Рішення № 84350185, 09.09.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 вересня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/371/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянув справу у порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РСН-ТРЕЙД", вул. Млинівська, 18, офіс 401, м. Рівне

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ФЕРМА "КЛИМЕНТАЛЬ", вул. Соломії Крушельницької, 18, м. Тернопіль

про розірвання договору поставки та стягнення попередньої оплати в сумі 1 840 000,00 грн.

За участю учасників справи:

від позивача: Павленко С.П. – адвокат (ордер серії ДП №2444/006 від 14.06.2019),

від відповідача: не з"явився

Судові процедури

У судових засіданнях представнику позивача роз`яснено форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

Сторони, за правилами статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Учаснику судового процесу оголошено склад суду.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених статтями 35-37 Господарського процесуального кодексу України не надходило.

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "РСН-ТРЕЙД", м. Рівне звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ФЕРМА "КЛИМЕНТАЛЬ", м.Тернопіль про розірвання договору поставки та стягнення попередньої оплати в сумі 1 840 000,00 грн.

Відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 14.06.2019 відкрито провадження у справі №921/371/19 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 05.07.2019.

Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Підготовче провадження.

Підготовче засідання вперше призначене на 05.07.2019.

Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

У судовому засіданні – 05.07.2019 протокольною ухвалою підготовче засідання відкладалося на 08.08.2019, про що повідомлено учасника справи - відповідача, відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 08.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/371/19 до судового розгляду по суті на 19.08.2019.

Розгляд справи по суті.

У судовому засіданні – 19.08.2019 розпочато розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 19.08.2019 розгляд справи по суті відкладався на 09.09.2019, про що повідомлено учасника справи - відповідача, відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі, заслухав обґрунтування позовних вимог представника позивача його вступне та заключне слово.

У судовому засіданні 09.09.2019, після з`ясування обставин справи та дослідження доказів у справі, проведення судових дебатів суд, після виходу із нарадчої кімнати, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено договірні зобов`язання щодо поставки товару, що виникли на підставі договору поставки органічної продукції №17052017 Л від 17.05.2017.

У судовому засіданні представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі, просить суд задоволити позов.

Заперечення відповідача.

Представник відповідача у судове засідання 09.09.2019 не з"явився. Однак через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо позовних вимог (вх. № 13043 від 25.07.2019), зокрема вказує на те, що Товариство з обмеженою відповідальність "БІО ФЕРМА "КЛИМЕНТАЛЬ" (як, Продавець) не виконало своїх зобов`язань через невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю " "РСН – ТРЕЙД" (як, Покупцем) свого обов`язку щодо надання тари та автотранспорту передбаченого п.п. 2.2.- 2.4., 5.2. Договору поставки органічної продукції №17052017 Л від 17.05.2017, а тому згідно положень пункту 6.5. Договору поставки органічної продукції №17052017 Л від 17.05.2017 відстрочується на час прострочення Покупця. Крім того, зазначив, що несе збитки в розмірі упущеної вигоди, а також витрат, пов`язаних зі зберіганням продукції. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідь позивача на відзив.

08.08.2019 позивач долучив до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. №13880), згідно якої доводи відповідача вважає безпідставними, зокрема вказує, що всі заперечення відповідача базуються на тому, що покупець повинен був надати біг-беги та автотранспорт для здійснення відвантаження товару. Однак для того, щоб надати тару та автотраспорт позивач повинен бути проінформований про наявність товару відповідної якості та його готовність для відвантаження. Тобто за відсутності такого повідомлення у позивача фактично відсутні підстави для вчинення вище зазначених дій. Звертає увагу суду, на те, що відповідач несе витрати на зберігання товару водночас не надає повідомлення про готовність товару для відвантаження.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІО ФЕРМА "КЛИМЕНТАЛЬ" (Продавець/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РСН-ТРЕЙД" (Покупець/позивач ) укладено Договір поставки органічної продукції №17052017 Л, відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов`язався поставити Покупцю льон органічний 2017 року врожаю, а Покупець в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язався прийняти та оплатити льон органічний 2017 року врожаю (Товар).

Сторони погодили наступні умови: кількість товару – 185 т +/- 10%; ціну одиниці товару з ПДВ складає 970 Євро за 1 Тонну; загальну вартість поставленого Товару з ПДВ складає 179 450,00 Євро +/- 10%. Сума попередньої оплати становить 760 000,00 грн (п.п.1.1.1., 1.1.3., 1.1.4. п.1.1 Договору).

Поставка Товару здійснюється у автомобілях місткістю 22 біг-беги кожен (Автомобільна партія) до 31 травня 2018 року за умови здійснення Покупцем попередньої оплати за Товар. Поставку кожної Автомобільної партії Сторони погоджують не пізніше 16.00 год дня, що передує дню відвантаження (п.2.1. Договору).

Згідно п.2.2. Договору сторони погодили, що поставка здійснюється на умовах EXW "Франко-склад". Місце приймання товару: Житомирська область, Романівський район, с.Залужне, вул. Лугова, 1а.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що Покупець на кожну Автомобільну партію повинен надати автотранспорт для здійснення відвантаження Товару, що має відповідати вимогам міжнародних стандартів з транспортування органічної продукції та забезпечити запобігання будь-якій можливості змішування або обміну (впливу) з не органічними продуктами.

Продавець постачає Товар, упакований у попередньо надані Покупцем біг-беги місткістю по 1000 кг (з допустимою похибкою +/– 0,5 %). Біг беги, надані Покупцем мають відповідати вимогам транспортування органічної продукції (п. 2.4. Договору).

Оплата по даному Договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця, який зазначений в Договорі або рахунку (п.3.3. Договору).

Пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що Покупець перераховує на рахунок Продавця 760 000 грн до 25.05.2017. Решту коштів Покупець сплачує за один банківський день до початку відвантаження Товару.

Як визначено пунктом 9.1. Договору Сторони погодили, що останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору, ТОВ "РСН – ТРЕЙД" здійснено перерахування ТОВ "БІО ФЕРМА "КЛИМЕНТАЛЬ" суми у розмірі 760 000,00 грн в рахунок попередньої оплати товару, про що свідчать платіжні доручення №227 від 19.05.2017 на суму 380 000,00 грн та №234 від 22.05.2017 на суму 380 000,00 грн.

Крім того, за погодженням з відповідачем, позивач перерахував відповідачу ще 1 080 000,00 грн в якості оплати за продукцію по Договору, про що свідчать платіжні доручення № 375 від 06.10.2017 на суму 650 000,00 грн, №346 від 04.09.2017 на суму 280 000,00 грн, №707 від 30.05.2018 на суму 150 000,00 грн.

Однак, відповідач у встановлений строк не виконав договірних зобов`язань, а саме не поставив Товар – льон органічний 2017 року врожай, що передбачений Договором поставки органічної продукції №17052017 Л від 17.05.2017.

Отже, як стверджує позивач, відповідачем на момент звернення з позовом до суду не виконано договірних зобов"язань щодо поставки продукції, а тому позивач вправі вимагати повернення суми попередньої оплати у розмірі 1 840 000,00 грн та розірвання договору поставки.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Зміст спірних правовідносин, які склались між сторонами.

Розглянувши матеріали справи, пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, подані докази судом встановлено наступне.

Оцінивши подані позивачем обґрунтування позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з укладенням договору поставки органічної продукції №17052017 Л від 17.05.2017, який за правовою природою є договором поставки.

Норми права, які застосував суд.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (стаття 4 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України господарське зобов`язання може виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Правовідносини, що склалися між сторонами, випливають із договору, який по своїй правовій природі є договором поставки та, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 Господарського кодексу України (за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 662, 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Статтею 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України вказано, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права слідує, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Вибір поведінки є правом покупця.

Строки і порядок поставки встановлюються сторонами в договорі (стаття 267 Господарського кодексу України).

Як визначено статтею 197 Господарського кодексу України, господарське зобов"язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов"язання.

Аналогічне положення містить і стаття 532 Цивільного кодексу України, зокрема місце виконання зобов"язання встановлюється у договорі.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як визначено статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов"язків.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

Статтею 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (стаття 180 Господарського кодексу України).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 631 Цивільного кодексу України вказує, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов"язки відповідно до договору.

Мотивована оцінка судом аргументів наведених учасниками справи.

Аргументи та докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

Згідно з частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Таким чином, у розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Тому, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права. Таким чином, право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного способу захисту змісту порушеного права.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними, зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Отже, позивачем вірно обраний спосіб захисту порушеного права та правові норми встановлюють право останнього на звернення до суду з даним позовом.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору поставки органічної продукції №17052017 Л від 17.05.2017, за умовами якого Продавець зобов`язався поставити Покупцю товар - льон органічний 2017 року врожаю, а Покупець в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов`язався прийняти та оплатити продукцію - льон органічний 2017 року врожаю (п.1.1 Договору).

Як вбачається з укладеного між сторонами договору поставки органічної продукції, зокрема п.1.1. Сторони погодили наступні умови: кількість товару – 185 т +/- 10%; ціну одиниці товару з ПДВ складає 970 Євро за 1 Тонну; загальну вартість поставленого Товару з ПДВ складає 179 450,00 Євро +/- 10%. Сума попередньої оплати становить 760 000,00 грн.

Пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що Покупець перераховує на рахунок Продавця 760 000 грн до 25.05.2017. Решту коштів Покупець сплачує за один банківський день до початку відвантаження Товару.

Як слідує із матеріалів справи, ТОВ "РСН – ТРЕЙД" здійснено перерахування ТОВ "БІО ФЕРМА "КЛИМЕНТАЛЬ" суми у розмірі 760 000,00 грн в рахунок попередньої оплати товару, що підтверджується платіжними дорученнями №227 від 19.05.2017 на суму 380 000,00 грн та №234 від 22.05.2017 на суму 380 000,00 грн.

Крім того, за погодженням з відповідачем, позивач перерахував відповідачу ще 1 080 000,00 грн в якості оплати за продукцію, що підтверджується платіжними дорученнями № 375 від 06.10.2017 на суму 650 000,00 грн, №346 від 04.09.2017 на суму 280 000,00 грн, №707 від 30.05.2018 на суму 150 000,00 грн.

Отже, на виконання умов договору поставки, позивачем здійснено попередню оплату у розмірі 1 840 000,00 грн.

Строки і порядок поставки встановлюються сторонами в договорі (стаття 267 Господарського кодексу України).

Судом встановлено, що за умовами договору поставка Товару здійснюється у автомобілях місткістю 22 біг-беги кожен (Автомобільна партія) до 31 травня 2018 року за умови здійснення Покупцем попередньої оплати за Товар. Поставку кожної Автомобільної партії Сторони погоджують не пізніше 16.00 год дня, що передує дню відвантаження (п.2.1. Договору).

Як визначено статтею 197 Господарського кодексу України, господарське зобов"язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов"язання.

Аналогічне положення містить і стаття 532 Цивільного кодексу України, зокрема місце виконання зобов"язання встановлюється у договорі.

Згідно п.2.2. Договору сторони погодили, що поставка здійснюється на умовах EXW "Франко-склад". Місце приймання товару: Житомирська область, Романівський район, с.Залужне, вул. Лугова, 1а.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог статей 662, 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Так, при укладенні договору сторони погодили, що термін поставки продукції - льон органічний 2017 року врожаю - 31.05.2018 (п. 5.1 Договору).

Однак, відповідачем, всупереч умов укладеного договору та чинного законодавства, не виконано своїх договірних зобов`язань щодо поставки товару в строки за договором поставки органічної продукції.

Пунктом 2 частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідач не надав суду доказів повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права слідує, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Вибір поведінки є правом покупця.

Строк повернення передоплати ні законодавством, ні договором між сторонами не встановлений.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв`язку з порушенням передбачених Договором строків поставки товару відповідачем, позивачем з метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача направлено вимогу – претензію за №329 від 18.02.2019, щодо розірвання договору та повернення суми попередньої оплати у розмірі 1 840 000,00 грн.

Вказана претензія залишена відповідачем без реагування та задоволення.

Відповідач не надав доказів повернення позивачу передоплати в сумі 1 840 000, 00 грн.

Враховуючи викладене, беручи до уваги не надання відповідачем доказів повернення передоплати позивачу, суд позовні вимоги щодо стягнення попередньої оплати у розмірі 1 840 000,00 грн визнає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору поставки органічної продукції, суд зазначає наступне:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідачем порушено умови Договору поставки органічної продукції щодо поставки товару - льону органічного 2017 року врожаю, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом про розірвання Договору поставки органічної продукції. При цьому, щодо правових підстав розірвання Договору поставки, позивач посилався на статтю 651 ЦК України.

В силу положень статей 3 та 627 Цивільного кодексу України одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення умов договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Таким чином, у статті 651 Цивільного кодексу України йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору, а визначення істотності порушення є оціночним поняттям, яке повинно вирішуватися з урахуванням усіх обставин конкретної справи, зокрема, врахування іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Невиконання своїх обов`язків стороною договору, що є істотним, тобто завдає іншій стороні такої шкоди, яка унеможливлює та/або значною мірою перешкоджає досягненню нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Так, правовідносини, що склалися між сторонами, випливають із договору, який по своїй правовій природі є договором поставки та відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 Господарського кодексу України (за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму).

Отже, з правової природи відносин поставки вбачається, що при укладенні даного договору, покупець перш за все має на меті отримання оплаченого товару. Однак, невиконання відповідачем зобов"язання щодо поставки товару, свідчить про позбавлення позивача того, на що останній розраховував при укладенні Договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку з порушенням умов Договору поставки відповідачем щодо поставки товару - льону органічного 2017 року врожаю, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу – претензію за №329 від 18.02.2019, в якій вимагав розірвання договору поставки органічної продукції від 17.05.2017 з пропозицією укладення відповідного правочину, відповідно до вимог статті 651 ЦК України.

Вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

З огляду на викладене, враховуючи конкретні обставини спірних правовідносин, факт порушення відповідачем договірних зобов"язань щодо поставки товару, а саме льону органічного 2017 року врожаю є підставою для застосування наслідків передбачених частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України у вигляді розірвання Договору .

Враховуючи наведене, суд позовні вимоги щодо розірвання договору поставки №17052017 Л від 17 травня 2017 року визнає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Заперечення відповідача судом не приймаються до уваги та спростовуються вищевикладеним.

Висновок суду.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не надав суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача щодо повернення попередньої оплати, в тому числі доказів поставки товару.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача суму попередньої оплати в розмірі 1 840 000, 00 грн та розірвати договір поставки органічної продукції №17052017 Л від 17 травня 2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІО ФЕРМА "КЛИМЕНТАЛЬ" (вул. Соломії Крушельницької, 18, м. Тернопіль) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РСН-ТРЕЙД" (вул. Млинівська, 18, офіс 401, м. Рівне).

Судові витрати.

Щодо судового збору у розмірі у розмірі 1 921,00 грн (немайнова вимога) та 27 600,00 грн (майнова вимога).

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, суд вважає за необхідне, скористатись своїм правом визначеним частиною 9 статті 129 ГПК України та покласти судовий збір повністю на відповідача так як вважає, що спір у справі виник внаслідок невиконання ним зобов`язань.

А тому, відповідно до вимог частини 9 статті 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 29 521,00 грн суд покладає на відповідача та підлягає стягненню в користь позивача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 231, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 1 921,00 грн (немайнова вимога) та 27 600,00 (майнова вимога) грн покласти на відповідача.

3. Договір поставки органічної продукції №17052017 Л від 17 травня 2017 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІО ФЕРМА "КЛИМЕНТАЛЬ" (вул. Соломії Крушельницької, 18, м. Тернопіль, ідентифікаційний номер 40360909) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РСН-ТРЕЙД" (вул. Млинівська, 18, офіс 401, м. Рівне, ідентифікаційний номер 40856399), розірвати.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ФЕРМА "КЛИМЕНТАЛЬ", вул. Соломії Крушельницької, 18, м. Тернопіль, ідентифікаційний номер 40360909 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РСН-ТРЕЙД", вул. Млинівська, 18, офіс 401, м. Рівне, ідентифікаційний номер 40856399 - 1 840 000,00 грн суму попередньої оплати та 29 521,00 грн судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256 -257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано "19" вересня 2019 року.

Суддя Я.Я. Боровець