Рішення № 84354845, 19.09.2019, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

______________________

Справа № 520/11879/19

Провадження № 2/520/4347/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.,

за участю секретаря – Швець А.С.,

за участю сторін:

представник позивача – адвокат Недяк А.В., діючий на підставі довіреності та свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльністю,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_1

про стягнення грошових коштів за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2019 року ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на його - ОСОБА_2 користь суму боргу за договором позики (розписки) від 05.03.2019 року у розмірі 300 000,00 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 000,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 05.03.2019 року між ним та відповідачем - ОСОБА_1 було укладено договір позики, відповідно до умов якого він надав відповідачу грошову позику у розмірі 23 400 000,00 грн., які відповідач зобов`язався повернути не пізніше місяця з дня отримання вимоги про повернення, що підтверджується розпискою, написаною власноруч відповідачем.

Позивач вказує, що у зв`язку з тим, що у нього виникла потреба в частині коштів, він вручив відповідачу письмову вимогу від 09.03.2019 року про часткове повернення позики у розмірі 300 000,00грн., однак після спливу місячного строку з дня отримання вимоги, відповідач грошові кошти не повернув.

З урахуванням викладеного, оскільки в порушення умов укладеного договору позики (розписки), відповідач ухиляється від виконання зобов`язань, борг у встановлений строк не повертає, ОСОБА_2 звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 06.06.2019року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

09.07.2019 року від відповідача до канцелярії суду надійшла заява про визнання позовних вимог, в якій відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, а справу просив розглянути за його відсутності.

Однак, у підготовчому засіданні 10.07.2019 року у прийнятті вказаної заяви судом було відмовлено, визнано явку особисто відповідача для дачі пояснень по суті спору у наступне підготовче засідання обов`язковою .

У підготовчому засіданні 19.09.2019 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

У підготовче засідання 19.09.2019 року з`явився особисто відповідач - ОСОБА_1 , позов визнав у повному обсязі, пояснив суду, що він дійсно позичив у позивача - ОСОБА_2 , який є його рідним братом, грошові кошти у розмірі 23 400 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача щодо визнання позову не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд вважає за необхідне прийняти визнання позову відповідачем та ухвалити рішення про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, 05 березня 2019 року відповідач - ОСОБА_1 взяв у позивача – ОСОБА_2 в борг грошові кошти у розмірі 23 400 000 (двадцять три мільйони чотириста тисяч) грн. 00 коп., які зобов`язався повернути не пізніше ніж через місяць після вимоги про повернення.

Даний факт підтверджується копією розписки, яка наявна в матеріалах справи (а.с. 4).

09.03.2019 року ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з вимогою про часткове повернення позики, в якій просив повернути йому часткову позику, а саме в розмірі 300 000,00 грн., не пізніше 30 днів з дня отримання даної вимоги (а.с. 5).

Вказана вимога була отримана відповідачем 09.03.2019 року, що підтверджується його підписом про отримання на ній (а.с. 5).

Однак до теперішнього часу відповідач своє зобов`язання щодо частково повернення грошових коштів не виконав, у зв`язку з чим, ОСОБА_2 звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України договір позики – це угода, за якою одна особа (позикодавець) передає іншій особі (позичальникові) безоплатно або за певну винагороду у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або рівну кількість речей того ж роду і якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або з інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повернення грошових коштів відповідачем, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, суду не надано.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в порушення вищезазначених приписів закону та договору позики (розписки), відповідачем - ОСОБА_1 не було повернуто у встановлений строк ОСОБА_2 частину позики, а саме: грошові кошти у розмірі 300 000,00 грн. 00 коп., що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, а також з урахуванням визнання позову відповідачем, позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики (розписки) у сумі 300 000 грн. 00 коп., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 3 000,00грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 200, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором позики – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором позики (розписки) від 05.03.2019 року у розмірі 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 19.09.2019 року.

Суддя Петренко В. С.