Рішення № 84358094, 18.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2019 року справа №320/1010/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з адміністративним позовом до Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області (далі – відповідач), треті особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , - про визнання протиправним та скасування рішення 40 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №40-26 від 31.08.2018 «Про затвердження детального плану території багатоквартирної житлової забудови на площі 0,5 га в АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 » (далі – оскаржуване рішення) та про визнання протиправною бездіяльності.

Ухвалою від 6.06.2019 було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 06.05.2019 судом було залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а протокольною ухвалою від 06.06.2019 судом було залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .

Зміст позову складають наступні позовні вимоги:

- Визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невиконанні ним обов`язку оприлюднення у встановлені законом спосіб, порядку та строки оскаржуваного рішення, порядку денного 40 позачергової сесії 7 скликання відповідача від 31.08.2018 в частині, що стосується питання затвердження детального плану території багатоквартирної житлової забудови на площі 0,5 га в АДРЕСА_2 та проекту оскаржуваного рішення.

- Визнати протиправним та скасувати рішення 40 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №40-26 від 31.08.2018 «Про затвердження детального плану території багатоквартирної житлової забудови на площі 0,5 га в АДРЕСА_1 . Віта- АДРЕСА_2 ».

Зазначені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є членом територіальної громади села Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області і постійно проживає на території с. Віта-Поштова. Позивач зазначає, що у грудні 2018 року йому стало відомо, що 31.08.2018 рішенням 40 позачергової сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №40-26 від 31.08.2018 «Про затвердження детального плану території багатоквартирної житлової забудови на площі 0,5 га в АДРЕСА_1 . Віта-Поштова, АДРЕСА_2 » (далі – оскаржуване рішення) було затверджено детальний план території багатоквартирної житлової забудови на площі 0,5 га в с. Віта-Поштова по АДРЕСА_2 (далі - ДПТ). Позивач зазначає, що відповідачем не було вчинено належних дій про повідомлення позивача, як представника територіальної громади с. Віта-Поштова, про зміст проекту оскаржуваного рішення та про час і умови його прийняття, внаслідок чого позивач не мав можливості скористатись своїм правом на участь у прийнятті оскаржуваного рішення, зокрема шляхом внесення заперечень у передбаченому законодавством порядку щодо змісту оскаржуваного рішення.

Як наслідок, позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням норм Конституції України та містобудівного законодавства, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», державних будівельних норм, природоохоронного законодавства, безпідставно та у спосіб, не передбачений цим законом, непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів Позивача, як мешканця с. АДРЕСА_2 , та територіальної громади і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідач з позовом не погоджується, просить відмовити у задоволенні в повному обсязі. Доводи відповідача, викладені у письмовому відзиві на позовну заяву зводяться до обґрунтування відсутності індивідуального характеру оскаржуваного рішення, що, в свою чергу, унеможливлює доведення позивачем факту порушення прав позивача та оскарження такого рішення позивачем в судовому порядку. Відповідач вважає неприпустимою підміну інтересів територіальної громади населеного пункту інтересами окремої фізичної особи, в даному випадку позивача, незважаючи на її приналежність до територіальної громади населеного пункту, у зв`язку з чим факт приналежності тієї чи іншої фізичної особи до територіальної громади сам по собі не вказує на безумовний вплив на її права рішень органу місцевого самоврядування, та, звертаючись до суду із адміністративним позовом про оскарження рішення органу місцевого самоврядування, особа має довести порушення таким рішенням її особистих прав, свобод чи інтересів, які не є тотожними із правами, свободами чи інтересами територіальної громади населеного пункту.

Представник третіх осіб в судовому засіданні на стадії підготовчого провадження пояснив, про те, що треті особи підтримують позовні вимоги та їх обгрунтування в повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду від 19.07.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи, судом встановлено наступне.

Позивач є постійно проживає на території села Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується відміткою про реєстрацію місця проживання у паспорті позивача, копію якого додано до даної позовної заяви, та що не було спростовано відповідачем по справі.

17.06.2017 відповідачем було проведено громадські слухання щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту внесення змін до генерального плану с.Віта-Поштова. За результатами зазначених громадських слухань відповідачем було вирішено не передбачати у проекті змін до генерального плану території для розміщення житлової багатоквартирної забудови.

14.12.2018 позивач звернувся до відповідача з інформаційним запитом за вх. №49 з проханням надати йому засвідчені копії наступних документів:

- протоколу громадських слухань від 03.08.2018 щодо розгляду ДПТ;

- листа Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації № 02-12/237 від 23.08.2018;

- витягу №17/18-28 з протоколу № 17-18 засідання архітектурно-містобудівної ради;

- діючого генерального плану з відміткою площі 0,5 га по АДРЕСА_2 ;

- оголошення про початок врахування пропозицій по даному ДПТ;

- затвердженого проекту ДПТ;

- рішення про надання дозволу на розробку проекту ДПТ.

25.02.2019 позивач повторно звернувся до відповідача із запитом про надання вищезазначених документів.

У відповідь на запити позивача відповідачем було надіслано позивачу лист № 02-26/929 від 17.12.2019, відповідно до якого відповідач вказував, що надасть потрібні документи у строк до 20 робочих днів, тобто до 16.01.2019. Однак вищезазначені документи позивачу відповідач не надав, що не спростовується самим відповідачем.

08.01.2019 позивач звернувся із запитом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, на який отримав відповідь у листі за № Г-1 від 14.01.2019, - що до відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області не передавались матеріали ДПТ і що у цьому відділі відсутня інформація стосовно визначення послідовності розроблення даного ДПТ, визначення площі ДПТ, погоджень відділом завдань на розроблення ДПТ та викопіювання з генерального плану с. Віта-Поштова з визначенням цієї земельної ділянки для розроблення ДПТ.

З зазначених вище обставин слідує, що відповідачем не було вчинено всіх належних дій щодо попереднього оприлюднення рішення про розроблення ДПТ та про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті ДПТ. Як наслідок неналежного повідомлення територіальної громади щодо громадських слухань по розробленню ДПТ, такі громадські слухання не можуть вважатись як такі, що проведені з врахуванням принципів добросовісності, розсудливості та рівності. Окрім того, відповідач не надав суду документів, які б засвідчували сам факт проведення вищезазначених громадських слухань, що нівелює твердження відповідача про проведення таких слухань як факту, який суд може встановити при розгляді даної справи.

Вирішуючи спір у даній адміністративній справі в частині оскаржуваної бездіяльності щодо порядку прийняття оскаржуваного рішення, суд виходить з наступного правового регулювання.

Відповідно до ст.144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради.

За правилами п. 2. ч. 1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньо-організаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 15 цього ж Закону передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань.

У відповідності до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

З огляду на ч. 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Таким чином, процес прийняття рішення органом місцевого самоврядування не обмежується лише внесенням проекту такого рішення до порядку денного, розглядом та прийняттям рішення на пленарному засіданні.

Отже, проект оскаржуваного рішення мав бути попередньо оприлюднений відповідачем – за 20 робочих днів до дати його розгляду. Оскаржуване рішення мало бути оприлюднене не пізніше п`яти робочих днів з дня його затвердження, в тому числі обов`язково шляхом розміщення на сайті відповідача із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

В порушення зазначених норм, відповідачем не були оприлюднені у встановлений законом строк та спосіб проект та в подальшому і саме оскаржуване рішення, що призвело в подальшому до порушення права позивача на доступ до публічної інформації.

Доказом порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваного рішення є дані офіційного інтернет-сайту відповідача http://www.v-poshtova.gov.ua/, на якому 30.08.2018, тобто за один день до сесії сільської ради, було розміщено повідомлення про проведення позачергової сесії сільської ради без попереднього оприлюднення за 20 робочих днів проекту оскаржуваного рішення. Дана обставина не спростована відповідачем по справі.

Відповідач, обґрунтовуючи дотримання процедури проведення громадських слухань детального плану території багатоквартирної житлової забудови на площі 0,5 га в с. Віта-Поштова, яка передувала прийняттю оскаржуваного рішення, посилається на публікацію в газеті «Новий день» (випуск №41 (9259)) від 22.10.2016.

Однак, вказана публікація не містить вказівку на оголошення початку процедури громадських слухань щодо детального плану території як виду містобудівної документації на місцевому рівні, тому не може бути належним доказом початку та проведення таких громадських слухань.

Окрім того вказана публікація не відповідає за змістом вимогам до повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації, встановлених п.5 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №555 від 25.05.2011 (далі - Порядок №555). У вказаній публікації відсутня інформація про:

- мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі;

- основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації;

- замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення;

- строки ознайомлення з проектом містобудівної документації;

- посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій;

- строк подання і строк завершення розгляду пропозицій;

- заплановані інформаційні заходи (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).

Також відповідачем не було спростовано доводи позивача щодо відсутності протягом встановленого двотижневого строку оприлюднення відповідачем рішення щодо розроблення проекту детального плану території шляхом опублікування такого рішення у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Рішення відповідача №9-14 від 21.07.2016 «Про надання згоди на розроблення проекту детального плану території» не оприлюднено відповідно до вимог п.1 ч.З. ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» із зазначенням прогнозованих правових, економічних та екологічних наслідків.

