Рішення № 84357522, 19.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року Справа № 160/5154/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, у якій просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яка полягає у невиконанні обов`язку із затвердження протягом встановленого вимогами законодавства строку для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1222384000:01:002:1237 гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області затвердити проект землеустрою та передати у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 1222384000:01:002:1237 для ведення особистого селянського господарства на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №160/5154/19.

Крім того, ухвалою від 06.06.2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він двічі звертався до відповідача із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Личківської сільської ради, на які відповідачем надані відповіді про необхідність погодження передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність з об`єднаними територіальними громадами; відповідач не відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте, у той же час систематично не здійснює необхідних дій щодо затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність позивача, такий спосіб дій відповідача не ґрунтується на нормах закону і є протиправною бездіяльністю; означена земельна ділянка на момент подання заяви про затвердження проекту відведення земельної ділянки належить до державної форми власності, відповідач не має підстав ухилятись від виконання своїх повноважень та обов`язків, визначених статтею 122 та частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України.

05.07.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, в обґрунтування своїх доводів зазначив, що ОСОБА_1 звертався до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із відповідними заявами про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. На його заяви Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області були надані вмотивовані відмови у затвердженні документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із зазначенням недоліків землевпорядної документації, зокрема зазначено, що позивачу необхідно звернутись до Личківської сільської об`єднаної територіальної громади для отримання погодження відповідно до Розпорядження КМУ від 31.10.2018 року №60-р та повторно надати проект до головного управління для затвердження. Таким чином, бездіяльність відповідачем не допущена. Спірна земельна ділянка передана з державної до комунальної власності, у зв`язку із чим, розпорядником даної ділянки є Личківська об`єднана територіальна громада. Рішення про затвердження документації із землеустрою є виключною компетенцією Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, суд не вправі своїм рішенням підміняти рішення відповідача або прямо вказувати суб`єкту владних повноважень на те які саме рішення останній повинен прийняти.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що за заявою ОСОБА_1 в порядку частини 6 статті 118 Земельного кодексу України наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.05.2018 року №4-1910/15-18-СГ позивачеві надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га пасовищ за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за межами населених пунктів.

На замовлення ОСОБА_1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Геоленд-2000» (код ЄДРПОУ 40771111) розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів) площею 2,00 га.

Висновком експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про розгляд проекту землеустрою щодо погодження земельної ділянки від 19.11.2018 року №680-11633/81-18 даний проект землеустрою погоджено.

Згідно витягу від 14.12.2018 року №НВ-1206990872018 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданого Відділом у Магдалинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки кадастровий номер 1222384000:01:002:1237 встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого ПостановоюКМУ від 17.10.2012 року №1051, не зареєстровані.

17.12.2018 року (вх. №Д-9139/0/21-18) позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про затвердження розробленої документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. До заяви додано оригінал витягу з ДЗК та оригінал проекту землеустрою.

За результатами розгляду поданої заяви, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом від 26.12.2018 року №Д-9139/0-6087/0/20-18, у якому вказано, що: Личківська сільська рада увійшла у Личківську сільську об`єднану територіальну громаду. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.01.2018 року №60-р передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність здійснюється за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Крім того, відповідно до пункту 3.5 Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2011 року №536 наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов`язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавством. Тобто, агрохімпаспорт не є складовою проекту землеустрою, але є обов`язковим при передачі земельної ділянки у власність.

Також, у вказаному листі заявнику запропоновано звернутись до об`єднаної територіальної громади для отримання погодження та надати повторно проект для затвердження.

08.05.2019 року (вх. №Д-2444/0/21-19) позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про затвердження розробленої документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. До заяви додано проект землеустрою, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, копію агрохімічного паспорту.

За результатами розгляду поданої заяви, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом від 14.05.2019 року №Д-2444/0-1644/0/20-19, у якому вказано, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.01.2018 року №60-р передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність здійснюється за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Личківська сільська рада увійшла у Личківську сільську об`єднану територіальну громаду.

Також, у вказаному листі заявнику запропоновано звернутись до Личківської сільської об`єднаної територіальної громади для отримання погодження та надати повторно проект для затвердження.

Вважаючи, що по відношенню до позивача Головним Управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області допущено протиправну бездіяльність через невидання наказів про затвердження проекту землеустрою, ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положеннями частини 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до пункту «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

Згідно пункту «в» частини 3 статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За замістом абзацу першого частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом та зазначено вище, наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір 2,00 га, із цільовим призначенням (01.03) для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області також надано висновок про відповідність проекту землеустрою, розробленого на замовлення позивача, вимогам статті 50 Земельного кодексу України та його погодження.

Пунктом 8 вказаного висновку Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області зазначено (мова оригіналу): «Аналіз проекту землеустрою на відповідність земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (01.03) відповідає вимогам земельного законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам».

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У разі якщо на підставі матеріалів інвентаризації здійснюються формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель (крім технічної документації, за якою проводиться інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення) погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною 17 вказаної статті визначено, що підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Згідно частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 5 статті 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

За приписами частини 8 статті 186-1 Земельного кодексу України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Отже, у відповідності до зазначених норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Так, відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

1) завдання на розроблення проекту землеустрою;

2) пояснювальну записку;

3) копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

4) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

5) письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

6) довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

7) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

8) відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

9) копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці;

10) розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

11) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

12) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

13) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

14) перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

15) викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

16) кадастровий план земельної ділянки;

17) матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

18) матеріали погодження проекту землеустрою.

Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою, є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася з метою затвердження проекту землеустрою, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.

Щодо відмови Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області у затвердженні проекту землеустрою гр. ОСОБА_2 , суд вважає за необхідне зазначити, що загальною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою стало те, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.01.2018 року №60-р передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність здійснюється за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), та оскільки Личківська сільська рада увійшла у Личківську сільську об`єднану територіальну громаду, заявнику було запропоновано звернутись до Личківської сільської об`єднаної територіальної громади для отримання погодження та надати повторно проект для затвердження.

Суд звертає увагу, що позивач двічі звертався до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявами про затвердження проекту землеустрою, а саме 17.12.2018 року та 08.05.2019 року, на які відповідачем надані листи-відповіді від 26.12.2018 року та 14.05.2019 року відповідно.

Поряд з цим, відповідачем надано до суду та долучено до матеріалів справи копію наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 року №4-1565/15-19-01 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», згідно якого передано Личківській сільській об`єднаній територіальній громаді Магдалинівського району Дніпропетровської області у комунальну власність за актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 7381,9934 га на території Личківської сільської об`єднаної територіальної громади Магдалинівського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту згідно з додатком до акта приймання-передачі, до яких також відноситься спірна земельна ділянка кадастровий номер 1222384000:01:002:1237.

Таким чином, відповідач зазначив про необхідність звернення позивача до Личківської сільської об`єднаної територіальної громади з метою отримання погодження з об`єднаною територіальною громадою, тоді як землі на час розгляду поданих заяв знаходились у державній власності, а не у комунальній, як вказує відповідач у відзиві на позовну заяву.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання суб`єкта владних повноважень на розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р та необхідність погодження передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення з об`єднаною територіальною громадою є необґрунтованим, оскільки вказана обставина не є підставою для відмови згідно Земельного кодексу України.

Суд зазначає, що у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб`єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв`язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом.

Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, а рішення приймати обґрунтовано.

У розглянутому випадку у відповідача були відсутні правові підстави для утримання від погодження проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки або наданні мотивованої відмови у її погодженні.

Відповідно до статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель; земельне законодавство базується на принципі забезпечення гарантій прав на землю.

Суд звертає увагу, що органи державної влади не можуть безпідставно приймати рішення, що пов`язані з обмеженням реалізації певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, відстрочувати термін реалізації права на земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами державної влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з конституційним принципом, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3 Конституції України).

У свою чергу, дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже, не можуть вважатися «відмовою у наданні дозволу» у розумінні частини п`ятої статті 186-1 Земельного кодексу України.

Погодження проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки або відмова у його погодженні є змістом відповідного індивідуального правового акту, який оформляється висновком про його погодження або відмовою в такому погодженні. Водночас, у частині п`ятій статті 186-1 Земельного кодексу України не визначено, у якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

У статті 186-1 Земельного кодексу України не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521).

У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 року №34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 року №883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 року за №381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Ради України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, погодження проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки або відмова у його погодженні оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області, висновком про погодження проекту землеустрою або про відмову в такому погодженні. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про погодження проекту землеустрою, висновку про погодження проекту землеустрою або про відмову в такому погодженні після спливу встановленого законом строку розгляду проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки, не зважаючи на надсилання заявникам листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

Вирішуючи спір, суд приходить висновку, що листи відповідача у відповідь на клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за змістом та формою не можуть вважатись «відмовою» у розумінні частини п`ятої статті 186-1 Земельного кодексу України, у зв`язку із чим, суд задовольняє заявлені позивачем вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області мало усі підстави задовольнити подану позивачем заяву та затвердити наданий проект землеустрою.

При цьому, як було встановлено під час судового розгляду, на теперішній час спірна земельна ділянка на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 року №4-1565/15-19-01 передана у комунальну власність Личківської сільської об`єднаної територіальної громади Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Отже, станом на час розгляду справи та винесення рішення за наслідками судового розгляду, розпорядником даної земельної ділянки є Личківська сільська об`єднана територіальна громада Магдалинівського району Дніпропетровської області, з урахуванням чого суд відмовляє в задоволенні вимог позивача про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, оскільки земельна ділянка не знаходиться у розпорядженні Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, та у разі задоволення позову в цій частині, виконання рішення суду призведе до перевищення повноважень відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо не затвердження проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 1222384000:01:002:1237 у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів).

В задовленні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати у справі не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник