Рішення № 84357491, 18.09.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2201/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ НП у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у внесенні змін до наказу про звільнення №55-о/с від 17.03.2016 в частині формулювання підстави звільнення зі служби в поліції за пунктом сьомий частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) на пункт другий частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) та зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області внести зміни до наказу про звільнення №55-о/с від 17.03.2016 в частині формулювання підстави звільнення зі служби в поліції вказавши замість пункту сьомого частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) належну причину звільнення «за пунктом другим частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу)».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 27.06.2014 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 по 18.03.2016 в РПСПОП «Світязь» ГУ НП у Волинській області. Позивач також вказує, що у зв`язку з отриманими пораненнями в зоні проведення АТО, відповідно до свідоцтва про хворобу №29 від 23.02.2016 отримав висновок «обмежено придатний до військової служби». Через неможливість виконання обов`язків військової служби 15.03.2016 позивачем було подано рапорт на звільнення за станом здоров`я. Однак, так як Законом України «Про Національну поліцію» не передбачено звільнення через хворобу у випадку обмеженої придатності до військової служби, ОСОБА_1 було запропоновано звільнитися за власним бажанням.

Наказом т.в.о. начальника ГУ НП у Волинській області «По особовому складу» №55 о/с від 17.03.2015 позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

21.05.2019 позивач звернувся з позовом до Волинського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків. Проте, для отримання вище вказаної грошової допомоги підставою для звільнення має бути не «за власним бажанням», а «через хворобу».

З цією метою ОСОБА_1 звернувся за роз`ясненням до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС по Волинській області» (далі - ДС ТМО МВС).

Згідно постанови ДС ТМО МВС №10 від 05.07.2019 (на час медичного огляду в лютому 2016 року) інспектор взводу №1 РПСПОП «Світязь» ГУНП у Волинській області ст. лейтенант ОСОБА_1 , 1978 р. н. «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, причинний зв`язок захворювань та постанову про обмежену придатність до військової служби ОСОБА_1 у Свідоцтві про хворобу №29 від 23.02.2016, виданого ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Волинській області» - відмінити.

Враховуючи вищезазначений висновок медичної військово - лікарської комісії позивач 08.07.2019 звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до наказу №№55 о/с від 17.03.2019 в частині зміни підстав звільнення зі служби в поліції за п. 7 (за власним бажанням) ч.1 ст.77 - на п.2 ч.1 ст.77 (через хворобу) Закону України «Про національну поліцію», надавши оригінал Постанови №10 Державної установи «ТМО МВС по Волинській області» від 05.07.2019 де вказано, що на момент звільнення (на час медичного огляду в лютому 2016 року) був непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Однак, листом відповідача від 12.07.2019 №93-Р/01/12/7-2019/Л-19 позивачу відмовлено у внесенні змін до наказу про звільнення від 17.03.2016 №55 о/с, оскільки позивач звільнений зі служби згідно власноручно написаного рапорту про звільнення «за власним бажанням».

Позивач вважає, що така позиція відповідача суперечить нормам діючого законодавства України та порушує його, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 18.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник позивача підтримав заявлений позов, з підстав вказаних в позовній заяві та просив задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву від 23.07.2019 №347/01/26-2019 представник відповідача позовні вимоги заперечує з тих підстав, що 15.03.2016 позивачем подано рапорт про звільнення зі служби в Національній поліції України згідно пункту 7 (за власним бажанням) статті 77 ЗУ «Про національну поліцію» у зв`язку із відсутністю інших передбачених законом підстав. На переконання представника відповідача встановлення після звільнення факту непридатності до служби за станом здоров`я жодним чином не впливає на формулювання підстав для звільнення, в зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив від 29.07.2019 ОСОБА_1 не погоджується з твердженнями представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву з приводу чого заначив, що 27.06.2014 приступив до служби в органах МВС України. Отримавши поранення (26.08-30.08.2014 (м. Іловайськ) та 31.01.2015 (м. Вуглегірськ), у зв`язку з погіршенням стану здоров`я у 2016 році отримав від керівництва направлення на медичний огляд до військово-лікарської комісії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Волинській області» з метою визначення придатності до подальшої служби. Випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААА №245650 від 26.02.2016 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок поранення, пов`язаного з безпосередньою участю в АТО при виконанні службових обов`язків. Крім того, довідкою від 23.02.2016 серії 12 ААА №014138 позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60 відсотків. Зазначає, що відповідач не бере до уваги той факт, що інвалідність встановлена за 24 дні до звільнення. Крім того, до подачі рапорту передувало медичне обстеження, за результатами якого 23.02.2016 постановою ВЛК, викладеною у Свідоцтві про хворобу №29 позивача визнано обмежено придатним до військової служби, яке в розумінні Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового складу в системі МВС України, затвердженого наказом МВС України №85 від 06.02.2001 є належним документом, що підтверджує наявність відповідної хвороби.

Також зазначає, що згідно пункту другого частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії, поліцейські можуть переміщатися на рівнозначні посади та на посади, нижчі ніж ті, на якій перебував поліцейський. При цьому, Законом України «Про Національну поліцію» визначено, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Тобто, якщо у разі визнання працівника обмежено придатним до служби, він може бути переміщений на іншу посаду, на якій зможе виконувати функціональні обов`язки з урахуванням стану здоров`я, підготовки та досвіду роботи. При цьому, необхідність та терміновість переміщення працівника визначається прямим начальником з урахуванням думки лікувального закладу і особистого бажання цієї особи. Проте, інша посада відповідачем запропонована не була, лише рекомендували написати рапорт за власним бажанням.

Оскільки постановою №10 від 05.07.2019 встановлено, що ОСОБА_1 непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (на час медичного огляду в лютого 2016 року); причинний зв`язок захворювань та постанову про обмежену придатність до військової служби у Свідоцтві про хворобу №29 від 23.02.2016, виданого ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Волинській області» відмінено, позивач просить позовні вимоги задовольнити повністю. -

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 27.06.2014 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, з 07.11.2015 по 18.03.2016 - в роті патрульної служби особливого призначення «Світязь» ГУ НП у Волинській області.

Як слідує з матеріалів справи, перебуваючи в зоні АТО при виконанні службових обов`язків позивач двічі був травмований.

Так, військово-лікарська комісія ДУ ТМО МВС України по Волинській області за розпорядженням начальника УКЗ ГУ НП України у Волинській області здійснила медичний огляд ОСОБА_1 , про що в Свідоцтві про хворобу №29 від 23.02.2016 зазначила: «Короткий анамнез: перебуваючи в зоні АТО 29.08.2014 року, при виконані службових обов`язків, отримав міно-вибухову травму (контузію головного мозку, вогнепальні осколкові поранення м`яких тканин правого плеча) , з приводу чого лікувався в Дніпропетровській МЛК, потім в лікарні СОЗ УМВС України у Волинській області. В подальшому лікувався амбулаторно, і двічі стаціонарно в 2014 році в лікарні СОЗ УМВС України з приводу наслідків ЧМТ. 29.01.2015 повторно перебував в зоні АТО при виконані службових обов`язків, отримав повторну черепно-мозкову травму і сліпе осколкове поранення правого плеча, з приводу чого лікувався в хірурга і невропатолога поліклініки СОЗ УМВС амбулаторно довготривало. В серпні 2015 року стаціонарно лікувався з приводу загострення вертеброгенної радикулопатії на ґрунті остеохондрозу хребта і наслідків ЧМТ. Обстежений в зв`язку зі звільненням з ОВС з 13.01.2016 по 03.02.2016 в лікарні ДУ ТМО УМВС України у Волинській області» (а. с. 7).

Вищезазначені поранення, так, пов`язані з виконанням службових обов`язків.

Згідно висновку військово-лікарської комісії позивача визнано обмежено придатним до військової служби.

Згідно виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії 12 ААА №245650 від 26.02.2016 ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності, внаслідок поранень, пов`язаних з безпосередньою участю в АТО при виконанні службових обов`язків.

Крім того, згідно довідки від 23.02.2016 серії 12 ААА №014138 позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60 відсотків.

Через неможливість виконання обов`язків військової служби 15.03.2016 позивачем було подано рапорт на звільнення за «власним бажанням».

Наказом т.в.о. начальника ГУ НП у Волинській області «По особовому складу» №55 о/с від 17.03.2015 позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

У зв`язку з відмовою у призначенні одноразової грошової допомоги через встановлення III групи інвалідності, що настала внаслідок травми, отриманої під час виконання службових обов`язків (підставою для звільнення має бути «через хворобу», а не «за власним бажанням», позивач звернувся за роз`ясненням до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС по Волинській області» (далі - ДС ТМО МВС).

Згідно постанови ДС ТМО МВС №10 від 05.07.2019 (на час медичного огляду в лютому 2016 року) інспектор взводу №1 РПСПОП «Світязь» ГУНП у Волинській області ст. лейтенант ОСОБА_1 , 1978 р. н. «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, причинний зв`язок захворювань та постанову про обмежену придатність до військової служби ОСОБА_1 у Свідоцтві про хворобу №29 від 23.02.2016, виданого ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Волинській області» - відмінити (а. с. 9).

Враховуючи висновок медичної військово - лікарської комісії позивач 08.07.2019 звернувся до відповідача із заявою про внесення змін до наказу №№55 о/с від 17.03.2019 в частині зміни підстав звільнення зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 - на пункт другий частини першої статті 77 (через хворобу) Закону України «Про національну поліцію».

Однак, листом відповідача від 12.07.2019 №93-Р/01/12/7-2019/Л-19 позивачу відмовлено у внесенні змін до наказу про звільнення від 17.03.2016 №55 о/с, оскільки ОСОБА_1 звільнений зі служби на підставі власноручно написаного рапорту про звільнення «за власним бажанням».

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII).

Відповідно до статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Отже, статтею 77 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено вичерпний перелік підстав звільнення особи, яка служить в органах Національної поліції України, при цьому, підставами для звільнення є як власне бажання особи, так і хвороба особи, яка підтверджується висновком медичної комісії про її непридатність до служби в поліції.

Суд зазначає, що системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що особа рядового і начальницького складу має право звільнитися зі служби за власним бажанням, при цьому попередити начальника про своє рішення та подати відповідний рапорт.

Разом з тим, за приписами частини 3 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

При цьому, пунктом 13 розділу VI Положення про діяльність медичної (військово - лікарської) комісії МВС, затвердженого наказом МВС від 03.04.2017 №285, колишні поліцейські або колишні особи рядового й начальницького складу можуть ініціювати питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань, травм (поранень), що в свою чергу надає їм право на перегляд підстав свого звільнення.

Тобто, зазначена норма вказує на те, що колишній працівник поліції має право на перегляд підстав свого звільнення у зв`язку із встановленням обставин щодо визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку їх захворювань, які на момент звільнення зі служби не були встановлені відповідному службовцю.

В даному випадку ОСОБА_1 ініціював питання щодо визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку його захворювання шляхом проходження медичної комісії за результатами якої було встановлено, що діагнози та захворювання позивача пов`язані з проходженням служби в поліції.

При цьому, в постанові №10 від 05.05.2019 зазначено - на час медичного огляду в лютому 2016 року; «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, причинний зв`язок захворювань та постанову про обмежену придатність до військової служби ОСОБА_1 у Свідоцтві про хворобу №29 від 23.02.2016, виданого ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Волинській області» - відмінити.

Таким чином, вказані вище обставини надали позивачу право звернутися до відповідача із заявою про перегляд підстав свого звільнення.

Однак, як встановлено та зазначено вище, відповідач відмовив позивачу у перегляді підстав її звільнення не взявши до уваги висновки медичної військово - лікарської комісії, що у свою чергу позбавило позивача права визначеного пунктом 13 розділу VI вищевказаного Положення.

Також суд звертає увагу, що відповідачем, всупереч приписам пункту другого частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» згідно якої за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії, поліцейські можуть переміщатися на рівнозначні посади та на посади, нижчі ніж ті, на якій перебував поліцейський, позивачу не була запропонована інша посада.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Як встановлено частиною другою вказаної статті, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість позову, оцінивши докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про Національну поліцію», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати дії Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо відмови у внесенні змін до наказу про звільнення №55-о/с від 17.03.2016 в частині формулювання підстави звільнення зі служби в поліції за пунктом сьомим частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) на пункт другий частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) протиправними.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 11, код ЄДРПОУС 40108604) внести зміни до наказу про звільнення №55-о/с від 17.03.2016 в частині формулювання підстави звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 ) зі служби в поліції, вказавши замість пункту сьомого частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) належну причину звільнення «за пунктом другим частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу)».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя О.А. Лозовський