Рішення № 84358096, 19.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2019 року № 320/6696/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянув у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, в якому просить суд:

- скасувати рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області № 1054-XXVII-VII від 30.08.2018;

- зобов`язати Пухівську сільську раду Броварського району Київської області надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що маючи намір отримати безоплатно у власність земельну ділянку, звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої на території Пухівської сільської ради Броварського району Київської області.

Відповідач відмовив йому у наданні такого дозволу.

Позивач вважає, що відмовляючи у наданні такого дозволу, відповідач порушив його право на приватизацію земельної ділянки, на якій розташований будинок.

Просить суд задовольнити позов.

Відповідач та третя особа своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалися.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 позовну заяву залишено без руху, позивачеві надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі №320/6696/18. З огляду на характер спірних правовідносин і предмет доказування розгляд справи судом вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 клопотання позивача про розгляд справи в судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін залишити без задоволення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, повернено скаржнику.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2019 у сторін, третьої особи та Пухівської сільської ради витребувано докази.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 в Архівного відділу райдержадміністрації витребувано докази.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

В липні 2018 року позивач звернувся до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області із клопотанням по надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,0500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0886 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11).

30.08.2018 рішенням Пухівської сільської ради №1054-XXVIII-VII позивачеві відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,0500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відмова мотивована тим, що для 1/2 житлового будинку, що належить позивачеві, відведено земельну ділянку площею 0,03 га, і на неї рішенням Пухівської сільської ради №572-XV-VII від 25.05.2017 вже виданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою.

Цим же рішенням Пухівська сільська рада відмовила позивачеві у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,0886 га для ведення особистого селянського господарства за тією ж адресою.

Підставою для відмови відповідач зазначив, що вказана земельна ділянка ніколи не перебувала у користуванні позивача і перебуває у приватній власності громадянки ОСОБА_2 згідно рішення Пухівської сільської ради від №139-У-УІ від 14.04.2011 та державного акту на право власності на землю.

Не погоджуючись зазначеним з рішенням, позивач звернувся до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ.

Відповідно до статті 131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 6 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною першою статті 86 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Частина 3 статті 364 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації

Згідно статті 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Відповідно до статті 87 Земельного кодексу України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає:

а) при добровільному об`єднанні власниками належних їм земельних ділянок;

б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами;

в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами;

г) за рішенням суду.

Відповідно до статті 131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1225 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

VI. Оцінка суду

Судом встановлено, що за будинковолодінням по АДРЕСА_1 обліковуються такі земельні ділянки: площею 0,10 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,1772 га для ведення особистого селянського господарства.

Позивач успадкував ? житлового будинку з надвірними будівлями та земельну ділянку площею 0,03 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , після смерті його матері ОСОБА_3 .

Співвласником будинку АДРЕСА_1 , крім позивача, є ОСОБА_2 , яка володіє ? частиною будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , якій на підставі договору дарування від 13.05.2008 від колишнього співвласника Барбон ОСОБА_4 Терешківни перейшли 2 земельні ділянки площею по 0,03 га (0,06 га) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, виділені їй за тією ж адресою рішеннями Пухівської сільської ради №81 від 27.12.1996 та №38-ІІ-V від 25.05.2006.

Рішенням Пухівської сільської ради від 25.05.2017 №572-ХУ-УІІ позивачеві надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,03 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (а.с. 58, 88-90).

Зазначене рішення позивач не оскаржував.

Відповідно до статті 131 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1225 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Так, позивач отримав у власність земельну ділянку площею 0,03 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яку виділено його покійній матері ОСОБА_3 рішенням Пухівської сільської ради 15 сесії сільської ради народних депутатів №81 від 27.12.1996, тож позивач використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки.

Позивач, посилаючись на частину четверту статті 120 Земельного кодексу України, яка зокрема, встановлює, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди, зазначає, що має право на ? частину спірної земельної ділянки, а тому вважає що рішенням Пухівської сільської ради №1054-XXVIII-VII від 30.08.2018, порушено його право на приватизацію земельної ділянки.

Суд при розгляді цієї справи не застосовує частину четверту статті 120 Земельного кодексу України, на яку посилається позивач, тому що предметом спору у цій справі є правомірність прийняття Пухівською сільською радою рішення №1054-XXVIII-VII від 30.08.2018 про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 0,0500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , тому суд, згідно предмету позову, досліджує чи було оспорюване рішення прийнято, зокрема, в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, пропорційно та своєчасно, чи не було порушено прав позивача.

Суд у цій справі не вирішує порядок розподілу земельної ділянки та не встановлює порядок користування земельною ділянкою між співвласниками будинковолодіння по АДРЕСА_1 , оскільки це не відноситься до компетенції адміністративного суду.

Позивач зазначає, що не погоджується з порядком розподілу земельної ділянки між ним та співвласником будинку ОСОБА_2 та вважає його несправедливим (а.с. 63).

Частиною першою статті 86 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно з положеннями частини 3 статті 358 Цивільного кодексу України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Частина 3 статті 364 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації

Згідно статті 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Відповідно до статті 87 Земельного кодексу України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає:

а) при добровільному об`єднанні власниками належних їм земельних ділянок;

б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами;

в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами;

г) за рішенням суду.

Згідно наведеного, розподіл земельної ділянки у разі набуття права власності на жилий будинок кількома особами, між якими є спір про право, не належить ні до компетенції Пухівської сільської ради, ні до компетенції адміністративного суду. Такий спір належить до компетенції суду цивільної юрисдикції.

Тож, відповідач без рішення суду цивільної юрисдикції не має права здійснювати розподіл земельної ділянки за бажанням позивача на дві рівні частини відповідно до часток у праві власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , тому правомірно прийняв рішення №1054-XXVIII-VII від 30.08.2018.

VII. Висновок суду

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, дійшов висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів порушення Пухівською сільською радою його прав рішенням №1054-XXVIII-VII від 30.08.2018.

Під час розгляду справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

За таких обставин, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

VIII. Розподіл судових витрат

Позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн, що підтверджується квитанцією від 05.12.2019 №0.0.1203901069.1 (а.с. 3).

Враховуючи зміст положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати відшкодуванню на користь позивача не підлягають, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 19.09.2019.

Суддя Леонтович А.М.