Рішення № 84358284, 18.09.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №1.380.2019.002397

18 вересня 2019 року

зал судових засідань №10

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лунь З.І.

секретар судового засідання Ходань Н.С.,

за участю:

представника позивача Левковича Н.В.,

представника відповідача Гавриляка Р.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

в с т а н о в и в:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулася до суду з позовом до Личаківського управління Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 09.07.2019 просить суд з урахуванням зави про зміну предмета позову від 09.07.2019:

- визнати протиправними дії відповідача по анулюванню реєстрації платника єдиного податку та виключенню позивача з реєстру платників єдиного податку 31.12.2018;

- зобов`язати відповідача поновити реєстрацію позивача як платника єдиного податку третьої групи з 01.01.2019 та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку;

-скасувати рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку №46416/77/10/13-01-52-21 від 26.12.2018.

В уточненій позовній заяві позивач уточнила відповідача, зазначивши Головне управління ДФС у Львівській області

Позовна заява обґрунтована тим, що підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Проте, в порушення п.299.11 ст.299 Податкового кодексу України (далі - ПК України), жодної перевірки позивача контролюючий орган не проводив, акта про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, не складав. Крім цього, підставою для прийняття оскарженого рішення стало відображення податкового боргу у картці особового рахунку позивача станом на перші числа протягом двох послідовних кварталів 2018 року. Позивач зазначає, що нею за 4 квартал 2017року в строки, визначені чинним законодавством помилково було сплачено 7342,48грн. єдиного податку замість 8432,48грн. Проте, що у позивача наявний податковий борг їй не було відомо, так як подавала декларації в паперовому вигляді. Дізнавшись про наявність помилки в розмірі сплаченого єдиного податку, доплатила різницю в сумі 1000,00грн. та неустойку (пеню) в сумі 1200,00грн. На думку позивача, виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлення в ході перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування. Оскільки, відповідачем не було проведено документальної перевірки позивача, тому анулювання реєстрації останнього як платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку є протиправним. На підставі викладеного позивач просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що станом на 01.12.2018 відповідно до даних інтегрованої картки платника податку, у позивача наявна заборгованість на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Зазначені відомості слугували підставою для анулювання реєстрації позивача, як платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 31.12.2018 за рішенням Головного управління ДФС у Львівській області від 26.012.2018 №46416/77/10/13-01-52-13-21. З урахуванням наведеного, просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.10.2013, реєстрацій номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Перебувала на спрощеній системі оподаткування з 18.10.2013 по 31.12.2018 та була платником єдиного податку 3-ої групи за ставкою 5% від доходу.

26.12.2018 Головним управлінням ДФС України у Львівській області було прийнято рішення №46416/77/10/13-01-52-13-21 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Підставою прийняття зазначеного рішення вказано наявність у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у порядку п.п.298.2.3. п.298.2. ст.298 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Зазначено, що сума податкової заборгованості по податках та платежах станом на 01.12.2018 становить 997,75грн.

Позивач, вважаючи таке рішення протиправним, звернулася до суду з відповідним позовом.

При прийнятті рішення суд виходить з такого.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до абзацу 2 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (пункт 294.2 статті 294 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

У разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, в останній день другого із двох послідовних кварталів (підпункт 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Як видно з матеріалів справи, несплата позивачкою узгодженої суми грошового зобов`язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника.

Всупереч вимогам пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України перевірку з вказаного питання податковим органом проведено не було, відповідно і акт перевірки останнім не складався.

Відтак, відповідачем порушено умови і порядок прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

За наслідками проведення правового аналізу наведених вище норм ПК України Верховний Суд при розгляді аналогічних та схожих адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 у справі №813/4266/17).

В силу припису ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права , викладені у постановах Верховного Суду.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.

Тобто податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує 340,00 грн.

Натомість, за позивачем станом на 31.12.2018 згідно з інтегрованою карткою платника податку обліковувалася заборгованість в сумі 997,75грн, а відтак, в силу положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, відповідач зобов`язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений Податковим кодексом України, чого зроблено ним не було.

Судом установлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано до контролюючого органу податкові декларації платника єдиного податку за 2017, 2018роки, а саме: декларацію від 19.10.2017 звітний період 3 квартал 2017року, декларацію від 23.01.2018 звітний період 4 квартал 2017року, декларацію від 23.04.2018 звітний період 1 квартал 2018року, декларацію від 19.07.2019 звітний період 2 квартал 2018року, декларацію від 28.01.2019 за 4 квартал 2018року.

На підтвердження своєчасної сплати самостійно визначених сум позивачем до матеріалів справи надано платіжні доручення, а саме: №254 від 16.11.2017 про сплату єдиного податку фізичних осіб за 3 квартал 2018року у розмірі 8067,50грн.; №308 від 15.02.2018 про сплату єдиного податку фізичних осіб за 4 квартал 2017року у розмірі 7342,48 грн.; №10 від 20.03.2019 про сплату єдиного податку фізичних осіб у розмірі 1300,00грн.; №480 від 15.05.2018 про сплату єдиного податку фізичних осіб за 1 квартал 2018року у розмірі 10717,91грн.; №528 від 14.08.2018 про сплату єдиного податку фізичних осіб за 2 квартал 2018року у розмірі 10396,52грн.; №399 від 14.11.2018 про сплату єдиного податку фізичних осіб за 3 квартал 2018року у розмірі 12323,84грн.; №ЕР0005161 від 18.02.2019 про сплату єдиного податку фізичних осіб за 4 квартал 2018року у розмірі 12266,77грн.; №16585 від 08.04.2019 про сплату єдиного податку фізичних осіб у розмірі 900,00грн.

Як вбачається з роздруківки стану розрахунків з бюджетом та не оспорюється відповідачем, контролюючий орган здійснив такі перерахунки.

Сплата коштів до відповідного бюджету (місцевого бюджету) за податковими зобов`язаннями здійснена своєчасно.

Суд встановив, що жодної перевірки позивача податковий орган не проводив, акта про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, не складалося.

Також помилковими є доводи представника відповідача про наявність повноважень у контролюючого органу щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку за наявності підстав, передбачених пунктом 299.10 статті 299 ПК України без проведення перевірки, позаяк ПК України встановлено обов`язковість прийняття відповідного рішення за наслідками проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21.02.2018 справа №813/1465/17, від 15.05.2018 справа №813/676/17.

Судом в судових засіданнях установлено, а також не заперечується і сторонами у справі, що жодної перевірки ФОП ОСОБА_1 не було проведено контролюючим органом та, відповідно не було складено акту про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Враховуючи зазначене вище та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті рішення №46415/77/10/13-01-52-21 від 26.12.2018 про виключення з реєстру платників єдиного податку діяв всупереч та не у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, з порушенням передбаченої законм процедури, а тому зазначене рішення контролюючого органу є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача по анулюванню реєстрації платника єдиного податку та виключенню позивача з реєстру платників єдиного податку 31.12.2018, то дана позовна вимога випливає з першої позовної вимоги - визнання протиправним та скасування рішення №46415/77/10/13-01-52-21 від 26.12.2018, відповідно до якого позивача було виключено з реєстру платників єдиного податку третьої групи з 31.12.2018, а про протиправність дій свідчить не проведення перевірки і викладення у формі акта, що мала б передувати прийняттю рішення про виключення позивача з реєстру платника єдиного і бути предметом дослідження контролюючого органу при прийнятті рішення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДФС у Львівській області поновити реєстрацію позивача як платника єдиного податку третьої групи з 01.01.2019 та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку, то суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, у силу норми ч. 3 цієї ж статті Кодексу, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

За змістом пп. 299.13 ст. 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку, у тому числі і дату виключення особи з реєстру платників єдиного податку

Відповідно у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру.

Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає собою перехід платника податків на загальну систему оподаткування.

Тобто, платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Отже, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку юридичної особи з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих), для такого платника, юридичних наслідків.

При цьому, нормами Податкового кодексу України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.

З огляду на наведене, суд вважає, що наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог позивача зобов`язального характеру, шляхом зобов`язання ГУ ДФС у Львівській області вчинити дії щодо поновлення реєстрації фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи, з дати виключення такої юридичної особи з Реєстру платників єдиного податку, тобто, - з 31.12.2018. При цьому, суд вважає, що такий визначений судом спосіб захисту прав та інтересів позивача не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а спрямований на ефективне відновлення порушеного права позивача (дана правова позиція суду кореспондує позиції Київського апеляційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 26.07.2018 у схожій справі №826/1891/18, позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 06 листопада 2018 року по справі №820/4721/17).

Таким чином, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Львівській області по анулюванню реєстрації платника єдиного податку та виключенню фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку 31.12.2018.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Львівській області про виключення з реєстру платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 №46416/77/10/13-01-52-21 від 26.12.2018.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Львівській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи з 01.01. 2019 та відновити відомості щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у реєстрі платників єдиного податку.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особа-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 5763(п`ять тисяч сімсот шістдесят три)грн.00коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п 15.5 п.5 розділу VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.09.2019.

Суддя Лунь З.І.