Ухвала суду № 84358120, 19.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 вересня 2019 року м. Київ №320/3883/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чубко А.Ю.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - не прибув,

третьої особи - не прибула,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження заяву судді Басая О.В. про самовідвід за матеріалами адміністративного позову ОСОБА_2 до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_3 , про визнання неправомірною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа ОСОБА_3 , в якому просить визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Колісника В.В. від 09.11.2018 про накладення на ОСОБА_2 штрафу в розмірі 1700,00 грн. за невиконання рішення суду.

Відповідно до ухвали від 22.07.2019, суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

24 липня 2019 року Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_2 без руху, в якій зазначив недоліки позовної заяви, спосіб і строк для усунення недоліків. Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Згідно з ухвалою від 12.08.2019, суд відкрив провадження у справі, визначив, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 20.08.2019.

19 серпня 2019 року суд постановив ухвалу про виправлення описки в судовому рішенні від 12.08.2019.

Судове засідання 20.08.2019 суд відклав за клопотанням представника відповідача та третьої особи на 05.09.2019.

05 вересня 2019 року до суду від третьої особи ОСОБА_3 надійшла заява про відвід головуючого судді Басая О.В у справі №320/3883/19.

Відповідно до ухвали від 09.09.2019, суд визнав відвід судді Київського окружного адміністративного суду Басая О.В. у справі №320/3883/19 необґрунтованим, зупинив провадження у справі №320/3883/19 до вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Журавель В.О.) від 10.09.2019, у задоволенні заяви третьої особи ОСОБА_3 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Басая О.В. в адміністративній справі №320/3883/19 відмовлено.

17 вересня 2019 року суд постановив ухвалу про поновлення провадження в даній адміністративній справі та призначив судове засідання на 19.09.2019.

Також 17.09.2019, з огляду на зазначене, суддя Басай О.В. подав заяву про самовідвід, на підставі пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, для забезпечення усунення будь-яких сумнівів у третьої особи та стороннього спостерігача щодо неупередженості (об`єктивності) судді в розгляді даної адміністративної справи.

У судовому засіданні 19.09.2019 головуючий суддя Басай О.В. оголосив заяву про самовідвід від 17.09.2019.

При вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої статті 39 КАС, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов`язані заявити самовідвід.

Із змісту заяви третьої особи ОСОБА_3 випливає, що їй стало відомо, що суддя БАСАЙ О.В. - як голова Київського Окружного адміністративного суду:

- надавав (доручав надавати) правничу допомогу позивачу (БОРЖНИКУ) у даній справі, тобто, має особистий інтерес у вирішенні справи №320/2239/19,

- давав, також, вказівки судді вищезазначеного суду ОСОБА_4 по справі №320/2239/19 (ті самі сторони виконавчого провадження),

- ОСОБА_3 не було направлено заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Підтвердженням сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді Басая О.В., на думку ОСОБА_3 , стало те, що її намагалися усунути від участі у справі №320/3883/19.

Також, третя особа ОСОБА_3 зазначила, що їй стало відомо, що боржник ОСОБА_2 хоче за допомогою Окружного адміністративного суду знищити та невілювати рішення яке набуло законної сили і по якому тривають виконавчі дії, та те, що такі дії є відпрацьованою практикою (однозначно на її погляд кримінальною) Окружного адміністративного суду. Справу "про штраф" переводять в площину повторного розгляду справи. Справа містить 126 сторінок та повністю повторює справу, що набула законної сили.

Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду.

Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs ОСОБА_5 ).

Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі П`єрсак проти Бельгії (Piersac vs Belgium) ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі Хаушильд проти Данії зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі Фей проти Австрії ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" (Ferrantelli and Santangelo v. Italy), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Такі ж самі висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 КАС, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді, вимога об`єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. "Пуллар проти Сполученого Королівства", 10 червня 1996 року, § 32 , Звіти 1996-III).

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні від 15 жовтня 2010 року "Газета "Україна-центр" проти України" (Заява N 16695/04), існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (параграф 28).

Отже, зазначене вище свідчить про те, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність відповідних вищезазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про його упередженість, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді. Аналогічне правило має розповсюджуватись і на розгляд питання щодо самовідводу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в ухвалах від 17 квітня 2018 року у справі №800/63/16, від 27 червня 2018 року у справі №800/427/17.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так як третьою особою у справі №320/3883/19 ОСОБА_3 умисно створені підстави та обставини за яких, у випадку продовження розгляду справи головуючим суддею Басаєм О.В., у стороннього спостерігача може виникнути обґрунтований сумнів у безсторонності та неупередженності судді при розгляді вказаної справи, зокрема, що суд у складі головуючого судді Басая О.В. за створених третьою особою ОСОБА_3 обставин, зможе ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення у даній справі, хоча і не існує доказів в упередженості та зацікавленості судді, а тому, задля виключення сумнівів, суд дійшов висновку про задоволення самовідводу головуючого судді у даній справі.

Зважаючи на вказані обставини та з урахуванням приписів статей 36, 39, 40 КАС, з метою забезпечення неупередженості у розгляді справи №320/3883/19 та виключення будь-яких сумнівів щодо дотримання судом принципів законності, неупередженості та об`єктивності за результатами розгляду цієї справи, суд вважає, що подана заява судді про самовідвід є вмотивованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини першої статті 41 КАС, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Керуючись статтями 39, 40, 41, 248, 256, 294 КАС, суд

у х в а л и в:

Задовольнити заяву судді Басая О.В. про самовідвід.

Передати справу для визначення складу суду згідно з частиною першою статті 31 КАС.

Ухвала про набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Басай О.В.