Суд відхиляє як доказ по справі протокол громадських слухань проекту детального плану території від 24.1 1.2016, на який посилається відповідач як на підставу своїх заперечень, оскільки на вказану дату проект детального плану територій ще не був розроблений та оприлюднений, що не спростовано відповідачем. Так з матеріалів, поданих відповідачем до відзиву на позовну заяву слідує, що детальний план території був розроблений у 2017 році (титульний аркуш ДПТ). Листом №02-26/429 від 11.04.2017 відповідач повідомив розробника проекту ДГІТ - ДГІ «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» про те, що проект детального плану території земельної ділянки 0,5 га по вул. Звенигородській знаходиться на розробці ДГІ «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД» та просив внести зміни до проекту ДПТ. Також, в рецензії ДП «Проектний інститут «КИЇВСЬКИЙ ПРОМБУДПРОЕКТ» на проект ДПТ вказано, що ДПТ виконаний згідно з договором №16201.1, укладеним у 2017 році між відповідачем та ДП «УКРНДПІЦИВІЛЬБУД». Таким чином, станом на дату, вказану у протоколі громадських слухань - 24.11.2016 проект ДПТ ще не був розроблений, переданий від виконавця замовнику та оприлюднений.

Тобто складення протоколу, на який посилається відповідач носить фіктивний характер.

Також відповідач порушив порядок формування порядку денного Сесії сільської ради, встановлений регламентом Віто-Поштової сільської ради 7 скликання, затвердженого рішенням відповідача від 23.12.2015 №3-2 (далі - Регламент Ради) та копію якого додано до даної позовної заяви.

Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський голова формує порядок денний сесій ради. Ч.15 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що порядок скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради.

Частина 4 ст. 32 Регламенту Ради встановлено, що порядок денний сесії ради має містити інформацію про назви проектів рішень, вказані суб`єкти подання (ініціаторів внесення) проектів рішень; за потребою - відомості щодо невідкладності їх розгляду.

Розпорядження Сільського голови відповідача №83 від 30.08.2018 «Про проведення 40-ої позачергової сесії Віто-Поштової сільської ради 7 скликання», - не містить інформації, яка вимагається ч.4 ст. 32 Регламенту Ради стосовно порядку денного сесії сільської ради щодо назви проектів рішень, не вказані суб`єкти подання.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Регламенту Ради порядок денний сесії ради включає тільки ті питання, які підготовлені відповідно до встановленої цим Регламентом процедури. Таким чином, відповідно до Регламенту Ради порядок денний сесії сільської ради не міг включати питання про прийняття оскаржуваного рішення, оскільки таке питання не було підготовлене відповідно до встановленої Регламентом Ради процедури.

Відповідно до п.42 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання затвердження містобудівної документації віднесено до виключної компетенції сільської ради, яке може вирішуватись на пленарному засіданні.

Ч.15 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає визначення Регламентом Ради порядку скликання позачергових сесій відповідача. Однак, в Регламенті Ради відсутні відповідні положення, які передбачають порядок та випадки скликання позачергових сесій відповідача. Тому суд погоджується з доводами позивача, що прийняття оскаржуваного рішення на позачерговій сесії є порушенням Регламенту Ради та свідчить про прийняття оскаржуваного рішення не у визначений законом спосіб - не на пленарному засіданні чергової сесії.

Вирішуючи спір в частині відповідності оскаржуваного рішення положенням чинного генерального плану с. Віта-Поштова, а також даним Державного земельного кадастру, суд виходить з наступного.

Згідно ст.5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування. З огляду на ч.1 ст.17 вказаного Закону генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Згідно з ч.1 ст.19 вказаного Закону, - детальний план території у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

За приписами ст.11 Закону України «Про будівельні норми» застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення.

Відповідно до п.4.1. ДБН Б. 1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» детальний план розробляється з метою: уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району. На підставі п.4.2. вказаного ДБН, детальний план розробляється на структурно-планувальні елементи території населеного пункту, які мають цілісний планувальний характер на основі затвердженого генерального плану цього населеного пункту відповідно до чинного законодавства, плану зонування (за наявності) з використанням матеріалів містобудівного та земельного кадастрів.

Абз.2 ч.1 ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Положеннями чинного генерального плану с. Віта-Поштова від 2006 року визначена територія земельної ділянки площею 0,5 га в с. Віта-Поштова по вул. Звенигородській (далі - Земельна ділянка), щодо якої розроблено проект ДПТ, за функціональним призначенням відноситься до територій громадської забудови та на вказаній території не передбачено будівництво багатоквартирних житлових будинків.

Відповідачем не були спростовані також твердження позивача, що на час виникнення спірних правовідносин та розгляду даної справи, територія Земельної ділянки не сформована як єдиний масив для використання, - інформація про ідентифікуючі дані, в тому числі про її цільове призначення, не відображена у державному земельному кадастрі, не встановлено її межі.

Відповідно до ст.39 Земельного кодексу України, - використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Чинним генеральним планом с. Віта-Поштова не передбачено розміщення багатоквартирної житлової забудови на території села, відсутні відповідні розрахунки, планування відповідної інфраструктури та комунікацій. Тому проект містобудівної документації не може уточнювати положення генерального плану, які відсутні у такому генеральному плані. Через відсутність у чинному генеральному плані положень, які передбачають багатоквартирну житлову забудову, такий генеральний план не може слугувати основою для розробки проекту містобудівної документації для забудови території села багатоквартирними житловими будинками. Натомість проект ДПТ фактично змінює, а не уточнює положення генерального плану с. Віта-Поштова.

Згідно п. 4.8 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 16.11.2011 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за №1468/20206, детальний план території розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови.

Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту, а якщо територія розташована за межами населеного пункту, відповідно до схеми планування території району (в разі відсутності адміністративного району - відповідно до схеми планування території Автономної Республіки Крим, області).

Відповідно до листа Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області за № Г-1 від 14.01.2019, - у відділі містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області відсутня інформація стосовно визначення послідовності розроблення ДПТ, визначення площі ДПТ, погоджень відділом завдань на розроблення ДПТ та викопіювання з генерального плану с. Віта-Поштова з визначенням цієї земельної ділянки для розроблення ДПТ.

Пунктом 3.4 ДБН 5.1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» визначається функціональне використання (призначення) території як використання території за переважними функціями (багатофункціональна, громадська, житлова, промислова тощо), що існує або встановлюється містобудівною документацією, та наявність інших супутніх функцій, які не суперечать функціям, що переважають.

Містобудівною документацією - генеральним планом с. Віта-Поштова не встановлено на території цього населеного пункту функціональне використання території під багатоквартирну житлову забудову. Також, фактичного використання території, щодо якої розроблено проект ДПТ, під розміщення багатоквартирної житлової забудови не існує.

Таким чином, ДПТ змінює, а не уточнює положення генерального плану с. Віта-Поштова щодо функціонального призначення території громадської забудови на розміщення багатоквартирних житлових будинків.

Відповідач у відзиві вказує про необгрунтованість тверджень позивача щодо невідповідності ДБН вимогам п. 5.2. ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди» та п. 5.1. ДБН В.2.5-75:2013 «Каналізація. Зовнішні мережі та споруди», зазначаючи, що чинним генеральним планом с. Віта-Поштова передбачені кільцева водопровідна мережа та централізована система каналізування. Однак відповідачем при цьому не спростовано відсутність в с. Віта-Поштова розроблених відповідно до генерального плану схем водопостачання і каналізації, що слідує з рішення Віто-Поштової сільської ради №38-44 від 27.06.2018 «Про затвердження проекту техніко-економічного обгрунтування будівництва систем водопостачання та водовідведення в с. Віта-Поштова».

Відповідач не спростував також доводи позивача, що в генеральному плані с. Віта-Поштова передбачені кільцева водопровідна мережа та централізована система каналізування, а також наявність затверджених схем водопостачання та каналізації с.Віта-Поштова, які розроблені на основі генерального плану с. Віта-Поштова.

Населений пункт село Віта-Поштова має статус сільського населеного пункту (код згідно з Державним класифікатором об`єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) 3222481201).

Відповідно до п.3.12. ДБНБ.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських селень», затверджених наказом Мінбудархітектури України від 05.01.1994 (далі - ДБНБ.2.4-1-94), забудова території для заселення сільських населених пунктів може здійснюватись садибними та безсадибними будинками різних типів. Будівництво секційних житлових будинків передбачається за умов відповідного обґрунтування, але, як правило, не вище чотирьох поверхів. Тип, кількість поверхів та довжина будинків визначаються згідно з містобудівною документацією.

Відповідно до п.3.27. ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 (далі - ДБН 360-92), - основним типом житлової забудови у сільських населених пунктах є одно-, двоповерхова з присадибними ділянками і господарськими будівлями для ведення особистого підсобного господарства. Відповідно до п.3.19 ДБН 360- 92, забудова районів садибної забудови не повинна перевищувати 4-х поверхів. Натомість, в порушення вказаних державних будівельних норм, оскаржуваним рішенням затверджено ДПТ, який передбачає будівництво у сільському населеному пункті п`ятиповерховий багатоквартирний житловий будинок, що перевищує допустиму висотність житлових будинків у сільських населених пунктах, встановлену ДБНБ.2.4-1-94, ДБН 360-92 та ДБНБ.2.2,- 12:2018 (4 поверхи).

Таким чином, заперечення відповідача щодо відповідності ДПТ генеральному плану с. Віта-Поштова, відповідності ДПГ Державним будівельним нормам, відхиляються судом з мотивів недоведеності обставин.

Суд погоджується з доводами позивача, що оскаржуване рішення суперечить вимогам містобудівної документації - Генеральному плану с. Віта-Поштова та порушує вимоги ст. 5 Закону України «Про основи містобудування», ст.ст. 16, 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 39 Земельного кодексу України.

Вирішуючи спір в частині відповідності проекту містобудівної документації, затвердженого оскаржуваним рішенням, державним будівельним нормам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1. ст. 1 Закону України «Про будівельні норми» будівельні норми - це затверджений суб`єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов`язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури; державні будівельні норми - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

Ч.1 ст.11 Закону України «Про будівельні норми» встановлює, що застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення.

Згідно абз.1 ст.16 Закону України «Про основи містобудування», будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини.

