Рішення № 84358255, 12.09.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002039

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року

12 год. 31 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., представника позивача ОСОБА_1 В ОСОБА_2 С., представника відповідача Гарасиміва В.Р., розглянув у відкритому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Львівської митниці ДФС (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) про визнання протиправним та скасування рішення, -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 01.04.2019 №UA209000/2019/000182/2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що його декларантом подано відповідачу митну декларацію з доданими документами на легковий автомобіль, який був у використанні, марки VOLVO модель V60 VIN-код НОМЕР_1 за ціною 8700 Євро, а відповідач не мав законних підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості. Така ціна зумовлена тим, що куплений позивачем автомобіль попередньо зазнав значних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що відображено у акті митного огляду, складеного посадовими особами відповідача та відображено на фотографіях. У підтвердження факту купівлі-продажу позивачем подано рахунок фактуру (інвойс) від 22.02.2019, у якій вказано ціну 8700 Євро; рахунок фактуру (інвойс) від 06.02.2019 №112315, по якому транспортний засіб було придбано продавцем у попереднього власника – нідерландської фірми JTI AUTOBEDRIJK V.O.F. (Bedrijvenpark Twente Noard 83 7602 KS Almeio-Holland) за ціною 8300 Євро; лист продавця про отриману оплату б/н від 28.03.2019, який свідчить, що відповідно до рахунку фактуру (інвойс) від 22.02.2019 позивачем були сплачені кошти в сумі 8700 Євро; Висновок експерта №2107 судової автотоварознавчої експертизи від 29.03.2019, підготовлений судовим експертом Шатковським А.Ю.; митну декларацію країни відправлення (MRN) 19PL402010E0224138 23.02.2019. Вважає, що ці документи і є документами у відповідності до ч.1 ст.368 Митного Кодексу України (далі – МК України), які повинен використовувати митний орган для цілей оподаткування товарів. Зазначає, що відповідачем порушено ч. 3 ст. 53 МК України, з огляду на відсутність підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого автомобіля. Позивач вважає рішення відповідача протиправними та такими, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 14.05.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено про наявність різних сум у фактурі; що у фактурі не вказано спосіб сплати за ввезений позивачем автомобіль; що в експортній декларації є посилання на фактуру від 22.04.2018, а до митного контролю подавалась фактура від 22.02.2019; що у поданій 01.04.2019 декларантом до митного контролю митній декларації № UА209110/2019/001425 вказано ціну купівлі – 8700 доларів США, а не 8700 Євро, як у фактурі; що вказана у фактурі особа не є власником транспортного засобу відповідно до свідоцтва про його реєстрацію. Просить відмовити у задоволенні позову.

У підготовчому судовому засіданні 06.06.2019 представником позивача долучено відповідь на відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що інформація про наявність різних сум у фактурі вказана помилково, про що свідчить лист фірми продавця транспортного засобу від 05.06.2019 з перекладом на українську мову; спосіб сплати за автомобіль не обов`язково повинен бути вказаний у рахунку-фактурі; в експортній декларації є посилання на фактуру від 22.04.2018 вказано внаслідок механічної помилки; що з метою виправлення інформації про валюту 06.06.2019 на Львівську митницю ДФС скеровано листа з проханням оформити аркуш коригування до митної декларації № UА209110/2019/001425 у відповідності до даних рахунку-фактури; що інформація про власника автомобіля у реєстраційних документах свідчить, що перепродуючи транспортний засіб фірма продавець не переоформляла його на себе, з метою уникнення додаткових витрат, що не заборонено діючим законодавством Європейського Союзу.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив від 20.06.2019, вх. № 21535, у якому зазначено, що рахунок-фактура не є іншим документом роздрібної торгівлі, що аркуш корегування до оформленої декларації не може бути оформлений.

Ухвалою суду від 20.06.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію викладену у письмовому відзиві і запереченні на відповідь на відзив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши доводи позову, відзив на нього, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив, зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Самбірським ОСОБА_4 придбано у німецької фірми PKW-, LKW-, Unfallfahrzeuge und Baumaschinen STEPHAN SAMBIRSKIJ (83661 LENGGRIES, FLECK 2a) транспортний засіб марки VOLVO модель V60 VIN-код НОМЕР_1 за ціною 8700 Євро.

Прибувши до Львівської митниці ДФС, 01.04.2019 декларантом подано до митного контролю митну декларацію № UА209110/2019/001425 на товар – «Легковий автомобіль марки VOLVO, модель V60, що використовувався, 2017 року випуску ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , дата першої реєстрації 29.06.2017, з дизельним типом двигуна, об`єм двигуна 1969 см3, потужність 110 кВт, повна маса 1758 кг, колісна формула 4х4, загальна кількість місць, включаючи місце водія – 5, тип кузова – універсал, в пошкодженому стані (не на ходу) після ДТП (пошкоджені капот, переднє праве крило, передній бампер, передня права фара, передня права підвіска, переднє праве колесо, правий лонжерон; подряпини лакофарбового покриття по кузову, забруднено та потерто салон та сидіння; спрацьована подушка безпеки переднього пасажира), призначений для перевезення пасажирів дорогами загального користування», у якій вказано ціну купівлі – 8700 Євро.

До митної декларації долучено фотографії пошкоджень та документи, що підтверджують ціну автомобіля: рахунок-фактуру (інвойс) від 22.02.2019, у якій вказано ціну 8700 Євро; рахунок-фактуру (інвойс) від 06.02.2019 №112315, по якій продавцем товару – німецькою фірмою PKW-, LKW-, Unfallfahrzeuge und Baumaschinen STEPHAN SAMBIRSKIJ (83661 LENGGRIES, FLECK 2a) імпортований позивачем транспортний засіб попередньо був куплений у нідерландської фірми JTI AUTOBEDRIJK V.O.F. (Bedrijvenpark Twente Noard 83 7602 KS Almeio-Holland) за ціною 8300 Євро, з підписами на даному рахунку-фактурі уповноваженого представника компанії – продавця від 08.02.2019 про одержання коштів у сумі 500 Євро через Rabobank, від 21.02.2019 про одержання коштів у сумі 1800 Євро через Rabobank, від 21.02.2019 про одержання коштів у сумі 6000 Євро через касу компанії; митну декларацію країни відправлення (MRN) №19PL402010E0224138 від 23.02.2019; акт митного огляду імпортованого мною транспортного засобу від 06.03.2019, у якому посадові особи відповідача зазначили, що автомобіль у пошкодженому стані (не на ходу), після ДТП, і описали виявлені ними пошкодження.

На вимогу митниці декларантом позивача було надано витребовувані та інші додаткові документи, а саме:

- документ, що стосується вартості оцінюваного товару, а саме лист продавця про отриману оплату б/н від 28.03.2019, який свідчить, що відповідно до рахунку фактуру (інвойс) від 22.02.2019 позивачем були сплачені кошти в сумі 8700 Євро, що підтверджується розпискою продавця про одержання готівкових коштів в сумі 8700 Євро в якості оплати за вказаний транспортний засіб.

- висновок про якісні та вартісні характеристики оцінюваних товарів (висновок судово-товарознавчого дослідження про вартість майна) підготовлений судовим експертом, разом з додатками, а саме Висновок експерта №2107 судової автотоварознавчої експертизи від 29.03.2019, підготовлений судовим експертом Шатковським Андрієм ОСОБА_5 , згідно якого вартість транспортного засобу марки VOLVO модель V60 VIN-код НОМЕР_1 , 2017 року виготовлення, станом на момент проведення дослідження становила 11 001,48 Євро, тобто результати експертного дослідження підтверджують, що вартість оцінюваного транспортного засобу складає значно меншу ціну, яку було визначено Львівською митницею ДФС, а саме 23050 Євро.

Відповідачем за результатами розгляду даної декларації прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209110/2019/00005 та рішення про коригування митної вартості від 01.04.2019 № UA209000/2019/000182/2, яким скориговано вартість автомобіля до 23050 Євро за 6 (резервним) методом митної вартості.

У рішенні відповідач мотивував його прийняття наступним. Відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.2015 №689 та постанови КМУ № 1077 від 12.12.2018 у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 23050,00 Євро. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 МК України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи із вищезазначеного, митна вартість товару становитиме 23050,00 Євро. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.

Позивач, не погодившись із рішенням відповідача, звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд врахував таке.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 статтею 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно із ч. ч. 3-6 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і повязані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до 4-5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № UА209110/2019/001425, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору в розмірі 8700 Євро.

У судовому засіданні встановлено, що коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв`язку з наявними сумнівами у правильності визначення митної вартості автомобіля декларантом, оскільки заявлена вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості цього транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС.

Разом з тим, визначеними ст. 51-58 МК України правилами визначення митної вартості товарів та її коригування встановлено необхідність зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Таким чином, вказана норма передбачає, що самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

В ході судового розгляду відповідачем не доведено підставності виникнення сумнівів щодо задекларованої позивачем митної вартості автомобіля. Разом з тим, про обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом зазначено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17.

Покликання відповідача на ту обставину, що заявлена вартість не підтверджена документально, суд вважає безпідставними, оскільки позивачем долучено до поданої електронної митної декларації документи відповідно до визначеного ст.52, 368 МК України переліку, які підтверджують цю вартість.

Доводи відповідача про те, що заявлена вартість транспортного засобу не відповідає тій вартості, що згенерована АСАУР ДФС, суд оцінює критично з тих підстав, що законом не передбачено співставлення заявленої декларантом вартості товару із тією, що генерується АСАУР ДФС, як методу перевірки правильності визначення заявленої вартості.

