я не підтримую партію взагалі, а конкретну людину - ОСОБА_3 не підтримую

- чи виникали які-небудь проблеми з проживанням на території Анголи до вашого виїзду до України: ні, не було

Згідно з висновком про щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 3 липня 2017 року (т.1 а.с.142-144), розглянувши особову справу № 2017OD0085 громадянина Анголи позивача, який 22.06.2017 року звернувся до управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУДМС в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, посадовою особою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, на підставі проведеного анкетування та інтерв`ю із позивачем, приймаючи до уваги факти, повідомлені заявником під час проведення анкетування та протоколу співбесіди, які вимагають подальшого вивчення та перевірки, необхідність додаткового вивчення та аналізу інформації за країною походження заявника, задля прийняття обґрунтованої позиції за заявою позивача, вважав доцільним прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання заявника біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

3 липня 2017 року Управлінням з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління ДМС в Одеській області, відповідно до ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту» від 2011 року, приймаючи до уваги висновок посадової особи ГУДМС в Одеській області стосовно матеріалів справи № 2017OD0085 на гр. Анголи - позивача , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято наказ «Про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту» № 122 (т.1 а.с.145), яким наказано здійснити оформлення необхідних документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця або додаткового захисту гр. Анголи - позивача , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особова справа № 2017OD0085.

20.11.2018 року посадовою особою ГУ ДМС в Одеській області, Димитрієвою Т.І. , за результатами розгляду заяви та особової справи громадянина Анголи позивача на установчі дані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 22.06.2017 року звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на підставі всебічного вивчення наявних матеріалів (заяв, анкетування та протоколів співбесід), інформації по країні громадської належності шукача захисту, розглянувши проблематику переслідування заявника поетапно, відповідно до абз. 5 ст. 6 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 2011 року, склав висновок про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту справа № 2017ОD0085, яким відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту громадянину Анголи на установчі дані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 та 13 частини першої статті 1 України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», відсутні. (т.1 а.с.58-77)

Відповідно до вищезазначеного висновку, зокрема:

- громадянин Анголи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженець м. Лунда, район Данде ( Ангола), провінції Бенго. На момент виїзду за межі Батьківщини особа постійно проживала за адресою: АДРЕСА_2 . За національністю анголець, за релігійними переконаннями греко-католик, канонів релігії дотримується повністю. Рідна мова португальська, також заявник вільно володіє іспанською, українською та російською мовами. Шукач захисту ніколи не був одружений ані на Батьківщині, ані на території України. Починаючи з 2014 року заявник перебуває у цивільному шлюбі із громадянкою України - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- зі слів шукача захисту, він має неповну вищу освіту, яку здобув на території України. Так, протягом 1998 - 2004 років заявник навчався в школі «Віоланте да Сілва» (м. Луанда) та у період з 2005 - 2008 роки продовжив навчання в середньому технічному інституті « 17 грудня» (м. Луанда). На території України, протягом 2010 - 2011 роки шукач захисту відвідував підготовчі курси Вінницького політехнічного університету (м. Вінниця) та згодом з 2011 по 2015 роки продовжив навчання в Івано-Франківському національному університеті нафти і газу (м. Івано-Франківськ) після закінчення якого отримав диплом бакалавра за спеціальністю «Нафтогазова справа». В 2016 році заявник вступив в магістратуру зазначеного ВНЗ за спеціальністю «Видобування нафти і газу», проте навчання не закінчив через фінансові труднощі;

- щодо трудової діяльності, зі слів шукача захисту, на території України він офіційно ніколи не працював. На період навчання, користувався фінансовою допомогою батьків та наразі проживає за кошти своєї співмешканки;

- зі слів заявника, він ніколи не притягався до адміністративної або кримінальної відповідальності ані на території України, ані поза її межами. Зі слів заявника він, ніколи не був членом жодних політичних, релігійних, громадських або інших організацій. Заявник повідомив, що його батьки були військовими, а саме приймали участь у громадянській війні та протягом 1970 - 1975 років були затримані державою та перебували у в`язниці. Також шукач захисту зазначив, що його батько був комісаром політичної партії «МПЛА»;

- 22.06.2017 року заявник звернувся до територіального підрозділу ДМС із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. 03.07.2017 року стосовно заявника було прийнято рішення (наказ від 03.07.2017 № 122 про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту). Із заявником були проведені протоколи співбесід від 03.07.2017 року, 17.08.2017 року та 12.12.2017 років;

- за матеріалами особової справи шукача захисту спостерігається, що ним не були надані жодні документальні докази власного ймовірного переслідування у випадку повернення на Батьківщину. Також, заявник не надав жодних конкретних фактів (усних тверджень, прикладів) або документальних доказів, які б підтверджували пряму загрозу життю, безпеці або свободі у разі повернення на Батьківщину. Також, шукачем захисту не були зазначені обставини, які б підтверджували можливість застосування по відношенню до нього або його близьких родичів не вибіркового насилля в ситуації внутрішнього конфлікту, на території країни громадянської належності;

- відповідно до отриманих пояснень, 03.10.2010 року заявник вилетів авіарейсом Луанда (Ангола) - Лісабон (Португалія) - Київ (Україна), державний кордон перетнув легально, на підставі паспортного документа гр. Анголи серії НОМЕР_1/ в м. Лісабон (Португалія) особа перебувала протягом 2 годин. З м. Київ до м. Вінниця заявник прямував рейсовим автобусом;

- додатково, за матеріалами особової справи шукача захисту, спостерігається, що перебуваючи в категорії нелегального мігранта на території України протягом тривалого періоду часу, він звернувся до територіального підрозділу ДМС лише 22 червня 2017 року, що ставить під сумнів реальність загрози життю особи та вказує на те, що дане звернення до територіального підрозділу ДМС із заявою про визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту було обумовлене лише потребою у легалізації на території України. За порушення правил перебування на території України, особа була притягнена до адміністративної відповідальності, складено протокол та постанову про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 203 КУпАП;

- згідно з п. 22 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів пов`язаних щодо перебування іноземця та особи без громадянства в Україні», варто враховувати, що значна тривалість проміжків часу між: виїздом з країни громадянської належності, прибуттям в Україну та часом звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, свідчить про відсутність у особи обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;

- щодо причини звернення за міжнародним захистом заявник називає неможливість свого повернення до Анголи через ймовірні політичні переслідування та загрози власному життю у зв`язку з власним невдоволенням діями політичних керівників партії «МПЛА» (Народний рух за звільнення Анголи - Партія праці) та через неможливість вільно висловлювати власну думку стосовно політичної ситуації, яка наразі існує на Батьківщини;

- шукач захисту стверджує, що наразі він не може повернутися на Батьківщину через побоювання за власне життя і безпеку на території країни громадянської належності у зв`язку з вищезазначеною обставиною;

- за матеріалами особової справи встановлено, що після виїзду особи з країни громадянської належності в Анголі (м. Луанда) залишились проживати наступні його близькі родичі, а саме: батько, матір, три сестри та брат. Заявником було підтверджено, що у представників його родини відсутні переслідування або інші проблеми, що відповідають критеріям визначення статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту;

- заявник є громадянином Анголи , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Луанда (Ангола), провінції Бенго. За національністю анголець, за віросповіданням греко-католик;

- вказаний елемент підтверджується документально. До територіального підрозділу ДМС заявник надав оригінал паспортного документа гр. Анголи серії НОМЕР_1 , виданого 11.02.2014 року Республікою Ангола, терміном дії до 11.02.2019 року, разом з перекладом з португальської на українську мови. В наданому заявником паспортному документі зазначені установчі дані шукача захисту ( ОСОБА_1 ), дата народження заявника ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та місце народження (Ангола, провінція Бенго , район Данде), що співпадає з поясненнями особи. Оригінал паспортного документа зберігається на обліку територіального підрозділу ДМС та долучений до особової справи шукача захисту;

- стосовно національності та віросповідання, заявник є ангольцем-кімбунду, греко-католиком за віросповіданням. Дана інформація приймається територіальним підрозділом ДМС, зі слів особи. Щодо національності, їх кількість згідно з ІКП складає 25% населення на території Анголи;

- щодо віросповідання згідно з ІКП греко-католики складають 38%, що відносить цю категорію до найчисельнішої релігійної групи;

- в протоколі співбесіди від 03.07.2017 року, заявник зазначив, що на Батьківщині він не зазнавав переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, належності до певної соціальної групи. Проте зазначив, що через окремі політичні погляди відносно Президента та лідера керуючої партії Анголи «МПЛА» - ОСОБА_3 , заявник може зазнати смертної кари у разі повернення на Батьківщину. Зазначений істотний елемент буде розглянуто нижче за рекомендаційною позицією;

- проаналізовані елементи вбачаються правдоподібними. За результатами проведеного аналізу матеріалів особової справи, тверджень шукача захисту встановлено, що заявник не зазнавав жодних переслідувань за ознаками громадянства, національності та віросповідання;

- при зверненні до територіального підрозділу ДМС під час проведення анкетування та протоколів співбесід, заявник зазначив, що наразі не має наміру повертатися до Анголи через загрозу зазнати переслідувань через політичні погляди;

- відповідно до положень Директиви Ради Європейського Союзу «Щодо мінімальних стандартів для кваліфікації громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців або як осіб, які потребують міжнародного захисту за іншими причинами, а також суті захисту» від 27.04.2004 року № 8043/04, виділяються наступні фактори, які повинні досліджуватися при розгляді заяв шукачів притулку: реальна спроба обґрунтувати заяву; надання усіх важливих фактів, що були в розпорядженні заявника та обґрунтування неможливості надання інших доказів; правдоподібність та несуперечливість тверджень заявника; заявник подав свою заяву про міжнародний захист якомога раніше; заявник заслуговує на довіру;

- щодо реальності спроби шукача захисту обґрунтувати заяву та аналізу можливості визнання заявника біженцем у відповідності до п. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 2011 року, слід провести аналіз наявності у зверненні шукача захисту елементів можливого переслідування за ознаками раси, національності, віросповідання, громадянства, належності до певної соціальної групи або наявності політичних переконань;

- з матеріалів особової справи спостерігається, що ним не були надані жодні документальні докази власного ймовірного переслідування у випадку повернення на Батьківщину. Також, під час проведення протоколів співбесід, заявник не надав жодних обґрунтованих конкретних фактів (усних тверджень) або документальних доказів, які б підтверджували пряму загрозу життю, безпеці або свободі у разі повернення на Батьківщину;

- слід зазначити, що під час процедури розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту шукач захисту чітко зазначив, що не зазнавав переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань на території країни громадянської належності;

- також не встановлено жодних фактів щодо загрози життю заявникові, застосування смертної кари, виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, покарання або катування у разі повернення на Батьківщину;

- під час процедури розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту заявник зазначив, що на території країни громадянської належності представники його родини є членами політичної партії «МПЛА». Під час проведення додаткового протоколу співбесіди від 17.08.2017 року ним було вказано, що починаючи з 1969 року до сьогодення батько та матір заявника є членами політичної партії «МПЛА» та отримують державну пенсію. Заявник повідомив, що розмір пенсії батька складає 1000 доларів на місяць, а розмір пенсії матері йому невідомий. Також заявник зазначив, що починаючи з 2008 року до сьогодення він також є членом зазначеної політичної партії та має членський квиток. Щодо діяльності в зазначеній політичній партій, заявником було надано інформацію, що батько займав посаду комісара партії, а сам шукач захисту був представником зазначеної партії та 5 разів на рік відвідував збори членів партії «МПЛА»;

- відповідно до Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, обов`язок доказування можливого переслідування на Батьківщині покладається на заявника;

- натомість, твердження заявника з приводу можливого переслідування у випадку повернення до країни громадянської належності містять низку значних розбіжностей та суперечностей, які шукач захисту не зміг належним чином пояснити та обґрунтувати, що суттєво знижує рівень довіри до заяви особи, свідчить про зловживання з боку заявника процедурою визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту:

- під час проведення протоколу співбесіди від 03.07.2017 року, шукачем захисту було надано інформацію, що його батьки воювали за незалежність Анголи від Португалії, в період з 1970 - 1975 роки були арештовані та вже після отримання Анголою незалежності були звільнені. Починаючи з 1969 року до цього часу батьки мають членство політичної партії «МПЛА», проте незважаючи на це його батько має іншу думку відносно керуючої партії Анголи «МПЛА». Наразі батьки шукача захисту перебувають на пенсії та проживають за рахунок того, що отримують державну пенсію, яка була призначена завдяки діяльності в політичній партії «МПЛА» та отриманих коштів від передачі в оренду приватного будинку. На уточнююче запитання, пояснити як саме батьки виступають проти нинішнього правління, одночасно з тим є членами партії «МПЛА» та отримують пенсію від держави, заявник не зміг надати обґрунтовану відповідь на зазначене питання, що вказує на неправдоподібність тверджень шукача захисту із зазначеного приводу;

- шукачем захисту надано інформацію, про можливу погрозу власному життю з боку політичної партії «МПЛА» через різні політичні погляди заявника та поглядів зазначеної політичної партії. Заявник обґрунтовував зазначене побоювання високим рівнем корупції на території Анголи через партію «МПЛА», відсутність можливості вільно займатися політичною діяльністю іншим партіям Анголи та неможливість вільно проживати громадянам Анголи на території Батьківщини, дослівно «ми не живемо вільно". На уточнююче запитання заявникові, обґрунтувати в чому саме полягають різні політичні погляди та чи заважає це родичам заявника спокійно проживати на території країни громадянської належності, заявник зазначив дослівно «не знаю, як Вам надати відповідь на дане питання». Надалі заявник вказав, що не може повернутися до країни громадянської належності через неможливість висловлювати власну думку та посилається на те, що на території Анголи інколи відбуваються вбивства. Вищезазначене, в сукупності з проаналізованими елементами членства заявника в партії «МПЛА» протягом тривалого періоду часу, відсутністю обґрунтованих заперечень проти ідеології зазначеної партії вказує на відсутність взаємозв`язку між висловленими заявником побоюваннями та ознакою його політичних переконань, що додатково вказує на необґрунтованість клопотання шукача захисту в цілому;

- заявником не було надано пояснення хто саме може погрожувати йому у випадку повернення на Батьківщину. Шукач захисту не в змозі обґрунтувати власне побоювання та надати докази відносно того, що саме може трапитися з ним у разі повернення на Батьківщину, зазначивши, що побоювання за життя пов`язані лише його здогадками і конкретно на його адресу ані з боку політичної партії «МПЛА», ані з боку інших представників державних або антидержавних формувань жодних погроз на території Батьківщини не надходило. Тим, самим неможливо встановити елемент побоювання зазнати загрози з боку політичної партії «МПЛА», членом якої є заявник;

- надалі під час проведення протоколу співбесіди від 03.07.2017 року, шукач захисту повідомив, що не бажає повертатися на Батьківщину через правління країною одним Президентом протягом 35 років та запевняє, що має намір повернутися на Батьківщину у випадку зміни влади. Під час проведення додаткового протоколу співбесіди від 12.12.2017 року, заявником було надано інформацію, що він підтримує партії, які наразі знаходяться на чолі правління Анголи, проте не підтримує саме діючого Президента Анголи - ОСОБА_3 ;

- тим самим, заявник повідомив, що незважаючи на власне невдоволення керуючою партією Анголи та Президента Анголи, заявник неодноразово здійснював публічні виступи в якості представника партії «МПЛА» та ним було здійснено виступ на день незалежності, день партії «МПЛА» та день народження Президента, де він висловлював привітання. Тим самим, зазначивши суперечливу інформацію, щодо власного відношення до партії «МПЛА», а саме те, що під час проживання на території Анголи, заявник здійснював виступи на мітингу, де зазначав власну позицію стосовно Президента Анголи - ОСОБА_3 . Також заявник не приховував власну думку відносно того, що країною повинна керувати інша особа та власні здогадки відносно корупції на території Анголи;

- при уточнюючому запитанні, при яких обставинах шукач захисту має намір повернутися на Батьківщину, була отримана відповідь: при зміні влади, ОСОБА_3 мусить залишити займану посаду та після економічної стабілізації на території Анголи. При цьому зазначає, що політична ситуація наразі спокійна;

- крім цього, усні твердження особи щодо політичної ситуації в країні вважаються вигаданими. Підтвердження цього є інформація з ІКП, яка підтверджує, що наразі відбулися зміни та починаючи з серпня 2017 року Президентом Анголи є ОСОБА_4 , який звернув увагу на вирішення важливих для суспільства питань, таких як: корупція та нецільовий розподіл коштів. Згідно з ІКП:

Джерело: ІНФОРМАЦІЯ_7

Джерело: ІНФОРМАЦІЯ_8

Джерело: ІНФОРМАЦІЯ_9;

- на запитання, чому наразі заявник не бажає повертатися на Батьківщину, адже президент змінився, він зазначив, що стан країни залишився на попередньому рівні і ніяких змін не відбулося, адже влада залишилася незмінна. При уточнюючому запитанні, як саме заявник знає про відсутність змін на Батьківщині, якщо він наразі там не проживає і лише періодично спілкується з батьками та рідко дивиться новини, була отримана відповідь, що наразі багато інформації, саме яку він дізнається з новин - Евро ньюз;

- зазначена заявником інформація була проаналізована, проте жодного підтвердження слів шукача захисту не було отримано. Згідно з ІКП на території Анголи після зміни президента держави вбачається покращення економічної ситуації та викорінення корупції.

Джерело: ІНФОРМАЦІЯ_10;

- щодо проблематики загрози смерті в Анголі, під час опитування особи були встановлені наступні відомості. В протоколі співбесіди заявник вказує на існування проблем, які виникли в його сім`ї через політичну партію «МПЛА», а саме пов`язує політичну діяльність батька із смертю старшого брата та відсутністю доступу до особового банківського рахунку. В заяві від 22.06.2017 року було надано інформацію відносно смерті брата в 2012 році, що відбулась під час автокатастрофи. З цього приводу, на початку заявник повідомив, що поліцією відбувалось розслідування причини аварії та під час проведення додаткового протоколу співбесіди, заявник надав суперечливу інформацію, повідомивши, що розслідування не відбувалося та жодних доказів причетності до даного інциденту, як до політичної розправи заявник надати не в змозі, зазначивши, що це його здогадки. Під час проведення анкетування та двох протоколів співбесід, заявником було зазначено факт його викрадення, яке він пов`язує саме із політичною діяльністю в партії «МПЛА». Зі слів заявника, викрадення відбулось у 2009 році. Заявника та його брат протягом 48 годин примусово утримували в невідомому об`єкті. Шукач захисту не в змозі надати інформацію, де саме їх тримали протягом зазначеного часу. Також заявником було повідомлено, що жодного насилля за цей час вони не зазнавали та в подальшому їх відпустили. Слід зазначити, що під час проведення протоколу співбесіди від 03.07.2017 року, заявник повідомив, що жодного члена родини та його особисто - ніколи не викрадали. Така інформація протирічить доведеними та ймовірними причинами переслідування;

- щодо відсутності доступу до власного банківського рахунку, заявник стверджує, що саме політична діяльність в партії «МПЛА» спонукала подальшому заблокуванню банківського рахунку державою Ангола. Заявник повідомив, що в січні 2016 року він востаннє отримував кошти за допомогою банківського переказу та надалі не мав змоги отримувати грошові перекази обґрунтовуючи це тим, що Ангола заблокувала картки заявника. Зі слів особи, на території України шукач захисту звертався до філії Приватбанку, з метою з`ясування обставин, щодо особового заблокування банківської карти, де йому повідомили, що картки були заблоковані Анголою. Проте жодних доказів відносно власного твердження заявник надати не в змозі. Надалі заявник надав суперечливу інформацію, щодо ймовірного заблокування банківського рахунку, а саме його небажання продовжувати власне навчання на території Російської Федерації;

- крім цього, відповідно до керівництва з процедур та критеріїв з визначення статусу біженця від 01.12.2013 року виділяються наступні критерії для визначення поняття «біженець на місці»: «Вимоги, щоб особа знаходилась поза межами своєї країни для того щоб бути біженцем, не означає, що ця особа повинна обов`язково покинути її нелегально або навіть через дійсних обґрунтованих обставин. Вона може попросити статус біженця після перебування певного час за кордоном. Особа яка не була біженцем в момент виїзду за кордон, але яка стає біженцем пізніше, називається біженцем «на місці». Особа стає біженцем «на місці» через обставини, які виникли в країні походження під час її відсутності. Дипломати і інші офіційні особи, які працюють за кордоном, військовополонені, студенти, робочі-мігранти та інші особи звертались за статусом біженця під час їх проживання за кордоном і були визнані такими. (Повний текст доступний за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_11);

- з урахуванням вищевикладеного, територіальний підрозділ ДМС не може віднести заявника до категорії «біженець на місці» у зв`язку з тим, що він на час звернення за захистом не мав відношення до жодної з категорій осіб та тривалий час перебував в Україні нелегально;

- враховуючи, що особа звернулась із зволіканнями до територіального підрозділу ДМС, він виключається з визначення поняття «біженець на місті», що передбачає, зокрема, легальне перебування в країні на період загострення ситуації на Батьківщині;

- з огляду на проаналізовані вищезазначені елементи можливо зробити висновок, що головною метою звернення заявника до територіального підрозділу ДМС була саме необхідність у легалізації на території України, а не потреба в міжнародному захисті. Також заявник прямо повідомляє про намір повернення на Батьківщину у випадку політичної стабільності на території Анголи, тобто через 2 - 3 роки;

- слід врахувати, що у відповідності до спільного проекту між ДМС та УВКБ ООН, по низці процедурних справ Головного управління приймають участь співробітники громадської організації « 10 квітня» (партнер УВКБ ООН у м. Одеса). За результатами такої участі з боку « 10 квітня» підготовлена рекомендаційна позиція, що долучена до особової справи шукача захисту;

- партнером УВКБ ООН рекомендовано відмовити особі у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зазначене рішення базується на наступних елементах:

- наявність у заявника політичних поглядів, які є відмінними від політичних поглядів партії «МПЛА» визнається неправдоподібною;

- небезпека, що загрожуватиме заявникові, як члену політичної партії «МПЛА», у разі повернення, визнається неправдоподібною;

- рекомендаційні позиції ДМС та УВКБ ООН мають спільну позицію, заява всебічно розглянута, рішення базується на міжнародному та національному законодавстві;

- таким чином, аналізом матеріалів особової справи неможливо обґрунтувати причину звернення заявника за захистом з позиції надання міжнародного захисту в Україні, ані під час перебування на Батьківщині, ані перебуваючи поза межами країни своєї громадянської належності заявник не зазнавав і не зазнає жодних переслідувань за конвенційними ознаками визначення статусу біженця у відповідності до вимог п.1 ч.1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту», а саме в нього відсутні обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

- разом із тим, не можливо також підтвердити відсутність умов, які можуть бути розглянуті в контексті надання заявнику додаткового захисту в Україні, у відповідності до визначення п. 13 ч.1 статті 1 вищевказаного Закону, через відсутність доведених фактів загрози його життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо нього смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини;

- за аналізом історії заявника можливо дійти висновку про відсутність інформації щодо будь-яких переслідувань або дискримінації особи та членів її родини на Батьківщині. У той же час, слід зазначити, що ситуація безпеки в Анголі залишається задовільною у м. Луанда, де за його словами залишилися проживати його найближчі родичі та знаходяться під контролем державної влади, що не виключає можливості добровільного повернення.

Джерело: ІНФОРМАЦІЯ_12;

- аналізом позиції УВКБ ООН не заперечує поверненню до Анголи осіб, яким було відмовлено у наданні притулку. Згідно з ІКП:

Джерело:

ІНФОРМАЦІЯ_13;

- разом з тим встановлено, що Ангола робить значний прорив у розвитку економіки власної країни, що спонукає покращенню сільськогосподарського бізнесу з подальшим проривом та стійкості економічного зросту. Згідно з ІКП:

Джерело: ІНФОРМАЦІЯ_14;

- наявною ІКП спостерігаються тенденції до поліпшення загальної ситуації в країні та глобалізація економічного ринку з метою залучення нових інвесторів до країни. Згідно з ІКП:

Джерело: ІНФОРМАЦІЯ_15

Джерело: ІНФОРМАЦІЯ_16

- також спостерігається зміни економічної ситуації в країні шляхом покращення ключового фактору розвитку економіки за допомогою підвищення туризму. Згідно з ІКП:

Джерело: ІНФОРМАЦІЯ_17;

Джерело: ІНФОРМАЦІЯ_18;

- відбуваються також і зміни, які в подальшому спонукатимуть до припинення корупції та прозорості системи управління державою, на підтвердження прихильності ОСОБА_4 проголошеним цілям, Президент вже звільнив сина та дочку колишнього Президента ОСОБА_3 з займаних посад керівників важливими державними фондами та підприємствами. Згідно з ІКП:

Джерело: ІНФОРМАЦІЯ_19 (див. додаток №15 до рекомендаційної позиції).

Джерело: ІНФОРМАЦІЯ_20 (див. додаток №16 до рекомендаційної позиції);

- проведеним аналізом матеріалів особової справи шукача захисту можливо відзначити можливість повернення заявника до рідного його м. Луанда. Разом з тим, допускається можливість використання альтернативи внутрішнього переміщення у випадку виникнення подібної необхідності.

До вищезазначеного висновку додані інформаційні матеріали (ІКП) до рекомендаційної позиції. (т.1 а.с.78-83)

Рішенням Державної міграційної служби України про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 22 грудня 2018 року № 436-18 (т.1 а.с.53), відповідно до статті 10 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», за результатами розгляду особової справи № 2017OD0085 громадянина Анголи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі всебічного вивчення документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, підтримуючи висновок Головного управління ДМС в Одеській області встановлено, що стосовно заявника умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону, відсутні. Відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 6 Закону, пункту 6.5 розділу VI Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС України від 07.09.2011 року № 649, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.11.2011 за № 1146/19884, відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянина Анголи ОСОБА_1 .

Повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, від 4 січня 2019 року № 3, із посиланням на підставу: рішення ДМС від 22.12.2018 № 436-18, отримано позивачем 04.03.2019 року. (т.1 а.с.45)

Не погоджуючись з наказом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 436-18 від 22.12.2018 року про відмову позивачу в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, позивач оскаржив його в судовому порядку.

З встановленого вбачається, що позивач помилково вважає рішення Державної міграційної служби України від 22 грудня 2018 року № 436-18 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, наказом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 436-18 від 22.12.2018 року про відмову позивачу в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, відповідачем суду надано копії матеріалів справи № 2017ОD0085 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , розпочатої 22.06.2017 року (т.1 а.с.34-213), яка містить, зокрема:

- коментар Виконавчого партнера УВКБ ООН Громадської організації «ДЕСЯТЕ КВІТНЯ» щодо справи громадянина Анголи - позивача від 10 березня 2018 року справа № 2017OD0085, відповідно до якого, «ДЕСЯТЕ КВІТНЯ» розглянуло справу заявника та дійшло висновку, що у заявника немає підстав ані для надання йому статусу біженця згідно п. 1 ч. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», ані для надання йому статусу особи, яка потребує додаткового захисту згідно п. 13 ч. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Тому «ДЕСЯТЕ КВІТНЯ» як партнер УВКБ ООН рекомендує рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, громадянина Анголи - позивача;

- копію паспорта, тип: РN; код країни: AGO ; № НОМЕР_1 , дата видачі 11лютого 2014 року, дійсний до: 11 лютого 2019 року, та переклад з англійської мови на українську мову.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 року № 3671-VI (далі - Закон № 3671-VI), Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказ Міністерства внутрішніх справ України 07.09.2011 року № 649, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 жовтня 2011 року за № 1146/19884 (далі - Правила № 649), Конвенцією «Про статус біженців» від 28 липня 1951 року, приєднання до якої відбулось на підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців» від 10 січня 2002 року № 2942-III (далі - Конвенція), Протоколом щодо статусу біженців 1967 року, приєднання до якого відбулось на підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців» від 10 січня 2002 року № 2942-III (далі - Протокол).

Відповідно до п.п. 1, 13, 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 3671-VI, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань;

особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань;

третя безпечна країна - країна, в якій особа перебувала до прибуття в Україну, крім випадків транзитного проїзду через територію такої країни, і могла звернутися з клопотанням про визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки така країна:

дотримується міжнародних стандартів з прав людини у сфері притулку, встановлених міжнародно-правовими актами універсального та регіонального характеру, включаючи норми про заборону тортур, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження чи покарання;

дотримується міжнародних принципів стосовно захисту біженців, передбачених Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом щодо статусу біженців 1967 року, та стосовно осіб, які потребують додаткового захисту;

має національне законодавство у сфері притулку та біженців і її відповідні державні органи визначають статус біженця та надають притулок;

забезпечить особі ефективний захист проти вислання і можливість звертатися за притулком та користуватися ним;

погоджується прийняти особу і забезпечити їй доступ до процедури визначення статусу біженця чи надання додаткового захисту.

Згідно зі ст. 1 Конвенції, у цій Конвенції термін «біженець» означає особу, яка:

1) вважалася біженцем згідно з угодами від 12 травня 1926 р. і 30 червня 1928 р. або згідно з конвенціями від 28 жовтня 1933 р. і 10 лютого 1938 р., Протоколом від 14 вересня 1939 р. або згідно зі Статутом Міжнародної організації у справах біженців;

постанови про відмову в праві вважатися біженцями, ухвалені Міжнародною організацією у справах біженців у період її діяльності, не перешкоджають тому, щоб статус біженця надавався особам, які задовольняють умовам, викладеним у пункті 2 цього розділу;

2) внаслідок подій, які відбулися до 1 січня 1951 р., і через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів знаходиться за межами країни своєї національної належності і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань; або, не маючи визначеного громадянства і знаходячись за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Протоколу для цілей цього Протоколу термін "біженець", за винятком випадків, щодо застосування пункту 3 цієї статті, означає будь-яку особу, яка підпадає під визначення статті 1 Конвенції з вилученням слів "в результаті подій, які сталися до 1 січня 1951 року ..." та слів "... внаслідок таких подій" у статті 1 A (2).

З аналізу наведених норм вбачається, що поняття «біженець» включає чотири обов`язкові ознаки, а саме:

- знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства - за межами країни свого колишнього місця проживання;

- наявність цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;

- неможливість або небажання користуватись захистом країни походження внаслідок таких побоювань;

- побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.

При цьому суд вважає, що «побоювання стати жертвою переслідувань» складається із суб`єктивної та об`єктивної сторін. Суб`єктивна сторона полягає у наявності в особи «побоювання». «Побоювання» є оціночним судженням, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалася навколо неї. Саме під впливом цієї суб`єктивної оцінки особа вирішує покинути країну і стати біженцем. Об`єктивна сторона пов`язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону № 3671-VI, особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, під час в`їзду в Україну незаконно перетнула державний кордон України, повинна без зволікань звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У разі якщо така особа під час незаконного перетинання державного кордону України звернулася із зазначеною заявою до посадової особи Державної прикордонної служби України, вона зобов`язана надати цій посадовій особі пояснення про причини незаконного перетинання державного кордону України. У разі відсутності у такої особи документів, що посвідчують її особу, або якщо такі документи є фальшивими, вона повинна повідомити в поясненні про цю обставину, а також викласти причини зазначених обставин. Під час надання пояснень особою, яка не володіє українською або російською мовами, орган Державної прикордонної служби України повинен забезпечити перекладача з мови, якою така особа може спілкуватися. Після надання пояснень особа, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна бути протягом 24 годин передана посадовими особами Державної прикордонної служби України представнику центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Частиною 5 статті 5 Закону № 3671-VI, особа, яка на законних підставах тимчасово перебуває в Україні, і під час такого перебування в країні її громадянської належності чи попереднього постійного проживання виникли умови, зазначені в пунктах 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, внаслідок яких вона не може повернутися до країни свого походження і має намір бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, повинна звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, до закінчення строку перебування на території України.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3671-VI не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, особа стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні.

Разом з цим, процедуру розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату, позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту визначається Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що затвердженні наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 року № 649 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05.11.2011 року за № 1146/19884.

Відповідно до п. 3.1 Правил № 649 у разі відсутності підстав для відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС: у разі відсутності підстав для відмови в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС: а) забезпечує можливість для заявника особисто або за допомогою законного представника скласти заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; б) реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи у журналі реєстрації заяв про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; в) ознайомлює заявника або його законного представника під їхній власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами і обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; г) у разі потреби направляє заявника на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України; ґ) заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членів її сім`ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім`єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник; д) приймає від заявника на зберігання документи: національний паспорт або інший документ, який посвідчує особу заявника, а також документи, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що оформлюється розпискою; е) оформлює особову справу згідно з описом документів, що знаходяться в особовій справі заявника); є) долучає до справи по чотири фотокартки заявника та членів його сім`ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, відомості про яких внесено до заяви, а також інші, передбачені Законом та цими Правилами, документи; ж) призначає дату та час співбесіди та повідомляє цю інформацію заявникові та його законному представникові (за наявності) під підпис в особовій справі; з) заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.

Згідно з п. 4.1 Правил № 649, під час попереднього розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС (особа, яка веде справу) протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви: а) проводить співбесіду із заявником з дотриманням правил, встановлених частинами другою та третьою статті 8 Закону; б) розглядає відомості, наведені в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та інші документи, вимагає додаткові відомості, що можуть підтверджувати наявність чи відсутність підстав для прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; в) готує письмовий висновок щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до п. 5.1 Правил № 649 після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС (особа, яка веде справу):

а) проводить співбесіди із заявником або його законним представником з метою виявлення додаткової інформації, що необхідна для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником під час подання заяви.

Співбесіда проводиться з дотриманням правил, встановлених частинами другою та третьою статті 8 та частинами третьою та четвертою статті 9 Закону.

У разі залучення перекладача, у тому числі через систему відеоконференц-зв`язку, психолога і педагога для участі в співбесіді уповноважена посадова особа територіального органу ДМС перед початком співбесіди попереджає зазначених осіб (перекладача, психолога і педагога) про необхідність дотримання умов конфіденційності, що оформлюється розпискою про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника.

Результати співбесіди оформлюються протоколом співбесіди з особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що підписується цією особою або її законним представником;

б) направляє в установленому порядку до органів Служби безпеки України відповідний запит (додаток 17) щодо здійснення перевірки наявності обставин, за якими заявник не може бути визнаний біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до абзаців другого - четвертого частини першої статті 6 Закону;

в) у разі відсутності в заявника документів, що посвідчують особу, або якщо такі документи є фальшивими, направляє відповідні матеріали, а в разі необхідності - й заявника до органів Служби безпеки України з метою ідентифікації особи (додаток 18);

г) у разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, поданої заявником, необхідності у встановленні справжності і дійсності поданих ним документів в установленому порядку звертається із відповідними запитами до органів Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжності фактів стосовно особи, заява якої розглядається (додаток 18);

ґ) в установленому порядку направляє заявника на медичне обстеження відповідним направленням (додаток 19);

д) долучає до особової справи заявника всі документи, підготовлені та отримані територіальним органом ДМС під час розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, включаючи результати медичного обстеження;

е) готує письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 20).

Висновок складається за результатом оцінки заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, комплексного та системного вивчення документів, наявних в особовій справі заявника, та перевірки фактів, повідомлених заявником або його законним представником.

Відомості та обставини, про які зазначено у заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і які не підтверджуються документами або іншими фактичними даними, можуть бути враховані під час підготовки висновку за умови, що твердження заявника стосовно обставин, зазначених у заяві, є послідовними і правдоподібними, надана ним інформація не суперечить загальновідомим відомостям, що мають відношення до справи заявника та встановлена загальна правдоподібність заяви.

Оцінка заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється на індивідуальній основі і включає в себе вивчення наявних відомостей про:

всі відповідні факти, що стосуються країни походження на момент прийняття рішення щодо заяви, в тому числі закони і інші нормативно-правові акти країни походження заявника і порядок їх застосування;

відповідні твердження і документи, представлені заявником, у тому числі інформацію про те, що заявник був або може стати об`єктом переслідування чи об`єктом завдання серйозної шкоди;

особисті дані і обставини заявника, включаючи інформацію про те, що заявник був чи може стати об`єктом переслідування чи йому може бути завдано серйозної шкоди.

Той факт, що заявник вже був об`єктом переслідувань або йому було завдано серйозної шкоди, наявність прямих загроз такого переслідування або такої шкоди є важливим показником цілком обґрунтованих побоювань заявника стати жертвою переслідування або реального ризику отримати серйозну шкоду.

У висновку обов`язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником.

У висновку викладається обґрунтована пропозиція територіального органу ДМС щодо прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Висновок уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС, на яку покладено розгляд справи, погоджується керівником структурного підрозділу територіального органу, до повноважень якого належить реалізація законодавства у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, та затверджується заступником керівника територіального органу ДМС, який відповідно до розподілу обов`язків спрямовує і координує діяльність структурного підрозділу з питань біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту;

є) формує особову справу заявника (пронумеровує всі документи, що долучені до справи, складає їх опис, прошиває справу).

Згідно з п. 5.2 Правил № 649 належним чином оформлена особова справа заявника разом з письмовим висновком територіального органу ДМС, доданими аудіофайлами співбесід (у разі наявності перекладача) повинна бути надіслана фельд`єгерським зв`язком до ДМС протягом трьох робочих днів з моменту затвердження письмового висновку територіальним органом ДМС, але не пізніше граничного строку розгляду заяви.

Строк розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, може бути продовжено до трьох місяців керівником територіального органу ДМС за вмотивованим поданням уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС (додаток 21).

Згідно з п. 6.4 Правил № 649 у разі незгоди із мотивувальною частиною висновку територіального органу ДМС, який розглядав справу, або його пропозиціями Державна міграційна служба України із дотриманням положень підпункту "е" пункту 5.1 розділу цих Правил готує власний письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 22).

Зазначений висновок готується уповноваженою посадовою особою ДМС, яка вивчала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, і здійснювала оцінку документів, що знаходяться в особовій справі заявника, погоджується керівником структурного підрозділу з питань біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, та затверджується керівником самостійного структурного підрозділу ДМС, до завдань якого належить реалізація державної політики у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

Відповідно до п. 6.5 Правил № 649 за результатами здійснення заходів, передбачених пунктом 6.1 цього розділу, протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку територіального органу ДМС, який розглядав заяву, ДМС приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту) (додаток 23). Строк прийняття зазначеного рішення може бути продовжено наказом ДМС, але не більш як до трьох місяців.

Неповнолітні члени сім`ї, внесені в заяву-анкету особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (щодо визнання яких біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, висловлена письмова згода заявника в анкеті чи в заяві), зазначаються у рішенні про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, як такі, що отримали захист в Україні.

У лівій частині першого аркуша рішення передбачається місце для фотокартки заявника або відцифрованого зображення його обличчя, яке може виконуватися способом принтерного друку.

Також, відповідно до ч. ч. 1, 7, 12 ст. 7 Закону № 3671-VI, оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника.

До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту:

реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи;

ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов`язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;

у разі потреби направляє особу на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України;

заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членів її сім`ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім`єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник;

заповнює інші необхідні документи;

оформлює особову справу;

роз`яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги;

заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 3671-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.

Згідно статті 4 Директиви Ради Європейського Союзу «Про мінімальні стандарти для кваліфікації і статусу громадян третьої країни та осіб без громадянства як біженців чи як осіб, які потребують міжнародного захисту з інших причин, а також змісту цього захисту» (29 квітня 2004 року) в разі, якщо аспекти тверджень заявника не підтверджуються документальними або іншими доказами, ці аспекти не вимагають підтвердження, якщо виконуються наступні умови: заявник зробив реальну спробу обґрунтувати заяву; всі важливі факти, наявні в його/її розпорядженні, були надані, і було надано задовільне пояснення щодо відсутності інших важливих фактів; твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними та не суперечать наявній конкретній та загальній інформації у його справі; заявник подав свою заяву про міжнародний захист якомога раніше, якщо заявник не зможе привести поважну причину відсутності подачі цієї заяви; встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.

Крім того, суд зазначає, що згідно з п.195 Керівництва з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 року та Протоколом щодо статусу біженців 1967 року) у кожному окремому випадку всі необхідні факти повинні бути надані в першу чергу самим заявником, і тільки після цього особа, уповноважена здійснювати процедуру надання статусу біженця (перевіряючий), повинна оцінити всі твердження і достовірність переконань заявника.

Також, відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» від 25.06.2009 року № 1 (із змінами і доповненнями), судам слід ураховувати, що згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 року (995_011) і Протоколом 1967 року (995_363) поняття "біженець" включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця.

Такими підставами є:

1) знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання;

2) наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;

3) побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов`язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців ( 995_011 ), а саме:

а) расової належності;

б) релігії;

в) національності (громадянства);

г) належності до певної соціальної групи;

д) політичних поглядів.

4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.

Під час вирішення питання щодо надання статусу біженця повинні враховуватися всі чотири підстави. Немає значення, чи склалися обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування за однією з наведених ознак чи за декількома.

Крім того, при розгляді зазначених справ судам слід ураховувати, що обґрунтоване побоювання стати жертвою переслідувань є визначальним у переліку критеріїв щодо визначення біженця. Цей критерій складається із суб`єктивної та об`єктивної сторін. Суб`єктивна сторона полягає у наявності в особи зазначеного побоювання. Побоювання є оціночним судженням, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалася навколо неї. Під впливом цієї суб`єктивної оцінки особа вирішила покинути країну і стала біженцем, а тому з`ясування суб`єктивних обставин є першочерговим завданням судів під час вирішення таких спорів.

Суб`єктивна оцінка залежить від особистості, і те, що для однієї особи є нормою, для іншої може бути нестерпним. Побоювання ґрунтується не тільки на тому, що особа постраждала особисто від дій, які змусили її покинути країну, тобто ці побоювання можуть випливати не з власного досвіду біженця, а з досвіду інших людей (рідних, друзів та інших членів тієї ж расової або соціальної групи тощо).

Об`єктивна сторона пов`язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними.

Ситуація у країні походження при визнанні статусу біженця є доказом того, що суб`єктивні побоювання стати жертвою переслідування є цілком обґрунтованими, тобто підкріплюються об`єктивним положенням у країні та історією, яка відбулася особисто із заявником.

Таке цілком обґрунтоване побоювання повинно існувати під час звернення та вирішення питання про надання статусу біженця, незалежно від того, хто є суб`єктом переслідування, - державні органи чи ні. Підпункт 2 пункту "A" статті 1 Конвенції про статус біженців 1951 року (995_011) не зазначає, що такі дії повинні бути здійсненими державною владою. Тобто таке переслідування може бути результатом діяльності осіб, які не контролюються органами державної влади і від яких держава не в змозі захистити громадян та інших осіб, що перебувають на її території.

Ситуація виникнення цілком обґрунтованих побоювань переслідування може скластися як під час знаходження людини у країні свого походження (у цьому випадку особа залишає країну у пошуках притулку), так і під час знаходження людини в Україні, через деякий час після від`їзду з країни походження (тобто, ситуація в країні походження змінилася після від`їзду, породжуючи серйозну небезпеку для заявника), або може ґрунтуватися на діях самого заявника після його від`їзду, коли повернення до країни походження стає небезпечним. Таке цілком обґрунтоване побоювання повинно бути на цей час.

Разом із цим судам варто зважати на те, що значна тривалість проміжків часу між виїздом з країни громадянської належності, прибуттям в Україну та часом звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в окремих випадках може свідчити про відсутність у особи обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань. При цьому мотив звернення з вищезгаданою заявою може бути іншим, зокрема уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за вчинені в країні громадянської належності злочини.

На підставі встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновків про те, що:

Висновок 20.11.2018 року про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за результатами розгляду заяви та особової справи громадянина Анголи - позивача , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 22.06.2017 року звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на підставі всебічного вивчення наявних матеріалів (заяв, анкетування та протоколів співбесід), інформації по країні громадської належності шукача захисту, розглянувши проблематику переслідування заявника поетапно, - відповідає даним особової справи позивача, обставинам, встановленим судом, та нормам діючого законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

У позивача відсутні умови, зазначені п.п. 1, 13 ч. 1 ст. 1 Закону № 3671-VI.

Суд критично ставиться до вищенаведених зазначених позивачем фактичних обставин для звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, вважає їх загальними, чітко не конкретизованими, суперечливими та такими, що за сукупністю встановлених щодо позивача обставин, не доводять наявність підстав для прийняття рішення щодо позивача про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Також, враховуючи встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що надані позивачем відомості, можливо визнати очевидно неправдивими та такими, що не можуть бути розглянуті в площині надання заявникові міжнародного захисту в Україні, лише підтверджують те, що особа не потребує міжнародного захисту, як біженець у відповідності до Конвенції 1951 року.

Виходячи з аналізу особової справи та наявних матеріалів встановлено, що будь-яких погроз, пов`язаних з расою, віросповіданням, національністю, громадянством, належністю до певної соціальної групи або політичних переконань позивач не отримував. Крім того, матеріалами справи разом із наявною інформацією по країні громадянського походження заявника підтверджується відсутність умов, які можуть бути розглянуті в контексті надання заявникові додаткового захисту в Україні через відсутність доведених фактів серйозної і не вибіркової загрози життю, фізичній цілісності чи свободі в країні громадянського походження. Також не встановлено жодних фактів щодо можливості застосування до заявника нелюдського поводження або катування у разі повернення на Батьківщину.

Крім того, як встановлено судом, що причиною виїзду з батьківщини до України є навчання, де протягом 2010-2011 років позивач відвідував підготовчі курси Вінницького політехнічного університету (м. Вінниця) та з 2011 по 2016 роки продовжив навчання в Івано-Франківському національному університеті нафти і газу (м. Івано-Франківськ). Незважаючи на висловлену потребу у міжнародному захисті, позивач звернувся із заявою про набуття міжнародного захисту лише 22.06.2017 року, тобто через 7 років після потрапляння на територію України та через 2 місяці після закінчення терміну легального перебування в Україні.

Отже, з наведеного вбачається, що надана позивачем інформація при викладенні причин виїзду з країни громадянської належності є непослідовною, та позивач не довів жодного суттєвого факту заяви.

Значна тривалість проміжків часу між виїздом з країни громадянської належності, прибуттям в Україну та часом звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, свідчить про відсутність у особи обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань. При цьому мотив звернення із даною заявою може бути іншим.

Тому, враховуючи те, що дата звернення позивача із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту є значно пізнішою від дати його прибуття в Україну, суд приходить до висновку про відсутність у позивача реальних побоювань стати жертвою переслідувань у країні походження.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 року по справі № 820/1502/17 (адміністративне провадження № К/9901/2164/17).

Щодо не можливості повернення на батьківщину у зв`язку з політичними переконаннями, можливого переслідування у випадку повернення до країни громадянської належності твердження заявника містять низку значних розбіжностей та суперечностей, які позивач не зміг належним чином пояснити та обґрунтувати, що свідчить про зловживання з боку заявника процедурою визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Отже, суд дійшов висновку щодо неправдоподібності тверджень позивача щодо підстав неможливості виїзду до країни громадянської належності.

Доводи позивача щодо існування на теперішній час небезпеки, яка йому загрожує в Анголі, є безпідставними і не мають реального підґрунтя. Позивач не надав переконливих пояснень та доказів щодо можливого його особистого переслідування в разі повернення на Батьківщину.

Відповідачем перевірена та проаналізована інформація по країні громадянської належності позивача, встановлено, що: наразі відбулися зміни та починаючи з серпня 2017 року Президентом Анголи є ОСОБА_4 , який звернув увагу на вирішення важливих для суспільства питань, таких як: корупція та нецільовий розподіл коштів; на території Анголи після зміни президента держави вбачається покращення економічної ситуації та викорінення корупції; відбуваються також і зміни, які в подальшому спонукатимуть до припинення корупції та прозорості системи управління державою, на підтвердження прихильності ОСОБА_4 проголошеним цілям, Президент вже звільнив сина та дочку колишнього Президента ОСОБА_3 з займаних посад керівників важливими державними фондами та підприємствами; спостерігається зміни економічної ситуації в країні шляхом покращення ключового фактору розвитку економіки за допомогою підвищення туризму.

Також, відповідно до Коментаря Виконавчого партнера УВКБ ООН Громадської організації «ДЕСЯТЕ КВІТНЯ» щодо справи громадянина Анголи - позивача від 10 березня 2018 року справа № 2017OD0085, «ДЕСЯТЕ КВІТНЯ» розглянуло справу заявника та дійшло висновку, що у заявника немає підстав ані для надання йому статусу біженця згідно п. 1 ч. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», ані для надання йому статусу особи, яка потребує додаткового захисту згідно п. 13 ч. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Отже, обставини, вказані позивачем, не можуть слугувати належними підставами в розумінні Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу щодо статусу біженців 1967 року для визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Тому, суд вважає, що основною метою звернення позивача до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області є бажання легалізації перебування на території України, але ця умова не відповідає критеріям поняття «біженець».

При цьому, відповідно до п. 62 Керівництва УВКБ ООН позивача необхідно розглядати як мігранта - особу, яка добровільно залишає свою країну, щоб оселитися в іншому місці, а його дії мотивуються сімейними чи іншими причинами особистого характеру.

Встановлене свідчить про відсутність у особи обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань у країні походження. При цьому мотив звернення із даною заявою може бути іншим.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року по справі № 815/3927/17 (адміністративне провадження №К/9901/51472/18).

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених вимог, позивачем суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновку, що:

- на виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України відповідачами доведені обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення, та доказана правомірність оскарженого рішення, прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, та відповідно до інших вимог ч. 2 ст. 2 КАС України;

- підстав для визнання неправомірним та скасування рішення Державної міграційної служби України від 22 грудня 2018 року № 436-18 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту - не має, відповідно, немає підстав для задоволення позовної вимоги позивача зобов`язального характеру.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст. ст. 194, 205, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045; ідентифікаційний код юридичної особи: 37811384), Державної міграційної служби України (місцезнаходження: вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи: 37508470) про: визнання неправомірним та скасування рішення Державної міграційної служби України від 22 грудня 2018 року № 436-18 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_1 щодо вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту - відмовити повністю.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.