Відповідно до п.5.2. ДБН В.2.5-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди», затверджених наказом Мінрегіонбуду України №133 від 08.04.2013 (далі - ДБНВ.2.5-74:2013), об`єкти водопостачання населених пунктів слід проектувати на основі розроблених схем водопостачання згідно з затвердженими генеральними планами населених пунктів.

На даний час в с. Віта-Поштова відсутня розроблена схема водопостачання, оскільки такі водопровідні мережі не передбачені чинним генеральним планом села, що не спростовано і відповідачем по справі.

Відповідно до п. 5.1. ДБН В.2.5-75:2013 «Каналізація. Зовнішні мережі та споруди», затверджених наказом Мінрегіонбуду України №134 від 08.04.2013 (далі - ДБНВ.2.5-75:2013), каналізацію об`єктів слід проектувати на основі генеральних планів і схем каналізації населених пунктів.

На даний час в с. Віта-Поштова відсутня розроблена схема каналізації, чинним генеральним планом не передбачено влаштування на території села Віта-Поштова каналізаційно-насосної станції та очисних споруд.

Зважаючи на зазначене, проект ДПТ в частині проектних рішень щодо влаштування системи водопостачання та каналізування багатоквартирної житлової забудови у будь-якому разі не відповідає ДБНВ.2.5-74:2013 та ДБНВ.2.5- 75:2013, оскільки таке проектування без внесення відповідних змін до чинного генерального плану с. Віта-Поштова та розроблення схем водопостачання, каналізування с. Віта-Поштова, не відповідає принципу розумності рішення суб`єкта владних повноважень.

Досліджуючи предмет доведення в частині правомірності дій відповідача по затвердженню проекту містобудівної документації оскаржуваним рішенням, суд також встановив наступне.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.Частиною 3 вказаної статті встановлено, що відповідач був зобов`язаний забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Аналогічні положення щодо обов`язків відповідача під час здійснення процедури громадського обговорення проекту містобудівної документації містяться в п. З порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №555 від 25.05.2011 (далі - Порядок №555).

Однак відповідач, в порушення ч.2 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», - не оприлюднив протягом 5 робочих днів рішення про розроблення ДПТ.

П. 4 Порядку №555 передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Однак відповідач не оприлюднив Оскаржуване рішення способами та у строки, визначеними в п.4 Порядку №555.

Відповідач також, в порушення п.1 ч.3. ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», - не оприлюднив рішення щодо розроблення проекту ДПТ з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення, а також в порушення п.5 Порядку №555 не повідомив про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті з вказівкою на всю інформацію, передбачену вимогами законодавства та вже згаданого п.5 Порядку №555.

Відповідач в порушення п.2 ч.3. ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» взагалі не оприлюднив Проект ДПТ в повному складі, що свідчить про незабезпечення відповідачем доступу громадськості до Проекту містобудівної документації.

Ч.2 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється. Відповідно до п.17 Порядку №555 затвердження проектів містобудівної документації без проведення процедури розгляду пропозицій громадськості забороняється, а матеріали щодо розгляду таких пропозицій є невід`ємною складовою частиною зазначеної документації.

Відповідач, прийнявши оскаржуване рішення про затвердження проекту містобудівної документації без дотримання встановленої процедури громадського обговорення такого проекту, порушив вимоги ч.2 ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.17 Порядку №555.

Тому суд погоджується з доводами позивача, що відповідач не провів процедуру розгляду пропозицій громадськості відповідно до положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку №555.

Вирішуючи питання щодо порушень прав позивача оскаржуваними рішеннями та діями, суд також встановив наступне.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ст.34 Конституції України гарантує, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування», одним з основних принципів місцевого самоврядування є гласність.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про інформацію», право на інформацію забезпечується обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про доступ до публічної інформації», право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані надавати засобам масової інформації повну інформацію про свою діяльність через відповідні інформаційні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування, забезпечувати журналістам вільний доступ до неї, крім випадків, передбачених Законом України «Про державну таємницю», не чинити на них будь-якого тиску і не втручатися в їх виробничий процес.

Ч.11 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено обов`язковість оприлюднення як проектів рішень органів місцевого самоврядування, так і прийнятих рішень в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ч.1 ст.З Закону України «Про доступ до публічної інформації», право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Ст.14 вказаного Закону встановлено обов`язок відповідача, як розпорядника інформації, оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами.

Отже, однією із основ забезпечення принципу гласності діяльності органів місцевого самоврядування є обов`язок доведення до відома місцевої громади та інших зацікавлених осіб шляхом оприлюднення інформації про діяльність органу місцевого самоврядування, а також забезпечення прав громадян на отримання такої інформації.

Відповідачем, в порушення вимог ч.2 та ч.3 ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не було оприлюднено у встановлений строк: рішення про розроблення ДПТ, початок процедури проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту ДПТ, порядку денного сесії сільської ради в частині, що стосується проекту ДПТ, проекту оскаржуваного рішення, винесеного на сесію сільської ради, прийнятого на сесії сільської ради оскаржуваного рішення, матеріалів проекту ДПТ.

