Рішення № 84356653, 18.09.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9378/19

2-а/357/307/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 вересня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м.Біла Церква Київської області у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського відділення ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі – «Позивач») звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Білоцерківського відділення ГУ ДФС у Київській області (далі – «Відповідач») про визнання протиправним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Постановою Білоцерківського відділення ГУ ДФС у Київській області від 15 липня 2019 року його, як посадову особу, керівника КП БМР «Білоцерківводоканал» було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Зазначену постанову отримав 18.07.2019 року.

Вказана постанова винесена на підставі протоколу № 1949/10-36-50-06 про адміністративне правопорушення, складеному відносно неї посадовими особами Білоцерківського управління ГУ ДФС у Київській області 01.07.2019 року.

У цьому протоколі та оскаржуваній постанові зазначається, що він нібито скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме несвоєчасна сплата ЄСВ ( станом на 20.06.2019 року боргу в сумі 11 625,26 грн. ), чим порушено п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Оскільки він не погоджувався з оформленим Відповідачем протоколом № 1949/10-36- 50-06 від «01» липня 2019р. та постановою № 1949/10-36-50-06 від 15 липня 2019 р., тому керуючись ст. ст. 38, 247, 287-289 КУпАП ним було подано 26 липня 2019 року скаргу до Державної фіскальної служби України про визнання даних документів неправомірними.

12 серпня 2019 р. засобами поштового зв`язку було отримано від Державної фіскальної служби України, рішення від 8 серпня 2019 р., яким його скаргу на постанову про накладенняадміністративного стягнення від 15 липня 2019 року № 1949/10-36-50-06 залишено без розгляду.

Вважає, що прийнята постанова у справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою, винесеною з порушенням чинного законодавства, викладені у ній обставини не відповідають дійсності.

Відповідно до листа Державної фіскальної служби України про надання роз`яснень від 11.09.2015 р. N 33814/7/99-99-17-03-01-17, ст. 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше ніж через два місяці з дня виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП підвідомчі суду (судді).

Таким чином, триваючі правопорушення припиняються, якщо факт цих правопорушень виявлено компетентним органом при проведенні перевірок (наприклад, виявлення таких порушень: відсутність обліку доходів і витрат, для яких встановлено обов`язкову форму обліку (обліку результатів підприємницької діяльності відповідно до вимог чинного законодавства), бухгалтерського обліку об`єктів оподаткування, ведення його з порушенням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, інших правопорушень, пов`язаних з нарахуванням податків, які можливо встановити тільки в ході документальної перевірки на підставі первинних документів).

До адміністративних правопорушень, які мають разовий характер, належать такі проступки: несвоєчасне подання декларацій, розрахунків, платіжних доручень на внесення платежів до бюджетів та державних цільових фондів, подання звіту з єдиного внеску тощо.

Так, днем вчинення правопорушення є наступний за останнім днем граничного терміну подання звіту з єдиного внеску або граничного терміну сплати єдиного внеску.

Відповідно до Постанови № 1949/10-36-50-06 про накладення адміністративного стягнення від 15.07.2019 року керівником КП БМР «Білоцерківводоканал» вчинено правопорушення - несвоєчасна сплата ЄСВ (станом на 20.06.2019 року борг в сумі 11625,26 грн.). Як вбачається, при оформленні даних документів Відповідачем не вказано дату вчинення правопорушення, що є порушенням ст. 256 КУпАП щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення і Наказу Міністерства фінансів України від 02.07.2016р. № 566 «Про затвердження Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення» відповідно до положень яких при викладенні обставин правопорушення у Протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається Протокол, та які положення законодавства порушено. Якщо є свідки правопорушення та потерпілі, до Протоколу вносяться їх прізвища, імена та по батькові, а також місце проживання. Відтак, неналежне оформлення документів про адміністративне правопорушення повинно мати наслідком повернення його на доопрацювання та виправлення наявних у ньому порушень, оскільки неналежним чином оформлені документи створюють перешкоди для повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин по справі та не може бути належним підтвердженням вчинення правопорушення.

Крім того, як вбачається з роздруківки про стан розрахунків з бюджетом платника податків ЄСВ комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал», яка сформована з електронного кабінету сайту https://cabinet.sfs.gov.ua/tax-account/2018/1027/71027110263018001000000035615226, станом на 31.12.2017 року заборгованість Позивача складала 60 623,46 грн. та 32 627,73 грн. нарахованої пені, яка частково сплачена і станом на 20.06.2019 року сальдо розрахунків складає борг в сумі 11625,26 грн.(відповідно до даних Відповідача) Тобто, основний борг по сплаті єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виник станом на 31.12.2017 року.

З огляду на викладене вище можна зробити висновок що заборгованість виникла станом на 31.12.2017 року, частково сплачується Позивачем, але дане провадження підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме в липні 2019 року, строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Зауважує, що відповідні роз`яснення з вказаного питання надано Міністерством юстиції України (листами від 01.12.2003 р. N 22-34-1465, від 13.05.2013 № 1101/Н/99-99-15- 04-01-14 та від 02.08.2013 р. N 6802-0-4-13/11).

Крім того, відповідно до п. 7 статті 9 Закону України «Про збір та облік ЄСВ» Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів виключно з його банківського рахунку. Але згідно Постанови головного державного виконавця від 12.11.2013 р. накладено арешт на кошти КП БМР «Білоцерківводоканал». Арешт до цього часу не знятий. Підтвердженням цього є довідка банку, в якому відкрито поточний рахунок підприємства. Тому, виконати вимоги п. ст. 9 Закону України «Про збір та облік ЄСВ» не вбачається за можливе.

Вищенаведені обставини та зміст вищезазначених правових норм свідчать про те, що застосування штрафних санкцій, прийняте у вигляді оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення від 15 липня 2019 року є таким, що суперечить нормативно- правовим актам, є безпідставним та протиправним, а тому підлягає скасуванню в зв`язку з тим що в її діях, як головного бухгалтера КП БМР «Білоцерківводоканал» відсутні ознаки адміністративного правопорушення і тим більше не вчинено нею умисно.

Разом із тим 21 листопада 2012 року Білоцерківською міською радою було прийнято рішення № 764-31-VI Про переможця конкурсу з передачі в концесію цілісного майнового комплексу комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал». Згідно вказаного рішення міською радою затверджено результати та визначено переможця конкурсу з передачі в концесію цілісного майнового комплексу комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал», яким стало товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» (ідентифікаційний код 38010130).

25 березня 2013р. між Білоцерківською міською радою та ТОВ «Білоцерківвода» було укладено концесійний договір, у відповідності до умов якого концесіонеру на 15 років передано виключне право управління (експлуатації) об`єкта концесії, яким є цілісний майновий комплекс КП БМР «Білоцерківводоканал». Майно передане на баланс ТОВ «Білоцерківвода» 01 липня 2013 року, що підтверджується Актом приймання- передачі майна.

Тобто, з 1 липня 2013 року КП БМР «Білоцерківводоканал» припинило свою господарську діяльність щодо надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тобто і по сьогоднішній день не здійснюється жодних господарських операцій, рух коштів на банківському рахунку також майже відсутній і не контролюється нею, всі кошти спрямовані органами державної виконавчої служби на погашення заборгованості по зведеному виконавчому провадженню.

Отже, як вбачається із вищенаведеного, Позивач не з власної волі не здійснював перерахування податкових зобов`язань до бюджету, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Просив суд поновити строк на оскарження постанови № 1949/10-36-50-06 про накладення адміністративного стягнення від 15.07.2019 р., в зв`язку з подання скарги до вищого органу та очікування відповіді, винести постанову, якою визнати протиправною та скасувати постанову № 1949/10- 36-50-06 про накладення адміністративного стягнення від 15 липня 2019 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення ( а. с. 2-6 ).

Ухвалою судді від 22 серпня 2019 року відкрито провадження у вищевказаній справі та постановлено поновити строк на оскарження постанови № 1949/10-36-50-06 про накладення адміністративного стягнення від 15.07.2019 року, в зв`язку із поданням скарги до вищого органу. Постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін ( а. с. 21-22 ).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 кожний окремовимоги позову підтримали, просили його задовольнити у повному обсязі, надавши суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково пояснили, що представником Відповідача не доведено жодної з обставин, на які він посилається, а навпаки, досліджені в судових засіданнях докази свідчать про безпідставність та надуманість адміністративного стягнення. Адміністративний протокол, який був оформлений Відповідачем не відповідає вимогам КУпАП: протокол складений не уповноваженою на те особою, не вказано дату вчинення правопорушення, до протоколу не приєднувалися будь-які докази, відсутні письмові пояснення та підпис Позивача про роз`яснення йому прав, а його особисто не було повідомлено про дату, час та місце розгляду адміністративного матеріалу.

Відповідач управління ГУ ДФС в судове засідання свого представника не направило, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення, про причини неявки не повідомили.

Жодних заяв та клопотань з боку відповідача на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на адміністративний позов позивача.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, повно, об`єктивно та всебічно дослідивши матеріали даної справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч.2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Ухвалою судді від 22 серпня 2019 року одночасно з відкриттям провадження у вищевказаній адміністративній справіпозивачу поновлено строк на оскарження постанови № 1949/10-36-50-06 про накладення адміністративного стягнення від 15.07.2019 року у зв`язку із поданням скарги до вищого органу ( а. с. 21-22 ).

Судом встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є керівником комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал» на підставі розпорядження виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області від 12.06.2014 року за № 91-К та Наказу за № 6-к від 12.06.2014 року ( а. с. 19, 20 ).

Відповідно протоколу 1949/10-36-50-06 від 01.07.2019 року, складеного посадовою особою СДРІ відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Білоцерківського управління ГУ ДФС у Київській області Загороднею М.М., посадова особа керівник КП БМР «Білоцерківводоканал» ОСОБА_1 вчинив правопорушення щодо несвоєчасної сплати ЄСВ за травень 2019 року в сумі 11 625,26 грн. ( термін сплати до 20.06.2019 року, сплата відсутня ), чим порушено п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» ( а. с. 9 ).

15 липня 2019 року відносно позивача ОСОБА_1 ухвалено постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 1 360,00 грн., за порушення ч.3 ст.165-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення ( а. с. 7 ).

Зі змісту ст.9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Як передбачено ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

У той же час, згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Втім, як убачається із пояснень у судовому засіданні та тексту самого протоколу, його у порушення вищенаведеної норми права, не було вручено позивачу у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до приписів ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Однак, ні в тексті протоколу ні в оскаржуваній постанові в порушення вимог ст. 256 КУпАП відповідачем не зазначено місце вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Проте, як убачається з тексту самого протоколу, у ньому відсутні пояснення позивача та його підпис, як особи, що притягається до адміністративної відповідальності, відсутні докази роз`яснення позивачу його прав та дата вручення протоколу ( а. с. 9 ).

Також, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Втім, як убачаєтьсяізматеріалівсправи, позивачбувпозбавлений, зокрема, права знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Справу булорозглянуто без присутностіпозивача.

Таким чином, позивач був позбавлений і права, передбаченого ч.2 ст.279 КУпАП, а саме права бути заслуханим на засіданні, права надавати докази та заявляти клопотання.

Встановлено, що на час складання оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 перебував у відпустці. Оскаржувана постанова ж виносилася без повідомлення та присутності позивача.

Згідно зі ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Крім того, відповідно до п. 7 статті 9 Закону України «Про збір та облік ЄСВ», Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів виключно з його банківського рахунку.

Встановлено, що постановою головного державного виконавця від 12.11.2013 р. накладено арешт на кошти КП БМР «Білоцерківводоканал» ( а. с. 13 ), арешт до цього часу не знятий.

