Рішення № 84357526, 06.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2019 року Справа № 160/6038/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 01.07.2019 надійшов позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (далі – Навчальний заклад, ДДУВС) до ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 86662,39 грн.

Позов обґрунтовано відмовою ОСОБА_1 у добровільному порядку сплатити суму вищевказаної заборгованості, яка складається з фактичних витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі на протязі 2011-2014 рр., 2015-2017 роках, які останній був зобов`язаний відшкодувати унаслідок порушення (не виконання) умов договору (укладеного з Навчальним закладом), пункт 2.3.6 якого містив застереження щодо звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Тією ж ухвалою суду відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом і надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про завищену суму, що підлягає до стягнення; вказав, що період навчання на посаді «слухач магістратури», під час якого здійснював функціональні обов`язки із несення служби підлягає зарахуванню до стажу несення служби в органах внутрішніх справ, а також посилався на пропуск позивачем строку звернення до суду, у зв`язку з чим просив позов залишити позов без розгляду.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із таких міркувань.

Судом встановлено та не є спірним, відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» навчальні заклади включені до загальної структури Міністерства внутрішніх справ України. У статуті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (нова редакція затверджена наказом МВС України від 30.11.2016 № 1277) також зазначено, що Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ знаходиться у сфері управління МВС, засновником Університету є держава в особі центрального органу виконавчої влади - МВС, а тому на момент виникнення спірних правовідносинах останній виступав саме як структурний підрозділ Міністерства внутрішніх справ України.

Наказом від 31.08.2011 року № 256 відповідача переведено з Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ до Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ з 01.09.2011 року.

Між позивачем та Навчальним закладом укладений Договір про навчання від 01.09.2011 року № 2173, пунктом 2.3.6 якого передбачено, що у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими пунктом 3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Пунктом 2.1.6 закріплено обов`язок Навчального закладу щороку інформувати відповідача про розмір фактичних витрат, пов`язаних з його утриманням.

Згідно з наказом ДДУВС від 28.02.2014р. № 44 о/с відповідач, як випускник ДДУВС був направлений у розпорядження ГУ МВС України в Дніпропетровській області для призначення на посади згідно з отриманням фахом.

Відповідно до наказу ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 03.03.2014 року № 47 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого слідчого відділу Дніпровського РВ Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Наказом ДДУВС від 18.08.2015 № 195 о/с відповідач зарахований на навчання з 31.08.2015р. слухачем магістратури денної форми навчання.

01.09.2015 р. між відповідачем, Навчальним закладом та ГУ МВС України в Дніпропетровській області укладений Договір № 2068 про навчання у ДДУВС.

У зв`язку з прийняттям Закону України «Про національну поліцію», 07.02.2017 року між відповідачем, ДДУВС та Головним управлінням Національної поліції України в Дніпропетровській області (замовник) укладений Контракт № 3009 про здобуття освіти у ДДУВС (далі - Контракт № 3009), умови якого застосовуються до відносин, які виникли з 01.09.2015р., та відповідно до якого договір № 2068 від 01.09.2015р. вважається припиненим. Пунктом 2.3.6 Контракту передбачено, що у разі дострокового розірвання Контракту чи звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання за підставами, передбаченими пунктом 3 цього Контракту, у місячний термін відшкодувати ВНЗ витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі, згідно із затвердженою довідкою-розрахунком.

Згідно з наказом ДДУВС від 16.02.2017р. № 35 о/с відповідач, як випускник ДДУВС направлений у розпорядження ГУ НП в Дніпропетровській області для призначення на посади згідно з отриманням фахом.

Відповідно до наказу ГУ НП України в Дніпропетровській області від 20.02.2017р. № 72 о/с ОСОБА_1 призначений на посаду слідчого слідчого відділення Дніпровського ВИ Кам`янського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області.

01.06.2018р. відповідач звернувся до керівництва ГУ НП Дніпропетровській області з рапортом про звільнення зі служби в Національній поліції за власним бажанням.

Наказом ГУ НП в Дніпропетровській області від 25.06.2018р. № 172 о/с відповідача звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажаннями) Закону України «Про Національну поліцію» з 27.06.2018р.

Вважаючи, що після закінчення Навчального закладу, ОСОБА_1 не виконав вимоги Договору та Контракту, позивач надіслав на його адресу повідомлення від 13.08.2018 року щодо добровільної сплати витрат пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі на протязі 2011-2014 рр., 2015-2017 роках у загальному розмірі 86662,39 грн., не сплата яких і стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд виходить із того, що згідно із ст. 9 Закону України «Про міліцію» (який діяв станом на час укладання договору про навчання відповідача, призначення та звільнення його з посади), на курсантів, слухачів, ад`юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов`язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про міліцію» підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідна норма міститься і в Законі України «Про Національну поліцію» (стаття 74).

Спір у справі, що розглядається, стосується відшкодування витрат, пов`язаних із утриманням у вищому навчальному закладі МВС України особи, яка в подальшому за власним бажанням звільнилася з Національної поліції до закінчення трирічного терміну після закінчення навчання.

20.04.2017 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 «Про затвердження Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських».

Згідно з абзацом 3 п. Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок відшкодування) цей порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах, у разі звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції через хворобу чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Пунктом 3 Порядку відшкодування передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Відповідно до п. 4 Порядку відшкодування витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Претензійно-позовну діяльність згідно з абз. 2 п.8 Порядку відшкодування проводить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Обов`язок щодо відшкодування фактичних витрат за утриманням у вищому навчальному закладі також міститься і в Договорі і в Контракті, укладеного між позивачем та відповідачем

Згідно з довідками-розрахунками витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, долучених до матеріалів справи, загальна сума витрат на утримання відповідача склала 86662,39 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем, відповідно до вимог "Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах" подані довідки-розрахунки витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі.

Доказів добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі - ДДУВС відповідачем, суду не надано.

Таким чином, відповідач незважаючи на взятий на себе обов`язок з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, будучи ознайомленим з розрахунком нарахованих сум витрат, станом на день розгляду справи не здійснив відшкодування витрат добровільно, а тому таке відшкодування підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Доводи відповідача щодо сплати ним грошових коштів у сумі 12500 як на підставу зменшення суми стягнення судом до уваги не приймається, оскільки вказані кошти сплачувалися ним перш за все на розрахунковий рахунок Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, та крім того, сплачені кошти мали характер благодійного внеску, а не для покриття витрат, пов`язаних з утриманням у ВНЗ.

Суд також знаходить необґрунтованими доводи відповідача щодо фактичного завищення позивачем сум витрат з його утримання, оскільки розрахунок витрат на утримання осіб (курсантів) у вищих навчальних закладах здійснюється за їх фактичною вартістю.

Як вже зазначалося, умовами Договору і Контракту закріплювався обов`язок Навчального закладу щороку інформувати відповідача про розмір фактичних витрат, пов`язаних з його утриманням.

Тобто, якщо такий обов`язок покладений на виконавця (позивача), відповідно особа має право вимагати отримання такої інформації.

Доказів того, що ОСОБА_1 не отримував таку інформацію, що могло бути підставою для оспорювання суми відшкодування, матеріали справи не містять.

Щодо твердження відповідача про те, що він навчався за державним замовленням для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр», а тому цей термін має бути зарахований до трирічного терміну, який необхідно пропрацювати в органах внутрішніх справ після завершення навчання за договором № 2173, суд зазначає таке.

Відповідач помилково вважає, що період навчання за державним замовленням для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» зараховується до трирічного терміну, який необхідно пропрацювати в органах внутрішніх справ після завершення навчання за договором № 2173. Період несення служби (у тому числі навчання після закінчення ВНЗ) упродовж 2 років 10 місяців відповідачем не заперечується, проте згідно з умовами договору він має відпрацювати 3 роки, тобто умови договору відповідачем не виконані. Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, не містить вимог щодо пропорційності відшкодування витрат залежно від кількості відпрацьованого часу після закінчення навчання. Тобто, часткове виконання відповідачем умов договору не може бути підставою для зменшення вішкодування.

При прийнятті рішення, суд також враховує, що спори з приводу стягнення витрат, пов`язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства оборони України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства оборони України, особа проходить публічну службу - військову службу, а відтак доводи відповідача щодо порушення позивачем строку звернення до суду, враховуючи ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03.04.2019 року та недопустимості спору про підсудність, судом до уваги також не приймається. При цьому позивач помилково вважає, що до вказаних правовідносин підлягає застосуванню місячний строк.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість підстав стягнення з відповідача суми витрат, пов`язаних з його утриманням у ДДУВС, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати означеної суми боргу на момент розгляду справи, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (р/р 31250224117468, код 08571446, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати, пов`язані з його утриманням у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, у розмірі 86662,39 грн. (вісімдесят шість тисяч шістсот шістдесят дві гривні 39 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна