Рішення № 84358393, 19.09.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2019 р. № 400/834/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Військової частини А3130, вул. Велика Морська, 14, м. Миколаїв, 54030

до відповідача:Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина А3130 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (надалі – відповідач), в якому просить:

- визнати відмову відповідача у задоволенні клопотання військової частини А3130 про скасування запису про державну реєстрацію військової частини А2398 (код ЄДРПОУ 08123127) в Єдиному державному реєстрі протиправною;

- зобов`язати департамент з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради скасувати запис № 18821200000015636 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про включення відомостей про державну реєстрацію військової частини А2398 внесений 19 травня 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що, наказом Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 28.11.2014 року № 22/ОШР/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у Військово- Морських Силах Збройних Сил України у 2014 році» військову частину А2794 (код ЄДРПОУ 26614188 було розформовано, правонаступником військової частини А2794 було визначено військову частину А3130. На виконання вимог телеграми начальника Головного управління майна та ресурсів від 31.05.2018 року № 503\6/5199 щодо виключення відомостей про військові частини з Єдиного реєстру об`єктів державної власності та ЄДР відповідно до Закону України «Про державну таємницю» наказу служби безпеки України від 12.08.2005 № 440 «Про застосування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю» та враховуючи вищезазначене , з метою приведення обліку військової частини до вимог чинного законодавства, а саме, про військову частину А2398 (код ЄДРПОУ 08123127), позивач звернувся до відповідача з клопотанням про скасування запису про державну реєстрацію військової частини А3130 від 10.12.2018 року № 154/55/1/1664.

Відповідач заяву не задовольнив, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, клопотань про розгляд справи без його участі не надав, відзиву на позов, до суду не направив.

На підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2009 до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України були внесені дані щодо військової частини А2398 з присвоєнням ідентифікаційного коду 08123127, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк.спр. 11).

Листом від 10.12.2018 року, позивач звернувся до начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг миколаївської міської ради, в якому просив здійснити скасування запису в Єдиному державному реєстрі, щодо військової частини А2398, код ЄДРПОУ 08123127 (арк.спр. 19).

Розглянувши вказане звернення, листом від 17.12.2018, відповідач повідомив позивача, що відповідно до статі 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», скасування реєстраційних дій (записів) в ЄДР передбачено на підставі: документів, що подаються заявником для державної реєстрації, судових рішень, що набрали законної сили (арк.спр. 20).

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі - в редакції на момент вчинення дій) визначено, що дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно частини четвертої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», до Єдиного державного реєстру не заносяться відомості, що становлять державну таємницю.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» (далі - в редакції, чинній на день розгляду справи) відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», до Єдиного державного реєстру не вносяться відомості, що становлять державну таємницю.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну таємницю" від 21.01.1994 № 3855-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 3855-XII), державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 3855-XII, до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація у сфері оборони:

про зміст стратегічних і оперативних планів та інших документів бойового управління, підготовку та проведення військових операцій, стратегічне та мобілізаційне розгортання військ, а також про інші найважливіші показники, які характеризують організацію, чисельність, дислокацію, бойову і мобілізаційну готовність, бойову та іншу військову підготовку, озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань;

про напрями розвитку окремих видів озброєння, військової і спеціальної техніки, їх кількість, тактико-технічні характеристики, організацію і технологію виробництва, наукові, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, пов`язані з розробленням нових зразків озброєння, військової і спеціальної техніки або їх модернізацією, а також про інші роботи, що плануються або здійснюються в інтересах оборони країни;

про дислокацію, характеристики пунктів управління, зміст заходів загальнодержавного та регіонального, у разі необхідності міського і районного рівня, щодо приведення у готовність єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій до виконання завдань в особливий період та про організацію системи зв`язку (оповіщення) в особливий період, можливості населених пунктів, регіонів і окремих об`єктів щодо евакуації, розосередження населення і забезпечення його життєдіяльності; забезпечення виробничої діяльності об`єктів національної економіки у воєнний час;

про геодезичні, гравіметричні, картографічні та гідрометеорологічні дані і характеристики, які мають значення для оборони країни.