Вказана бездіяльність відповідача порушує право позивача на доступ до публічної інформації щодо діяльності відповідача, гарантоване законами України «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації», «Про місцеве самоврядування».

Згідно ст.140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Зокрема, до таких питань належать і питання у сфері містобудівної діяльності - визначення територій для містобудівних потреб, визначення планів перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів.

Ст.5 Закону «Про основи містобудівної діяльності» встановлено, що при здійсненні містобудівної діяльності, зокрема, повинні бути забезпечені:

- розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів;

- інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів;

- участь громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об`єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.

Приймаючи оскаржуване рішення, відповідач не забезпечив інформування мешканців с. Віта-Поштова, в тому числі позивача, про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів - багатоквартирних житлових будинків, оскільки на разі інфраструктура с. Віта-Поштова фізично не готова до появи великих багатоквартирних житлових масивів.

Тому суд погоджується з доводами позивача, що відповідачем порушено право Позивача на отримання інформації про плани перспективного розвитку територій с. Віта-Поштова, розміщення важливих містобудівних об`єктів – багатоквартирних житлових будинків.

Суд звертає увагу на те, що оскаржуване рішення, яке зумовлює зміну умов громадської забудови на території с. Віта-Поштова передбачає і відповідну зміну стану довкілля, яке використовується для такої забудови.

Належне інформування населення щодо рішень, які впливають на стан довкілля та забезпечення реальної можливості у обговоренні проектів таких рішень гарантовано державою Україна, зокрема, підписанням 25.06.1998 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, яка набула чинності для України 30.10.2001 (далі – Орхуська конвенція).

Відповідно до ст.1 Орхуської конвенції, - метою її підписання є сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту, кожна зі Сторін гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень і на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відповідно до положень цієї Конвенції.

Ст.7 Орхуської конвенції визначено зміст зобов`язання Сторін, до яких належить і держава Україна, щодо участі громадськості в питаннях розроблення планів, програм і політичних документів, пов`язаних з навколишнім середовищем. Так, кожна зі Сторін передбачає відповідні практичні та (або) інші положення стосовно участі громадськості на принципах прозорості та справедливості в процесі підготовки планів і програм, пов`язаних з навколишнім середовищем, надаючи громадськості необхідну інформацію. В рамках цих принципів застосовуються пункти 3, 4 і 8 статті 6. Відповідний державний орган з урахуванням цілей Конвенції визначає кола громадськості, які можуть брати участь у цьому процесі. В міру можливостей кожна зі Сторін прагне забезпечити громадськість можливостями для її участі у розробці екологічної політики.

В цьому аспекті суд відхиляє посилання відповідача на неможливість захисту порушеного права на отримання інформації, зокрема і екологічної, та інтересу у реалізації права на участь громадськості при обговоренні екологічних проектів на підставі викладеного в постановах Верховного Суду України від 03.03.2015 року у справі № 21 -617а14, від 24.02.2015 року у справі № 21-34а15. Зазначені рішення суду касаційної інстанції не стосуються захисту прав та інтересів громадськості, які врегульовані, зокрема Орхуською конвенцією, яка передбачає широке визначення кола суб`єктів звернення та предмету оскарження.

Виходячи зі змісту Орхуської конвенції до визначення підстав захисту порушеного права та інтересу щодо безпечного довкілля не може бути застосовано суб`єктивістський підхід.

Безпосередньо доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, присвячена ст. 9 Оргуської конвенції, яка частина 2 якої передбачає, що кожна зі Сторін у рамках свого національного законодавства забезпечує, щоб відповідні представники зацікавленої громадськості:

а) які проявляють достатню зацікавленість, або як альтернатива,

б) які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, коли це обумовлено адміністративно-процесуальними нормами відповідної Сторони, мати доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді та (або) іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з правового та процесуального погляду за умови дотримання положень Статті 6, а також інших відповідних положень цієї Конвенції там, де це передбачено національним законодавством.

При цьому пунктами 4, 5 статті 2 цієї конвенції визначено, що "Громадськість" означає одну або більше фізичних чи юридичних осіб, їх об`єднання, організації або групи, які діють згідно з національним законодавством або практикою; "Зацікавлена громадськість" означає громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість в цьому процесі; для цілей даного визначення недержавні організації, які сприяють охороні навколишнього середовища та відповідають вимогам національного законодавства, вважаються такими, що мають зацікавленість.

Отже, Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, дозволяє звертатися до адміністративного суду будь-якій особі з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з питань навколишнього природного середовища.

Окрім того, відхиляючи доводи відповідача щодо відсутності порушеного права та інтересу позивача в даній справі лише з огляду на те, що оскаржуване рішення не містить ознаки індивідуального акту, суд звертає увагу на наступне.

Згідно зі статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Позивач вказав, що виконання оскаржуваного рішення може погіршити довкілля в якому він проживає, що не було спростовано ніяким чином відповідачем.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про основи містобудування», при розробці та реалізації містобудівної документації суб`єкти містобудівної діяльності зобов`язані дотримуватись основних завдань та заходів щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів та екологічної безпеки територій. Сталий розвиток населених пунктів передбачає соціально, економічно і екологічно збалансований їх розвиток, спрямований на створення економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на основі раціонального використання ресурсів, технологічного переоснащення і реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, комунікаційно-інформаційної, інженерної інфраструктури.

Питання розміщення житлової багатоквартирної забудови істотно впливає на Позивача та усіх членів громади, адже у с. Віта-Поштова до цього часу не збудовано жодного багатоквартирного будинку, інфраструктура, інженерні комунікації, вулично-дорожня мережа села не пристосовані до такого типу забудови території, зокрема у с. Віта-Поштова відсутні дошкільні та шкільні навчальні заклади, медичні заклади, відсутні мережі водопостачання та каналізування, вулично-дорожня мережа не пристосована до збільшення кількості автомобілів у зв`язку із зростанням чисельності населення села.

Суд враховує також, що протокол громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проекту містобудівної документації на місцевому рівні (проекту внесення змін до генерального плану села Віта Поштова Києво-Святошинського району Київської області) від 17.06.2017, не містить вказівки на те, яким саме чином було враховано та які саме пропозиції громадськості були враховані при винесенні оскаржуваного рішення, що нівелює таке врахування взагалі.

Ч. 3 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.3-п.16 Порядку №555 встановлено обов`язок відповідача реєструвати, розглядати, узагальнювати пропозиції громадськості до проекту містобудівної документації, проводити громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні, узгоджувати спірні питання між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію, а також оприлюднювати результати розгляду пропозицій громадськості. Однак відповідач не подав суду доказів реєстрації пропозицій від громадськості.

Тому суд відхиляє доводи відповідача, що пропозиції громадськості при винесенні оскаржуваного рішення були враховані, як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами по справі.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

Частинами 1, 2 ст. 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено: режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

Однак, всупереч зазначеним нормам, відповідач до прийняття оскаржуваного рішення не розробив та не затвердив змін до генерального плану с Віта-Поштова, якими б передбачалось визначення територій для житлової багатоквартирної забудови.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не простував ніяким чином доводи позивача, що прийняття оскаржуваного рішення, наслідком якого є віднесення земельної ділянки під розміщення житлової багатоповерхової забудови, - не враховують специфіки населеного пункту с. Віта-Поштова, як складних організованих територій, головною метою існування яких є, перш за все, створення умов для безпечного проживання та діяльності на невеликій території великої кількості людей. Це, в свою чергу, вказує на недотримання відповідачем принципів добросовісності та розсудливості при прийнятті оскаржуваного рішення.

П.3 Рішення Конституційного Суду України від 18.06.2002 у справі № 1-16/2002 за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини першої ст.140 Конституції України (справа про об`єднання територіальних громад) встановлено наступне: таким чином, положення частини першої ст.140 Конституції України визначили місцеве самоврядування як право територіальної громади - первинного суб`єкта місцевого самоврядування, основного носія його функцій і повноважень - вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України та дали визначення територіальної громади як жителів села, селища, міста чи добровільного об`єднання жителів кількох сіл у сільську громаду, а не встановили порядку об`єднання або роз`єднання самих територіальних громад.

П.3 Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої ст.19, ст.144 Конституції України, ст.25, частини чотирнадцятої ст.46, частин 1 та 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) встановлено наступне: гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В пп 4.1. п.4 зазначеного рішення Конституційного Суду України зазначено, що закріплені у ст.144 Конституції України і ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування.

Для забезпечення конституційних прав участі позивача та інших членів територіальної громади с. Віта-Поштова у вирішенні питань місцевого значення необхідною умовою є дотримання відповідачем своїх обов`язків щодо забезпечення проведення громадських слухань щодо Проекту містобудівної документації у повній відповідності до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку №555.

Право особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб для захисту своїх прав та інтересів є конституційним правом кожного громадянина, закріпленим у ст.40 Конституції України.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування із пропозиціями, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідач не дотримався не забезпечив проведення належних громадських слухань щодо проекту ДПТ, чим порушив право позивача на звернення до органу місцевого самоврядування з пропозиціями щодо цього питання.

Також відповідачем порушено право позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля, яка визначено ст.50 Конституції України і належить до основних прав людини.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров`я навколишнє природне середовище.

Відповідно до ст.293 Цивільного кодексу України, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля віднесено до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.

Ч.2 вказаної статті Цивільного кодексу України встановлено, що діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», екологічна безпека є такий стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров`я людей. Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов`язаних політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Отже, право на безпечне довкілля це фактично зумовлює також право громадянина вимагати дотримання відповідних приписів та норм, встановлених у сфері захисту навколишнього середовища.