З довідки АТ «Сбербанк» від 02.11.2018 року за вих. № 282/5/50-36 убачається, що КП БМР «Білоцерківводоканал» відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 21 лютого 2013 року станом на 02.11.2018 року на зазначений рахунок накладено арешт на підставі ВДВС Білоцерківського МУЮ від 27.11.2013 р. ВП № 40406141 у межах залишку боргу на суму 80370,41 грн. ( а. с. 14 ).

Отже, суд приходить до висновку, що позивач позбавлений виконати вимоги п. ст. 9 Закону України «Про збір та облік ЄСВ».

До того ж, встановлено, що 21 листопада 2012 року Білоцерківською міською радою було прийнято рішення № 764-31-VI Про переможця конкурсу з передачі в концесію цілісного майнового комплексу комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал».

Згідно вказаного рішення міською радою затверджено результати та визначено переможця конкурсу з передачі в концесію цілісного майнового комплексу комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківводоканал», яким стало товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківвода» (ідентифікаційний код 38010130).

25 березня 2013 року між Білоцерківською міською радою та ТОВ «Білоцерківвода» було укладено концесійний договір, у відповідності до умов якого концесіонеру на 15 років передано виключне право управління (експлуатації) об`єкта концесії, яким є цілісний майновий комплекс КП БМР «Білоцерківводоканал». Майно передане на баланс ТОВ «Білоцерківвода» 01 липня 2013 року, що підтверджується Актом приймання- передачі майна.

Тобто, з 1 липня 2013 року КП БМР «Білоцерківводоканал» припинило свою господарську діяльність щодо надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тобто і по сьогоднішній день не здійснюється жодних господарських операцій, рух коштів на банківському рахунку також майже відсутній і не контролюється нею, всі кошти спрямовані органами державної виконавчої служби на погашення заборгованості по зведеному виконавчому провадженню.

Отже, факт наявності саме умисної винної дії або бездіяльності позивача у судовому засіданні відповідачем не доведено.

Крім того, з рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2019 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 звертався до суду з адміністративним позовом до Білоцерківського відділення ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, рішенням позов задоволено та постанову уповноваженої особи ГУ ДФС у Київській області Крозирєва Пала Генріховича про накладення адміністративного стягнення від 05.11.2018 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 1 360 грн., за порушення ч. 3 ст. 165-1 КУпАП скасовано, а справу закрито ( а. с. 15-18 ).

Вказане рішення суду набрало законної сили.

Зазначеним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за несвоєчасну сплату ЄСВ по КП БМР «Білоцерківводоканал» ( станом на 19.10.2018 року – борг в розмірі 30 792,55 грн. ).

В судових засіданням був встановлений факт поступового зменшення суми недоїмки КП БМР «Білоцерківводоканал» з ЄСВ протягом 2018 року, що свідчить про те, що позивачем вживалися можливі дії, спрямовані на погашення виниклої заборгованості. При цьому, факт наявності саме умисної винної дії або бездіяльності позивача у судовому засіданні відповідачем не доведено.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В судовому засіданні встановлено, що 15 липня 2019 року складаючи постанову та притягуючи керівника КП БМР «Білоцерківводоканал» ОСОБА_1 , відповідач зазначав про порушення з боку позивача щодо несвоєчасної ЄСВ, де станом на 20.06.2019 року заборгованість складає 11 625,26 грн.

Встановлено, що заборгованість по несвоєчасній сплаті ЄСВ виникла ще у 2017 році.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що заборгованість поступово сплачується, а сам борг зменшується, що свідчить про вчинення дій з боку позивача, спрямовані на погашення виниклої заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в судове засідання не з`явився, будь-яких доказів на підтвердження обставин зазначених в оскаржуваній постанові не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 288 КУпАП, то підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 7-12, 17-20, 22, 25, 72-77, 78,90, 139, 159-161, 257-259, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.9, 10, 245, 247, 252, 254, 256, 268, 280, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, –

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Білоцерківського відділення ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- задовольнити.

Постанову уповноваженої особи ГУ ДФС у Київській області Козирєва ОСОБА_3 Генріховича про накладення адміністративного стягнення № 1949/10-36-50-06 від 15.07.2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 1 360,00 грн., за порушення ч.3 ст.165-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення, – закрити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов