Рішення № 84350087, 04.09.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2019 Справа № 917/471/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Сіроша Д.М., при секретарі судового засідання Бойченко Л.О., розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі територіальної громади м. Заводське;

Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

до 1. Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області

2. Громадської організації «Українська правова природоохоронна організація «Новий день»

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки

Представники сторін:

представник прокуратури Телешун М.Ю., посвідчення № 0336930 від 26.05.2015

представник відповідача 1 не з`явився

представник відповідача 2 не з`явився

Обставини справи: Лубенська місцева прокуратура Полтавської області звернулася з позовом до Заводської міської ради та громадської організації "Українська правова природоохоронна організація "Новий день", в якому просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати рішення 27 сесії 7 скликання Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області № 26 від 10.10.2017 «Про розгляд клопотання громадської організації «Новий день» щодо передачі в користування на умовах сервітуту земельної ділянки»;

2. Визнати недійсним договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку від 10.10.2017, укладений між Заводською міською радою та громадською організацією «Українська правова природоохоронна організація «Новий день», згідно з ким передано в користування на умовах строкового безкоштовного сервітуту терміном на 10 років земельну ділянку площею 5,3 га за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5322610600:51:013:0126;

3. Зобов`язати громадську організацію «Українська правова природоохоронна організація «Новий день» повернути територіальні громаді м. Заводське в особі Заводської міської ради земельну ділянку площею 5,3 га за адресою: м. Заводське, 1 АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5322610600:51:013:0126, шляхом підписання акту повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення винесено з порушенням вимог законодавства щодо встановлення сервітуту; суть правовідносин між сторонами договору, їх зміст та мета отримання земельної ділянки не відповідає такому правовому інституту, як земельний сервітут, а зміст договору суперечить положенням Цивільного кодексу України, Земельному кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

Відповідач 1 у відзиві на позов (вх. № 4733 від 10.05.2019) проти позову заперечив, посилався на те, що спірна земельна ділянка площею 5,3 га за адресою: АДРЕСА_4 . АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5322610600:51:013:0126 перебувала і на даний час перебуває в користуванні на умовах оренди в Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат», згідно з додатковою угодою № 08 від 01.03.2019 до договору оренди № 857 від 31.12.2010. Також, зазначив, що підприємство хоча і не працює, але використовує спірну земельну ділянку за цільовим призначенням – для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, код 11.02 та має загальну заборгованість по орендній платі за користування земельними ділянками загальною площею 106,6381 га в сумі 15079900,73 грн. Крім того, відповідач 1 зазначив, що при прийнятті спірного рішення щодо передачі земельної ділянки в користування застосував пункт «з» статті 99 Земельного кодексу України, а саме: «інші земельні сервітути».

У відповіді на відзив (вх. № 5071 від 17.05.2019) позивач заперечив проти доводів відповідача 1 та зазначив, що з доданого відповідачем до відзиву договору оренди земельної ділянки № 857 від 31.12.2010 вбачається, що договір, укладений між Червонозаводською міською радою та ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» на земельну ділянку площею 106,6381 га, місце розташування земельної ділянки (адреса) у договорі та додаткових угодах до нього не зазначено. Також, не вказано кадастрового номера земельної ділянки, переданої в оренду. Отже, як стверджує позивач, договір оренди земельної ділянки № 857 від 31.12.2010 не стосується предмета спору у даній справі, а саме: земельної ділянки площею 5,3 га за адресою: АДРЕСА_4 . АДРЕСА_1 , 1 АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5322610600:51:013:0126.

Крім того, позивач наголошує на відсутності відомостей щодо державної реєстрації договору оренди земельної ділянки № 857 від 31.12.2010, як і права оренди на земельну ділянку площею 5,3 га кадастровий номер 5322610600:51:013:0126, яка передана в оренду, що підтверджується довідкою з реєстру № 166339359.

Також, прокуратурою встановлено, що об`єкти нерухомості, які перебувають у власності ГО «Новий день» та розташовані за адресою: м. Заводське, 1 АДРЕСА_3 , 10-б, кадастровий номер 5322610600:51:013:0126 відсутні. Крім того, у ГО «Новий день» відсутнє право власності чи оренди на суміжні земельні ділянки для забезпечення проїзду, проходу чи усунення інших недоліків.

22.05.2019 від Заводської міської ради надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №5314 від 22.05.2019), відповідно до яких, відповідач вважає твердження позивача щодо відсутності доказів стосовно договірних відносин між Заводською міською радою та ДП «Лохвицький спиртовий комбінат» щодо спірної земельної ділянки такими, що не відповідають дійсності.

14.05.2019 від відповідача 2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: Статуту Громадської організації «Українська правова природоохоронна організація «Новий день», викопіювання з генерального плану міста Заводське та викопіювання з матеріалів аерофотозйомки з нанесенням меж земельної ділянки. Суд залучив зазначені докази до матеріалів справи.

27.05.2019 від Заводської міської ради надійшли додатки до заперечення на відповідь на відзив, а саме: копія технічного звіту 1995 року по інвентаризації землекористування Лохвицького спирткомбінату та копії аркушів щодо запису в Книзі реєстрації договорів оренди землі. Зазначені докази залучені до матеріалів справи.

Ухвалою від 15.04.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 14.05.2019 - 9:40.

Ухвалою від 09.07.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 07.08.2019.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 08.08.2019, відповідно до частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Лубенською місцевою прокуратурою за результатами вивчення рішень органів влади та місцевого самоврядування щодо використання земель комунальної власності на території Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області виявлені порушення інтересів держави при встановленні земельного сервітуту на земельну ділянку, передану Громадській організації "Українська правова природоохоронна організація "Новий день" (далі - ГО “Новий день”).

Зокрема встановлено, що 10.10.2017 рішенням 27 сесії 7 скликання Заводської міської ради № 26 “Про розгляд клопотання Громадської організації “Новий день” щодо передачі в користування на умовах сервітуту земельної ділянки” розглянуто та задоволено клопотання ГО “Новий день” щодо передачі в користування на умовах сервітуту земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1 вказаного рішення передано громадській організації “Новий день” у користування на умовах строкового безкоштовного сервітуту терміном на 10 років земельну ділянку площею 5,3 га за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , 10-6, кадастровий номер 5322610600:51:013:0126, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

10.10.2017 Заводська міська рада та громадська організація "Українська правова природоохоронна організація "Новий день" уклали договір про встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до пункту 1 договору, земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки площею 5,30 га, кадастровий номер 5322610600:51:003:0126, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Земельний сервітут встановлюється в інтересах Сервітурія для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості згідно з планом меж.

Пунктом 2.1 вказаного договору визначено, що цим договором встановлюється строковий безкоштовний земельний сервітут терміном з 10.10.2017 по 31.12.2027.

10.10.2017 Заводською міською радою передано ГО “Новий день” земельну ділянку площею 5,3 га за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 10-6, кадастровий номер 5322610600:51:013:0126, згідно з актом прийому - передачі земельної ділянки.

Позивач стверджує, що зазначене рішення винесено з порушенням вимог законодавства щодо встановлення сервітуту з наступних підстав.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Підстави та порядок передачі в оренду земельних ділянок державної власності встановлений статтею 124 Земельного кодексу України та нормами Закону України “Про оренду землі”.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що набуттю права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності передує проведення земельних торгів, за результатами яких приймається рішення органом державної влади або місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, чи укладається договір купівлі-продажу права оренди з наступним укладенням договору оренди земельної ділянки.

Водночас, відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до статті 404 Цивільного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Статтею 98 Земельного кодексу України передбачено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Статтею 99 Земельного кодексу України передбачені види права земельного сервітуту, які власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення.

Відповідно до статті 100 Земельного кодексу України, сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Як зазначає позивач, об`єкти нерухомості, які перебувають у власності ГО “Новий день”, та розташовані за адресою: м. Заводське, 1 пров. Набережної 10-б, на земельній ділянці кадастровий номер 5322610600:51:013:0126 відсутні, також, у ГО “Новий день” відсутнє право власності чи оренди на суміжні земельні ділянки, для забезпечення проїзду, проходу чи усунення інших недоліків. Вказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №159968087. Крім того, як вказує позивач, у договорі про встановлення земельного сервітуту від 10.10.2017, не зазначено потреб, для яких встановлюється сервітут, що на думку позивача, свідчить про відсутність такої необхідності.

Отже, як стверджує позивач, суть правовідносин між сторонами договору, їх зміст та мета отримання земельних ділянок не відповідають такому правовому інституту, як земельний сервітут, а зміст договору суперечить положенням Цивільному кодексу України, Земельному кодексу України та Закону України “Про оренду землі”. Зазначений договір не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені. Правом земельного сервітуту підмінено право оренди земельної ділянки, яке відповідно до частини 2 статті 124 та частини 1 статті 134 Земельного кодексу України набувається на конкурентних засадах за результатами земельних торгів.

Таким чином, на думку позивача, рішення Заводської міської ради “Про розгляд клопотання громадської організації “Новий день” щодо передачі в користування на умовах сервітуту земельної ділянки” № 26 від 10.10.2017, та укладений на підставі нього договір про встановлення безкоштовного земельного сервітуту, порушує вимоги статей 99, 100, 134 Земельного кодексу України та статей 401, 404 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу

Відповідно до частини 1 та частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Як досліджено судом, 31.12.2010 Червонозаводська міська рада Полтавської області (Орендодавець) та Лохвицький спиртовий комбінат (Орендар) уклали договір № 857 оренди земельної ділянки, відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку площею 106,6381 гектарів, яка розташована: м. Червонозаводське Лохвицького району Полтавської області, згідно з планом тимчасового користування, що є невід`ємною частиною цього договору.

Додатковою угодою № 8 від 01.03.2019 продовжено строк дії зазначеного договору по 31.12.2019.

Позивач вказує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що договір оренди № 857 від 31.12.2010 стосується земельної ділянки площею 5,3 га (кадастровий номер 532261 0600:51:013:0126), розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Проте, як убачається з наданих доказів, зазначена земельна ділянка площею 5,3 га перебувала і станом на час розгляду справи перебуває в користуванні на умовах оренди у Державного підприємства «Лохвицький спиртовий комбінат», що підтверджується технічним звітом по інвентаризації землекористування Лохвицького спирткомбінату від 1995 року, графічні матеріали якого вказують на приналежність даної ділянки до загального масиву землекористування державного підприємства.

Позивач зазначає про відсутність державної реєстрації в держаному реєстрі відомостей про державну реєстрацію договору оренди № 857 від 31.12.2010.

Проте, як убачається з наданих доказів, спірний договір оренди зареєстровано у Червонозаводській міській раді, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.12.2010 за № 857. Реєстрація проведена у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 2073 від 25.12.1998 «Про за твердження Порядку державної реєстрації договорів оренді і землі».

Так, згідно з пунктом 3 вказаного Порядку, державна реєстрація договорів оренди проводилася виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Крім того, відповідно до пункту 13 Порядку, після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструвався у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка велася державним органом земельних ресурсів за встановленою формою. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі велася окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації, книга прошнуровувалася, засвідчувалася підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплювалася печатками, а згідно з пунктом 14, датою реєстрації договору оренди у Книзі записів була дата засвідчення факту державної реєстрації.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 № 791 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 N 1021 та від 18.08.2010 N 749 та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 N 2073, починаючи з 01.01.2012 вказаний Порядок втратив чинність. Реєстрація договорів оренди від указаної дати розпочалася в електронному вигляді і проводилася адміністраторами державного земельною кадастру, які знаходились при структурних підрозділах земельних ресурсів в термін до 01.01.2016, від якого дані повноваження перейшли до органів юстиції відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Під час формування електронного державного реєстру речових прав органи юстиції повинні були користуватися попередніми реєстровими архівними записами.

Довідка з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно № 166339359, надана позивачем, не відображає фактичну інформацію по спірній земельній ділянці. В даному випадку, відповідно до третього абзацу пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 N1127, у разі коли відомості Державного земельного кадастру про власників, користувачів земельної ділянки, перенесені з державного реєстру земель, містять неповну або неточну інформацію, що унеможливлює ідентифікацію особи, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав надсилає, відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 17.10.2012 № 1051 (Офіційний вісник України, 2012, № 89, ст. 3598), повідомлення в електронній формі державному кадастровому реєстраторові про уточнення інформації в Державному земельному Кадастрі, в якому зазначається виключний перелік відомостей, що є неповними або неточними.

Також, суд не погоджується з доводами позивача щодо використання чужої земельної ділянки на умовах сервітуту (стаття 404 Цивільного кодексу України) лише для проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, оскільки позивач залишив поза увагою вираз “тощо”, який означає “інші умови використання чужої земельної ділянки”.

Відповідно до статті 99 Земельного кодексу України, власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм);

в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування;

в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту;

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

г-1) право розміщення (переміщення, пересування) об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

Як досліджено судом, при прийнятті спірного рішення щодо передачі земельної ділянки в користування відповідач застосував пункт «з» статті 99 Земельного кодексу України, а саме: «інші земельні сервітути».

Статтею 100 Земельного кодексу визначено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Позивач в позовній заяві наголошує на встановленні земельних сервітутів лише власниками або землекористувачами сусідніх земельних ділянок, проте стаття 100 Земельного кодексу України передбачає ширше коло учасників договірних відносин, а саме: «іншій конкретно визначеній особі”.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного судочинства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галу зі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Системний аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що місцеве самоврядування повинно здійснюватися відповідно до вимог Конституції України та законів України, має на меті вирішення питань місцевого значення, що є правом територіальної громади.

Таким чином, правові акти місцевого самоврядування не повинні суперечити Конституції та законам України.

У відповідності до частини 9 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 155 Земельного кодексу України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З викладеного убачається, що підставами для визнання правового акту органу державної влади недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено підстав для визнання незаконним та скасування рішення Заводської міської ради рішення 27 сесії 7 скликання № 26 від 10.10.2017 «Про розгляд клопотання громадської організації «Новий день» щодо передачі в користування на умовах сервітуту земельної ділянки».

На підставі викладеного, вимога про визнання незаконним та скасувати рішення 27 сесії 7 скликання Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області № 26 від 10.10.2017 «Про розгляд клопотання громадської організації «Новий день» щодо передачі в користування на умовах сервітуту земельної ділянки» не підлягає задоволенню.

Також, не підлягають задоволенню вимоги про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки, як похідні вимоги від основної – про визнання незаконним та скасування рішення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в позові до Заводської міської ради Лохвицького району Полтавської області.

Відмовити в позові до Громадської організації «Українська правова природоохоронна організація «Новий день».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 16.09.2019.

Суддя Д.М. Сірош