Право людини на безпечне навколишнє природне середовище є правовою та фізичною можливістю проживати в навколишньому природному середовищі, яке не загрожує її здоров`ю і життю, а у випадку порушення цього права - вимагати його захисту у встановленому законодавством порядку.

Тому суд погоджується з доводами позивача, що суб`єктивне право позивача на безпечне навколишнє середовище передбачає право позивача на проживання в сприятливому навколишньому природному середовищі, безпечному для здоров`я і життя людини та на державний захист від перешкод при здійсненні цього права у встановленому законодавством порядку.

Відповідач в судовому засіданні ніяким чином не простував належними та допустимими доказами чи навіть обґрунтованими доводами, - що, встановлені в судовому засіданні, порушення ним вимог містобудівного, природоохоронного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, можуть мати наслідки у вигляді погіршення екологічного стану навколишнього природного середовища та виникнення небезпеки для здоров`я людей, зокрема і позивача.

Так, відповідачем, зокрема, не спростовано ймовірність негативних наслідків будівництва каналізаційних мереж, каналізаційної насосної станції та очисних споруд, що не передбачені чинним генеральним планом с. Віта-Поштова.

Відповідачем порушено право позивача на доступ до містобудівної документації - матеріалів проекту ДПТ. Так ч.7 ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що матеріали детального плану території не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі.

Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

Згідно з п.2 ч.3 ст.21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Відповідач був зобов`язаний забезпечити оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості. Однак, відповідач не виконав цього обов`язку та не оприлюднив матеріали проекту ДПТ у складі, передбаченому ДБН Б.І.І.- 14:2012.

Вирішуючи дану судову справу, суд також звертає увагу на уникнення відповідачем, суб`єктом владних повноважень, виконання свого обов`язку, визначеного ст.44 та 77 сприяти розгляду справи по суті та надавати докази щодо правомірності оскаржуваного рішення та дій.

Так ухвалою від 4.04.2019 Київським окружним адміністративним судом у даній справі було винесено ухвалу про витребування документів від відповідача для вирішення спору. Дана ухвала не була виконана і розумних та достовірних пояснень щодо такого невиконання відповідач суду не надав. На неодноразове запитання суду щодо підстав невиконання ухвали суду, представник відповідача вказував на те, що витребувані судом документи знаходяться у володінні відділення поліції, оскільки були вилучені в межах кримінальної справи. Однак доказів вилучення саме витребуваних документів відповідач суду так і не надав, рівно як не пояснив неподання копій витребуваних документів чи доказів звернення до відділення поліції для отримання таких копій з метою виконання ухвали суду.

З вищезазначеного слідує, що відповідачем під час здійснення процедури розробки, розгляду та затвердження ДПТ, а також при прийнятті оскаржуваного рішення було порушено права позивача на доступ до публічної інформації та доступ до проекту містобудівної документації (в частині не оприлюднення відповідачем проекту оскаржуваного рішення та порядку денного відповідно до регламенту відповідача, в частині не оприлюднення відповідачем проекту ДПТ) та на участь позивача у громадських слуханнях по проекту ДПТ (в частині ознайомлення з проектом ДПТ та подання пропозицій до проекту ДГІТ для гарантування дотримання його інтересів як члена громади). Окрім того, відповідачем не спростовано порушення норм містобудівного законодавства при винесенні оскаржуваного рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, вказані витрати підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов – задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що полягає у невиконанні нею обов`язку щодо оприлюднення у встановлені законом спосіб, порядку та строки:

- рішення про розроблення детального плану території багатоквартирної житлової забудови на площі 0,5 га в с. Віта-Поштова, по вул. Звенигородська Києво-Святошинського району Київської області;

- порядку денного 40 позачергової сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 31.08.2018 в частині, що стосується питання затвердження детального плану території багатоквартирної житлової забудови на площі 0,5 га в с. Віта- Поштова, по АДРЕСА_3 . Звенигородська Києво-Святошинського району Київської області;

- проекту рішення «Про затвердження детального плану території багатоквартирної житлової забудови на площі 0,5 га в АДРЕСА_1 . Віта-Поштова, по АДРЕСА_3 . Звенигородська Києво-Святошинського району АДРЕСА_2 області», винесеного на 40 позачергову сесію 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 31.08.2018;

- рішення №40-26 від 31.08.2018 «Про затвердження детального плану території багатоквартирної житлової забудови на площі 0,5 га в с. Віта- Поштова, по вул. Звенигородська Києво-Святошинського району, Київської АДРЕСА_4 », прийнятого на 40 позачерговій сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 31.08.2018.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення 40 сесії 7 скликання Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області №40-26 від 31.08.2018 «Про затвердження детального плану території багатоквартирної житлової забудови на площі 0,5 га в АДРЕСА_1 . Віта-Поштова, по АДРЕСА_3 . Звенигородська Києво-Святошинського району АДРЕСА_2 ».

4. Стягнути судовий збір у розмірі 1 536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського (код ЄДРПОУ 04358490).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.