Рішення № 84357836, 11.09.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2019 рокум. Ужгород№ 807/2340/15 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.

та осіб, що беруть участь у справі:

позивач та його представник - не з`явилися;

представника відповідача - Блага О.П.;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування вимоги та рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Хустської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування вимоги та рішення.

У судовому засіданні 19.07.2019 року було замінено відповідача - Хустську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Закарпатській області на правонаступника - Головне управління ДФС у Закарпатській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 29.09.2015 р. по 07.10.2015 р. було проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності позивача за результатом якої складено Акт від 15.10.2015 р. №272/17 та винесено вимогу №Ф-0011471701 про сплату боргу (недоїмки) від 29.10.2015 р. Позивач наголошував, що ним своєчасно подавалися звіти про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску, при цьому відповідачем протиправно суму чистого доходу зазначено, як середньомісячний річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом ділення річного чистого доходу на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. Таким чином, позивач зазначав, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 29.10.2015 року №Ф0011471701 та Рішення №0011461701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.10.2015 року були винесені відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, а тому просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з`явився, разом з тим надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с. 188).

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі, з мотивів викладених у запереченні на позов, вказавши на те, що за результатом проведеної перевірки позивача, як самозайнятої особи, що здійснює незалежну професійну діяльність приватного нотаріуса, було встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% за 2014 рік у сумі 226486,01 грн., в результаті чого перевіркою було донараховано позивачеві єдиний внесок за 2014 р. у сумі 66756,56 грн., а також застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 3337,83 грн. Таким чином, представник відповідача наголошувала, що відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб визначений законодавством України, а тому просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків - позивача, який проводить незалежну професійну діяльність щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., дотримання законодавста щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., результати якої відображено в Акті від 15.10.2015 р. №272/17 (а.с. 48-57).

В результаті проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків - позивача було встановлено порушення абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п.11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування у загальному розмірі за 2014 рік - 66756,56 грн. та п.п.70.16.1 п. 70.16 ст. 70, п.176.2 ст. 176, п. 2 ст. 119 ПК України, а саме подання податкових розрахунків за 1, 2, 3 квартал 2014 р. з недостовірними відомостями, які призвели до зміни платника податків.

За результатом проведеної перевірки, відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.10.2015 року №Ф0011471701 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 66756,56 грн. (а.с. 19).

Також, за результатом проведеної перевірки, відповідачем було прийнято Рішення №0011461701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.10.2015 року в сумі 3337,83 грн. (а.с. 20).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідач прийшов до висновку щодо заниження позивачем єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу, у розмірі 34,7 % за 2014 р., в результаті чого донараховано єдиний внесок за 2014 р. в сумі 66756,56 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 та п. 178.3 ст. 178 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 178.4 статті 178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Пунктом 5 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» визначено, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Пунктом 4 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» передбачено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною восьмою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Отже, приватні нотаріуси зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, та звітним періодом для них є календарний рік.

Відповідно до пункту 3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1014/18309, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Таким чином, сума доходу приватного нотаріуса, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Тобто сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі «усього» таблиці 3 Додатка №5 до Порядку №22-2, має відповідати чистому оподатковуваному доходу, заявленому в податковій декларації про майновий стан і доходи.

До зазначеної суми, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, застосовується відповідна ставка, визначена у частині одинадцятій статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» (34,7%).

При цьому суд констатує, що вказані норми законодавства, не зобов`язують самозайнятих осіб (приватного нотаріуса) проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахованого шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 3 Додатка №5 відповідно до Порядку №454 та Порядку №22-2. Єдиною вимогою при цьому є відповідність загальної суми за період 12 місяців річній податковій декларації.

Згідно Акту перевірки, задекларована позивачем сума доходу за 2014 рік складає 363027,00 грн., при цьому за даними звітів сума доходу на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску складає 34104,00 грн.

Однак, як вбачається з Акту перевірки, відповідачем за результатом проведеної перевірки вказано суму чистого оподатковуваного доходу на який нараховується єдиний внесок в розмірі 363027,00 грн., яка є аналогічною сумі доходу заявлені позивачем в податковій декларації, при цьому відповідачем зазначено, що сума доходу на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску складає 226 486,01 грн. (а.с. 16).

Разом з тим, суд констатує, що обов`язок ділити дохід, отриманий позивачем за рік в рівних частинах на кількість місяців у яких такий дохід отримано, для визначення доходу на який нараховується єдиний внесок, нормами чинного законодавства не передбачений.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.06.2019 р. по справі №803/302/16 адміністративне провадження №К/9901/13336/18.

Таким чином, судом встановлено, що задекларована позивачем сума доходу з якої було розраховано єдиний внесок за 2014 рік відповідає показникам чистого оподатковуваного доходу, заявленим в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік. При цьому, здійснений позивачем розподіл річної суми чистого оподатковуваного доходу не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Також, як встановлено в ході розгляду справи по суті та підтверджується відомостями облікової картки, позивачем було сплачено до бюджету розраховану ним суму єдиного внеску за 2014 рік.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 1157,20 грн.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання протиправним та скасування вимоги та рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.10.2015 року №Ф0011471701.

3. Визнати протиправним та скасувати Рішення №0011461701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.10.2015 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1157,20 (одна тисяча сто п`ятдесят сім гривень 20 копійок) грн.

5. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 19.09.2019 року.