Рішення № 84358330, 18.09.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2019 р. справа № 400/2082/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., за розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001

про:визнання протиправною та скасування вимоги від 15.04.2019 р. № Ф-2141-17,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 15.04.2019 р. №Ф-2141-17.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що з лютого 2017 р. позивач припинила підприємницьку діяльність, а звіт про суми нарахованого доходу за 12 місяців 2017 р. подала помилково. Позивач подавала заяву про зняття актуальності звіту з проханням надати можливість виправити помилку, однак відповіді відповідача не отримала. Відповідач не мав права виносити оскаржувану вимогу, оскільки достеменно знав, що позивач припинила підприємницьку діяльність ще в лютому 2017 р., що є моментом припинення нарахування ЄСВ. Крім того, з 13.03.2017 р. є пенсіонеркою за віком, у зв`язку з чим в силу Закону звільнена від сплати єдиного внеску.

Ухвалою від 15.07.2019 р. відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та запропоновано відповідачу подати до суду відзив.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що позивач 20.12.2017 р. подала звіт про суми нарахованого доходу за 2017 р. з нарахуванням ЄСВ за рік у сумі 8448,00 грн. Виправлення такого типу помилок не передбачено Порядком № 435. Таким чином, сума ЄСВ в оскаржуваній вимозі визначена на підставі даних інформаційної системи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).

Інших заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд встановив наступне.

Позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 17.06.2011 р. та припинила підприємницьку діяльність 09.02.2017 р. (а. с. 33-34).

20.12.2017 р. позивач подала звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 р., де зазначила ЄСВ за 12 місяців на загальну суму 8448,00 грн.

15.04.2019 р. відповідач виставив позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2141-17, в якій визначив суму недоїмки з ЄСВ - 8448,00 грн (а. с. 15). Позивач оскаржила цю вимогу до ДФС України, однак скаргу залишено без задоволення.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464), згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 якого передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2464 його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Водночас, відповідно до ч. 4 вказаної статті (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 р. № 1774, який набрав чинності з 01.01.2017 р., та яка діяла до 01.01.2018 р.) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з цією ж нормою (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 р. № 2148, який набрав чинності з 01.01.2018 р.) особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу". Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 ст. 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. № 435 (у редакції, чинній на час подання позивачем звіту за 2017 р.) було передбачено, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2017 р. позивач досягла загального пенсійного віком - 60 років. Призначення позивачу пенсії за віком не заперечується відповідачем.

Таким чином, позивач як пенсіонер за віком, з моменту призначення пенсії була звільнена від сплати за себе єдиного внеску відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464.

Крім того, підприємницька діяльність позивача припинена 09.02.2017 р., а тому останнім звітним періодом мав бути лютий 2017 р., що відповідає п. 2 розділу ІІІ Порядку № 435.

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 р., в якому визначено ЄСВ за 12 місяців, позивач подала помилково. Відсутність у Порядку № 435 механізму виправлення помилки, внаслідок чого позивач має зайво сплатити ЄСВ, суд вважає надмірним тягарем, що не відповідає принципу верховенства права.

За визначенням, наведеним у п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Водночас, в абзаці 2 ч. 1 ст. 25 Закону № 2464, яка визначає заходи впливу та стягнення, вказано, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

З огляду на відсутність у позивача обов`язку по сплаті єдиного внеску за спірний період, нарахування їй недоїмки шляхом винесення оскаржуваної вимоги є протиправним.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не навів суду переконливих аргументів та доказів на їх підтвердження, які б обґрунтовували правомірність оскаржуваної вимоги. Викладене є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №1-384К від 10.07.2019 р. (а. с. 4), який підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.04.2019 р. №Ф-2141-17, видану Головним управлінням ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 2089102344).

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 768,40 грн.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич