Ухвала суду № 84353351, 18.09.2019, Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/1147/19

№ провадження 2-з/738/3/2019

У Х В А Л А

18 вересня 2019 року м. Мена

Менський районний суд Чернігівської області в складі:

судді - Волошиної Н.В.,

з участю секретаря судового засідання – Гронь О.К.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 01 липня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій остання просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку відповідача в ПАТ КБ «Приватбанк». Заяву про забезпечення позову вмотивовано тим, що позивачем подано позов про стягнення коштів за депозитним договором, оскільки відповідач відмовляється добровільно повернути їх половину коштів, які, на її думку, є їх спільною сумісною власністю, а після закінчення дії цього договору може зняти їх та використати на власні потреби, що істотно ускладнить та унеможливить виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, необхідно зазначити наступне.

Так, ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів забезпечення може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справ, договір № SAMDNWFD0072280794801 Вклад «Стандарт» строковий на 6 місяців від 25 березня 2019 року укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ «Приватбанк».

Із змісту позовної заяви вбачається, що предметом заявлених ОСОБА_1 вимог є Ѕ частина грошових коштів, які знаходяться на депозитному рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_3 , які вона просить стягнути на її користь з відповідача, а не з рахунку в банку.

В той же час, заявляючи вказане клопотання позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим позивачем способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду саме у вказаній позовній заяві.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України та позиції Європейського суду з прав людини, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 149-153, 260, 353 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання грошових коштів спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна подружжя.

Ухвалу може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Менський районний суд Чернігівської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Н.В. Волошина