При цьому суд враховує, що згідно з Актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу імпортований автомобіль в пошкодженому стані (не на ходу) після ДТП (пошкоджені капот, переднє праве крило, передній бампер, передня права фара, передня права підвіска, переднє праве колесо, правий ланджерон, подряпини лакофарбового покриття по кузову, немає правого дзеркала, спрацьована подушка безпеки пасажира). Разом з тим, відповідач зазначає, що АСАУР ДФС визначена вартість на підставі середньої ціни, за яку транспортний засіб такої ж марки, моделі та комплектації пропонується до продажу в умовах повної конкуренції при звичайному ході торгівлі. Відтак, вказаний метод не враховує індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість.

Також, суду не надано будь-яких підтверджень щодо виявлених митним органом ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів позивачем. В ході судового розгляду не здобуто доказів і щодо підставності виникнення сумніву у правильності визначення задекларованої вартості транспортного засобу.

Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №821/1617/18, від 21.12.2018 за №815/1670/17, від 07.08.2018 за №808/1619/16, від 17.07.2019 за № 809/872/17, а тому суд, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховує такий при вирішенні даної справи.

Також відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростував зміст рахунку-фактури (інвойс) від 22.02.2019, у якій вказано ціну 8700 Євро, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів країни експорту інформації щодо підтвердження чи непідтвердження обставини відчуження позивачу транспортного засобу марки VOLVO модель V60 VIN-код НОМЕР_1 та отримання або неотримання від позивача коштів в сумі 8700 Євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб. Натомість позивачем подано до суду експортну декларацію від 23.02.2019 (MRN) №19PL402010E0224138, у якій відображено, що вартість експортованого з Німеччини транспортного засобу марки VOLVO модель V60 VIN-код YV1FZARCDJ2043244 складає 37294 польських злотих, що по курсу на день покупки автомобіля складає 8700 Євро.

Крім того, зміст спірного рішення вказує на те, що воно не містить повної інформації, яка вимагається положеннями ч.2 ст.55 МК України.

Також, відповідачем не надано суду доказів про проведення консультацій з декларантом, що є обов`язковим до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність прихідного касового ордеру, касового чеку чи іншого документу про прийняття визначеної суми готівки від громадянина, оскільки про відсутність згаданих документів жодним чином не було зазначено митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів і такі від декларанта не витребовувались.

Відповідач не вправі посилатись на вищевказані обставини, оскільки такі не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Відтак, судом не можуть бути покладені в основу судового рішення аргументи відповідача.

Суд зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.

Також суд критично ставиться до посилань відповідача на Постанову КМ України №1077 від 12.12.2018, якою затверджено Тимчасовий порядок виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, оскільки пункт 1 даного Тимчасового порядку зазначає, що він визначає механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 1 січня 2015 року до 25 листопада 2018 року, а також перебувають у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, поміщення в який здійснювалося шляхом вчинення дій, усного декларування або декларування з використанням іншого документа, ніж митна декларація, на бланку єдиного адміністративного документа; перебували у митному режимі тимчасового ввезення або транзиту, були вивезені за межі митної території України після 25 листопада 2018 року та ввезені повторно, а позивачем придбано транспортний засіб у 2019 році.

Судом встановлено, що зазначений у рахунку-фактурі від 22.02.2019 напис «Zehr - Tausend» (десять тисяч) внесений помилково, про що свідчить лист фірми продавця транспортного засобу від 05.06.2019 з перекладом на українську мову.

Суд зазначає, що посилання в експортній декларації на фактуру від 22.04.2018 не свідчить про подання недостовірних документів, оскільки у митній декларації (MRN) №19PL402010E0224138 містяться дані про імпортований позивачем транспортний засіб марки VOLVO модель V60 VIN-код НОМЕР_1 та про вартість 37294 польських злотих, що по курсу на день покупки автомобіля складає 8700 Євро.

Суд констатує факт помилки, допущеної декларантом у митній декларації № UА209110/2019/001425 в частині валюти, а саме вказано ціну купівлі у доларах США, а не в Євро, як зазначено у товаросупровідних документах. Зазначена помилка не вплинула на митну вартість товару, адже така визначається згідно документів, по яких відбулися розрахунки між сторонами, а у митну декларацію вноситься вже заявлена митна вартість.

Суд критично ставиться до твердження, що зазначена у рахунку-фактурі особа не є власником транспортного засобу відповідно до свідоцтва про його реєстрацію, оскільки зі свідоцтва встановити власника не можливо.

Висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 815/5398/17 від 25.01.2019.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку що оскаржуване рішення відповідача прийняте не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а відповідно підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що відповідач діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи положення ст.139 КАС України, понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору підлягають стягненню на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС України.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС України про коригування митної вартості № UA209000/2019/000182/2 від 01.04.2019.

3. Стягнути на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РКНОПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС України (790000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 39420875) 1470 (одну тисячу чотириста сімдесят) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 19.09.2019.

Суддя Качур Р.П.