Ухвала суду № 84358020, 18.09.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

18 вересня 2019 рокуСправа № 280/4500/19 м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Новікова І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Україна» до державного реєстратора Приазовської районної державної адміністрації Новікова Артема Валерійовича про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Україна» (далі - позивач, СВК «Агрофірма «Україна») до державного реєстратора Приазовської районної державної адміністрації Новікова Артема Валерійовича (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати зроблений державним реєстратором Приазовської районної державної адміністрації Новіковим Артемом Валерійовичем запис про державну реєстрацію права комунальної власності (номер запису 157571113) за Воскресенською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 2324582200:01:002:0043, площею 6,4 га.

Відповідно ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя, дослідивши матеріали адміністративного позову, дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.

З позовної заяви судом встановлено, що предметом вищевказаної позовної заяви є оскарження позивачем правомірності здійснення запису про державну реєстрацію права комунальної власності (номер запису 157571113) за Воскресенською сільською радою на земельну ділянку з кадастровим номером 2324582200:01:002:0043, площею 6,4 га.

При цьому, порушення власних прав та інтересів оскаржуваним записом позивач обґрунтовує тим, що наданий час він є орендарем зазначеної земельної ділянки, а тому передача зазначеної земельної ділянки Воскресенській сільській раді порушує права позивача, як орендаря земельної ділянки, оскільки на даний час на розгляді в господарському суді перебуває спір про зобов`язання СВК «Агрофірма «Україна» повернути земельну ділянку з незаконного користування на користь Воскресенської сільської ради.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 свого рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 згаданої Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

В свою чергу, частиною 3 статті 19 КАС України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Суддя зазначає, що під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу.

Суд зазначає, що органи місцевого самоврядування/ органи державної влади можуть бути як суб`єктами приватних правовідносин, так і суб`єктами публічних правовідносин. Причому статус державних чи місцевих органів влади визначається виключно нормами публічного права, незалежно від того, які права - цивільні чи публічні вони мають намір реалізувати.

У даній справі спір пов`язаний з реалізацією земельних прав позивача, зокрема права на вільне користування земельною ділянкою, яка на думку позивача правомірно ним використовується на підставі договору оренди.

Відповідач - державний реєстратор у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, а права, за захистом яких звернувся до суду позивач, виникають із цивільних/господарських правовідносин.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.158 Земельного кодексу України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Тобто, спір між СВК «Агрофірма «Україна» та Воскресенською сільською радою щодо користування земельною ділянкою повинен вирішуватись в рамках господарського судочинства.

У цьому випадку той факт, що відповідачем у справі є державний реєстратор, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий, оскільки спір між сторонами стосується права користування спірною земельною ділянкою, тобто носить приватно-правовий характер.

Відповідно до ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

Отже, оскільки спірне рішення стосується цивільних прав позивача, а саме права вільного користування земельною ділянкою, а також враховуючи те, що фактично між учасниками справи наявний спір щодо законного користувача спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинен розглядатися господарським судом за правилами господарського судочинства.

Окрему увагу суд вважає за необхідне звернути і на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові суду від 04.09.2019 по справі №814/378/16.

Так, Великою Палатою Верховного Суду зазначено таке: «… спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

Оскільки ПП «ВКП «Каро» не було заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій та рішень, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, спір щодо їх оскарження є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено таку державну реєстрацію речового права на нерухоме майно з дотриманням вимог законодавства та чи заявлено вимогу про зобов`язання відповідачів зареєструвати аналогічне речове право за позивачем…

…Оскарження рішень та дій щодо внесення записів про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій та рішень державного реєстратора з реєстрації за нею аналогічного права на цю ж земельну ділянку, що свідчить про приватноправовий характер цього спору…».

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала питання предметної юрисдикції у подібних справах (постанови від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 823/1508/16, від 16 січня 2019 року у справі № 823/692/17, від 13 березня 2019 року у справі № 814/1971/17 та інші).

У вказаних судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

Отже, в даному випадку спір щодо правомірності внесення державним реєстратором запису про реєстрацію за Воскресенською сільською радою права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2324582200:01:002:0043, площею 6,4 га, носить приватно-правовий характер, впливає на права позивача як землекористувача та повинен вирішуватись між СВК «Агрофірма «Україна» та Воскресенською сільською радою, за участю державного реєстратора, в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 21, 170, 241, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №280/4500/19 за позовом Сільськогосподарського виробничого кооператив «Агрофірма «Україна» до державного реєстратора Приазовської районної державної адміністрації Новікова Артема Валерійовича про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно.

Роз`яснити Сільськогосподарському виробничому кооперативу «Агрофірма «Україна» його право на звернення з позовом до господарського суду в порядку господарського судочинства.

Копію ухвали надіслати на адресу позивача разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Роз`яснити позивачу, що його повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 15-денний строк з дня її підписання.

Суддя І.В. Новікова