За приписами частини третьої статті 10, частини першої статті 12 Закону № 3855-XII, інформація вважається державною таємницею з часу опублікування Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця інформація, чи зміни до нього у порядку, встановленому цим Законом. Звід відомостей, що становлять державну таємницю, формує Служба безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць. Зазначений Звід та зміни до нього набирають чинності з моменту опублікування в офіційних виданнях України.

Згідно з пунктом 1.4.4 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 № 440, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.2005 за № 902/11182, державну таємницю становлять: відомості про діючі або перспективні: бойовий склад, організаційно-штатну структуру, дислокацію, систему охорони, оборони, чисельність особового складу військових частин (установ) на мирний час (за винятком відомостей про дійсне найменування з`єднань, військових частин, установ (організацій) ЗС, військових навчальних закладів, а також їх місце розташування із зазначенням населених пунктів та географічних координат і їх підпорядкованості, відомостей про загальну штатну чисельність військовослужбовців за штатом мирного часу, озброєння та військову техніку, які надаються державам-учасницям відповідно до прийнятих Україною міжнародних зобов`язань за Договором про звичайні збройні сили в Європі, Віденським документом 2011 року про заходи зміцнення довіри та безпеки та Глобальним обміном воєнною інформацією, а також відомостей щодо військових навчальних закладів, квартирно-експлуатаційних органів, військових представництв, закладів культури та спортивних закладів).

Отже, згідно статті 8 Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 № 3855-XII та пункту 1.4.4 наказу Служби безпеки України «Про затвердження Зводу відомостей, що становлять державну таємницю» від 12.08.2005 № 440, відомості про дислокацію, систему охорони, оборони, організаційно-штатну структуру, чисельність особового складу військових частин (установ) мирного часу, які не підлягають розголошенню згідно з міжнародними зобов`язаннями України становлять державну таємницю.

Відповідно до визначення, що міститься у пункті 4 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» , державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців (далі – державна реєстрація) – офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу – підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Проте, згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», одним з основних принципів державної реєстрації є внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідного до цього Закону.

Порядок подання документів для державної реєстрації та вимоги до оформлення документів, що подаються до державної реєстрації, встановлені статтями 14 та 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», при цьому, частиною другою статті 15 визначено, що форми заяв про державну реєстрацію затверджуються Міністерством юстиції України.

Згідно зі статтею 25 Закону № 755, державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації; судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Лист позивача від 10.12.2018 № 10/3098 (до якого не було додано жодного документа з тих, що передбачені статтею 14 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань») не відповідає вимогам Закону та наказу Міністерства юстиції України від 18.11.2016 № 3268/5 «Про затвердження форм заяв у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».

Крім того, командир військової частини А3130 не надав відповідачу доказів того, що він є заявником (згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань»).

За таких обставин, у відповідача не виникло обов`язку щодо проведення державної реєстрації (інших реєстраційних дій), тому суд визнав безпідставними твердження позивача про те, що відповідач вчинив протиправну відмову.

Зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а саме – скасувати запис департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради № 18821200000015636 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про включення відомостей про державну реєстрацію військової частини А2398 внесений 19 травня 2009 року задоволенню не підлягають, оскільки суд не встановив факту протиправної бездіяльності відповідача.

За відсутності рішення суду про скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі, у відповідача не було підстав для вчинення тих реєстраційних дій, про які вказано у позовній заяві.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 «Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України», підставою для внесення до ЄДРПОУ або виключення з нього даних щодо суб`єктів, а також внесення змін до ЄДРПОУ є надходження від державного реєстратора до органу статистики інформації про вчинення реєстраційних дій, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань». Таким чином, відповідна інформація до ЄДРПОУ вноситься на підставі даних Єдиного державного реєстру, а не навпаки.

Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» встановлено, які документи подаються заявником для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, залежно від форми (способу) припинення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Військової частини А3130 (вул. Велика Морська, 14, м. Миколаїв, 54030, (ідентифікаційний код 26614248) до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 41210422) відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник